Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"23" травня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/210/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кухар Н.М.
при секретарі судового засідання Руденко О.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Ізюмської міської ради, м.Ізюм Харківської області,
до Ізюмської районної ради Харківської області, м.Ізюм Харківської області,
про стягнення 537684,12 грн.
за участю представників:
позивача - Гнатенка А.В. (довіреність № 001 від 02.01.2019);
відповідача - Марчука М.П. (довіреність б/н та без дати видачі, строком дії до 31.12.2019);
відповідача - Грінкевича ОСОБА_1 .В. (довіреність б/н та без дати видачі, строком дії до 31.12.2019);
Ізюмська міська рада Харківської області 23.01.2018 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Ізюмської районної ради Харківської області про стягнення шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органом місцевого самоврядування в частині неприйняття рішення Ізюмською районною радою Харківської області та непередачі з Ізюмського районного бюджету Харківської області до Ізюмського міського бюджету міжбюджетного трансферту у розмірі 50133,00 грн. Позивач також просить стягнути з відповідача 26074,12 грн. інфляційних втрат та 8477,00 грн. - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем, в порушення умов Договору про передачу міжбюджетного трансферту від 22.12.2017 та приписів чинного законодавства, не було прийнято рішення про внесення відповідних змін до районного бюджету на 2018 рік щодо затвердження у складі видатків Ізюмського районного бюджету Харківської області на 2018 рік цільової субвенції Ізюмському міському бюджету Харківської області на всю суму, яка визначена договором, внаслідок чого позивачеві було завдано збитки.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.01.2019 вищевказану позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/210/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 15.02.2019, відповідач проти позову заперечував, з огляду на те, що спірне рішення, яким було скасовано Рішення ХХV сесії Ізюмської районної ради Харківської області VII скликання від 20.12.2017 № 414-VII "Про передачу міжбюджетного трансферту на оплату енергоносіїв та комунальних послуг медичними закладами Ізюмського району на 2018 рік до бюджету м.Ізюма", було прийнято за результатами голосування депутатів Ізюмської районної ради Харківської області. при цьому, депутатами Ізюмської районної ради було прийнято до уваги, що рішення щодо передачі до бюджету м. Ізюма коштів в розмірі 503133,00 грн. Ізюмською районною радою не приймалось, кошти у вказаному розмірі до міського бюджету м. Ізюма не надходили, а отже позовні вимоги в цій частині є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 по справі № 820/4794/18, яким зобов'язано Ізюмську районну раду Харківської області вирішити питання про передачу з Ізюмського районного бюджету Харківської області до Ізюмського міського бюджету міжбюджетного трансферту у вигляді цільової субвенції на виконання умов Договору від 22.12.2017 в сумі 503133,00 грн. При цьому відповідач вважає, що між Ізюмською районною радою Харківської області та Ізюмською міською радою Харківської області взагалі відсутній предмет спору. Факт перерахування фінансовим управлінням РДА на виконання Рішення ХХХ сесії Ізюмської районної ради Харківської області від 23.03.2018 № 489 коштів у сумі 288261,00 грн. свідчить про проведення певних розрахунків та є доказом того, що відносини фінансового характеру існують між Ізюмською районною державною адміністрацією та Ізюмською міською радою Харківської області. У зв'язку з тим, що в провадженні окружного адміністративного суду Харківської області є таке, що набрало законної сили, рішення по справі № 820/4794/18, та у провадженні його є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, відповідач просив відмовити у задоволенні позову Ізюмської міської ради.
18.03.2019 позивачем було подано до суду письмові заперечення на відзив відповідача, в яких позивач не погодився з доводами відповідача та, зокрема, зазначив, що скасування рішенням ХLI сесії районної ради VII скликання від 20.12.2018 № 631-VII рішенням XXV сесії районної ради VII скликання від 20.12.2017 № 414-VII "Про передачу міжбюджетного трансферту на оплату енергоносіїв та комунальних послуг медичними закладами Ізюмського району на 2018 рік до Бюджету м. Ізюм" є порушенням Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009, згідно якого ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи замінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.03.2019, занесеною до протоколу судового засідання, строк підготовчого провадження у справі було продовжено на 30 днів - до 28.04.2019.
