ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
28 травня 2019 року Справа № 916/1608/18
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: М.А. Мишкіної
суддів: К.В. Богатиря, І.Г.Філінюка
(склад судової колегії змінений відповідно до розпоряджень керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи №152 від 14.03.2019р. та №228 від 07.05.2019р.; протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2019р. та від 07.05.2019р.)
секретар судового засідання Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від Юридичного департаменту Одеської міської ради - не з'явився;
від Одеської міської ради - Чернова Г.А. - за довіреністю;
від ТОВ «Спектр» - Караніклєва Л.О. - за ордером
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Юридичного департаменту Одеської міської ради та Одеської міської ради
на рішення господарського суду Одеської області від 27 листопада 2018 року
у справі №916/1608/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр»
до Юридичного департаменту Одеської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Одеська міська рада
про визнання неправомірними дій державного реєстратора, визнання недійсним рішення, визнання права власності на нерухоме майно та зобов'язання здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно
суддя суду першої інстанції: Р.В. Волков
час і місце прийняття рішення: 27.11.2018р., 16.23год, м. Одеса, господарський суд Одеської області, зала судових засідань №15
повне рішення складено 07.12.2018р.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
У судових засіданнях 19.02.2019р., 12.03.2019р., 15.03.2019р., 10.04.2019р., 07.05.2019р. оголошувались перерви згідно ст.216 ГПК України.
В судовому засіданні 28.05.2019р. згідно ст.233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
встановив:
06.08.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектр» (надалі - позивач, ТОВ «Спектр») звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Юридичного департаменту Одеської міської ради (надалі - відповідач, Юридичний департамент ОМР) в особі державного реєстратора ОСОБА_6, в якому просило суд:
- визнати неправомірними дії державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради ОСОБА_6 щодо відмови ТОВ «Спектр» у державній реєстрації права власності на нерухоме майно (павільйон), що розташоване за адресою: м.Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 64;
- визнати недійсним рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 12.07.2017р. № 36104336, прийняте державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради ОСОБА_6.;
- визнати за ТОВ «Спектр» право власності на нерухоме майно (павільйон) загальною площею 53,2 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 64;
- зобов'язати Юридичний департамент Одеської міської ради провести державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (павільйон) загальною площею 53,2 кв.м, що належить на праві власності ТОВ «Спектр» і знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.07.2017р. він звернувся до відповідача із заявою про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (павільйон), яке розташовано за адресою: вул. Ак. Корольова, буд. 64, м. Одеса, проте отримав від державного реєстратора ОСОБА_6. рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 12.07.2017 р. №36104336. Рішення підлягає скасуванню, оскільки державний реєстратор дійшов помилкового висновку про те, що об'єкт нерухомого майна - павільйон є некапітальною спорудою - з технічного висновку «про стан конструкцій нежитлової будівлі за адресою: вул. Ак. Корольова, буд. 64» вбачається наявність фундаменту, а експертом встановлено, що будова відповідає вимогам будівельних норм та представляє собою окремо розміщену капітальну будову. 13.09.2004р. на вказаний об'єкт виготовлено технічний паспорт, який засвідчує, що будівля має 3 основних та 3 допоміжних приміщення загальною площею 53,2 кв.м. (на тимчасові споруди технічний паспорт не виготовляється). Будівля ТОВ «СПЕКТР» була побудована ще у 1977-1978 рр. і до цього часу не розбиралась і не переміщувалась, є капітальною спорудою а не павільйоном, державний реєстратор своїм рішенням штучно створює перешкоди для здійснення позивачем своїх прав на державну реєстрацію права власності ТОВ «СПЕКТР». Позивачем до Юридичного департаменту ОМР було надано всі необхідні документи, проте відповідач у своїх твердженнях виходить виключно з назви, яка зазначена в технічному паспорті, не звертаючи при цьому уваги на технічну структуру будови.
З посиланням на норми ч.1 ст.5 ЗУ «Про державну реєстрацію прав», ч.1 ст.181, ч.1 ст.182 ЦК України, ч.2 ст.28 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Разом із позовною заявою ТОВ «Спектр» подано клопотання про забезпечення та попередню оплату судових витрат, в якому позивач зазначив, що мінімальні судові витрати по справі становитимуть без урахування оплати представнику 21259,08грн.
30.08.2018р. відповідач місцевому господарському суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та, зокрема, зазначив, що відповідно до наданого технічного паспорту 13.09.2004р. павільйон має металеві зовнішні стіни, дерев'яне покриття та не має фундаменту; згідно з наданим договором купівлі-продажу від 22.09.1995р., актом приймання-передачі комунального майна від 01.11.1995р. №311 та технічним паспортом від 13.09.2004р. позивач набув право власності на об'єкт малої архітектурної форми - павільйон, а тому проведення державної реєстрації права власності на заявлений об'єкт нерухомого майна - павільйон, не є можливим.
30.08.2018р. відповідач подав суду першої інстанції клопотання про закриття провадження у справі, зазначаючи, що спір у даній справі є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку Кодексу адміністративного судочинства України.
03.09.2018р. Юридичним департаментом ОМР подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів звільнення державного реєстратора ОСОБА_6. (копія розпорядження в.о. міського голови №212К від 14.02.2018р.).
