вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" травня 2019 р. Справа№ 911/2772/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Жук Г.А.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання Бовсуновська Ю.В.
без виклику представників сторін
розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Соколовської Ірини Василівни
на рішення Господарського суду Київської області
від 22.01.2019 (повний текс рішення складено 22.01.2019)
у справі № 911/2772/18 (суддя Конюх О.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські
електромережі»
до Фізичної особи-підприємця Соколовської Ірини Василівни
про стягнення 35 009, 90 грн.
Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» (далі - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Соколовської Ірини Василівни (далі - ФОП Соколовська І .В., відповідача) про стягнення 35 009, 90 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про порушення відповідачем пп.3.3, 3.31, 3.2, 6.40, 10.2 ПКЕЕ та Закону України «Про ринок електричної енергії», внаслідок чого на засіданні комісії по розгляду акту №46623 прийнято рішення про проведення нарахування згідно п.2.5 та за формулою 2.6 Методики (за розрахунком вартості електроенергії, спожитої без обліку стягненню та підлягає 300 294,53 грн. з ПДВ. + 1 981,80 грн. за послуги, що надаються споживачу в зв'язку з приведенням обліку до вимог нормативних документів, позапланової перевірки, експертизи). Разом з цим, постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2018 визнано недійсним рішення, оформлене протоколом №2265 від 31.10.2016, засідання комісії по розгляду акта про порушення №46623 від 20.01.2016 в частині нарахування санкцій за вартість електроенергії, необлікованої внаслідок порушення споживачем ПКЕЕ в розмірі 265 284,63 грн. З огляду на наведене, на думку позивача, до стягнення з відповідача підлягає 35 009,90 грн. вартості електроенергії, спожитої без обліку (300 294,53 грн. (згідно рішення комісії) - 265 284,63 грн. (скасований судом розмір санкції)).
Рішенням Господарського суду Київської області від 22.01.2019 у справі № 911/2772/18 позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Соколовської Ірини Василівни на користь ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» 35 009, 90 грн. боргу, 1762,00 грн. судового збору.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, ФОП Соколовська Ірина Василівна оскаржила його в апеляційному порядку, просила скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з'ясування обставин справи, а також з порушенням вимог чинного законодавства. Доводи апелянта зводяться до того, що на виконання рахунку та в межах погоджених сторонами строків щодо оплати, позивачем згідно платіжного доручення № 66415699 від 21.08.2018 сплачено відповідачу 35 009, 90 грн., що свідчить про виконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати цих коштів. За твердженнями апелянта, неможливість надання вказаних документів суду першої інстанції зумовлена тим, що суд постановив рішення без забезпечення можливості участі сторони відповідача. На переконання апелянта, отримана 28.12.2018 ухвала суду не могла бути реалізована, оскільки з 29.12.2018 по 10.01.2019 відповідач була відсутня в місці проживання та в Україні, а тому в передбачені ухвалою строки підготувати та подати відзив не мала можливості.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому стверджував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначив, платіжне доручення, на яке посилається відповідач, не може бути враховане як доказ погашення заборгованості по акту порушення ПКЕЕ № 46623 від 20.01.2016, оскільки за призначенням платежу оплата адресується на погашення електричної енергії за Договором. Рахунок, на яких посилається відповідач, призначений на погашення нарахувань за серпень 2018 по Договору на суму 35 216, 82 грн. Крім цього, позивач вказує на неповажність причин не подання таких доказів суду першої інстанції з огляду на те, що розгляд справи здійснювався з 17.12.2018 по 22.01.2019, а відповідач перебувала поза межами України лише з 02.01.2018 по 10.01.2019.
В судове засідання апеляційної інстанції 28.05.2019 з'явився представники сторін, представник відповідача надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.
Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, в яких заперечив доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.
Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції вимог процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено матеріалами справи, 16.10.2008 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (постачальником за договором) та ФОП Соколовською І.В. (споживачем за договором) укладено Договір про постачання електричної енергії №71978 (далі - Договір), за умовами п. 1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.
