проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"29" травня 2019 р. Справа № 917/2103/17
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді суддів: За участю секретаря судового засідання: За участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Чернота Л. Ф. Медуниця О.Є., Пелипенко Н.М. Телеснюк І.В. не з'явились Бойко Євген Григорович (адвокат), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ПТ №2041 від 27.03.2018 року, ордер ПТ №064748 від 24.05.2019 року.
розглянувши апеляційну скаргу (вх.№1297П/3)Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області
на рішення Господарського суду Полтавської області
від08.02.2018 року (повне рішення складено 16.02.2018 року)
у справі за позовом до про№917/2103/17 (суддя - М. М. Кульбако) Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області, м. Полтава Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вишневе-Агро", с. Вишневе, Оржицький район, Полтавська область стягнення 250 300,00 грн.
Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вишневе-Агро" про стягнення 250 300, 00 грн. збитків, завданих внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо збереження майна, яке перебуває на зберіганні, а саме: лазня і клуб, що розташовані в с.Хоружівка Оржицького району Полтавської області; лазня в. Куйбишеве Оржицького району Полтавської області, клуб в с. Тимки Оржицького району Полтавської області; клуб в с. Іванівка Оржицького району Полтавської області.
Суд першої інстанції, обґрунтовуючи своє рішення, дійшов висновку, що Акти перевірки стану утримання, зберігання та використання державного майна, що обліковується на балансі СТОВ АФ «Куйбишево» від 06.05.2010, 07.11.2011, 04.07.2013, 05.11.2013, фіксують незадовільний стан будівель, однак не містять інформації щодо обставин, які призвели до їх незадовільного стану, а також висновків, що саме неправомірні дії відповідача до такого стану призвели.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.02.2018 року у справі №917/2103/17 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №10-107-0715 від 26.02.2019 року на рішення Господарського суду Полтавської області від 08.02.2018 року (повне рішення складено 16.02.2018 року) у справі №917/2103/17.
Позивач вважає, що зазначене рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права і висновки, викладені в цьому рішенні не відповідають фактичним обставинам справи.
Апелянт вважає, що позовні вимоги по даній справі ґрунтуються на нормах Положення №908/68, згідно з якими функції з управління об'єктами, які не увійшли до статутних капіталів господарських товариств в процесі приватизації, здійснює Фонд державного майна та його регіональні відділення, а господарські товариства, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних капіталів в процесі приватизації, несуть відповідальність за збереження такого майна відповідно до Цивільного кодексу України.
Стверджує, що Позивачем, як органом управління, систематично здійснювалися перевірки утримання та зберігання державного майна, яке в процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу відповідача, що підтверджено актами відповідних перевірок, під час яких було виявлено, що окремі вказані об'єкти державної власності перебувають у незадовільному дані, а інші потребують ремонту.
Виходячи зі змісту наведеного, в контексті п. 4 Наказу ФДМУ та Мінекономіки країни №908/68 від 19.05.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.1999 за 414/3707 «Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі», згідно якого господарські товариства, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних капіталів у процесі приватизації, несуть відповідальність за збереження такого майна відповідно до Цивільного кодексу України, вважає, що на Відповідача покладено обов'язок щодо збереження майна, відтак дії (бездіяльність) Відповідача, що призвели до псування та нестачі спірного майна, є протиправною поведінкою Відповідача.
Відзначає, що протиправність поведінки Відповідача полягає саме, у протиправній бездіяльності, як балансоутримувача державного майна, невиконанні імперативних норм права щодо збереження цього майна.
Також, позивач вважає, що позивачем не доведено ані факту порушення господарського зобов'язання відповідачем, ані факту порушення встановлених вимог щодо здійснення господарської діяльності (що є підставою для відшкодування збитків згідно відповідно до приписів ст.224 ГК (України).
Також скаржник вказує, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції в порушення ст. 86 ГПК України не було взято до уваги та не надано належної правової оцінки доводам Позивача стосовно прийняття управлінських рішень та Актам перевірок стану тримання, зберігання та використання державного майна, що обліковується на балансі СТОВ ДФ «Куйбишево», що складені Позивачем за результатами проведених перевірок вказаних об'єктів державної власності від 06.05.2010, 07.11.2011, 04.07.2013, 05.11.2013.