10.04.2019 відповідачем було подано до суду заяву, в якій відповідач зазначив, що на його адресу надійшли ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2019 про відмову в задоволенні клопотання Ізюмської районної ради Харківської області про поновлення строку на апеляційне оскарження та про залишення апеляційної скарги Ізюмської районної ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 по справі № 820/4794/18 без руху та встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги, у зв'язку з цим відповідач повністю підтримав поданий раніше відзив та просив відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.05.2019, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі № 922/210/19 було закрито; розгляд справи по суті призначено на 03.05.2019.
У судовому засіданні 23.05.2019 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Представники відповідача проти позову заперечували на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Рішенням XXV сесії Ізюмської районної ради VII скликання № 405-VII від 20.12.2017 "Про Ізюмський районний бюджет на 2018 рік" було затверджено Ізюмський районний бюджет на 2018 рік.
Рішенням XXV сесії Ізюмської районної ради VII скликання № 414-VII від 20.12.2017 "Про передачу міжбюджетного трансферту на оплату енергоносіїв та комунальних послуг медичними закладами Ізюмського району на 2018 рік до бюджету м.Ізюм" радою вирішено, після перевірки і офіційного підтвердження Ізюмською РДА обсягів заборгованості за фактично спожиті енергоносії та комунальні послуги медичними закладами Ізюмського району у 2017 році, доручити голові (заступнику) Ізюмської районної ради укласти договір з Ізюмською міською радою про передачу міжбюджетного трансферту.
22.12.2017 на адресу Ізюмської районної ради Харківської області надійшов лист голови Ізюмської РДА Харківської області від 22.12.2017 № 01-34/2914, в якому зазначено, що сума узгоджених коштів становить 791334 грн. для оплати енергоносіїв за листопад-грудень 2017 року та на 1 півріччя 2018 року.
22.12.2017 між Ізюмською районною радою Харківської області (сторона 1) та Ізюмською міською радою Харківської області (сторона 2) було укладено Договір про передачу міжбюджетного трансферту, відповідно до якого сторона 1 передає з Ізюмського районного бюджету Харківської області, а сторона 2 приймає до Ізюмського міського бюджету Харківської області міжбюджетний трансферт у вигляді цільової субвенції. Обсяги субвенції на оплату енергоносіїв та комунальних послуг на 2018 рік складає 791394,00 грн., в тому числі заборгованість за 2017 рік в сумі 286797,00 грн.
Пунктами 1.2, 2.1 Договору визначено, що передача субвенції здійснюється відповідно до норм Бюджетного кодексу України та згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1132 від 15.12.2010 "Про затвердження порядку перерахування міжбюджетних трансфертів".
Згідно п. 4.2. Договору, термін дії договору складає 06 місяців з 01.01.2018 по 30.06.2018
27.02.2018 Ізюмською міською радою Харківської області до Ізюмської районної ради Харківської області спрямовано претензію (згідно п. 6.2. Договору), в якій позивач просив виконати умови Договору про передачу міжбюджетного трансферту від 22.12.2017.
07.03.2018 на вказану претензію позивач отримав відповідь, в якій відповідач повідомив, що листом Ізюмської РДА від 22.12.2017 № 01-34/2914 було визначено суму 791334 грн., що підлягає включенню до договору для сплати енергоносіїв за листопад грудень 2017 року та на 1 півріччя 2018 року, яка і була включена до укладеного договору. Листом голови Ізюмської РДА від 22.02.2018 № 01-34/472 на адресу голови Ізюмської районної ради Харківської області було повідомлено про відсутність первинного обліку заборгованості по використаним енергоносіям та містилося прохання про скасування листа Ізюмської РДА від 22.12.2017р. № 01-34/2914 про суми узгоджених коштів. Крім того, повідомлено, що на пленарному засіданні XXVIII сесії Ізюмської районної ради VII скликання, що відбулося 23.02.2018, обговорювалося питання по оплаті коштів та було запропоновано районній державній адміністрації створити спеціальну комісію для досконального його вивчення і прийняття рішення.