17.09.2018р. позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідач не надав жодних доказів, що будова є тимчасовою спорудою крім назви «павільйон» у технічному паспорті від 13.09.2004р., а тому доводи, наведені у відзиві необґрунтовані та штучно створені для захисту неправомірних дій відповідача в особі ОСОБА_6
18.09.2018р. позивач подав суду заперечення на клопотання про закриття провадження у справі.
01.10.2018р. Юридичний департамент ОМР подав місцевому господарському суду заперечення, в яких додатково зазначив, що не лише у технічному паспорті назва будівлі зазначена - павільйон, а також у акті приймання-передачі комунального майна від 01.11.1995р. №311. Висновок експерта був виготовлений лише 30.06.2017р. і він суттєво відрізняється від даних технічного паспорту 13.09.2004р. Отже дійсно відбулись технічні зміни, проте немає документу, який би зазначав реконструкцію павільйону у капітальну будову.
20.11.2018р. позивач подав суду заяву, в якій просив задовольнити позов.
27.11.2018р. Одеська міська рада подала суду першої інстанції заяву про поновлення процесуального строку на подання заяви про залучення її до участі у справі у якості третьої особи та просила залучити її до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Ухвалою місцевого господарського суду від 27.11.2018р. відмовлено у задоволенні вищезазначеної заяви.
Рішенням господарського суду Одеської області від 27.11.2018р. (суддя Р.В.Волков) позов задоволено:
- визнано неправомірними дії державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради ОСОБА_6 з відмови ТОВу "Спектр" у державній реєстрації права власності на нерухоме майно (павільйон), що розташоване за адресою: вул. Академіка Корольова, буд. 64, м. Одеса;
- визнано за ТОВом "Спектр" право власності на нерухоме майно (павільйон) загальною площею 53,2 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Академіка Корольова, буд. 64, м. Одеса.
- зобов'язано Юридичний департамент Одеської міської ради провести державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (павільйон) загальною площею 53,2 кв.м., що належить на праві власності ТОВу "Спектр" і знаходиться за адресою: вул . Академіка Корольова, буд. 64, м . Одеса ;
- стягнуто з Юридичного департаменту Одеської міської ради на користь ТОВа "Спектр" 9004,73грн. витрат зі сплати судового збору.
Рішення обґрунтоване посиланням на норми ч.1 ст.181, ч.1 ст.182, ст.392 ЦК України, ч.2 ст.3, ч.1 ст.5 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ч.2 ст.28 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та вмотивоване наступним. Посилання на відсутність фундаменту у будівлі, яка розташована за адресою:м.Одеса, вул.Ак.Корольова, 64, відповідачем не доведено, всупереч цьому, у матеріалах справи міститься доказ наявності фундаменту, який виготовлено із з/б стрічки. Крім того, вказівка відповідача на те, що відповідно до технічного паспорту встановлено відсутність фундаменту, доказами не підтверджується, оскільки технічний паспорт не містить інформації про наявність або відсутність фундаменту. Технічний висновок засвідчує наявність фундаменту та капітальність будівлі павільйону. Державний реєстратор при прийнятті рішення про відмову, а також і відповідач у своїх твердженнях виходять виключно з назви, яка зазначена в технічному паспорті, не звертаючи при цьому уваги на технічну структуру будови, та посилаючись на державні будівельні норми. Отже вимога позивача про визнання неправомірними дій державного реєстратора підлягає задоволенню.
Також суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що спір не є публічно-правовим, оскільки у справі, що розглядається, спір виник з невизнання відповідачем права власності на будівлю павільйону як на нерухоме майно. Такий спір має не публічний, а приватноправовий характер, оскільки стосується спору щодо можливості набуття права власності на майно.
Що стосується визнання права власності, суд зазначив, що відповідач, відмовивши у державній реєстрації права власності, не оспорює саме право власності позивача на павільйон, розташований за адресою: вул. Академіка Корольова, буд. 64, м. Одеса, а вказує, що воно не підлягає державній реєстрації, що зазначається відповідачем, проте відповідачем не визнається право власності на нерухоме майно в частині розуміння будівлі як капітальної будови, що має реальний фундамент. Без запису про зареєстровані речові права на нерухоме майно в державному реєстрі у позивача немає законного підтвердження про право на майно, а з цього фактично витікає неможливість проводити дії з даним нерухомим майном, що впливає на правову спроможність.
В частині вимоги про зобов'язання відповідача провести державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (павільйон), суд зазначив, що ефективний спосіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній нормі.
В частині розрахунку судових витрат, наданого позивачем, суд встановив, що в обґрунтування можливості стягнення з відповідача витрат представником позивача було подано клопотання, яке містить посилання на ст. 138 ЦПК України. Ч.1 цієї статті встановлено, що витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Втім, аналогічної норми ГПК України не містить. ГПК України визначає, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Суд також прийняв до уваги, що позивачем не заявлялось клопотання саме про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з розглядом справи, а також не надано доказів їх понесення.