Позивач вказує, що у вищезазначених актах зафіксовано пропозиції щодо вибору способу управління та шляхів підвищення рівня утримання державного майна, зокрема:
- «Згідно Законів України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», «Про державну програму приватизації», «Про приватизацію державного майна» - здійснити приватизацію двох лазень»: (Акт перевірки від 06.05.2010);
- «Передати у комунальну власність в порядку, передбаченому Законом України «Про передачу об'єктів прав державної та комунальної власності" житловий фонд, об'єкти інженерної інфраструктури та благоустрою сіл, три клуби та дитячий садок» (Акт перевірки від є 05.2010);
- «Відповідно до Законів України «Про приватизацію невеликих державних підприємств малу приватизацію)», «Про державну програму приватизації», «Про приватизацію державного майна» - дві лазні підлягають приватизації.»; (Акт перевірки від 07.11.2011);
- «Відповідно до Закону України «Про передачу об'єктів прав державної та комунальної власності" житловий фонд, будинок ветеранів, три клуби, водопровід та дорога підлягають передачі у комунальну власність»; (Акти перевірки від 07.11.2011 від 04.07.2013, від 15.11.2013);
- «Відповідно до Законів України «Про приватизацію невеликих державних підприємств малу приватизацію)», «Про державну програму приватизації», «Про приватизацію державного мана» - лазня с. Куйбишево підлягає приватизації.»; (Акти перевірки від 04.07.2013. від 05.11.2013)
Таким чином, Позивачем відповідно до п. 1.4 Положення №908/68 було обрано найбільш ефективний спосіб управління державним майном, що є предметом спору, а саме до лазень - приватизація, та щодо клубів - передача в комунальну власність.
Реалізація обраного способу управління державним майном - «приватизація» була звільнена неліквідністю спірного майна, відсутністю потенційних покупців та незручним територіальним розташуванням (сільська місцевість).
Щодо реалізації обраного способу управління державним майном - «передача в комунальну власність», позивач зазначає, що Куйбишевська сільська рада листом від 19.07.2013 № 278 повідомила, що клуби зруйновані, не придатні до використання та черговою сесією сільської ради було відмовлено у прийнятті до комунальної власності громади вказані вище об'єкти.
Скаржник відзначає, що, вищезазначене жодним чином не звільняє від відповідальності Відповідача, на якого покладено обов'язок по збереженню спірного майна у відповідності до п. 4 Наказу № 68 від 19.05.1999.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Сіверін В. І., судді: Терещенко О. І., Слободін М. М.) від 04.04.2019 року апеляційну скаргу було повернуто заявникові у зв'язку з неусуненням недоліків поданої апеляційної скарги у визначений судом строк.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області 16.04.2019 року вдруге звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №10-107-0715 від 26.02.2019 року на рішення Господарського суду Полтавської області від 08.02.2018 року у справі №917/2103/17, в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до розгляду; рішення Господарського суду Полтавської області від 08.02.2018 року у справі №917/2103/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення з відповідача 250 300,00 грн. задовольнити у повному обсязі.
Разом із апеляційною скаргою заявником подано клопотання №10-106-0340 від 15.04.2019 року (з додатками) про поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 08.02.2018 року у справі №917/2103/17.
Також апелянтом додано заяву №10-106-113 від 01.04.2019 року про усунення недоліків раніше поданої апеляційної скарги, за якою скаржник просить долучити до матеріалів справи оригінал квитанції №22173 від 01.04.2019 року на суму 5 631,75 грн. як доказ сплати судового збору за звернення з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Полтавської області від 08.02.2018 року у справі №917/2103/17.
Крім того, скаржником до апеляційної скарги подано заяву №10-106-112 від 01.04.2019 року (з додатками) про здійснення правонаступництва, за змістом якої останній повідомляє, що на виконання наказу Фонду державного майна України №40 від 17.01.2019 року "Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України" проводяться заходи, пов'язані з реорганізацією Позивача - Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області, м. Полтава, а відповідно до наказу Фонду державного майна України №289 від 22.03.2019 року днем початку роботи Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області та Сумській областях, яке є правонаступником Позивача, є 22.03.2019 року.
