Справа № 761/22728/18
Провадження № 2/761/1559/2019
18 березня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді: Мальцева Д.О.
при секретарі: Фецяк Р.А.
за участю:
позивача: ОСОБА_1
відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,
ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 (далі по тексту - відповідач), відповідно до якого просив стягнути з відповідача на свою користь борг у сумі 776 250, 00 грн., інфляційні втрати в сумі 59 282, 91 грн. та 3 % річних у сумі 14 674, 32 грн. та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11.04.2017 між сторонами укладено договір позики, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у власність грошові кошти в сумі 776 250, 00 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ становить 28 750, 00 доларів США, які останній зобов'язався повернути в строк до 11.10.2017. На підтвердження отримання зазначеної суми коштів відповідач також надав позивачу розписку. Разом з тим, відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконав, кошти у визначений сторонами строк не повернув. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Також просив стягнути на свою користь з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та 3 % річних за прострочення виконання зобов'язань за договором позики.
Також, відповідно до заяви від 18.03.2019, просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 5000, 00 грн.
Від відповідача відзив не надходив.
13.08.2018 ухвалою суду по справі відкрито провадження, призначено проведення підготовчого засідання, сторонам встановлено строки для надання заяв по суті справи.
09.10.2018 від представника позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів.
18.03.2019 від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу.
В підготовчому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідач в підготовчому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Згідно ч. 2 ст. 198 ЦПК України, підстав для відкладення підготовчого засідання немає.
Згідно ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором позики позикодавець передає позичальникові у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду і якості. Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.
Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.04.2017 між сторонами було укладено Договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коновал З.Ф, та зареєстровано в реєстрі за № 1405.
Відповідно до умов вказаного Договору, позивач передав, а відповідач прийняв у власність 776 250, 00 грн., що становить еквівалент по курсу НБУ 28 750, 00 доларів США. Факт одержання грошей підтверджується розпискою, власноручно написаною відповідачем в момент передачі йому суми позики (п. 1 Договору).
Вказану суму коштів відповідач зобов'язався повернути в строк до 11.10.2017 (п. 2 Договору).
Згідно п. 5 Договору, позика вважається повернутою в момент передання позивачу грошей готівкою або зарахування грошової суми, що позичалась, на його банківський рахунок.
В разі, якщо відповідач своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити на вимогу позивача грошову суму боргу, відповідно до ст. 625 ЦПК України, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми (п. 6 Договору).
Як вбачається з матеріалів, позивач виконав свої зобов'язання за договором позики, передав позивачу визначену в договорі суму коштів, що підтверджується розпискою, написаною відповідачем про отримання останнім грошових коштів в розмірі 776 250, 00 грн.
У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
В свою чергу, згідно вимог ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач належним чином не виконав умови Договору, у визначений строк грошові кошти не повернув. Строк прострочення виконання зобов'язань почався з 12.10.2017.
Внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором позики, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість, що складається з 776 250, 00 грн. - сума позики, відповідно до ст. 625 ЦК України - за період з 12.10.2017 по 29.05.2018 інфляційні втрати становлять 59 282, 91 грн., 3 % річних за період з 12.10.2017 по 29.05.2018, кількість днів прострочення - 230, становить 14 674, 32 грн.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Положеннями ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу (ч. 4 ст. 200 ЦПК України).
З врахуванням наведеного, а також тієї обставини, що відповідач визнав позовні вимоги і таке визнання не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб чи відповідача, суд приходить до висновку про прийняття визнання позовних вимог відповідачем, задоволення позовних вимог та ухвалення судового рішення в підготовчому засіданні на стадії підготовчого провадження.
Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення борг у сумі 776 250, 00 грн., інфляційні втрати в сумі 59 282, 91 грн. та 3 % річних у сумі 14 674, 32 грн.
Крім того, підлягають задоволенню і вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 5000, 00 грн., оскільки відповідно до відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Як вбачається матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених витрат надано Договір про надання правової (правничої) допомоги від 29.05.2018, укладеного з адвокатом Бойчук Н.Д. з Додатковим договором до нього від 29.05.2018 №1, копії Меморіальних ордерів від 23.06.2018 та від 13.07.2018 на суму 10000, 00 грн. (по 5000, 00 грн. відповідно).
З врахуванням заяви про уточнення розміру витрат на правову допомогу, поданої представником позивача, а також тієї обставини, що відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення вказаних витрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума витрат на правову допомогу в розмірі 5000, 00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 8 502, 07 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 525, 526, 610, 612, 625, 1046, 1047 Цивільного кодексу України, ст. 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 133, 137, 141, 200, 206, 258-259, 263-268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 /і.п.н - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 / на користь ОСОБА_3 /і.п.н. - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 / заборгованість за договором позики від 11.04.2017 в розмірі 776 250, 00 грн., інфляційні втрати в сумі 59 282, 91 грн. та 3 % річних у сумі 14 674, 32 грн., витрати на правову допомогу - 5000, 00 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 /і.п.н - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 / на користь ОСОБА_3 /і.п.н. - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 / витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 502, 07 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: