Ухвала
Іменем України
30 травня 2019 р.
м. Київ
справа № 552/1419/18
провадження № 51-2679ск19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Київського районного суду м. Полтави від 27 серпня 2018 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року,
встановив:
У касаційній скарзі захисник порушує питання про перегляд указаних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання пунктів 4, 5 ч. 2 цієї статті.
Згідно зі ст. 427 КПК України касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення та вимоги особи, що подає скаргу.
За положеннями ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Проте вказаних положень процесуального закону захисником не дотримано.
Так ОСОБА_4 , порушуючи питання про необхідність перекваліфікації дій засудженого ОСОБА_5 з ч. 2 ст. 121 КК України на ст.118 КК України, в своїй скарзі покликається на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно статей 433, 438 КПК України, не є предметом розгляду суду касаційної інстанції. При цьому не зазначає, в чому полягає неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, які істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, на його думку, допустив суд при оцінці доказів у справі, яким чином ці порушення могли вплинути на правильність ухваленого вироку.
Крім того, захисник не зазначає й конкретних порушень закону, допущених апеляційним судом при постановленні ухвали, та які саме доводи сторони захисту залишились поза увагою цього суду зважаючи на приписи статей 404, 409, 419 КПК України, відповідно до яких суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги та у своїй ухвалі надає відповіді на ті доводи, що наведені в ній.
Крім того, викладені захисником ОСОБА_4 у скарзі вимоги до суду касаційної інстанції не відповідають змісту ст. 436 КПК України щодо повноважень суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги. Зокрема, цією нормою визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Так, викладена у касаційній скарзі вимога про зміну вироку суду першої інстанції без вказівки щодо долі ухвали апеляційного суду, не узгоджується зі ст. 436 КПК України, якою визначено повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.
Суд касаційної інстанції є судом права, відповідно до ст. 433 КПК України переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому недотримання особою, яка звертається з касаційною скаргою, положень ст. 427 цього Кодексу, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Таким чином, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК України, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК України залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд,
постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Київського районного суду м. Полтави від 27 серпня 2018 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року, залишити без руху і надати строк для усунення недоліків протягом п'ятнадцяти днів із дня отримання копії ухвали.
У разі неусунення зазначених в ухвалі недоліків в установлений строк скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3