У зв'язку із зазначеними обставинами, керуючись статтею 52 Господарського процесуального кодексу України, просить суд здійснити процесуальне правонаступництво та залучити до участі у справі №917/2103/17 правонаступника Позивача - Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області та Сумській областях.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 року, керуючись ст.ст. 52, 234, 235, 281 ГПК України заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, м. Полтава №10-106-112 від 01.04.2019 р. про здійснення процесуального правонаступництва, в порядку ч. 1 ст. 52 ГПК України задоволено. Замінено у справі №917/2103/17 Регіональне відділення Фондук державного майна України по Полтавській області (місцезнаходження: 36014, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 1/23, ідентифікаційний код 22527015) на його правонаступника - Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Полтавській та Сумській областях (місцезнаходження: 36014, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 1/23, ідентифікаційний код 42769539). Залучено до участі у справі №917/2103/17 правонаступника (позивача) - Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Полтавській та Сумській областях (місцезнаходження: 36014, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 1/23, ідентифікаційний код 42769539).
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2019 року визначено колегію у складі: Чернота Л. Ф. - головуючий суддя (доповідач), судді: Пушай В. І., Стойка О. В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.04.2019 року Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Полтавській області поновлено пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Полтавської області від 08.02.2018 року (повне рішення складено 16.02.2018 року) у справі №917/2103/17; відкрито апеляційне провадження у справі №917/2103/17 та встановлено учасникам справи строк до 13.05.2019 року включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копій та доданих до нього документів іншим сторонам у справі.
10.05.2019 року (в межах строку) Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Вишневе-Агро", с. Вишневе, Оржицький район, Полтавська область направило Східному апеляційному господарському суду відзив №497 від 10.05.2019 року на апеляційну скаргу з додатками, який надійшов до канцелярії суду 14.05.2019 року. Судова колегія розглянула та долучила даний відзив до матеріалів справи.
Головуючий суддя (доповідач) у даній справі Чернота Л. Ф. у період з 06.05.2019 по 17.05.2019 року включно перебувала у відпустці відповідно до Наказу № 42-в 23.04.2019 року.
Після виходу головуючого судді (доповідача) Черноти Л.Ф. з відпустки та повідомлення про закінчення проведення підготовчих дій в порядку статті 267 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість призначення апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області до розгляду з повідомленням всіх учасників справи на на "29" травня 2019 р. о 14:30 год.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Пушай В.І. на дату слухання справи 29.05.2019 р., розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 року, на підставі доповідної записки головуючого судді Черноти Л. Ф., було призначено повторний автоматизований розподіл справи №917/2103/17, яким визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Чернота Л.Ф., судді: Медуниця О.Є., Стойка О. В.
Разом із тим, у зв'язку з відпусткою судді-члена колегії Стойка О.В. на дату слухання справи 29.05.2019 р., розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 року, на підставі доповідної записки головуючого судді Черноти Л. Ф., було призначено повторний автоматизований розподіл справи №917/2103/17, яким визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Чернота Л. Ф., судді: Медуниця О.Є., Пелипенко Н.М.
Представник відповідача в судовому засіданні 29.05.2019 р. не заперечував проти задоволення заяви позивача про здійснення правонаступництва, підтримав свою позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується роздруківкою з офіційного веб-сайту ПАТ «Укрпошта» з відміткою про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ст. ст. 222, 223 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції) здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або. інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, та враховуючи явку представника відповідача у попередньому судовому засіданні, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю відповідача.
Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, встановлено наступне.
Згідно з Планом приватизації радгоспу імені Куйбишеве та Актом оцінки вартості майна радгоспу імені Куйбишева, затверджених 18.12.1996 року, знаходяться об'єкти державної власності, а саме: лазня і клуб, що розташовані за адресою: с. Хоружівка Оржицького району Полтавської області, лазня в с. Куйбишеве Оржицького району Полтавської області, клуб в с. Тимки Оржицького району та клуб в с. Іванівка Оржицького району Полтавської області, які під час приватизації не увійшли до статутного капіталу ТОВ АФ «Куйбишево» та залишились на балансі підприємства.
Приписами статті 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» визначено, що об'єктами управління державної власності є державне майно, що перебуває на балансі Господарських організацій, яке не увійшли до їх статутних капіталів.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про Фонд державного майна України» та ст. 7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» встановлено, що Фонд державного майна України та його регіональні відділення приймають рішення про подальше використання державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських організацій, перебуває на їх балансі.
