29.05.2019 року м. Дніпро Справа № 904/5934/17
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач)
судді Коваль Л.А., Чередко А.Є.
секретар Манчік О.О.
за участю:
від ОСОБА_1 .: Мухін В.О., адвокат;
ліквідатор: Бершадський С.М., арбітражний керуючий;
від боржника: Гетьман І.Г., член правління
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну
скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2019 року
у справі № 904/5934/17 (суддя - Владимиренко І.В., м. Дніпро)
кредитори: 1.Приватне акціонерне товариство "Орджонікідзевський рудоремонтний завод", м. Нікополь Дніпропетровської області;
2. ОСОБА_2 ;
3. ОСОБА_3
Боржник Товариство з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод", м. Нікополь Дніпропетровської області;
про визнання банкрутом
1. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2019 року задоволено клопотання ліквідатора ТОВ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" № 27-02/19 від 27.02.2019 року про забезпечення позову. Накладено арешт на нерухоме та рухоме майно товариства з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод", яке було передано ОСОБА_5. за Договорами міни, а саме: будівлю резино-ремонтного цеху цегляну літ. "А-1", загальною площею 1854,4 кв.м., розташовану за адресою: Дніпропетровська область, місто Орджонікідзе (місто Покров), вулиця Тикви Г., будинок № За (три а), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 734666012121; кран мостовий електричний - 1 шт.; кран мостовий однобалочний - 1 шт.; кран мостовий однобалочний - 1 шт., кран опорний електричний однобалочний - 1 шт.
2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.
ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2019 року у справі № 904/5934/17.
2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Суд першої інстанції неправомірно та необґрунтовано наклав арешт на рухоме і нерухоме майно, яке знаходиться у власності скаржника на підставі нотаріально посвідчених договорів. Місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про можливість задоволення клопотання ліквідатора Бершадського С.М., оскільки договір дарування та договір поділу майна подружжя, на які посилається останній чинні та діючі. На момент набуття права власності факт наявності цього права ніким не оскаржувався. Правочин про поділ майна є правом кожного подружжя. При розгляді клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно суд першої інстанції повинен був перевірити, що майно, на яке буде накладено арешт знаходиться у власності відповідача, а саме ОСОБА_5 . На думку скаржника заходи забезпечення позову вживаються тільки до можливого боржника для того, щоб зробити простою в майбутньому процедуру виконання рішення щодо нього. Заходи забезпечення позову, накладені оскаржуваною ухвалою порушують права законного власника - ОСОБА_1 , а саме в здійсненні нею користування, розпорядження та володіння в повній мірі цим майном. В будь-якому разі заходи забезпечення позову за своєю природою повинні стосуватися лише особи боржника (відповідача) і можуть виражатися в арешті всього, що належить боржнику. В даному випадку суд незаконно забезпечив позов та наклав арешт на майно, яке не належить боржнику.
2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.
Голова правління ПрАТ "ОРРЗ", кредитори ОСОБА_2. та ОСОБА_3 у відзиві на апеляційну скаргу просили залишити ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2019 року в силі, а в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову відмовити. Посилались на те, що арешт рухомого та нерухомого майна, яке перебуває у користуванні товариства, жодним чином не впливає на ведення його господарської діяльності, а лише є запобіжним та тимчасовим заходом та сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді. Твердження ОСОБА_1 про позбавлення її забезпеченням позову права власності є безпідставним та таким, що не відповідає дійсності, оскільки є запобіжним та тимчасовим заходом та сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді. ОСОБА_1 не повідомила яке саме її право було порушено при постановленні ухвали про забезпечення позову. Кредитори звернули увагу на те, що відсутні будь-які підстави вважати, що наразі відпали підстави для забезпечення позову в порядку статей 140-146 Господарського процесуального кодексу України.
Інші учасники провадження у справі наданими їм процесуальними правами не скористались та не надали суду відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
3. Апеляційне провадження.
3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 15.05.2019 року.
В судовому засіданні 15.05.2019 року оголошено перерву до 29.05.2019 року.
Під час розгляду апеляційної скарги в судових засіданнях представник скаржника надав пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги, ліквідатор та представник боржника в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували.
Інші учасники провадження у справі наданими їм процесуальними правами не скористались та не забезпечили явку в судове засідання своїх повноважних представників, хоча про день, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на судове рішення, враховуючи те, що участь в судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників інших учасників справи.