04.04.2018 між Ізюмською районною радою Харківської області та Ізюмською міською радою Харківської області укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про передачу міжбюджетного трансферту від 22.12.2017, згідно якої пункт 1.1. Договору викладено в наступній редакції: "сторона 1 передає з Ізюмського районного бюджету Харківської області, а сторона 2 приймає до Ізюмського міського бюджету Харківської області міжбюджетний трансферт у вигляді цільової субвенції. Обсяг субвенції на оплату енергоносіїв та комунальних послуг на 2018 рік складає 791394 грн., в т. ч. 71200 грн. субвенція бюджету м.Ізюм для оплати енергоносіїв закладів охорони здоров'я, які розташовано в сільській місцевості згідно рішення XXVIII сесії Ізюмської районної ради VII скликання від 23.02.2018 № 433-VII "Про внесення змін до рішення XXV сесії районної ради VII скликання від 20.12.2017 № 405-VIІ "Про Ізюмський районний бюджет на 2018р." та 217061 грн. субвенція бюджету м. Ізюм на забезпечення видатків по оплаті енергоносіїв закладів охорони здоров'я, розташованих на території Ізюмського району Харківської області згідно рішення XXX сесії районної ради VII скликання від 23.03.2018 № 489-VII "Про внесення змін до рішення XXV сесії районної ради VII скликання від 20.12.2017 № 405-VII "Про Ізюмський районний бюджет на 2018р.".
Рішенням XXVIII сесії Ізюмської районної ради VII скликання 23.02.2018 № 433-VII "Про внесення змін до рішення XXV сесії районної ради VII скликання від 20.12.2017 № 405-VII "Про Ізюмський районний бюджет на 2018р" та рішенням XXX сесії районної ради VII скликання від 23.03.2018 № 489-VII "Про внесення змін до рішення XXV сесії районної ради VII скликання від 20.12.2017 № 405-VII "Про Ізюмський районний бюджет на 2018р." були внесені відповідні зміни у видаткову частину Ізюмського районного бюджету на 2018р. та 05.04.2018, згідно платіжного доручення № 96 перераховано кошти в сумі 288261 грн. (71200 грн. + 217061 грн.) в якості субвенції до бюджету м. Ізюм.
Таким чином, рішення щодо передачі до бюджету м. Ізюм в розмірі 503133,00 грн. (791394 грн. - 288261 грн.) Ізюмською районною радою приймалось, кошти у вказаному розмірі до міського бюджету м. Ізюм не надходили.
Вищевказані обставини встановлені рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 по справі № 820/4794/18, яким було задоволено позов Ізюмської міської ради Харківської області до Ізюмської районної ради Харківської області в частині визнання протиправною бездіяльності Ізюмської районної ради щодо не розгляду питання про передачу з Ізюмського районного бюджету Харківської області до Ізюмського районного бюджету Харківської області міжбюджетного трансферту у вигляді цільової субвенції на виконання умов Договору між Ізюмською районною радою Харківської області та Ізюмською міською радою Харківської області про передачу міжбюджетного трансферту від 22.12.2017; та зобов'язання відповідача вирішити зазначене питання в термін не пізніше наступного пленарного засідання Ізюмської районної ради Харківської області, що відбудеться після набрання законної сили судовим рішенням. В частині стягнення на користь Ізюмського міського бюджету міста Ізюм коштів у сумі 503133,00 грн. відповідно до Договору від 22.12.2017 в задоволенні позовних вимог відмовлено через їх передчасність.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 по справі № 820/4794/18 не набрало законної сили та станом на даний час оскаржується в апеляційному порядку.