Відповідно до Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 19.05.1996 №908/68 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.1996 за № 414/3707 (далі Положення №908/68), управління об'єктами, які не увійшли до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, здійснює Фонд державного майна України та його регіональні відділення.
Відтак, апелянт, відповідно до покладених на нього завдань та в межах своїх повноважень, визначених Положенням та Законом України «Про управління об'єктами державної власності», є органом управління державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації.
Під час здійснення функцій з управління об'єктами державної власності, позивачем неодноразово були проведені перевірки вказаних об'єктів державної власності, про що складено Акти перевірки стану утримання, зберігання та використання державного майна, що обліковується на балансі СТОВ АФ Куйбишево від 06.05.2010, 07.11.2011, 04.07.2013 , 05.11.2013 (том 1, а.с.24-28).
В ході перевірок було виявлено, що окремі вказані об'єкти державної власності перебувають у незадовільному стані, а інші потребують ремонту.
Регіональне відділення листами №11-03-3818 від 11.07.2013, №11-03-49 92 від 09.09.2013, №11-03-5130 від 17.09.2013, №11-03-6284 від 07.11.2013, №11-03- 0979 від 28.02.2014, №11-03-3013 від 10.07.2015 зверталося до СТОВ АФ Куйбишеве з проханням вжити заходи щодо приведення відповідних об'єктів державної власності до придатного для використання стану, з метою подальшої передачі до комунальної власності та, у протилежному випадку, зверталося з пропозицією у добровільному порядку відшкодувати збитки, відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою КМУ від 22.01.1996 №116 (а.с. 29-34, том 1).
З метою збереження державного майна останній листом №05-03-3817 від 11.07.2013 звертався до Куйбишевської сільської ради з проханням надати акти приймання-передачі клубу в с. Тимки, с. Іванівка, с. Хоружівка Оржицького району до комунальної власності, для підписання, та посприяти у пошуку потенційних покупців, оскільки, відповідно до чинного законодавства, лазня в с. Куйбишеве (нова назва с. Вишневе) Оржицького району підлягає приватизації (а.с. 38, том 1).
На дане звернення Куйбишевська сільська рада листом від 19.07.2013 №278 повідомила, що клуби зруйновані, не придатні до використання та черговою сесією сільської ради було відмовлено у прийнятті до комунальної власності громади вказані вище об'єкти (а.с. 39, том 1).
Також, позивачем на адресу відповідача направлялася претензія (вих. №11-03- 1643 від 16.04.2015) з аналогічними вимогами (а.с. 35, том 1).
У подальшому, 07.10.2015 позивачем, як органом управління об'єктами державної власності, на комісії з питань управління державним майном, яке під час приватизації не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, прийнято рішення про нарахування збитків завданих державі внаслідок розкрадання, нестачі, знищення (псування) об'єктів державної власності, а саме лазні і клубу в с. Хоружівка, лазні в с. Куйбишеве (нова назва Вишневе), клубу в с. Тимки і клубу в с. Іванівка Оржицького району Полтавської області, які обліковуються на балансі відповідача, що підтверджується протоколом 638 (а.с. 36-37, том 1).
Позивач вказує, що відповідно до ч. 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого Постановою КМУ від 22.01.1996 №116 (в редакції постанови КМУ від 07.12.2011 №1253), що ним проведено роботу по визначенню розміру збитків завданих державі внаслідок пошкодження спірного державного майна шляхом проведення незалежної оцінки суб'єктом оціночної діяльності (Товарна Біржа Полтавська регіональна біржа нерухомості), відібраного на конкурентних засадах.
Відповідно до висновків оцінювача, станом на 30.11.2015, вартість для відшкодування збитків, завданих державі внаслідок розкрадання, нестачі, знищення (псування) об'єктів державної власності по лазні в с. Хоружіка Оржицького району становить 12900,00 грн. (без урахування ГІДВ), по лазні в с. Куйбишеве Оржицького району - 31400,00 грн. (без урахування ПДВ), по клубу в с. Хоружіка Оржицького район - 79800,00 грн. (без урахування ПДВ), по клубу в с. Тимки Оржицького району - 83300,00 грн. (без урахування ПДВ), по клубу в с. Іванівка Оржицького району - 42900,00 грн. (без урахування ПДВ) (а.с. 49-221, том 1).