Відповідно до п.4.2.4 Договору споживач сплачує постачальнику вартість недоврахованої електроенергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, затвердженою постановою НКРЕ від 04.05.2006 №562, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням, у разі таких дій споживача: самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії; пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб із засобів обліку; споживання електроенергії поза засобами обліку; інших умов визначених методикою.
Цей договір згідно п. 9.5 набуває чинності з дня його підписання та укладається на термін до 31.12.2008. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною стороною не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої сторони у порядку, визначеному законодавством України.
20.12.2010 між Акціонерним енергопостачальною компанією «Київенерго» та ФОП Соколовською І.В. (споживачем) укладено Додаткову угоду до Договору №71978 від 16.10.2008, відповідно до якої сторони погодили викласти цей Договір в новій редакції згідно з додатком 1 (п. 1 Додаткової угоди).
Відповідно до п. 2 Додаткової угоди Додатки до Договору, зазначені в п.9.1 та укладені сторонами до моменту укладення цієї угоди, є чинними на весь період дії Договору та є його невід'ємними частинами.
За умовами п. 4 Додатковї угоди у відповідності до п.1.4 ПКЕЕ за усіма приєднаннями точка продажу електричної енергії споживачу встановлюються на межі балансової належності його електроустановок. Зміни у розрахунках за електричну енергію, що можуть бути пов'язані із зміною точки продажу, проводяться тільки після внесення відповідних змін та підписання сторонами додатків до Договору.
Додаткова угода згідно п. 4 набуває чинності з моменту її підписання обома сторонами та стає частиною Договору лише за умовами її отримання постачальником.
Цю угоду укладено у двох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу та є невід'ємною частиною Договору (п. 5 Додаткової угоди).
В додатку №1 до Додаткової угоди від 20.12.2010 до Договору сторони виклали договір в наступній редакції.
Зокрема, в розділі 1 Договору «Предмет договору» погодили, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до нього, що є невід'ємною його частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до нього, що є його невід'ємною частиною. Точка продажу електричної енергії: на межі балансової належності електроустановок споживача. Приєднана та дозволена потужність у точці підключення визначена в додатку «Перелік об'єктів споживача».
Відповідно до п. 2.1 Договору під час виконання умов Договору, а також вирішення всіх питань, що ним не обумовлені, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).
Постачальник має право вимагати відшкодування збитків, завданих постачальнику внаслідок порушення споживачем умов Договору (п. 3.1.4 Договору);
Положеннями п. 4.2.3 Договору сторони погодили, що споживач сплачує постачальнику вартість недорахованої електроенергії, розрахованої виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ №562 від 04.05.2006, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 за №782/12656 (далі - Методика) за тарифами, що діяли протягом споживання енергії з порушенням, у разі таких дій споживача: самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії; пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку; споживання електроенергії поза засобами обліку; інших визначених методикою умов.
За умовами п. 4.4 Договору у разі виявлення однією із сторін порушень умов Договору іншою стороною, за які законодавством передбачено застосування санкцій чи які тягнуть за собою збитки, недоотриману продукцію або вигоду тощо, на місці оформлюється двосторонній акт порушень. Акт складається у присутності обох сторін Договору в двох примірниках. Сторона, дії або бездіяльність якої стала причиною складання акта, має право внести до акта свої зауваження. Сторона, яка виявила порушення своїх прав, зобов'язана попередити іншу сторону про необхідність складання акта. Інша сторона не може без поважних причин відмовитись від складання та підписання акта. У разі відмови відповідальної сторони від підписання акта в ньому має бути запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо його на місці складання підписали не менше 3 уповноважених представників сторони Договору, що складала акт.
За змістом п. 9.2 Договору межа відповідальності за стан обслуговування електроустановок визначається відповідно до додатку «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» (крім випадків передбачених п.п. 8.2 і 8.4).
