Справа № 761/10971/18
Провадження № 2/761/1169/2019
29 травня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Осаулова А.А.
за участю секретаря судових засідань: Вольда М.А.
та представника позивача: Андрюк С.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні в приміщенні зали суду в місті Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом та позовом ОСОБА_3 як третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, -
У березні 2018 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач), відповідно до якої просила визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , у якій зареєстрований і відповідач, який є сином позивача. Наразі ОСОБА_1 має намір продати вказану квартиру. Оскільки відповідач не проживає у квартирі більше одного року, не заперечує щодо зняття його з реєстрації місця проживання, але знаходиться за кордоном, позивач вимушена звернутись до суду.
У липні 2018 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_3 як третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, до ОСОБА_2 , у якому ОСОБА_3 просив визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Вимоги позову третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 17.04.2018 року набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу із ОСОБА_1 . У той же час, у квартирі зареєстрований відповідач, що порушує право ОСОБА_3 користуватись належною йому квартирою.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, а також не заперечував проти задоволення позову третьої особи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, про що свідчать матеріали справи, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які повернулися до суду без вручення відповідачу з відміткою працівника поштового відділення «за закінченням встановленого терміну зберігання», що підтверджується довідками Укрпошти, форма 20. Між тим, у матеріалах справи міститься його заява, у якій зазначає, що погоджуєься із витратою свого права на користування житлом - квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Третя особа у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за її відсутності.
Розгляд справи відбувається в судовому засіданні.(ч. 1 ст. 211 ЦК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно висновків Європейського суду з прав людини, зазначеного у рішенні у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» №12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.
Як передбачено п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На підставі вищевикладеного, суд вважає за доцільне розглянути дану справу за відсутності належним чином повідомлених відповідача та третьої особи.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Рибака М.А. від 31.05.2018 року відкрито провадження у даній справі, призначено спрощене позовне провадження з повідомленням учасників справи.
Ухвалою суду від 26.07.2018 року прийнято позовну заяву ОСОБА_3 як третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом до спільного розгляду з цивільною справою за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом у зв'язку із вступом ОСОБА_3 у справу в якості третьої особи та постановлено ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.
Відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматизований розподіл цивільної справи за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом та зустрічним позовом ОСОБА_3 як третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом.
21.11.2018 року вказану цивільну справу було передано до провадження судді Шевченківського районного суду м. Києва Осаулова А.А., а ухвалою судді від 22.11.2018 року в порядку загального позовного провадження призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 06.02.2019 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити, а позов ОСОБА_3 , як третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, необхідно задовольнити з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що станом на березень 2018 року (звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом), ОСОБА_1 була власником квартири АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу від 27.08.2008 року, укладеного між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (продавці) та ОСОБА_1 (покупець), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубко І.І. та зареєстровано в реєстрі за №2703 (а.с. 6-9).
17.04.2018 року ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_3 , ОСОБА_6 (покупці) уклали Договір купівлі-продажу квартири, на підставі якого покупці прийняли у власність в рівних частках квартиру АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубко І.І. та зареєстровано в реєстрі за №432 (а.с. 59-62).
Інформація про право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на вказану квартиру міститься і у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 06.02.2019 року (а.с. 119-120).
У квартирі, що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи (а.с. 42).
Згідно ч.1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст. 319 ЦК України), усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ч.3 ст. 319 ЦК України).
Частиною 1 статті 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і немає права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Крім того, статтею 150 ЖК України, передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
З перелічених норм закону вбачається, що саме власнику квартири належить право користування та розпорядження своєю квартирою, а також поряд з ним мають право користування цією квартирою і члени його сім'ї. Право члена сім'ї власника квартири на користування квартирою існує лише до тих пір поки право власності на квартиру не припинене, а при втраті права власності членом сім'ї на квартиру, при відсутності відповідного договору з новим власником припиняється й право членів колишнього власника на користування цією квартирою.
При цьому, в п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних у кримінальних справі від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» вказано, що оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316 - 319 ЦК), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин, й такі вимоги регулюються, зокрема, статтями 71, 72, 109, 110, 116 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР). У зв'язку із цим під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.
ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом у березні 2018 року вказувала, що відповідач є її сином, який не проживає у квартирі більше одного року та не заперечує щодо зняття його з реєстрації місця проживання.
Вказані обставини було підтверджено актом від 22.03.2018 року про те, що у кв. АДРЕСА_1 дійсно не проживає ОСОБА_2 на протязі двох років (а.с. 12) та копією заяви ОСОБА_2 від 20.03.2018 року з апостилем Канцелярії губернатора штату Флорида та нотаріально засвідченим перекладом, у якій відповідач підтвердив, що не проживає у квартирі, де він зареєстрований з 2012 року, не заперечує проти продажу квартири, а у подальшому - втрати права користування таким житлом (а.с. 20-24).
Між тим, як зазначалось вище, станом на дату розгляду справи ОСОБА_1 вже не являється власником квартири АДРЕСА_1 .
У відповідності до положень ст.ст. 1, 3, 15 ЦПК України завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають, зокрема, з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.11 своєї постанови «Про судове рішення у цивільних справах», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ч.ч.1, 2 ст. 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Окрім того Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 13.05.1980 року в справі «Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30.05. 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.
За вказаних обставин, суду не надано доказів того, що права позивача у даному випадку порушені, що підлягають захисту у відповідності до способів, визначених ст. 16 ЦК України, враховуючи ту обставину, що станом на даний час остання не є власником квартири АДРЕСА_1 , а тому нею, на думку суду, не може ініціюватись питання про визнання особи такою, що втратила право користування житлом. З огляду на дані обставини, у задоволення позову ОСОБА_1 слід відмовити.
У той же час, реєстрація у квартирі відповідача, на думку суду, істотно порушує права нового власника квартири - третьої особи із самостійними вимогами у даній справі.
З врахуванням наведеного, оскільки на даний час ОСОБА_3 є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , а дозвіл на проживання зареєстрованого в цій квартирі відповідача не надає, який, в той же час, ОСОБА_2 не є членом його сім'ї, суд вважає, що позов третьої особи із самостійними вимогами про визнання відповідача таким, що втратив право на користування жилим приміщенням підлягає задоволенню.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 сплачений ним судовий збір у розмірі по 704,80 грн.
Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Керуючись ст. ст. 317, 319, 383, 391, 405 ЦК України, ст. 150 ЖК України, ст.ст. 3-5,12-13, 76-92, 95, 141, 223, 258-259, 268, 264-265, 272-273, 280, 352, 354-355, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, суд, -
відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратив право на користування житлом.
Позов ОСОБА_3 як третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_2 кошти судового збору в сумі - 704 грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ідентифікацій номер НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: А.А.Осаулов
Повний текст рішення виготовлено 31.05.2019 року