Наказом регіонального відділення ФДМУ по Полтавській області від 27.01.2016 №35 затверджено висновок про вартість розміру збитків, завданих державі від пошкодження спірних об'єктів, що становить 250 300,00 грн., без урахування ПДВ (а.с. 45, том 1).
Наказом регіонального відділення ФДМУ по Полтавській області від 04.03.2016 №107, прийнято розмір відшкодування збитків внаслідок розкрадання, нестачі, знищення (псування) об'єктів державної власності відносно спірних об'єктів (а.с. 46, том 1).
Листом №11-104-1409 від 06.04.2016 повідомлено відповідача про розмір сум відшкодування збитків та банківські реквізити щодо перерахування коштів (а.с. 47, том 1).
Однак, позивач вказує, що даний лист залишився без реагування, у зв'язку із чим, останній звернувся до господарського суду Полтавської області з даним позовом.
Зі змісту підпунктів 1,3., 1.4. пункту 1 Положення вбачається, що управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства.
Способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, є такими:
- здійснення приватизації відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших нормативно-правових актів;
- передача майна в оренду відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна";
- передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності";
- передача майна до сфери управління органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.98 N 1482;
- передача майна господарським товариствам, у тому числі у разі ліквідації балансоутримувача, на умовах відповідного договору безоплатного зберігання (далі - договору зберігання) відповідно до вимог законодавства.
У відповідності до пп. 1.4.1 п. 1 Положення, при визначенні способу управління попередньо аналізуються висновки інвентаризаційних комісій про результати інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, але перебуває на їх балансі. Пріоритетним при обранні способу управління державним майном є спосіб його приватизації. Якщо відповідне державне майно не підлягає приватизації, то застосовуються наступні за черговістю способи управління, викладені у п. 1.4.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України №1353-19 від 12.05.2016 року, село Куйбишеве Оржицького району Полтавської області перейменовано на село Вишневе.
Відповідно до Статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Вишневе-Агро» (ідентифікаційний код 00845890), затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 15.08.2016р., Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ВИШНЕВЕ-АГРО» є новим найменуванням Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Куйбишево». Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Куйбишево» є новим найменування Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Куйбишево» внаслідок зміни найменування товариства відповідно до рішення загальних зборів учасників від 13.07.2015 року, (пункт 1.5.15. Статуту).
Судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно встановив, що Регіональне відділення Фонду державного майна по Полтавській області фактично не здійснило дій, передбачених пунктом 1.4 Положення, не обрало та не реалізувало найбільш ефективний спосіб управління державним майном, що є предметом спору, позивачем не доведено належними і допустимими доказами виконання власних зобов'язань щодо управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств; виконання порядку управління державним майном, який полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом способу та умов подальшого використання майна в межах чинного законодавства.
Відтак, відповідно до Протоколу №2 від 16 березня 2001 року, затвердженого наказом РВ ФДМУ по Полтавській області від 22 березня 2001 року №90-ПР, інвентаризаційна комісія на своєму засіданні розглянула результати інвентаризації об'єктів, які не увійшли до статутного фонду ТОВ «Агрофірми «Куйбишево» (до приватизації - радгосп ім. Куйбишева, Полтавська обл., Оржицький р-н) та винесено наступні пропозиції подальшого використання:
-Клуб с. Іванівка - приватизація або передача до комунальної власності Куйбишевської сільської ради;
-Клуб с. Тимки - приватизація або передача до комунальної власності Куйбишевської сільської ради;
-Клуб с. Хоружівка - приватизація або передача до комунальної власності Куйбишевської сільської ради;
-Баня с. Куйбишево - приватизація (бажає придбати балансоутримувач);
-Баня с. Хоружівка - приватизація або передача до комунальної власності Куйбишевської сільської ради.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що Голова Куйбишевської сільської ради відзначив свою позицію стосовно готовності прийняти до комунальної власності клуб с. Іванівка, баню с. Хоружівка при забезпеченні їх фінансування через відповідний бюджет.
