вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua
"28" травня 2019 р. Cправа № 902/299/19
Суддя Господарського суду Вінницької області Колбасов Ф.Ф., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛИЦ" (вул. Білопільський шлях, буд. 30/3, м. Суми, Сумська область 40009; адреса для листування: а/с 84, м. Суми, 40030)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "УКРАЇНА - О" (вул. Центральна, буд.1, с. Каташин, Чечельницький район, Вінницька область, 24812)
про стягнення 58 874, 21 грн., -
За участю секретаря судового засідання Вознюк К.В.
Представники сторін в судове засідання не з"явилися.
09.04.2019 р. суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛИЦ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "УКРАЇНА - О" про стягнення 58 874, 21 грн. заборгованості, з яких: 52 480,00 грн. - основного боргу,1 146, 21 грн. - 3% річних та 5 248,00 грн. - штрафу за договором поставки та виконання робіт № 240101 від 24.01.2019 р.
В якості підстави заявлених позовних вимог позивач посилається на укладення з відповідачем договору поставки та виконання робіт № 240101 від 24.01.2019 р., відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "БЛИЦ" (Постачальник) зобов'язується передати у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "УКРАЇНА - О" (Покупець) та здійснити монтажні роботи по установці охолоджувачів молока (товар), а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар та роботи з монтажу та навчання. В зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки та виконання робіт № 240101 від 24.01.2019 р. у відповідача утворилась заборгованість в сумі 58 874, 21 грн.
Ухвалою від 10.04.2019 р. Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. відкрив провадження у справі № 902/299/19, ухвалив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження. Вказаною ухвалою було призначено справу до розгляду по суті на 10.05.2019 р.
03.05.2019 р. від відповідача надійшов до суду відзив на позов, в якому відповідач визнав позов повністю і повідомив, що позовні вимоги будуть повністю задоволені до 07 травня 2019 р.
03.05.2019 р. від позивача до суду надійшла заява № 5 від 26.04.2019 р. про розгляд справи без участі представника позивача, на підставі вже поданих документів.
Указом Президента України від 07.05.2018 р. за № 195/2019 суддю Банаська О.О. призначено на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Згідно розпорядження № 02.1-28/65/2019 від 08.05.2019 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи № 902/299/19.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2019 р. справа №902/299/19 була розподілена судді Колбасову Ф.Ф.
Враховуючи викладене, ухвалою від 10.05.2019 р. справу № 902/299/19 було прийняти до свого провадження та призначено справу до розгляду по суті на 10.05.2019 р.
Ухвалою від 10.05.2019 р. було відкладено розгляд справи у порядку спрощеного провадження на 28.05.2019 р.
10.05.2019 р. від позивача до суду надійшла заява № 6 від 07.05.2019 р. про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 52 480,00 грн. - основного боргу, в зв'язку з тим, що відповідач вказану суму сплатив після відкриття провадження у справі.
Враховуючи викладене, подана заява № 6 від 07.05.2019 р. прийнята судом до розгляду та розцінюється, як заява про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 52 480,00 грн. - основного боргу на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України.
20.05.2019 р. від позивача до суду надійшла заява № 9 від 15.05.2019 р. про розгляд справи без участі представника позивача, на підставі вже поданих документів.
В судове засідання на визначену судом дату - 28.05.2019 р. представники сторін не з'явилися. Сторони про дату, час та місце судового засідання були повідомленні належним чином.
Відповідно до ч. 3, ч. 6 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Суд викликає або повідомляє у випадках термінової необхідності учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв'язку, електронною поштою або повідомленнями через інші засоби зв'язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Оскільки копії ухвали від 10.05.2019 р. направлялися сторонам окрім адрес вказаних в позовній заяві, витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на електронну адресу, то суд приходить до висновку, що вжив усіх належних заходів для повідомлення сторін про розгляд справи.
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників позивача та відповідача.
