вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" травня 2019 р. Справа№ 910/17458/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Буравльова С.І.
Мартюк А.І.
при секретарі Рибчич А. В.
За участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська міжнародна торгівельна компанія»
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2019
у справі № 910/17458/18 (суддя Блажівська О.Є.)
за позовом «VLADI», Товариства з обмеженою відповідальністю
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська міжнародна торгівельна компанія»
про стягнення 200 918,14 грн.
Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 200 918,14 грн. за поставлений за видатковими накладними №РН-02383 від 30.08.2016, №РН-00687 від 28.08.2017, №РН-00808 від 01.03.2017, №РН-01022 від 27.03.2017, №РН-01167 від 06.04.2017, №РН-01237 від 19.04.2017, але неоплачений товар.
Рішенням Господарського суду міста Києва, ухваленим 18.03.2019, повний текст якого складений 18.03.2019, у справі № 910/17458/18 позов задоволено повністю.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що матеріалами справи доведений факт невиконання відповідачем своїх обов'язків по оплаті поставленого позивачем за спірними накладними товару на заявлену до стягнення суму.
Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська міжнародна торгівельна компанія» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 у справі № 910/17458/18 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оспорюване рішення прийняте за неповного встановлення обставин, які мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального права.
У обґрунтування вказаної позиції відповідач послався на те, що:
- суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку про те, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні є належними доказами отримання відповідачем товару в рамках виконання договору поставки, що укладений у спрощений спосіб, оскільки накладна № РН-02383 від 30.08.2016 не містить даних, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, посаду відповідального співробітника відповідача, накладні № РН-1237 та № 01167 підписані явно різними особами, а накладні № РН000687 та № 00808 не містять посилань на підтверджуючи документи щодо повноважень на отримання матеріальних цінностей, а відтак, вказані документи не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», тобто не фіксують здійснення позивачем та відповідачем господарських операцій;
- суд першої інстанції не прийняв до уваги, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2019 справа № 910/17458/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Буравльов Ю.Л., Мартюк А.І.
Ухвалою від 22.04.2019 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Буравльов С.І., Мартюк А.І.:
- відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська міжнародна торгівельна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 у справі № 910/17458/18;
- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 13.05.2019;
- учасникам процесу роз'яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);
- розгляд справи № 910/17458/18 призначено на 22.05.2019 о 15:00;
- сторони попереджено, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.
11.05.2019 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з посиланням на те, що факт реальності спірних господарських операцій щодо поставки товару, крім видаткових накладних, підтверджується й наданими позивачем територіальному органу Державної фіскальної служби податковими накладними, які за результатами обробки органу ДФС зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних та про прийняття яких відповідач повідомляв позивача відповідними квитанціями.
Крім того, позивач зазначив про те, що 29.03.2017 Головним управлінням ДФС у Харківський області проведена планова виїзна перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючи органи, за період діяльності з 01.01.2015 по 31.12.2016, за результатами якої складено відповідний Акт № 1779/20-40-14-01-08/31236643 від 29.03.2017, якою не встановлено жодних фактів нереальності господарських операцій здійснених позивачем за період з 01.01.2015 по 31.12.2016.
До відзиву позивачем додано додатковий доказ, а саме витяг з Акту № 1779/20-40-14-01-08/31236643 від 29.03.2017 Головного управління ДФС у Харківський області.
Крім того, у вказаному відзиві позивач просить розглядати справу без участі представника позивача.
Щодо доданого до відзиву на апеляційну скаргу додаткового доказу, а саме витягу з Акту № 1779/20-40-14-01-08/31236643 від 29.03.2017 Головного управління ДФС у Харківський області про результати позапланової виїзної перевірки «VLADI», ТОВ (податковий номер 31236643) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючи органи, за період діяльності з 01.01.2015 по 31.12.2016, слід зазначити таке.
Враховуючи, що позивач додав цей документальний доказ під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспореного рішення такого доказу суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.
Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).
Частинами 3, 4 п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17.05.2011 № 7 встановлено, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку статті 38 ГПК. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази.
Колегія суддів зауважує позивачу на тому, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від апелянта, проте позивачем у відзиві на апеляційну скаргу не зазначено жодної причини неможливості подати додатковий доказ до суду першої інстанції та, відповідно, не надано доказів на підтвердження наявності таких обставин.
Оспорюване рішення у цій справі було прийнято 18.03.2019, а відтак, додатковий доказ, датований 29.03.2017, позивач мав можливість подати до суду першої інстанції, проте вказаних дій не вчинив, а суду апеляційної інстанції доказів об'єктивної неможливості вчинення таких дій не надав.
Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.
Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки у такому випадку суд створює позивачу більш сприятливі, аніж відповідачу умови в розгляді конкретної справи.