08.01.2019р. до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області надійшла апеляційна скарга Юридичного департаменту Одеської міської ради (подана скаржником 26.12.2018р.), в якій скаржник просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скаржник зазначає, що:
- позовна заява у даній справі подана ТОВ «Спектр» не для визнання, а для набуття права власності на павільйон як на нерухоме майно (тобто на зміну статусу павільйону із тимчасової споруди на нерухоме майно), з огляду на що ст.392 ЦК України не підлягає застосуванню. Посилаючись на цю статтю, як підставу задоволення позову, суд всупереч ст.ст.86,238 ГПК України не зазначив, в чому полягає оспорювання або невизнання відповідачем права власності позивача на спірну споруду павільйону;
- суд першої інстанції не звернув уваги на правовий статус юридичного департаменту ОМР, який відповідно до приписів ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» здійснює лише державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і не може бути відповідачем щодо вимог про визнання права власності;
- відповідач не оспорює право власності на павільйон, а відмовляє в його державній реєстрації з підстав, що такий об'єкт не підлягає державній реєстрації відповідно до Закону.
Державна реєстрація не є способом набуття права власності, вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення права власності на нерухоме майно або інших речових прав; відсутність реєстрації права власності відповідно до ЗУ «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним її на праві власності майном;
- чинним законодавством врегульовано, що у випадку, коли тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності є МАФом (малою архітектурною формою), її встановлення здійснюється відповідно до ЗУ «Про благоустрій населених пунктів». Втім, чинне законодавство не містить нормативних приписів про те, що, у разі коли площа тимчасової споруди торговельного призначення становить більше 30 кв.м., така споруда автоматично набуває статусу об'єкта нерухомого майна;
- матеріалами справи підтверджується, що в технічному паспорті від 13.09.2004р. за № 198 м/с на павільйон, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 64 дані про фундамент приміщення відсутні, а висновок експерта, на який посилався суд, відповідно до Закону не є обов'язковим;
- спірне майно встановлене на земельній ділянці, яка розташована за адресою: вул. Академіка Корольова, 64 та надана позивачу в тимчасове користування і в силу ст. 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» належить до об'єктів комунальної власності та знаходяться в управлінні Одеської міської ради. Одеська міська рада не приймала рішень щодо передачі позивачеві у власність або користування земельну ділянку, на якій розташований спірний павільйон.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 14.01.2019р. (головуючий суддя М.А.Мишкіна, судді Л.О. Будішевська, С.В. Таран) відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Юридичного департаменту Одеської міськради.
Крім того, 08.01.2019р. до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області надійшла апеляційна скарга Одеської міської ради (подана скаржником 26.12.2018р.), в якій скаржник просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги Одеська міська рада, крім доводів, наведених у скарзі Юридичного департаменту ОМР, зазначає наступне:
- Одеська міська рада не приймала рішень щодо передачі позивачеві у власність або користування земельну ділянку, на якій розташований спірний павільйон. Отже судове рішення, яким змінено статус придбаного позивачем майна з рухомого на нерухоме, тобто фактично встановлено правовий зв'язок між майном, яке є предметом спору у справі, та належною територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради земельною ділянкою, безпосередньо впливає на обсяг прав та обов'язків та зачіпає інтереси останнього як власника земельної ділянки, на якій це майно розташоване. Втім, Одеська міська рада не була залучена до участі у даній справі, незважаючи на те, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області ухвалено про її права, інтереси та обов'язки.
- тимчасові, некапітальні споруди не підлягають державній реєстрації речових прав та їх обтяжень відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень». Тому, якщо позивач вважає, що об'єкт розташований за адресою м.Одеса, вул. Ак. Корольова, буд. 64 , є капітальною будовою, то на державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень необхідно надати відповідні документі, що це підтверджують. Втім технічний паспорт, виданий КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» 13.09.2004р., зроблений за замовленням позивача на павільйон в будинку №64 по вул. Академіка Корольова містить інформацію про те, що матеріал зовнішніх стін металеві, матеріал перекриття дерев'яні, матеріал підлоги - лінолеум, жилі і підсобні приміщення розміщені на І поверсі І поверхового будинку, висота приміщень 2,7м. Таким чином, на момент виготовлення технічного паспорту від 13.09.2004 р. за № 198м/с павільйон відносився до некапітальних споруд, які не підлягали державній реєстрації, проте судом першої інстанції не дана належна правова оцінка зазначеним обставинам;
- висновок експерта був виготовлений лише 30.06.2017р. та порівнюючи відомості, зазначені у технічному паспорті від 13.09.2004р. та у технічному висновку про стан конструкцій нежитлової будівлі можна констатувати той факт, що відбулась перебудова існуючого об'єкта з метою поліпшення умов надання послуг, пов'язана зі заміною окремих конструкцій та їх елементів, зміною основних техніко-економічних показників; документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єкта, у матеріалах справи відсутні;
- юридичний департамент Одеської міської ради не є належним відповідачем в частині вимог про визнання права власності.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 14.01.2019р. відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської міськради.