Згідно Наказу Фонду державного майна України по Полтавській області № 534-Пр від 14 грудня 2007 року «Щодо передачі державного майна, яке не увійшло до статутного фонду господарського товариства, встановлено: Передати три сільські клуби в селах Іванівка, Хоружівка та Тимки Оржицького району Полтавської області, які не увійшли до статутного фонду СТОВ Агрофірма «Куйбишево» під час приватизації та знаходяться на його балансі, в комунальну власність Куйбишевської сільської ради Оржицького району Полтавської області відповідно до Рішення п'ятнадцятої сесії п'ятого скликання Куйбишевської сільської ради Оржицького району Полтавської області від 05.10.2007 року про безоплатну передачу у власність громади будівель сільських клубів в селах Іванівка, Хоружівка, Тимки Оржицького району Полтавської області. Начальнику відділу з управління і реформування власності Калінчук О.А. доручено взяти участь у роботі комісії по передачі та підписати акт приймання-передачі об'єктів, зазначених в п.1 даного наказу. Контроль за виконанням цього наказу покладено на першого заступника начальника регіонального відділення Ващенка М.І.
Згідно листа Регіонального відділення Фонду державного майна по Полтавській області № 03/5817 від 17.12.2007 року, вищезазначений наказ було надіслано на адресу Куйбишевської сільської ради та СТОВ АФ «Куйбишево».
Також, відповідно до довідки щодо перевірки стану утримання, зберігання та використання державного майна, що знаходиться на балансі СТОВ «Агрофірма Куйбишево» /код ЄДРПОУ 00845890/ станом на 13.10.2011 року (яка надавалась Відповідачем Позивачу), залишкова вартість становила: Клуб с. Іванівка-21 761,27 грн.; Клуб с. Хоружівка - 54 247,15 грн.; Клуб с. Тимки - 128 542,79 грн.; Лазня с. Куйбишеве - 1 476,23 грн.; Лазня с. Хоружівка-1 817,51 грн.
Згідно цієї довідки, було повідомлено позивача про те, що державне майно в заставу, оренду не передавалось та не списувалось. Під об'єктами державної власності земельна ділянка не оформлена. Амортизаційні відрахування /знос/ на ремонт державного майна не використовується. Технічний стан майна задовільний. Витрати по утриманню об'єктів державної власності балансоутримувач не несе. Товариством щодо державного майна не укладалися договори купівлі-продажу, суборенди, застави, зберігання, спільної діяльності. Договори страхування на державне майно не укладалися.
Відповідно до довідки щодо перевірки стану утримання, зберігання та використаня державного майна, що знаходиться на балансі СТОВ «Агрофірма Куйбишево» /код ЄДРПОУ 00845890/ станом на 01.01.2014 року (яка надавалась Відповідачем Позивачу), залишкова вартість становила: Клуб с. Іванівка - 7 802,13 грн.; Клуб с. Хоружівка - 19 628,07 грн.; Клуб с. Тимки - 50 116,39 грн.; Лазня с. Куйбишеве - 0,00 грн.; Лазня с. Хоружівка - 0,00 грн.
Також, повідомлено позивача (апелянта) про обставини аналогічні змісту попередньої довідки.
Із матеріалів справи вбачається, що під час здійснення функцій з управління об'єктами державної власності, апелянтом були проведені перевірки об'єктів державної власності, про що складено Акти перевірки стану утримання, зберігання та використання державного майна, що обліковується на балансі СТОВ «АФ Куйбишево» від 06.05.2010, 07.11.2011, 04.07.2013, 05.11.2013. Під час даних перевірок було виявлено, що окремі вказані об'єкти державної власності перебувають у незадовільному стані, а інші потребують ремонту.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, вказані Акти перевірки фіксують незадовільний стан будівель, однак не містять інформації щодо обставин, які призвели до їх незадовільного стану, а також висновків, що саме неправомірні дії відповідача до такого стану призвели.
Стаття 322 Цивільного кодексу України зобов'язує власника утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач в порушення вимог статті 322 Цивільного кодексу України не вжив усіх заходів покладених на нього обов'язків зі здійснення управління державним майном, у зв'язку з чим, не виявив своєчасно фактів його пошкодження, а відповідно понесених збитків.
Частиною 1 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника.
Вимогами статті 224 Господарського кодексу України, встановлено, що учасник господарських зносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або ушкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або удержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За приписами ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадах, передбачених законом.
Складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб'єкт та об'єкт правопорушення, а також суб'єктивна та об'єктивна сторони. Суб'єктом цивільного правопорушення є боржник.
