30.05.2019 Справа № 920/332/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., при секретарі судового засідання Олтушевської І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/332/19 в порядку спрощеного позовного провадження
за позовом: Громадської організації «Українська Асоціація студентів», м. Київ,
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Тіщенка Дмитра Сергійовича, м. Суми
про стягнення 28 839 грн 18 коп
представники сторін:
від позивача в режимі відеоконференції - Євстіфеєв М.І. (за довіреністю від 04.07.2018),
від відповідача - не з'явився,
Суть спору: позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь 28 839 грн 18 коп, з яких 20 000 грн 00 коп - сума основного зобов'язання, 1 739 грн 18 коп - відсотки за користування чужими коштами в період з 06.05.2016 по 29.03.2019 за ставкою 3 % річних, 7 100 грн. 00 коп. - інфляційні втрати, а також позивач просить стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 04.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 920/332/19, розгляд справи по суті призначено в судове засідання на 13.05.2019.
До суду надійшло клопотання Громадської організації «Українська асоціація студентів» б/н, б/д про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції.
Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК України), суд може постановити ухвалу про участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, визначеному судом.
Ухвалою суду від 22.04.2019 клопотання Громадської організації «Українська асоціація студентів» б/н, б/д про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції - задоволено.
13.05.2019 представником відповідача до суду подано клопотання б/н, б/д (від 13.05.2019 Вх.№ 1335к), згідно з яким, через складність та важливість справи для відповідача, просить суд призначити розгляд справи в загальному позовному провадженні.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 13.05.2019 розгляд справи № 920/332/19 відкладено на 22.05.2019.
20.05.2019 до суду надійшло заперечення б/н, б/д (від 20.05.2019 Вх.№ 3851) щодо клопотання відповідача про розгляд справи у загальному провадженні представника Громадської організації «Українська асоціація студентів», в якому представник позивача просить суд відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача б/н, б/д (від 13.05.2019 Вх.№ 1335к).
22.05.2019 на електронну пошту суду надійшла заява про заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження б/н, б/д (від 22.05.2019 Вх.№3995). Представник відповідача мотивує дану заяву, зокрема, тим що є необхідність виклику свідків, а саме ОСОБА_1, який в травні 2016 року працював у Всеукраїнській молодіжній громадській організації «Українська асоціація студентського самоврядування» на посаді голови секретаріату, діяв від імені цієї організації у відносинах з відповідачем, а саме підписував Договір від 04.05.2019 № ВО-02-5/16, сплачував відповідачу кошти та приймав від ФОП Тіщенка Д.С. послуги. Представник відповідача вважає, що необхідність його допиту пов'язана з доводами позивача про безпідставність сплати коштів в розмірі 20 000 грн 00 коп, тому є потреба у з'ясуванні обставин отримання послуг та їх сплати.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 22.05.2019 № 920/332/19 в задоволенні клопотання відповідача 13.05.2019 про розгляд справи в загальному позовному провадженні та заяви від 22.05.2019 про заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відмовлено, розгляд справи відкладено на 30.05.2019.
28.05.2019 до Господарського суду Сумської області надійшли заперечення щодо прийняття відзиву на позовну заяву та/або доказів, які можуть бути подані відповідачем б/н, б/н (від 28.05.2019 Вх. № 4288) представника позивача, згідно з яким М.І. Євстіфеєв просить суд у разі надходження від ФОП Тіщенка Д . С . відзиву на позовну заяву та/або будь-яких доказів, залишити відзив на позовну заяву та/або клопотання про долучення таких доказів без розгляду в зв'язку з пропуском строку для їх подання.
В судовому засіданні представник Громадської організації «Українська Асоціація студентів» приймав участь в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання 30.05.2019 не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав. Повідомляючи відповідача про дату, місце та час судового засідання, йому направлялись ухвали, зокрема від 13.05.2019 за адресою, яка згідно витягу з ЄДРЮОФОПГФ є реєстраційною (а.с. 60-69). Вказана кореспонденція повернута поштою, з відміткою - «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення» (а.с. 57-59). Проте, враховуючи направлення кореспонденції за реєстраційною адресою, суд виходить з того, що ФОП Тіщенко Д.С. належним чином повідомлений про розгляд справи судом.
При цьому, суд враховує норми ч. 7 ГПК України, де встановлено, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
За таких обставин згідно з п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
04.05.2016 між Всеукраїнською молодіжною громадською організацією «Українська асоціація студентського самоврядування» (далі по тексту - ВМГО «УАСС») та Фізичною особою підприємцем Тіщенком Дмитром Сергійовичем було укладено Договір № ВО-02-5/16 (а.с. 13-14).
05.05.2016 ВМГО «УАСС» перерахувала на рахунок ФОП Тіщенка Д.С. 20 000 грн 00 коп з призначенням платежу «Оплата послуг пов'язаних з організацією та проведенням заходів відповідно до Договору № ВО-02-5/16 від 04.05.2016», що підтверджується випискою по рахунку № 26007310001712 (а.с. 23).