Суд не погоджується з такими доводами відповідача з наступних підстав.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до відмітки на рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 по справі № 820/4794/18, дане рішення набрало законної сили 06.12.2018.
Позивачем до матеріалів справи надано копію ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2019 по справі № 820/4797/18, відповідно до якої у задоволенні клопотання Ізюмської районної ради Харківської області про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено; а також відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Ізюмської районної ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 по справі № 820/4794/18.
Згідно ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Отже, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 по справі № 820/4794/18, яким встановлено протиправною бездіяльність Ізюмської районної ради, є чинним та обов'язковим для виконання з 22.04.2019.
На запит від 27.12.2018 вих. № 696 позивач отримав лист відповідача, яким останній повідомив, що депутатами Ізюмської районної ради 13.12.2018 на спільному засіданні постійної комісії з питань бюджету та з питань аграрної політики, земельних відносин та природокористування, екології, надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків, а також на пленарному засіданні XL сесії Ізюмської районної ради VII скликання було розглянуто та не прийнято проект рішення "Про виконання Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 р. по справі № 820/4794/18".
Крім того, в листі відповідача від 15.01.2019 вих. № 01-30/14 повідомлялось, що рішення XXV сесії районної ради VII скликання від 20.12.2017 № 414-VII "Про передачу міжбюджетного трансферту на оплату енергоносіїв та комунальних послуг медичними закладами Ізюмського району на 2018 рік до Бюджету м. Ізюм" було скасовано відповідно до рішення ХLI сесії районної ради VII скликання від 20.12.2018 № 631-VII.
Як зазначено у п. 4. Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009, В Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59). Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 27 грудня 2001 року № 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини).
При цьому, ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання (п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009).
Отже, з огляду на викладене вбачається, що відповідачем неправомірно скасовано рішення XXV сесії районної ради VII скликання від 20.12.2017 № 414-VII "Про передачу міжбюджетного трансферту на оплату енергоносіїв та комунальних послуг медичними закладами Ізюмського району на 2018 рік до Бюджету м. Ізюм", на підставі якого між сторонами було укладено Договір про передачу міжбюджетного трансферту від 22.12.2017.
У зв'язку з протиправною бездіяльністю відповідача в частині не прийняття рішення Ізюмською районною радою Харківської області та не передачі з Ізюмського районного бюджету Харківської області до Ізюмського міського бюджету міжбюджетного трансферту у розмірі 503133,00 грн., позивачем подано до господарського суду позов про стягнення з відповідача завданої внаслідок такої бездіяльності шкоди у відповідному розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Матеріали справи свідчать, що рішення щодо передачі до бюджету м. Ізюм коштів в розмірі 503133,00 грн. Ізюмською районною радою не приймалось, кошти у вказаному розмірі до міського бюджету м. Ізюм не надходили, таким чином Ізюмська районна рада одержала у зв'язку з цим доходи у розмірі не меншому ніж 503133,00 грн.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.
Разом з тим, Пленум Верховного Суду України у постанові від 27.03.1992 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зазначив, що "розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що ... шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини".
Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов'язковою умовою настання відповідальності.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювана, а викликана якимись іншими обставинами.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду 08.05.2018 у справі № 920/316/17.
Згідно положень ст. 1 Бюджетного кодексу України, Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.
Міжбюджетні трансферти - кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого (п. 32 ст. 2 Бюджетного кодексу України).
Пунктом 48 ст. 2 Бюджетного кодексу України визначено, що субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції.
Згідно п. 7 ст. 2 Бюджетного кодексу України, бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.