30.01.2019р. ТОВ «Спектр» подало Південно-західному апеляційному господарському суду відзиви на апеляційні скарги, зміст яких є ідентичним. У відзивах вказується на наступне:
- будівля за адресою: м. Одеса, вул. Ак.Корольова, 64 придбана організацією орендарів «Спектр» (правонаступником якої є позивач) на законних підставах; на нерухоме майно, що було приватизовано ТОВ «Спектр» у Одеської міської ради та знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 64, комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» 13.09.2004 року виготовлено технічний паспорт, який засвідчує, що будівля має 3 основних та 3 допоміжних приміщення загальною площею 53,2 кв.м., разом з цим на тимчасові споруди технічний паспорт не виготовляється;
- технічна конструкція будівлі TOB «Спектр», що розташована за адресою: м . Одеса, вул. Академіка Корольова, 64 повністю відповідає визначеним параметрам, встановленим в нормі ч.1 ст. 5 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме: «У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення»;
- апелянти у своїх апеляційних скаргах навмисно неправдиво здійснюють технічну підміну об'єкту нерухомості по вул. Академіка Корольова, 64, стверджуючи, що це тимчасова споруда;
- частина перша статті 377 ЦК України визначає, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розмішені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача), отже Одеська міська рада не володіє на праві власності земельною ділянкою на якій розташована будівля ТОВ «Спектр», а тому, безпідставно вважає себе стороною по справі;
- апелянти фактично не визнають право власності на нерухоме майно в частині розуміння будівлі, як капітальної будови, що має реальний фундамент, але визнають право власності на майно в частині розуміння будівлі, як малої архітектурної форми - павільйон, тимчасової споруди, якою предмет не являється, отже норми ст.392 ЦК України в даному випадку підлягають застосуванню.
Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019р. призначено справу до розгляду; об'єднано апеляційну скаргу Одеської міської ради та апеляційну скаргу Юридичного департаменту Одеської міської ради в одне провадження для сумісного розгляду.
У зв'язку із перебуванням суддів Л.О.Будішевської та С.В. Таран у відпустці 15.03.2019р., розпорядженням керівника апарату суду №152 від 14.03.2019р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/1608/18.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2019р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - М.А.Мишкіна, судді: В.В. Бєляновський, І.Г.Філінюк.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2019р. прийнято справу №916/1608/18 до провадження у зміненому складі суду: головуючий суддя М.А.Мишкіна, судді: В.В. Бєляновський, І.Г.Філінюк та розпочато повторно розгляд справи по суті.
08.04.2019р. ТОВ «Спектр» подало суду письмові пояснення, в яких зазначило, що:
- апелянти фактично не визнають право власності на нерухоме майно в частині
розуміння будівлі, як капітальної будови, що має реальний фундамент, але визнають право
власності на майно в частині розуміння об'єкта, як малої архітектурної форми - павільйон,
тимчасової споруди, якою об'єкт не являється;
- оскаржуване рішення не стосується прав та обов'язків Одеської міськради, оскільки з моменту купівлі-продажу та передачі виконавчим комітетом Одеської міської ради народних депутатів нерухомого майна, а саме капітальної будівлі, що знаходиться за адресою: вул. Академіка Корольова, буд. 64, м. Одеса від 22.09.1995р. юридичній особі організації орендарів «Спектр», у ТОВ «Спектр» виникло право власності на земельну ділянку;
- право власності на даний час вже існує у ТОВ «Спектр» відповідно до договору купівлі продажу від 22.09.1995р., що підтверджується ст.ст. 224, 86, 128, 48, ЦК Української РСР та ст.ст. 655,316, 317, 319, 321, 334 ЦК України і також доводить постанова від 24.05.2017р. Верховного суд України по справі №640/2034/15-ц;
- те, що будівля за адресою:м.Одеса, вул. Ак.Вільямса, 64 є капітальною спорудою доводять факти та документи, які наявні в матеріалах справи: довідка № 2811 «про визначення грошової оцінки земельної ділянки та ставки земельного податку» від 24.06.2000р. де у п.2 чітко зазначено «Місце розташування земельної ділянки під капітальною будівлею «Павільйону»; список «основних засобів на 01.10.1992р. по прокатному пункту №ІІ» від 26.09.1992р., в якому у п.8 чітко зазначено «здание павильона»; «Справка» про те, що станом на 01.10.1992р. балансова вартість будинку 203,2 тис. рублів, знос будівлі 172,1 тис. рублів,технічний паспорт виготовлений КП «БТІ» від 13.09.2004р, наявність юридичної адреси - вул. Академіка Корольова, буд. 64, м. Одеса, реєстрація за вказаною будівлею юридичної адреси, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2019р., висновок експерта про технічний стан будівлі, в якому чітко сказано що в будівлі павільйону в наявності є фундамент (залізобетонна стрічка), на якому вона розташована.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 10.04.2019р. залучено до участі у справі Одеську міську раду у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
У зв'язку із перебуванням судді В.В. Бєляновського у відпустці з 07.05.2019р. по 07.06.2019р., розпорядженням керівника апарату суду №228 від 07.05.2019р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/1608/18.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2019р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - М.А.Мишкіна, судді: К.В. Богатир, І.Г. Філінюк.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2019р. прийнято справу №916/1608/18 до провадження у зміненому складі суду: головуючий суддя М.А.Мишкіна, судді: К.В. Богатир, І.Г.Філінюк та розпочато повторно розгляд справи по суті. В засіданні суду апеляційної інстанції 15.03.2019р. представник Юридичного департаменту Одеської міськради Кузіна Н.В. підтримала доводи та вимоги апеляційних скарг.
В судове засідання 28.05.2019р. представник Юридичного департаменту Одеської міськради не з'явився, при цьому 28.05.2019р. від цього скаржника до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через перебування представника Кузіної Н.В. на лікарняному. У задоволенні клопотання відмовлено у судовому засіданні з огляду того, що до клопотання не додано доказів перебування представника на лікарняному а також з урахуванням того, що у судовому засіданні 15.03.2019р. Кузіна Н.В. надавала суду пояснення по суті спору та її явка не визнавалася обов'язковою.
