ун. № 759/15889/16-ц
пр. № 2/759/256/19
18 квітня 2019 року суддя Святошинського районного суду міста Києва Миколаєць І.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Житлобуд-2» (04212, м. Киъв, вул. Маршала Малиносвського, 6-Б) про визнання неправомірним нарахування за житлово-комунальні послуги,
15.11.2016 р. ОСОБА_1 (засобами поштового зв'язку) звернулась до Святошинського районного суду з позовом до ТОВ «Явір-Жтлобуд-2» вимогами якого є визнання неправомірним нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з вересня 2015 року по 10 травня 2016 року у розмірі 2577,07 грн. та зобов'язати ТОВ «Явір-Жтлобуд-2» здійснити перерахунок даного боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 травня 2016 року між позивачем та ТОВ «Явір-Житлобуд-2» укладено договір № 41051 «Про компенсацію витрат на утримання прибудинкової території, електричної енергії, виконання інших додаткових робіт та про правила користування приміщеннями» (надалі по тексту - договір № 41051). В червні 2016 року, позивач отримала рахунок на сплату комунальних послуг у розмірі 316 грн. 51 кой., який вона вже сплатила, але при цьому в рахунку на сплату комунальних послуг станом на 01.07.2016 р. зазначено борг у розмірі 2577 грн. 07 коп.
Для з'ясування підстав нарахування боргу, позивачем надіслано лист до ТОВ «Явір-Житлобуд-2», та в жовтні 2016 р. отримано від ТОВ «Явір-Житлобуд-2» письмову відповідь, якою повідомлено, що помилки в розрахунках заборгованості немає та борг позивачу почали нараховувати ще з вересня 2015 року. З такою позицією ТОВ «Явір-Житлобуд-2» позивач незгодна виходячи з того, що у договорі укладеному між нею та ТОВ «Явір-Житлобуд-2» 10 травня 2016 року немає згадки про те, що умови договору застосовуються до відносин, які виникли до його укладення.
Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 02.12.2016 р. провадження у справі відкрито.
Представником відповідача Шевченко В.М. надано суду заперечення, в яких проти позову заперечує у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідач надавав послуги з обслуговуванню будинку починаючи з 01.09.2015 року відповідно до тарифу, розрахованого згідно з постановою КМУ №869 від 01.06.2011 року, в зв'язку із тим, що 01.09.2015 року ТОВ «Явір-Житлобуд-2» прийняло на обслуговування 1-секцію будинку АДРЕСА_3, у якій розташована квартира позивача.
Починаючи з вересня 2015 року власники квартир почали укладати з відповідачем договори на обслуговування будинку. Під час укладання зазначених договорів Відповідач просив надати власників акти приймання-передачі квартири або договір міни, щоб встановити дату, з якої має бути проведений початок нарахувань за надані послуги з утримання будинку і прибудинкової території та інше.
В травні 2016 року позивачка звернулась до відповідача з метою укладання договору про компенсацію витрат на утримання будинку та прибудинкової території, електричної енергії, виконання інших додаткових робіт та про правила користування приміщенням. В зв'язку із тим, що позивач під час укладання Договору не надала ані акт приймання-передачі квартири від забудовника, ані договір міни облігацій на квадратні метри, відповідачем була запропонована редакція Договору із п. 5.2., який був погоджений позивачем. Станом на дату складання даних заперечень позивачем не надано акт або договір міни, тому відповідач нараховує плату за надані послуги з 01.09.2015 року. В разі надання цих документів плата за надані послуги буде розрахована (проведений перерахунок) починаючи з дати фактичного користування квартирою. На підставі вищевикладеного, відповідач просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 19.02.2018 р. продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачу було направлено ухвалу суду та встановлено строки для подання відзиву на позов.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що сторонами не заперечується факту набуття ОСОБА_1 22.12.2015 р. права власності на квартиру АДРЕСА_3 , на що є посилання у договорі № 41051. Експлуатацію та обслуговуванні вищезазначеного багатоквартирного будинку здійснює Товариство з обмеженою відповідальністк «Явір-Житлобуд-2».
10 травня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Явір-Житлобуд-2», в особі Кривобородова Олександра Олексійовича , укладено договір № 41051 «Про компенсацію витрат на утримання прибудинкової території, електричної енергії', виконання інших додаткових робіт та про правила користування приміщеннями» (а.с. 7-12).
Предметом Договору є забезпечення відповідачем належних умов проживання відповідачу утримання будинку і прибудинкової території, інженерного обладнання індивідуальною теплового пункту (ІТП) відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством та управління ним, а Відповідач компенсує Позивачу понесені них витрати на утримання будинку та прибудинкової території, інженерного обладнання (ІТП) пропорційно до загальної площі квартири у розмірі та у строки, встановлені Договором, а також витрати на електропостачання, з урахуванням показань квартирних засобів обліку у розмірі згідне із тарифами, встановленими відповідно до законодавства у галузі житлово-комунального господарства (зокрема, надання та споживання житлово-комунальних послуг), у строки та ш умовах, що передбачені Договором.
У червні 2016 року позивач отримала рахунок на сплату комунальних послуг при цьому в рахунку на сплату комунальних послуг зазначено борг станом на 01.07.2016 у розмірі 2577 грн. 07 коп. (а.с. 6). Позивач заперечує існування такого боргу посилаючись на дату укладання договору № 41051.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послу, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг (ч. 1 ст. 6 вказаного Закону).
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.
Позивачем не заперечувалось, що вона проживає у квартирі АДРЕСА_3 . З цього випливає, що остання користуються послугами з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.
За таких обставин, зобов'язання позивача оплатити послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.
Позовні вимоги позивача грунтуються на тому, що відповідач необгрунтовано нараховував плату за житлово-комунальні послуги до укладення Договору.
Проте з такими твердженнями не можна погодитись з огляду на наступне.
Відповідач надавав послуги з обслуговуванню будинку починаючи з 01.09.2015 року відповідно до тарифу, розрахованого згідно з постановою КМУ №869 від 01.06.2011 року, в зв'язку із тим, що 01.09.2015 року ТОВ «Явір-Житлобуд-2» прийняло на обслуговування 1-секцію будинку АДРЕСА_3, у якій розташована квартира позивача.
Пунктом 5.2. Договору Сторони погодили, що права та обов'язки Сторони-2 (Позивача) виникають з дати підписання нею Акту прийому-передачі житлового приміщення (квартири) або договору міни.
Частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Станом на дату складання даних заперечень позивачем не надано акт або договір міни, тому відповідач нараховує плату за надані послуги з 01.09.2015 року (дата прийняття будинку на обслуговування).
Згідно зі статтею 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до змісту положень статей 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів встановлений статтею 16 ЦК України.
Особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Як правило спосіб захисту порушеного права визначено законом.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, а тому не підлягають задоволенню, оскільки твердження позивача про відсутність правовідносин між сторонами за відсутності договору, є нікчемними, оскільки фактичне надання послуг однією стороною та користування такими послугами іншою стороною породжують юридичні наслідки. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.
Керуючись ст.ст. 6-13, 18, 19, 77-79, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 274, 279 354, 355 ЦПК України , суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Житлобуд-2» (04212, м. Киъв, вул. Маршала Малиносвського, 6-Б) про визнання неправомірним нарахування за житлово-комунальні послуги, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя І.Ю. Миколаєць