3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2017 року прийнято до розгляду в підготовчому засіданні заяву Приватного акціонерного товариства "Орджонікідзевський рудоремонтний завод", ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод".
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2017 року порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод". Визнано грошові вимоги Приватного акціонерного товариства "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" у сумі 1 414 533,88 грн. Вимоги Приватного акціонерного товариства "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" у сумі 16 578,40 грн. відхилено. Визнано грошові вимоги ОСОБА_2 у сумі 1 576 610,00 грн. Вимоги ОСОБА_2 у сумі 220 412,88 грн. відхилено. Визнано грошові вимоги ОСОБА_3 у сумі 1 279 276,76 грн. Вимоги ОСОБА_3 у сумі 31 671,00 грн. відхилено. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію). Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п'ятнадцять календарних днів, до 23.09.2017 року. Розпорядником майна призначено Бершадського Сергія Миколайовича.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру строком на 5 місяців (до 13.02.2018 року). Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Бершадського Сергія Миколайовича.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2018 року визнано недійсним договір міни від 02.10.2015 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Книгіною О.А., зареєстрований в реєстрі за номером 791, стягнуто з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" 3 200,00 грн. - судового збору.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 року ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2018 року - скасовано. У задоволені позову ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" Бершадського С.М. про визнання недійсним договору міни - відмовлено повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2018 року призначено судове засідання для розгляду заяви (позовної заяви) ліквідатора про визнання недійсними договору міни, серія та номер НАС 016905, виданий 26.09.2015 року, видавник - ОСОБА_6., приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за № 753; договору міни, серія та номер НАС 016910, виданий 28.09.2015 року, видавник - ОСОБА_6., приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за № 759 та заяви про збільшення позовних вимог на 05.06.2018 року.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2018 року прийнято до розгляду в судовому засіданні заяву (позовну заяву) ПрАТ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" № 08-05/18 від 08.05.2018 року про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" № 29/09-1 від 29.09.2015 року в частині надання згоди на викуп частки учасника товариства.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.02.2019 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 року скасовано. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2018 року залишено в силі з підстав, викладених у мотивувальній частині цієї постанови. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" 6 400 грн. витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в касаційному суді.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2019 року призначено судове засідання на 16.04.2019 року для розгляду: заяви (позовної заяви) ліквідатора про визнання недійсними договору міни, серія та номер НАС 016905, виданий 26.09.2015 року, видавник - ОСОБА_6., приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за № 753; договору міни, серія та номер НАС 016910, виданий 28.09.2015 року, видавник - ОСОБА_6., приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за № 759, заяви про збільшення позовних вимог, заяви (позовної заяви) ПрАТ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" № 08-05/18 від 08.05.2018 року про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" № 29/09-1 від 29.09.2015 року в частині надання згоди на викуп частки учасника товариства.
06.03.2019 року до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання ліквідатора ТОВ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" № 27-02/19 від 27.02.2019 року про забезпечення позову, в якому ліквідатор просив накласти арешт на нерухоме та рухоме майно, яке було передано ОСОБА_5 за Договорами міни, а саме: будівлю резино-ремонтного цеху цегляну літ. "А-1", загальною площею 1854,4 кв.м., розташовану за адресою: Дніпропетровська область, місто Орджонікідзе (місто Покров), вулиця Тикви Г., будинок № За, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 734666012121; кран мостовий електричний - 1 шт., кран мостовий однобалочний - 1 шт., кран мостовий однобалочний - 1 шт., кран опорний електричний однобалочний - 1 шт.
Вказане клопотання мотивовано тим, що внаслідок вчинення оспорюваних договорів міни ТОВ "ОРРЗ" передало у власність ОСОБА_5 .: будівлю резино-ремонтного цеху цегляну літ. "А-1", загальною площею 1854,4 кв.м., розташовану за адресою: Дніпропетровська область, місто Орджонікідзе (місто Покров), вулиця Тикви Г., будинок № За, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 734666012121; кран мостовий електричний - 1 шт., кран мостовий однобалочний - 1 шт., кран мостовий однобалочний - 1 шт., кран опорний електричний однобалочний - 1 шт. 10.10.2015 року вказаний об'єкт нерухомого майна відповідачем було відчужено на користь ОСОБА_1 на підставі договорів: договору дарування та договору про поділ спільного майна подружжя. Таким чином, після отримання майна за договорами міни відповідачем відразу вчинено дії, спрямовані на ускладнення можливості повернення майна ТОВ "ОРРЗ".