Представник Одеської міськради підтримала доводи та вимоги апеляційних скарг.
Представник ТОВ «Спектр» заперечувала проти задоволення вимог апеляційних скарг з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, колегія суддів дійшла наступного.
Враховуючи подання апеляційної скарги особою, яка не приймала участі у справі - Одеською міською радою, колегія суддів насамперед зазначає наступне.
Відповідно до норми ч.1, 2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають:усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Згідно ч.1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, крім іншого, : розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
В даному випадку, спірний павільйон, який розташований за адресою: м.Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 64, право власності на який оскаржуваним рішенням визнано за ТОВ «Спектр», знаходиться на земельній ділянці, яка належить до земель комунальної власності, тобто належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради (доказів належності земельної ділянки на праві власності чи праві користуванні будь-якій іншій особі матеріали справи не містять).
Відповідно до ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Отже визнання права власності на об'єкт нерухомості надає власнику право отримати земельну ділянку під таким об'єктом у власність та користування.
Отже рішення в даній справі за результатами розгляду позову ТОВ «Спектр» впливає на права та обов'язки Одеської міської ради, яка уособлює територіальну громаду м.Одеси як власника земель комунальної власності в межах міста.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Судом першої інстанції не було залучено Одеську міську раду як власника земельної ділянки, на якій розташований павільйон, до участі у справі з власної ініціативи та відмовлено у задоволенні відповідної заяви, поданої Одеською міськрадою 27.11.2018р., без законних на те підстав.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
При ухваленні оскарженого рішення судом першої інстанції були порушені норми процесуального права (судове рішення прийнято про права, інтереси та (або) обов'язки особи, що не була залучена до участі у справі), отже оскаржуване рішення підлягає скасуванню у відповідності до приписів п.4 ч.3 ст.277 ГПК України при наявності таких підстав.
Ухвалюючи судове рішення у спорі, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається та не оспорюється учасниками справи, що 22.09.1995р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Продавець) та Організацією орендаторів «Спектр» (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу, посвідчений державним нотаріусом Шостої Одеської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за №1-8046, відповідно до умов п.1.1 якого Продавець продав, а Покупець купив комунальну власність у вигляді орендованого майна, яке розташоване за адресою: 270104, м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 64.
Згідно із п.4 Договору від 22.09.1995р. право власності на об'єкт, що приватизується, переходить до покупця на підставі наказу начальника Представництва по управлінню комунальною власністю №397/ІІ від 21.09.1995р. з дня його видання.
Відповідно до п.7 Договору від 22.09.1995р. передання об'єкта приватизації продавцем та приймання затверджується актом приймання-передачі.
В матеріалах справи наявна копія списку основних засобів виробничого об'єднання «Битрадіотехніка» станом на 01.10.1992р. по прокатному пункту №ІІ, до яких входять: 2 кондиціонера, СІ-107 №ІІ050, 2 стола радіомех., ласпи ТГ-0І №058922, відео тест-2 №6890, будівля павільйону.
01.11.1995р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Організацією орендаторів «Спектр» на виконання п.7 цього Договору складено та підписано Акт №311 передання комунального майна ОО «Спектр», що розташоване за адресою: вул. Корольова, 64. Відповідно до цього Акту, серед іншого, покупцю переданий павільйон по вул. Корольова, 64.
Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 23.10.1996р. №464 «Про реєстрацію договорів купівлі-продажу майна комунальної власності» було вирішено зареєструвати договір купівлі-продажу комунальної власності у вигляді орендованого майна: організації орендаторів «Спектр», що знаходиться за адресою: вул. Ак. Корольова, 64.
Згідно з довідкою головного бухгалтера Одеського обласного виробничого об'єднання з ремонту побутової радіотелевізійної апаратури «Битрадіотехніка» серед переліку основних засобів по прокатному пункту №ІІ на 01.10.1992 р. є будівля павільйону.
У довідці Одеського обласного виробничого об'єднання з ремонту побутової радіотелевізійної апаратури «Битрадіотехніка» зазначено, що станом на 01.10.1992р. балансова вартість основних засобів, переданих на баланс, складає 241,8 тис. руб., у тому числі будівля - 203,2 тис. руб.
У звіті про незалежну оцінку вартості нежитлового приміщення (павільйон) загальною площею 53,2кв.м., розташованого за адресою: вул. Ак. Корольова, 64, м.Одеса (складеному суб'єктом оціночної діяльності Савельєвим Д .А . ) зазначено, що фундаменти будівлі - залізобетон; стіни - цегла, сендвіч-панелі, метал, п/бетон; перекриття - м/конструкції, г/картон; покриття - м/черепиця; електроенергія постачається від міської електромережі, холодне водопостачання центральне, каналізація центральна, газопостачання відсутнє, опалення - індивідуальне, загальна площа 53,2 кв.м. Вартість нежитлових приміщень павільйона станом на 23.05.2018 р. становить 365381,00 грн.
Відповідно до додаткової угоди до договору оренди №109 від 24.09.1992 р. від 30.06.1995р. , який укладено між Організацією орендаторів «Спектр» та Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської Ради народних депутатів, орендатор після повної оплати вартості орендованого державного майна відповідно до ст. 27 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" має пріоритетне право на довгострокову оренду ділянки, яку займає, з наступним її викупом.