Розглянувши в судовому засіданні відзив на позов, в якому відповідач визнав позов, за підписом директора відповідача Федчишена М.О. , господарський суд дійшов до висновку, що директор, наділений повноваженнями на визнання позову і таке визнання відповідає фактичним обставинам справи, які підтверджуються наявними у справі доказами, не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, тому визнання позову підлягає прийняттю господарським судом.
При визнанні відповідачем позову суд зважає на наступне.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник в повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, судом встановлено наступне.
24.01.2019 р. між Позивачем - ТОВ "БЛИЦ" (в Договорі - "Постачальник") та Відповідачем - ТОВ "АГРОФІРМА "УКРАЇНА - О" (в Договорі - "Покупець") було укладено Договір поставки та виконання робіт № 240101.
Відповідно до п.п.1.1. Договору Постачальник зобов"язався передати у власність Покупцеві та здійснити монтажні роботи по установці охолоджувачів молока, в подальшому іменується, як "Товар", а Покупець зобов"язався прийняти та оплатити товар, роботи з монтажу та навчання.
Вартість Товару разом із монтажем на дату укладення цього договору становить 302 000, 00 грн., ПДВ 60 400, 00 грн. (п.1.2. Договору).
Сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України, і встановлюють її в розмірі двадцяти відсотків річних від несплаченої загальної вартості Товару з дати, коли Товар повинен бути сплачений Покупцем до дня повної оплати (п.1.4. Договору).
Кількість та асортимент Товару, який підлягає поставці, визначається відповідно до п.1.1. даного Договору (п.1.5. Договору).
Відповідно до підп. 2.1.1., 2.1.2 п. 2.1. Договору Покупець зобов"язався сплатити Постачальнику вартість Товару та робіт зазначену в п.1.1. даного Договору, в наступні строки: попередня оплата - 290 000, 00 грн., протягом 3 банківських днів з моменту поставки Товару - 72 400,00 грн. Разом - 362 400, 00 грн.
Датою виконання зобов"язання по оплаті Товару вважається день надходження коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п.2.3. Договору).
Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. Договору поставка Товару здійснюється Постачальником за вказаним місцем Покупцем за рахунок Постачальника протягом 20 банківських днів з моменту попередньої оплати визначеного в п.2.1.2 даного Договору. Монтаж Товару здійснюється протягом 2 банківських днів з моменту поставки Товару.
В п. п. 3.6., 3.7. Договору сторони передбачили, що датою поставки Товару вважається дата підписання уповноваженою особою Покупця видаткової накладної, яка має силу Акту прийому - передачі. Роботи з монтажу Товару вважаються виконаними після підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання - передачі виконаних робіт.
Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. Договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання зобов"язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. У разі прострочення строків оплати товару понад 30 днів Покупець сплачує Постачальникові штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019 р., але в будь - якому випадку до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов"язань.
Позивач на виконання умов вказаного Договору поставив відповідачу Товар - охолоджувач молока об"ємом 5100 л., охолоджувач молока об"ємом 800 л. та провів монтажні роботи з їх установки на загальну суму 362 400, 00 грн., що стверджується видатковою накладною № 37 від 27.02.2019 р. на суму 354 000, 00 грн., товарно - транспортною накладною № Р37 від 27.02.2019 р., актом наданих послуг № 34 від 27.02.2019 р. на суму 8400, 00 грн.
Позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату № 18 від 24.01.2019 р.
Проте відповідач, як вбачається із матеріалів справи, до подачі позову до суду, свої зобов"язання взяті в Договорі виконав частково, сплатив позивачу за поставлений товар і виконані роботи лише 309 920,00 грн. Доказами оплати позивач в позові зазначив платіжне доручення № 1639 від 25.01.2019 р. на суму 289 920, 00 грн. та платіжне доручення № 1831 від 22.03.2019 р. на суму 20 000, 00 грн.
Несплата відповідачем 52 480, 00 грн. за отриманий від позивача товар і виконані роботи стала причиною звернення позивача до суду.
Таким чином, на момент подачі позову до суду, основний борг відповідача перед позивачем за поставлений товар становив 52 480, 00 грн.