Відповідно до положень ст. 101 Бюджетного кодексу України, Верховна Рада Республіки Крим та місцеві ради можуть передбачати у відповідних бюджетах такі види міжбюджетних трансфертів як дотації та інші субвенції. Умови надання субвенцій, зазначених у цій частині статті, визначаються відповідним договором сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Розділом II "Порядок передачі коштів" укладеного між сторонами Договору про передачу міжбюджетного трансферту визначено, що кошти, передбачені у п. 1.1. цього Договору передаються стороною 1 з Ізюмського районного бюджету Харківської області стороні 2 до Ізюмського міського бюджету Харківської області у порядку, передбаченому Бюджетним кодексом України.
Статтею 93 Бюджетного кодексу України визначено, що місцева рада може передати кошти на здійснення окремих видатків місцевих бюджетів іншій місцевій раді у вигляді міжбюджетного трансферту до відповідного місцевого бюджету. Передача коштів між місцевими бюджетами здійснюється на підставі рішень відповідних місцевих рад, прийнятих кожною із сторін, і укладання договору.
Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Так, статтею 43 вказаного Закону встановлено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання, як затвердження відповідно районних, обласних бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання; розподіл переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення.
Таким чином, виходячи з законодавчо встановлених повноважень районної ради вбачається, що передача міжбюджетного трансферту здійснюється шляхом прийняття такою радою рішення, яким вносяться зміни до рішення про затвердження бюджету на відповідний рік в частині затвердження у складі видатків районного бюджету міжбюджетного трансферту у вигляді цільової субвенції міському бюджету.
При цьому, внесення змін до районного бюджету потребує дотримання певної процедури, передбаченої положеннями Бюджетного кодексу України, проте дотримання положень законів, які регламентують процес складання, розгляду та виконання місцевих бюджетів, внесення до них змін не звільняє районну раду від обов'язку вживати заходів щодо виконання бюджетних зобов'язань відповідно до договору про передачу міжбюджетного трансферту, предмет та умови якого визначені самою ж радою.
Отже, неналежне вжиття таких заходів та не прийняття рішення про внесення відповідних змін до районного бюджету на 2018 рік щодо затвердження у складі видатків Ізюмського районного бюджету Харківської області на 2018 рік цільової субвенції Ізюмському міському бюджету Харківської області на всю суму, яка визначена договором, свідчить про допущену бездіяльність і завдання збитків у такому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положенні зобов'язання" книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу 1 книги 5 України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу ІІ книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачене договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі (аналогічна позиція викладена у п. 26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд визнав правомірно нарахованими інфляційні втрати в розмірі 26074,12 грн. та 3% річних у розмірі 8477,00 грн..
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Ізюмської міської ради Харківської області є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
У попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікував понести в зв'язку із розглядом справи, позивачем було визначено суму судових витрат в розмірі 810,00 грн., які складаються із витрат, пов'язаних із забезпеченням участі представника позивача в судових засіданнях (з розрахунку 270,00 грн. за одне судове засідання).
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 2 ст. 128 ГПК України, розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Враховуючи, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження заявлених до стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з розглядом справи, та не наполягав на їх стягненні, суд не вбачає підстав для покладання судових витрат в розмірі 810,00 грн. на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 22, 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 93, 101 Бюджетного кодексу України, ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 128, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Ізюмської районної ради Харківської області (64309, Харківська область, м. Ізюм, пл. Центральна, буд. 1; код ЄДРПОУ: 24288164) на користь Ізюмської міської ради (64300, Харківська область, м. Ізюм, пл. Центральна, буд. 1; код ЄДРПОУ: 26201641) - шкоду в розмірі 503133,00 грн., завдану незаконною бездіяльністю Ізюмської районної ради Харківської області в частині не прийняття рішення Ізюмською районною радою Харківської області та не передачі з Ізюмського районного бюджету Харківської області до Ізюмського міського бюджету міжбюджетного трансферту у розмірі 503133,00 грн.; інфляційні втрати в розмірі 26074,12 грн.; 3% річних у розмірі 8477,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено "30" травня 2019 р.
Суддя Н.М. Кухар