Довідкою №2811 про визначення грошової оцінки земельної ділянки та ставки земельного податку, виданою ТОВ «Спектр» заступником начальника управління земельних ресурсів встановлено, що місце розташування земельної ділянки під капітальною будівлею «Павільйону»: Київський район, вул. Корольова Академіка, 64.
Статутом ТОВ «Спектр» у редакції від 01.08.1996р., який зареєстрований виконавчим комітетом за №672 від 06.09.1996р. встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Спектр» створено відповідно до рішення громадян-засновників від 01.08.1996 р. №1 на базі викупленого майна шляхом перетворення організації орендаторів «Спектр».
Відповідно до ст.128 ЦК УРСР (чинного на час придбання майна) право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.
Згідно ст.ст.20,22 ЗУ «Про власність» суб'єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами. Суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Об'єктами права власності колективу орендарів є вироблена продукція, одержані доходи та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом.
Відповідно до ст.26 ЗУ «Про власність» об'єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом.
Виходячи із вищевстановлених обставин та відповідно до ст.ст.20,22 ЗУ «Про власність» організація орендарів «Спектр» у 1995 році набула права власності на майно орендного підприємства на підставі договору купівлі-продажу від 22.09.1995р. з 01.11.1995р. (моменту передачі майна за Актом), у тому числі на павільйон по вул.Ак.Корольова, 64, а ТОВ «Спектр» - з моменту державної реєстрації при перетворенні організації орендаторів «Спектр» - з 06.09.1996р. (дата реєстрації ТОВ «Спектр» рішенням Виконкому №672).
Відповідно до ч.1 ст.47, ст.227 ЦК УРСР 1963 року нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
Договір купівлі-продажу від 22.09.1995р. був нотаріально посвідчений 22.09.1995р. державним нотаріусом та зареєстрований рішенням Виконавчого комітету Одеської міськради народних депутатів №464 від 23.10.1996р., що дозволяє вважати, що у складі комунального майна, що приватизувалося (т.1, а.с.48,49), поряд з обладнанням перебувала будівля павільйону як об'єкт нерухомого майна, оскільки чинне на той час законодавство не встановлювало необхідність проведення реєстрації в Виконкомі договору купівлі-продажу будь-якого іншого майна, ніж будівля.
Експертом по технічному обстеженню будівель і споруд О.М. Козаченко на підставі Договору №149/17-ТЗ від 30.06.2017р. зроблено технічний висновок про стан конструкцій нежитлової будівлі, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 64; у висновку зазначено, що розглядувана нежитлова будівля відповідає вимогам будівельних норм та представляє собою окремо розміщену капітальну будівлю; розглядувана нежитлова будівля знаходиться у Київському районі, в зоні багатоповерхової житлової забудівлі. За конструктивною схемою будівля безкаркасна, з несучими внутрішніми та зовнішніми стінами; фундаменти будівлі - з.б. монолітна стрічка; стіни будівлі - цегла, сендвіч-панелі, метал, п/бетон, гіпсокартон; перегородки - цегла, гіпсокартон; перекриття - м/конструкція, гіпсокартон, п/блоки, м/черепиця. Зазначено, що за об'ємно-планувальним рішенням нежитлова будівля відповідає вимогам ДБН В.2.2-15-2005. Будівля оснащена інженерними комунікаціями: водопостачання та каналізація, вентиляція та електропостачання.
Згідно технічного паспорту, виданого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості№ 13.09.2004 р., зробленого за замовленням користувача ТОВа «Спектр» на павільйон в будинку №64 по вулиці Академіка Корольова, об'єкт має загальну площу 53,2кв.м. Технічний паспорт містить інформацію про те, що матеріал зовнішніх стін - металеві, матеріал перекриття - дерев'яні, матеріал підлоги - лінолеум, жилі і підсобні приміщення квартири розміщені на І поверсі І поверхового будинку. Висота приміщень 2,7м.
06.07.2017р. ТОВ «Спектр» звернулось до Юридичного департаменту Одеської міської ради із заявою (реєстраційний номер 23100147) про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (павільйон), яке розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Ак.Корольова, буд. 64, надавши також наступні документи із заявою: договір купівлі-продажу, серія та номер:1-8046, видавник: Державний нотаріус Шостої Одеської державної нотаріальної контори Коряченко А.А.; технічний паспорт, серія та номер 198, видавник КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості»; список основних засобів, серія та номер:б/н, видавник: Одеське обласне промислове об'єднання по ремонту побутової радіотелевізійної апаратури Міністерства побутового обслуговування населення УРСР; акт передачі комунального майна, серія та номер: 311, видавник: Представництво по управлінню комунальної власності Одеської міської ради та ООО «Спектр»; наказ про продаж майна міської комунальної власності, серія та номер: 397/ІІ, видавник Представництво по керуванню комунальною власністю Одеської міської Ради народних депутатів; технічний висновок про стан конструкції нежитлової будівлі, серія та номер: 119/17-ТЗ-ПЗ, видавник: Експерт по технічному дослідженню будівель та споруд Козаченко А.Н.
12.07.2017р. державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_6 Юридичного департаменту Одеської міськради було прийняте рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №36104336.
