Справа № 761/3322/19
Провадження № 2-а/761/193/2019
15 травня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Юзькової О.Л.
при секретарі Горюк В.А.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Позивач Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, звернулось до суду з адміністративним позовом до відповідача Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, згідно якого просить визнати дії відповідача в особі головного державного виконавця Григорян О.Г. щодо накладення штрафу неправомірними та скасувати постанову про накладення штрафу від 10.01.2019 року винесену по ВП № 57778033 у розмірі 10 200,00 грн. Позов мотивує тим, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебуває виконавче провадження ВП № 57778033 з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії. В порушення положень ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем не з'ясовано поважність причин невиконання рішення суду, 10.01.2019 року винесено постанову про накладення штрафу у сумі 10 200,00 грн., у зв'язку з чим просить позов задовольнити.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03.12.2018 року відкрито провадження у справі, вирішено питання, відповідно до положень ст.ст. 12,262 КАС України про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадженнябез виклик сторін.
Як вбачається із зворотного повідомлення відділу поштового зв'язку відповідач ухвалу суду про призначення розгляду справи у спрощеному позовному провадженні отримав 14 лютого 2019 року, однак у встановлений судом строк відзив на позов відповідачем подано не було.
Так само не було направлено на адресу суду заяв або заперечень проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, ч.6 ст.162 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, надавши їм оцінку суд вважає встановленим наступне.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебуває виконавче провадження ВП № 57778033 щодо примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 09.11.2017 року, виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням відповідно до вимог ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», враховуючи виплачене грошове забезпечення за 24 місяці перед звільненням зі служби, а саме: щомісячну додаткову грошову винагороду у сумі - 68 748,42 грн., грошову допомогу на оздоровлення в сумі - 10465,00 грн., винагороду за тривалу безперервну службу у сумі - 615,00 грн., матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у сумі 13128,00 грн., згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2017 року № 617/1778 та провести виплату різниці між фактично отриманим та перерахованим розміром пенсії.
За наданими доказами, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Григорян О.Г. 10.01.2019 р. винесено постанову про накладення штрафу на боржника Головне управляння Пенсійного фонду України в м. Києві штрафу у розмірі 10 200,00 грн. за невиконання рішення суду на підставі положень ст.ст. 63,75 Закону України «Про виконавче провадження».
Державним виконавцем зазначено, що 21.11.2018 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання, боржнику надано 10 днів на виконання рішення суду. В зв'язку із невиконанням боржником рішення суду, державним виконавцем 19.12.2018 року винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 5 100,00 грн. та повторно надано боржнику десятиденний строк на виконання рішення суду. Станом на 10.01.2019 р. інформації стосовно виконання рішення суду боржником не надано.
Водночас, представник позивача вказує, що дії державного виконавця є неправомірними з огляду на те, що державним виконавцем не з'ясовано поважності причин невиконання рішення суду, а саме відсутності фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, державним виконавцем може бути винесено постанову про накладення штрафу виключно у разі невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Перелік причин, які можуть визнаватися поважними Законом України «Про виконавче провадження» - не встановлений.
У зв'язку з цим суд, вирішуючи питання про наявність чи відсутність у боржника поважних причин невиконання в строки судового рішення, керується власним переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні приєднаних до матеріалів справи доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, при цьому права громадян не можуть бути скасовані.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, відповідачем не подано жодних доказів правомірності прийняття постанови про накладення штрафу на позивача за невиконання рішення суду.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб"єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно з Конституцією України, Державний бюджет і бюджетна система України встановлюються виключно законами. Такими законами є Закони України про Державний бюджет України на кожний рік та Бюджетний кодекс України.
Згідно з п. 29 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням, всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України, є порушенням бюджетного законодавства.
Відповідно до ст. 8 цього Закону виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
28 серпня 2018 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 р. № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», пунктом 2 якої встановлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.
Суд звертає увагу на те, що невиконання судового рішення управління ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Зазначена правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом України, зокрема у постановах від 30 червня та 03 листопада 2015 р., 02 лютого 2016 р. (справи №№21-1044а15, 21-5099а15, 825/3715/14 відповідно).
Верховний Суд України наголошував, що накладення штрафу у випадку невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення ще більше ускладнює фінансове становище боржника , тому відсутність бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат та відповідно, накладення штрафів державними виконавцями.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку що дії головного держаного виконавця щодо винесення оскаржуваної постанови є неправомірними, та вважає за можливе скасувати останню, а отже задовольнити вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві .
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, України, Законом України «Про виконавче провадження», статтями 2, 6, 9, 72, 77, 241, 244, 246, 255, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Визнати дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві в особі головного державного виконавця Григорян О.Г. щодо накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві у ВП № 57778033 неправомірними.
Скасувати постанову винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Григорян О.Г. про накладення штрафу від 10.01.2019 року винесену по ВП № 57778033 у розмірі 10200,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 15.05.2019 року.
Суддя