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції враховуючи підстави та предмет позовних вимог щодо визнання недійсними договорів міни, предметом яких є відчуження майна, що вибуло з володіння власника поза його волею, а також наявність договору дарування та договору про поділ спільного майна подружжя, дійшов висновку, що відповідачем можуть бути вчинені дії, спрямовані на відчуження нерухомого та рухомого майна. В зв'язку з чим вжиття заходів забезпечення позову судом визнано обґрунтованим, оскільки невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Господарський суд вважає заявлені ліквідатором заходи забезпечення позову правомірними, обґрунтованими та адекватними заявленим позовним вимогам. Вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, що відповідає правовій природі забезпечення позову. Вжиття обраних ліквідатором заходів забезпечення позову спрямоване на збереження майна до вирішення спору по суті, забезпечує збалансованість інтересів сторін.
3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно з статтею 269, частиною 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при розгляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 4 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Предметом позову у даній справі в межах справи про банкрутство є вимоги боржника до ОСОБА_5 про визнання недійсними:
- договору міни, серія та номер НАС 016905, виданий 26.09.2015 року, видавник - ОСОБА_6., приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за № 753;
- договору міни, серія та номер НАС 016910, виданий 28.09.2015 року, видавник - ОСОБА_6., приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за № 759.
За приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
З аналізу вказаної норми вбачається, що заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Однак, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Тобто положення статті 136 Господарського процесуального кодексу України пов'язують вжиття заходу забезпечення з ефективним захистом або поновленням порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, реальним виконанням судового рішення, а також із наявністю обставин, що достеменно свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Разом з тим, оскільки у даній справі боржник (позивач) звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18.
Крім цього, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Так, за приписами статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
За змістом статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Водночас, в силу положень частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення конкретного позову та на які така сторона посилається.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.
Враховуючи доводи ліквідатора боржника та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що вжитий місцевим господарським судом захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме та рухоме майно прямо стосується предмета спору та підлягає застосуванню у даній справі, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися майном, а тому може застосовуватися у справі, в якій вирішується спір про визнання права на майно, витребування (передачу) майна. При цьому, арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору.
Колегією суддів встановлено, що предметом позову, поданого в межах справи про банкрутство, є визнання недійсними договорів міни від 26.09.2015 року та 28.09.2015 року, за якими боржник передав у власність ОСОБА_5 .: будівлю резино-ремонтного цеху цегляну літ. "А-1", загальною площею 1854,4 кв.м., розташовану за адресою: Дніпропетровська область, місто Орджонікідзе (місто Покров), вулиця Тикви Г., будинок № За, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 734666012121; кран мостовий електричний - 1 шт., кран мостовий однобалочний - 1 шт., кран мостовий однобалочний - 1 шт., кран опорний електричний однобалочний - 1 шт.
Разом з тим, 10.10.2015 року об'єкт нерухомого майна відповідачем було відчужено на користь ОСОБА_1 на підставі договору дарування та договору про поділ спільного майна подружжя.
Таким чином, на переконання колегії суддів, невжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених прав боржника та його кредиторів, за захистом яких ліквідатор боржника звернувся до суду, подавши позов у даній справі про банкрутство.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що враховуючи підстави та предмет позовних вимог щодо визнання недійсними договорів міни, предметом яких є відчуження майна, а також наявність договору дарування та договору про поділ спільного майна подружжя, можуть бути вчинені дії, спрямовані на відчуження вищевказаного нерухомого та рухомого майна. В зв'язку з чим вжиття заходів забезпечення позову судом першої інстанції правомірно визнано обґрунтованим, оскільки невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
За наведених обставин, ліквідатором боржника (позивачем) доведено необхідність застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить до предмета спору. Натомість, скаржник, звертаючись із даною апеляційною скаргою, належними та допустимими доказами у відповідності до вимог статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не спростував підстав для накладення арешту на спірне майно.
3.3. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2019 року має бути залишена без змін.
3.4. Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 275-282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2019 року у справі № 904/5934/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.06.2019 року.
Головуючий суддя _________________ І.О. Вечірко
Суддя _________________ Л.А. Коваль
Суддя _________________ А.Є. Чередко