У своєму рішенні державний реєстратор послався на норми ч.3 ст.10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, вказує, що відповідно до ч.1 ст. 5 цього Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Згідно з ч.4 ст. 5 Закону не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії. Відповідно до термінів та визначення понять ДБН В.2.2-23:2009 до малої архітектурної форми відносяться: павільйони, кіоски, торговельні намети, рундуки тощо переважно збірно-розбірної конструкції, які застосовуються поряд із засобами благоустрою, включаючи невеликі споруди для відпочинку людей/покупців (лави, можливо, тіньові навіси або перголи), урни для сміття, а також різноманітні елементи декоративно-прикладного мистецтва (наприклад, скульптури, декоративні басейни, фонтани тощо). Посилаючись на те, що згідно з наданим договором купівлі-продажу від 22.09.1995 р. за №1-8046, актом приймання-передачі комунального майна від 01.11.1995 р. №311 та технічним паспортом від 13.09.2004 р. заявник набув право власності на об'єкт малої архітектурної форми - павільйон, а тому проведення державної реєстрації права власності на заявлений об'єкт нерухомого майна - павільйон, не є можливим. Відповідно до наданого технічного паспорту 13.09.2004 р. павільйон має металеві зовнішні стіни, дерев'яне покриття та не має фундаменту. Водночас, реєстратором встановлено, що відповідно до наданого технічного висновку про стан конструкції нежитлової будівлі за №119/17-ТЗ-ПЗ експерта по технічному дослідженню будівель та споруд Козаченко А.Н., вищезазначений об'єкт вказано як об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю.
Вищезазначене рішення прийняте державним реєстратором з посиланням на норми ст.24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункти 18,23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабміну України №1127 від 25.12.2015р., з чого у підсумку зроблено висновок, що заявлене речове право не підлягає державній реєстрації.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.24 ЗУ «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч1. ст.4 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Визначальним критерієм здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, а визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.
Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії органу влади чи місцевого самоврядування.
Під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.
У даній справі ТОВ «Спектр», звертаючись до суду з позовом до Юридичного департаменту Одеської міської ради в порядку господарського судочинства, зазначало, що йому належить на праві власності будівля, яка розташована за адресою:м.Одеса, вул.Ак.Корольова, 64 (будівля будувалась ще у радянські часи та має фундамент), проте державний реєстратор прив'язує запис «павільйон», зроблений у технічному паспорті, до визначення понять ДБН В .2.2-23:2009 у супротив експертним висновкам на нерухоме майно, що по суті є створенням перешкод позивачу у реалізації його права на державну реєстрацію права власності, та по суті є протиправними діями.
Тобто позивачем оскаржуються дії державного реєстратора щодо відмови у проведенні державної реєстрації права власності на належне ТОВ «Спектр» на праві власності майно (павільйон) та прийняте ним відповідне рішення від 12.07.2017р.
Відповідно до п.п.1, 8,9 ч.1 ст.2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Реєстраційна справа - сукупність документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документів, сформованих у процесі проведення таких реєстраційних дій, що зберігаються у паперовій та електронній формі. Реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.
Частиною першою статті 10 Закону передбачено, що державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний виконавець, приватний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, а також у разі державної реєстрації припинення іпотеки у зв'язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки.
Відповідно до п.п.1,2 ч.3 ст.10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає реєстрації. Державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
У пункті п'ятому частини третьої статті 10 та у статті 11 Закону зазначено, що державний реєстратор відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав; самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. При цьому втручання будь-яких осіб, у тому числі державних органів, у діяльність державного реєстратора забороняється.
Згідно із ч.ч.2,3 ст.13 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме та їх обтяжень» на кожний об'єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна. Розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять відомості про: 1) нерухоме майно; 2) право власності та суб'єкта (суб'єктів) цього права; 3) інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав; 4) обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих обтяжень. У разі відсутності відкритого на об'єкт нерухомого майна розділу у Державному реєстрі прав відомості про інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих прав вносяться до спеціального розділу Державного реєстру прав, крім випадків, коли така державна реєстрація проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. Після відкриття на об'єкт нерухомого майна розділу у Державному реєстрі прав відомості про інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих обтяжень переносяться до такого розділу.
Частиною першою статті 24 Закону передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав.
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду (ч.1 ст.37Закону).
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (провадження № 12-58гс18).
У даній справі правовідносини виникли між ТОВ «Спектр» та державним реєстратором у зв'язку із відмовою у державній реєстрації права власності на павільйон, що розташований за адресою: м.Одеса, вул.Ак.Корольова, 64.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що спір в цій частині виник саме з публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор діяв як суб'єкт владних повноважень, дії якого щодо позивача останній вважає неправомірними та такими, що порушують його права. Тобто, при визначенні юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора критерієм такого розмежування є предмет оскарження та суть правовідносин.
Позивач оскаржує дії державного реєстратора та його рішення з приводу розгляду його заяви у контексті статті 24 Закону, і цей спір не стосується речових прав на нерухоме майно третіх осіб, такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки відмова у проведенні державної реєстрації прав не свідчить про існування спору про право.
Аналогічну правову позицію щодо розгляду заяви державним реєстратором та відмову у проведенні реєстраційних дій з посиланням на норми ст.24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у постанові Верховного суду від 28.11.2018р. у справі №490/5986/17-ц, та ця правова позиція підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин у даній справі (ч.4 ст.236 ГПК України).