Об'єктом правопорушення зобов'язальні правовідносини кредитора та боржника. Суб'єктивну сторону становить вина боржника, а об'єктивну протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов'язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. При цьому розмір збитків має довести кредитор. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів звільняє боржника від відповідальності.
За умовами цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню збитків за загальними правилами є: протиправність поведінки; збитки, як результат протиправної дії;
причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданими збитками; вина особи, що заподіяла збитки.
Цивільно-правова відповідальність по відшкодуванню збитків настає при наявності зазначених умов у сукупності. Відсутність хоча б однієї з умов є підставою для відмови щодо відшкодування збитків.
Виходячи із зазначених норм права вбачається, що складовою збитків є наявність збитків, противоправна поведінка боржника, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, та вина особи, що спричинила збитки.
У даному випадку, позов заявлено з посиланням на п.1.3. наказу ФДМУ та Мінекономіки України від 19.05.99р. №908/68, "Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі", 1166 ЦК України, ст.224 Господарського кодексу України, Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого Постановою КМУ від 22.01.1996 №116.
В додатку до позовної заяви позивач надав план приватизації майна радгоспу імені Куйбишева, затвердженого начальником регіонального відділення 18.12.1996 року та акт оцінки вартості майна радгоспу імені Куйбишева, затвердженого начальником регіонального відділення 18.12.1996 року.
Проте, будь-яких доказів в розумінні вимог ст. ст. 73-77 ГПК України в підтвердження передачі майна відповідно до підпунктів 1.3, 1.4 підпункту 1 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом ФДМУ та Мінекономіки України від 19.05.1999 №908/68 та зареєстрованого в Мін'юсті України, органом, уповноваженим управляти державним майном, позивач не надав.
Посилання позивача на положення Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого Постановою КМУ від 22.01.1996 №116 при нарахуванні збитків за пошкодження державного майна не підтверджується відповідними доказами у даній справі.
Згідно п.2 вказаного Порядку розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки. У разі визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб'єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, розмір збитків визначається відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
В наданих позивачем висновках йдеться про вартість майна, визначену станом на 30.11.2015 року, вид вартості - ринкова, використані підходи - порівняльний.
Однак, вказані висновки про оцінку майна є необгрунтованими, як докази підтвердження понесення позивачем збитків у визначеному ним до стягнення розмірі, оскільки, фіксуючи суму збитку, оцінювач не вказує на використання Методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України, зокрема, відсутні у висновку посилання на формулу розрахунку, вихідні дані, які використані при розрахунку.
Також позивач не надав необхідні дані для перевірки судом здійсненого оцінювачем розрахунку збитків, відомості про вартість приміщень: лазні і клубу, що розташовані за адресою: с. Хоружівка Оржицького району Полтавської області, лазні в с. Куйбишеве Оржицького району Полтавської області, клубу в с. Тимки Оржицького району та клубу в с. Іванівка Оржицького району Полтавської області чи будь-які інші належні та допустимі докази в обґрунтування розміру заявлених до стягнення збитків.
Таким чином, апелянт не довів наявність збитків, у заявленому розмірі, а також вини і неправомірність поведінки відповідача, як заподіювача шкоди, причинного зв'язку між вказаними двома складовими.
Будь-яких інших доказів, у т.ч., насамперед належних доказів в підтвердження наявності всіх умов у сукупності для настання цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню збитків, апелянтом не надано. Умови у їх сукупності для настання цивільно-правова відповідальність по відшкодуванню збитків не доведено.
Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Статтями 76 і 77 ГПК України встановлено вимоги щодо належності та допустимості доказів. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Тому, за відсутності доказів, на підтвердження заподіяння неправомірними діями відповідача збитків, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 08.02.2018 року (повний текст рішення складено та підписано 16.02.2018 року) у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 277 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Судовий збір за перегляд рішення суду в суді апеляційної інстанції слід покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 86, 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській області на рішення господарського суду Полтавської області від 08.02.2018 року (повний текст рішення складено та підписано 16.02.2018 року) у справі №917/2103/17 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 08.02.2018 року (повний текст рішення складено та підписано 16.02.2018 року) у справі №917/2103/17 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 29.05.2019 р. оголошено вступну та резолютивну частину.
Повний текст постанови складено та підписано 03.06.2019 р.
Головуючий суддя Л.Ф. Чернота
Суддя О.Є. Медуниця
Суддя Н.М. Пелипенко