Ухвала
30 травня 2019 року
м. Київ
справа № 725/3215/17
провадження № 51-2643ск19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Чернівецького апеляційного суду від 05 квітня 2019 року в межах кримінального провадження
№ 12017260020000512 від 17 квітня 2017 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 304 КК;
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_2 , такого, що відповідно до ст. 89 КК не має судимостей,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК;
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та мешканця АДРЕСА_2 , такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК;
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця та мешканця АДРЕСА_3 , такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 304 КК.
Встановлені обставини
За вироком Першотравневого районного суду міста Чернівців від 08 червня
2018 року:
ОСОБА_5 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та виправдано за ч. 1 ст. 304 КК.
ОСОБА_5 визнано винуватим і засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років, за ч. 4 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
ОСОБА_4 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, за ч. 2 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та виправдано за ч. 2 ст. 121 КК.
ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за ч. 2 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.
ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за ч. 4 ст. 296 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.
Залишено без розгляду цивільні позови потерпілих ОСОБА_8 і
ОСОБА_9 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Задоволено цивільний позов прокуратури Чернівецької області та стягнуто в рівних частках з обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 71 955,92 грн на користь держави в рахунок відшкодування коштів, які були витрачені на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 .
Вирішено питання щодо речових доказів і судових витрат.
Вироком Чернівецького апеляційного суду від 05 квітня 2019 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_11 залишено без задоволення і частково задоволено апеляційні скарги прокурора ОСОБА_12 та потерпілої ОСОБА_8 .
Скасовано вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 08 червня
2018 року відносно ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та постановлено новий вирок, яким:
ОСОБА_5 визнано винуватим і засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, за ч. 4 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно
ОСОБА_5 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
ОСОБА_4 визнано винуватим і засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, за ч. 4 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно
ОСОБА_4 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, за ч. 4 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно
ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за ч. 4 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Задоволено цивільний позов прокуратури Чернівецької області та стягнуто в рівних частках з обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 71 955,92 грн на користь держави в рахунок відшкодування коштів, які були витрачені на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 .
Частково задоволено цивільні позови потерпілих ОСОБА_8 та
ОСОБА_9 .
Стягнуто солідарно з обвинувачених ОСОБА_6 і ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_8 500 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди та 88 970 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнуто солідарно з обвинувачених ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_9 100 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди та 8 005,61 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Вирішено питання щодо судових витрат і речових доказів.
Суть питання
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 просить скасувати щодо нього вирок апеляційного суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити покарання, ухвалене вироком місцевого суду від 08 червня 2018 року.
Мотиви Верховного Суду
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Частиною 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Водночас слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак, усупереч наведеним положенням, засуджений у касаційній скарзі
не вказує на конкретні норми кримінального процесуального закону, порушені,
на його думку, апеляційним судом, не зазначає, у чому полягають ці порушення,
як вони вплинули на законність та обгрунтованість постановленого рішення, і чому їх слід відносити до підстав для скасування касаційним судом вироку апеляційного суду відповідно до ч. 2 ст. 438 КПК із огляду на положення статей 370, 374, 404, 412,
420 цього Кодексу. Натомість він зазначає про неповноту судового розгляду, про невідповідність висновків суду апеляційної інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та спонукає касаційний суд дати іншу оцінку доказам у кримінальному провадженні ніж дав їх апеляційний суд, що відповідно до статей 433, 438 КПК не є предметом перегляду судом касаційної інстанції.
У касаційній скарзі відсутні конкретні доводи щодо незаконності висновків суду апеляційної інстанції, наведених у вироку, з посиланням на конкретні положення процесуального і матеріального законів відповідно до статей 412, 413 КПК.
Також у касаційній скарзі засудженого не зазначено, чи були заявлені стороною захисту в апеляційному суді клопотання, які всупереч ч. 3 ст. 404 КПК цей суд безпідставно не задовольнив.
Крім того, усупереч п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК, вимоги засудженого про скасування щодо нього вироку суду апеляційної інстанції з призначенням покарання, визначеного вироком Першотравневого районного суду міста Чернівців від 08 червня 2018 року, не відповідають змісту ст. 436 КПК щодо повноважень суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги. Зокрема, цією нормою визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Відсутність у касаційній скарзі згаданих обґрунтувань та недотримання положень ст. 427 КПК перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1
ст. 429 КПК залишити касаційну скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Чернівецького апеляційного суду від 05 квітня 2019 року щодо нього залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків - п'ятнадцять днів із дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3