Колегія суддів відхиляє позицію позивача, що між ним та Юридичним департаментом Одеської міськради виник спір про право, оскільки не визнається його право на об'єкт «павільйон» саме як на нерухоме майно, у тому числі державним реєстратором, оскільки реалізація останнім своїх владних управлінських функцій при вирішенні питання згідно п.1 ч.1 ст.24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме та їх обтяжень» не є оспоренням, невизнанням права власності, а свідчить лише, що державний реєстратор зробив передбачений законом висновок стосовно неможливості державної реєстрації заявленого речового права, реалізувавши свої повноваження.
Колегія суддів констатує, що спору про право на павільйон по вул.Ак.Корольова, 64 у м.Одесі, придбаний за договором від 22.09.1995р., між позивачем та жодною особою, яка бере участь у справі, не існує, натомість спірним є питання, чи є придбане майно «павільйон» таким, речове право на яке може бути зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Відповідно до ст.278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20 - 23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Отже провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ «Спектр» про визнання неправомірними дій держреєстратора, скасування рішення держреєстратора (визнання недійсним) підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України із роз'ясненням, що такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, а оскаржуваний судовий акт в цій частині скасуванню на підставі ст.278 ГПК України.
В частині вирішення спору за позовними вимогами про визнання права власності на нерухоме майно та зобов'язання здійснити державну реєстрацію права власності колегія виходить з наступного, переглядаючи судове рішення першої інстанції.
В обґрунтування позовних вимог про визнання права власності ТОВ «Спектр», зокрема, посилалось на приписи ст.182 ЦК України; суд, задовольняючи позовні вимоги, застосував приписи ст.392 ЦК України.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.ч. 1, 2 ст.319 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.
Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджено належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.
Таку правову позицію викладено у постановах Верховного суду від 11.04.2019р. у справі №910/8880/18, від 02.05.2018 у справі № 914/904/17 та від 27.06.2018 у справі № 904/8186/17, та ця правова позиція підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин у даній справі (ч.4 ст.236 ГПК України).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-VI від 01.07.2004р. державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно із ч.4 ст.18 Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Павільйон за адресою: м.Одеса, вул.Ак.Корольова, 64 належить ТОВ «Спектр» на підставі Договору купівлі-продажу від 22.09.1995р., укладеного між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Продавець) та Організацією орендаторів «Спектр» (Покупець), посвідченого державним нотаріусом Шостої Одеської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за №1-8046.
Вищезазначений договір є чинним, доказів зворотнього матеріали справи не містять, що відповідачем та третьою особою не оспорюється.
Згідно із Правилами державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспом України №56 від 13.12.95р., та Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої Наказом Держжитлокомунгоспом України №121 від 26.06.1998р., договори купівлі-продажу, посвідчені державними нотаріальними конторами входили до переліку право встановлювальних документів, на підставі яких проводилась державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна.
В подальшому діяли нормативні акти, які також передбачали необхідність проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно (до набрання чинності ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Відповідно до ч.3 ст.3 Закону №1952 речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
ТОВ «Спектр» має правовстановлюючі документи на павільйон, при цьому державна реєстрація права власності на нього як об'єкт нерухомості не була проведена ані за законодавством, що діяло раніше, ані після набрання чинності ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», та наразі це питання за висновком суду апеляційної інстанції може бути вирішено адміністративним судом при оскарженні ТОВ «Спектр» дій та рішення державного реєстратора від 12.07.2017р. в порядку адміністративного судочинства.
Відповідач не оспорює право власності ТОВ «Спектр» на павільйон як такий,а питання щодо статусу цього майна як нерухомого перебуває поза межами предмету доказування у спорі про визнання права власності за ст.392 ЦК України, та його вирішення лежить в площині розгляду адміністративної справи.
Колегія суддів зауважує, що звернення до суду з позовом про визнання права власності з метою отримання рішення суду як правовстановлювального документа (крім випадків, передбачених ст.344, ч.ч.3,5 ст.376 ЦК України) та подальшої державної реєстрації права власності на підставі такого рішення не є законним (правомірним) способом захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Суд першої інстанції неправильно застосував норму матеріального права - ст.392 ЦК України, що призвело до ухвалення помилкового рішення про визнання права власності за ТОВ «Спектр» на павільйон як нерухоме майно та задоволення похідної від цього вимоги про зобов'язання здійснити державну реєстрацію права власності.
На підставі вищевикладеного колегія суддів скасовує рішення господарського суду Одеської області від 27.11.2018р. як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права із прийняттям нового рішення про закриття провадження у справі №916/1608/18 в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій держреєстратора, скасування рішення держреєстратора (визнання недійсним) та відмову у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно та зобов'язання здійснити державну реєстрацію права власності.
Судові витрати слід розподілити за правилами ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 231, 235, 236, 240, 269, 270, 275, 277,278,281-284 ГПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги задовольнити частково.
Рішення господарського суду Одеської області від 27.11.2018р. у справі №916/1608/18 скасувати.
Провадження у справі №916/1608/18 в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій держреєстратора, скасування рішення держреєстратора (визнання недійсним) - закрити.
У задоволенні позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно та зобов'язання здійснити державну реєстрацію права власності - відмовити.
Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.286, 287 ГПК України.
Повний текст постанови складений 03 червня 2019 року.
Головуючий суддя М.А. Мишкіна
Суддя К.В. Богатир
Суддя І.Г. Філінюк