Після подачі позову, 06.05.2019 р. відповідач сплатив позивачу частину боргу в сумі 22 480, 00 грн., що стверджується платіжним дорученням № 1979 від 06.05.2019 р. та 07.05.2019 р. відповідач сплатив позивачу 31 921, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2006 від 07.05.2019 р., з яких: 30 000, 00 грн. - сума основного боргу, 1921, 00 грн. - компенсація витрат на оплату судового збору.
Згідно п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оскільки відповідач оплатив борг в сумі 52 480, 00 грн. після подачі позову до суду, то суд вважає за можливе закрити провадження у справі в частині стягнення 52 480, 00 грн. - боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Виходячи з системного аналізу Договору поставки та виконання робіт № 240101 від 24.01.2019 р., суд дійшов висновку, що відповідний правочин за своєю правовою природою є змішаними договором у розумінні ст. 628 ЦК України, оскільки містить елементи договорів поставки, підряду та надання послуг, а тому відносини між сторонами в частині заявленої позовної вимоги підпадають під дію правових норм, що регулюють, правовідносини у сфері поставки, підряду та надання послуг.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
До того ж, приписами ст. ст. 901, 903 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 1 146, 21 грн. - відсотків річних (714, 87 грн. - за період прострочення з 04.03.2019 р. по 21.03.2019 р. та 431, 34 грн. - за період прострочення з 22.03.2019 р. по 05.04.2019 р.) та 5 248,00 грн. - штрафу за договором поставки та виконання робіт № 240101 від 24.01.2019 р.
Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до п.3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. Договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання зобов"язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. У разі прострочення строків оплати товару понад 30 днів Покупець сплачує Постачальникові штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Сторони в п. 1.4. Договору прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України, і встановлюють її в розмірі двадцяти відсотків річних від несплаченої загальної вартості Товару з дати, коли Товар повинен бути сплачений Покупцем до дня повної оплати.
Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення штрафу та 20% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.
Перевіркою, за допомогою програми "ЛІГА ЗАКОН", правильності наданого позивачем розрахунку штрафу та 20% річних за визначені в розрахунку періоди, судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим вказані вимоги щодо стягнення 5248, 00 грн. - штрафу, 1146, 21 грн. - 20 % річних підлягають задоволенню в повному обсязі.
Приписами статей 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог щодо стягнення 1146, 21 грн. - 20 % річних, 5248, 00 грн. - штрафу.
За таких обставин, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог в повному обсязі, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в сумі 6394, 21 грн., з яких: 1146, 21 грн. - 20 % річних, 5248, 00 грн. - штрафу.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки згідно платіжного доручення № 2006 від 07.05.2019 р. відповідач відшкодував позивачеві витрати на судовий збір в сумі 1921,00 грн.
Керуючись ст. 13, п. 1 ч. 2 ст. 46, 74, 76, 77, 86, 120, ч. 4 ст. 191, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "УКРАЇНА - О" (код ЄДРПОУ 32225737, вул. Центральна, буд.1, с. Каташин, Чечельницький район, Вінницька область, 24812) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛИЦ" (код ЄДРПОУ 32778751, вул. Білопільський шлях, буд. 30/3, м. Суми, Сумська область 40009; адреса для листування: а/с 84, м. Суми, 40030) 1146, 21 грн. - 20 % річних, 5248, 00 грн. - штрафу.
3. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 52 480, 00 грн. основного боргу - закрити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Згідно з положеннями ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 03 червня 2019 р.
Суддя Колбасов Ф.Ф.
віддрук. 5 прим.:
1 - до справи.
2, 3 - позивачу - вул. Білопільський шлях, буд. 30/3, м. Суми, Сумська область 40009; а/с 84, м. Суми, 40030.
4 - відповідача - вул. Центральна, буд. 1, с. Каташин, Чечельницький район, Вінницька область, 24812.
5 - Федчишену Михайлу Опанасовичу - АДРЕСА_1.