Цей Договір згідно п. 9.4 набирає чинності з дня його підписання та укладається на строк до 31.12.2010. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої сторони у порядку визначеному законодавством України. Сторони зобов'язуються письмово повідомляти про зміну поштових чи банківських реквізитів не пізніше ніж через 10 днів після настання таких змін. Таке повідомлення, підписане уповноваженою особою, стає частиною Договору з моменту отримання його іншою стороною. У разі необхідності внесення змін та доповнень до Договору кожна із сторін має право звернутись до іншої з відповідною пропозицією. Якщо ці пропозиції викликані прийняттям нормативно-правових актів, які змінюють умови Договору, сторони зобов'язуються до внесення відповідних змін до Договору керуватись вимогами цих нормативних документів.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).
Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Як встановлено матеріалами справи, 20.01.2016 під час проведення перевірки електрообладнання відповідача за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького,66, працівниками позивача було виявлено порушення Правил користування електричною енергією.
Відносини між юридичними особами - споживачами та енергопостачальниками станом на період існування досліджуваних відносин сторін у справі регулювалися Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), які затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996 (втратили чинність у зв'язку із затвердженням постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 Правил роздрібного ринку електричної енергії, яка набрала чинності 19.04.2018), і які були чинні також станом на час проведення технічної перевірки 20.01.2016.
Відповідно до п.6.41 ПКЕЕ у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформлюється актом порушень.
В ході згаданої перевірки було виявлено порушення Правил користування електричною енергією, про що було складено Акт про порушення №46623 та зафіксовано порушення п.п.3.3, 3.31, 3.2, 6.40, 10.2 ПКЕЕ - пломби про повірку засобів обліку, пломби заводу-виробника не відповідають пломбам Держспоживстандарту та пломбам Держспоживстандарту та пломбам заводу-виробника; пломби постачальника електричної енергії, а саме №6360495, яка встановлена на лівому нижньому гвинті кріплення кожуха лічильника, мають сліди пошкодження та повторного встановлення. Ввідний кабель на межі балансової належності до місця встановленого обліку має скрутку на вводі в приміщення споживача, яка не опломбована. З боку електропостачальника Акт підписано трьома представниками, що проводили перевірку, з боку споживача - зроблена відмітка про відмову від розпису.
За змістом п.6.40 ПКЕЕ у разі виявлення представниками електропередавальної організації або представниками постачальника електричної енергії пошкоджень чи зриву пломб, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів обліку, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів (систем) обліку з метою зміни їх показів перерахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ № 562 від 04.05.2006, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 за № 782/12656 (далі - Методика).
Відповідно до п.6.42 ПКЕЕ на підставі Акта про порушення уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідання комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.
Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків.
31.10.2016 відбулось останнє засідання комісії з розгляду акту про порушення №46623, на якому комісія прийшла до висновку про проведення нарахування згідно п. 2.5 та за формулою №2.6 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕ. Потужність 65,8 кВт, тривалість роботи струмоприймачів протягом доби 10 год., 5 днів. Коефіцієнт використання 0,5. Період нарахування з 21.01.2013 по 24.02.2016 (за три роки по дату усунення порушення). Всього підлягає до сплати: за недовраховану електроенергію 300 294,53 грн., за послуги, що надаються споживачу у зв'язку з приведенням обліку до вимог нормативних документів, позапланової технічної перевірки, експертизи 1981,80 грн. Нарахована сума повинна бути сплачена протягом 30 календарних днів з дня отримання протоколу та рахунку.
За змістом п. 6.42 ПКЕЕ споживач має право оскаржити рішення комісії в суді. У разі звернення до суду впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу останній має право не оплачувати виставлені рахунки до вирішення спірних питань у судовому порядку.