За таких обставин, доданий позивачем до відзиву на апеляційну скаргу витяг з Акту № 1779/20-40-14-01-08/31236643 від 29.03.2017 як додатковий доказ колегією суддів не приймаються.
Станом на 22.05.2018 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.
Позивач та відповідача представників в судове засідання не направили, про причини неявки суду не повідомили.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників учасників судового процесу за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.
Як слідує з матеріалів справи, позивач за видатковими накладними № РН-02383 від 30.08.2016 на суму 84 054,94 грн., № РН-00687 від 28.08.2017 на суму 57 072,60 грн., № РН-00808 від 01.03.2017 на суму 67 149,00 грн., № РН-01022 від 27.03.2017 на суму 50 195,70 грн., №РН-01167 від 06.04.2017 на суму 39 811,50 грн., № РН-01237 від 19.04.2017 на суму 19 634,40 грн. (а.с. 21-25) поставив відповідачу товар (сукно в асортименті) на загальну суму 317 918,14 грн.
У апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що видаткові накладні є неналежними доказами отримання відповідачем товару в рамках виконання договору поставки, що укладений у спрощений спосіб, оскільки накладна № РН-02383 від 30.08.2016 не містить даних, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, посаду відповідального співробітника відповідача, накладні № РН-1237 та № 01167 підписані явно різними особами, а накладні № РН000687 та № 00808 не містять посилань на підтверджуючи документи щодо повноважень на отримання матеріальних цінностей, а відтак, вказані документи не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», тобто не фіксують здійснення позивачем та відповідачем господарських операцій.
Щодо вказаних посилань колегія суддів зазначає таке.
Як слідує з матеріалів справи, на оплату поставленого за спірними накладними товару позивачем відповідачу виставлені рахунки №СФ-0000248 від 19.08.2016 та №РН-00687 від 28.08.2017 (а.с. 19-22), які відповідачем оплачені частково, на суму 117 000,00 грн., що підтверджується наданою позивачем довідкою ПАТ «Державний ощадний банк України» № 118.33-12/555 від 19.12.2018 (а.с. 32).
Отже, частково оплативши спірні накладні, відповідач фактично визнав факт отримання від позивача товару, отриманого за вказаними вище накладними.
Слід зазначити і про те, що, які вірно вказано позивачем, факт реальності спірних господарських операцій щодо поставки товару, крім видаткових накладних, підтверджується й наданими позивачем територіальному органу Державної фіскальної служби податковими накладними, які за результатами обробки органу ДФС зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних та направлені відповідачу та ним отримані, в той час як доказів заперечень відповідача проти вказаних накладних матеріали справи не містять.
За таких обставин, колегія суддів вважає вірними висновок суду першої інстанції про доведеність факту поставки позивачем відповідачу товару за спірними накладними на загальну суму 317 918,14 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що неоплаченим залишився поставлений позивачем відповідачу товар на суму 200 918,14 грн. (317 918,14-117 000,00).
З метою отримання від відповідача вказаної суми, позивач 13.11.2018 звернувся до відповідача з претензією № 153 від 13.11.2018 (а.с. 33), яку відповідач отримав 23.11.2018, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 6115701781566 (а.с. 34), проте заборгованість не погасив, з огляду на що позивач звернувся до суду з цим позовом.
Згідно з ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
З огляду на обставини справи та враховуючи викладені вище приписи ЦК України та ГК України, фактично, між позивачем та відповідачем шляхом оформлення вищевказаних видаткових накладних у спрощений спосіб укладено договори поставки, за якими позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач - прийняти його та оплатити.
Згідно з ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Враховуючи викладені вище обставини та положення ч. 1 ст. 692 ЦК України, товари, які постачались за вищевказаними накладними, відповідач мав оплати в момент прийняття товару або підписання товаророзпорядчих документів на них, тобто в день підписання вказаних накладних.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару, поставленого за видатковими накладними №РН-02383 від 30.08.2016, №РН-00687 від 28.08.2017, №РН-00808 від 01.03.2017, №РН-01022 від 27.03.2017, №РН-01167 від 06.04.2017, №РН-01237 від 19.04.2017 на загальну суму 200 918,14 грн., а відтак, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 200 918,14 грн. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.
Посилання відповідача на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки розгляд справи № 910/17458/18 без виклику сторін не суперечить приписам ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська міжнародна торгівельна компанія» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 у справі № 910/17458/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська міжнародна торгівельна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 у справі № 910/17458/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва 18.03.2019 у справі № 910/17458/18 залишити без змін.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/17458/18.
Повний текст постанови складено: 03.06.2019
Головуючий суддя Н.Ф. Калатай
Судді С.І. Буравльов
А.І. Мартюк