За матеріалами справи в 2016 ФОП Соколовська Ірина Василівна звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Київенерго» про визнання недійсним рішення комісії, оформленого протоколом від 31.10.2016 №2265.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2017 у справі №910/20265/16 відмовлено у задоволенні позову
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2018 у справі №910/20265/16 рішення господарського суду міста Києва від 09.03.2017 скасовано, задоволено позов частково. Визнано недійсним рішення, оформлене протоколом №2265 від 31.10.2016 засідання комісії по розгляду акту про порушення №46623 від 20.01.2016 в частині нарахування санкцій за вартість електроенергії не облікованої внаслідок порушення споживачем ПКЕЕ у розмірі 265 284,63 грн. В решті задоволення позову про скасування рішення, оформленого протоколом №2265 від 31.10.2016 засідання комісії по розгляду акту про порушення №46623 від 20.01.2016 (в частині нарахування штрафу) відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2018 у справі №910/20265/16 (згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень) ухвалено додаткову постанову у справі №910/20265/16. Пункт 3 резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2018 у справі №910/20265/16 доповнено наступним (другим абзацом): «В решті задоволення позову про скасування рішення, оформленого протоколом № 2265 від 31.10.2016 засідання комісії по розгляду акта про порушення № 46623 від 20.01.2016 (в частині нарахування вартості за послуги, що надавались споживачу в зв'язку з приведенням обліку до вимог нормативних документів, позапланової технічної перевірки, експертизи - в розмірі 1 981,80 грн.) - відмовлено. Додаткова постанова є невід'ємною частиною постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2018 у справі №910/20265/16.
Під час розгляду справи №910/20265/16 судом апеляційної інстанції встановлено, що акт про порушення від 20.01.2016 № 46623 підписано трьома уповноваженими представниками ПАТ «Київенерго», а тому даний акт відповідає вимогам, зазначеним в п. 6.41 ПКЕЕ.
При цьому, розрахунок не облікованої електричної енергії за період з 21.03.2013 по 24.02.2016 є необґрунтованим, має бути здійснено перерахунок за період з 27.10.2015 по 24.02.2016, відтак обґрунтованим розміром вартості не облікованої електричної енергії є: 52 037,09 грн. (27 965,00 кВт.г) - 17 027,19 (9 063,00 кВт.г.) = 35 009,90 грн. (18 902 кВт).
За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки є встановленими у рішенні, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву законність судового акту, який набрав законної сили.
За змістом ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно преамбули та ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.02 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Оскільки судове рішення у справі №910/20265/16, яке набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, встановленим є факт порушення відповідачем ПКЕЕ та розміру вартості не облікованої електричної енергії є: 52 037,09 грн. (27 965,00 кВт.г) - 17 027,19 (9 063,00 кВт.г.) = 35 009,90 грн. (18 902 кВт), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
За таких обставин, дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунок заборгованості, наданий позивачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ФОП Соколовської Ірини Василівни вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення ПКЕЕ, в розмірі 35 009,90 грн.
Доводи апелянта щодо скасування оскаржуваного рішення у зв'язку із здійсненою ним згідно платіжного доручення № 66415699 від 21.08.2018 сплатою грошових коштів в розмірі 35 009, 90 грн., відхиляються апеляційним судом, адже відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, які стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
За приписами наведеної норми ГПК України апеляційний господарський суд розглядає справу повторно. За загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що зібрані місцевим господарським судом і покладені в основу рішення цього суду. Водночас, суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Втім, додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції та при цьому, має довести обставини, що об'єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду.
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому, обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Проте, як встановлено матеріалами справи, станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення (22.01.2019) відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення відповідачу 28.12.2018 ухвали про відкриття провадження від 17.12.2018, відтак не був позбавлений можливості надати суду всі необхідні докази на підтримання своїх заперечень проти позову, а також докази здійсненої ним оплати, тобто користуватися наданими йому процесуальними правами. Перебування відповідача поза межами України з 02.01.2019 по 10.01.2019 жодним чином не свідчить про не можливість надати суду відповідні докази та заперечення в період з 11.01.2019 по 22.01.2019 (дата ухвалення оскаржуваного рішення).
При цьому, слід зазначити, що докази здійсненої оплати відповідач взмозі надати на стадії виконання оскаржуваного рішення.
Доводи апелянта з приводу неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення судом першої інстанції вимог чинного законодавства не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Крім цього, враховуючи приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Соколовської Ірини Василівни залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 22.01.2019 у справі № 911/2772/18 - без змін.
Матеріали справи № 911/2772/18 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 03.06.2019
Головуючий суддя С.Я. Дикунська
Судді Г.А. Жук
А.О. Мальченко