Найменування ВМГО «УАСС» було змінено на Громадська організація «Українська асоціація студентів», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 15).
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 у справі № 920/832/18 за позовом Громадської організації «Українська асоціація студентів» до ФОП Тіщенка Дмитра Сергійовича , яка набрала законної сили, Договір від 04.052016 № ВО-02-5/16 було визнано недійсним.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього Кодексу).
Частиною 1 ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (№ 12-14гс18) та від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 (№ 12-83гс18) викладено правовий висновок, що до правовідносин, пов'язаних із безпідставно одержаними чи збережениими грошами, у частині визначення розміру процентів за неправомірне використання чужих грошей, підлягає застосуванню ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 дійшла висновку щодо можливості застосування положень ст. 625 ЦК України стосовно нарахування, зокрема, інфляційних втрат до будь-яких грошових зобов'язань незалежно від підстав виникнення, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює окремі види зобов'язань, в тому числі й до правовідносин щодо повернення безпідставно одержаних коштів за ст. 1212 ЦК України.
Тому, понад суми основного боргу, з відповідача також підлягає стягненню 3% річних та інфляційні збитки виходячи із встановленого індексу інфляції.
Перевіривши розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, облікові ставки НБУ, суд дійшов висновку, що 1 739 грн 18 коп 3 % річних та 7 100 грн 00 коп інфляційних втрат нараховані відповідно до вимог діючого законодавства.
Всього з відповідача, враховуючи суму боргу - 20 000 грн, підлягають стягненню на користь позивача грошові кошти у сумі 28 839 грн 18 коп.
Представник відповідача у запереченнях проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження від 22.05.2019 звернув увагу суду на роз'яснення, викладені у Постанові Пленуму ВГСУ "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 стосовно того, що частиною третьою статті 207 ГК України передбачена можливість припинення господарського зобов'язання на майбутнє, якщо неможливо повернути одержане за ним, зокрема спожиті послуги.
Однак суд не погоджується із таким твердженням відповідача, оскільки матеріали справи не містять і відповідачем не подавались суду належні та допустимі докази дійсного надання відповідачем та отримання позивачем послуг за недійсним правочином.
Відповідно до положень ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 в справі № 920/832/18 за позовом Громадської організації «Українська асоціація студентів» до ФОП Тіщенка Дмитра Сергійовича , яка набрала законної сили, Договір від 04.052016 № ВО-02-5/16 було визнано недійсним.
Даним судовим рішенням встановлено, що голова Секретаріату Асоціації - ОСОБА_1 є особою, яка не була уповноважена на представництво і не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя. Також зазначено, що доводи щодо схвалення Всеукраїнською громадською організацією "Українська асоціація студентського самоврядування" цього договору та визнання його дійсності шляхом підписання тією ж особою акта виконаних робіт та перерахування коштів на їх оплату є безпідставними з циєї ж підстави.
Зокрема, йдеться про акт виконаних робіт від 24.05.2016, підписаний від Асоціації ОСОБА_1
Північним апеляційним господарським судом було проаналізовано Статут, й встановлено, що відсутні докази надання відповідних повноважень голові Секретаріату Асоціації представництва у договірних відносинах, зокрема, він зберігає зберігає документацію, печатку та штампи, засвідчує документи Асоціації і представляє Асоціацію перед іншими особами лише за дорученням Правління або Виконкому.
Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що підписання неуповноваженою особою від імені Асоціації акта виконаних робіт та перерахування коштів на їх оплату свідчить про отримання юридичною особою певних послуг, відповідно, про наявність господарського зобов'язання, яке має бути в розумінні ст. 207 ГК України припинено на майбутнє у звязку із тим, що послуга спожита.
За таких обставин застосуванню підлягає положення ч. 1 ст. 236 ЦК України щодо визначення моменту недійсності правочину - з моменту його вчинення.
Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи встановлені судом обставини, визнання недійсним Договору № ВО-02-5/16 від 04.05.2016, суд вважає правомірною та такою, що підлягає задоволенню вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 28 839 грн 18 коп, а також 1921 00 коп сплаченого судового збору.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у зв'язку із задоволенням позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 216, 236, 536, 625, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 73, 75, 129, 232, 233, 236- 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Тіщенка Дмитра Сергійовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Громадської організації «Українська Асоціація студентів» (03049, вул. Богданівська, 7-а, м. Київ, ідентифікаційний код - 26437272) 20 000 грн 00 коп боргу, 1 739 грн 18 коп 3 % річних, 7 100 грн 00 коп інфляційних втрат, а також 1 921 грн 00 коп відшкодування сплаченого судового збору.
3. Наказ видати відповідно до ст. 327 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Повний текст рішення складений 31.05.2019.
Суддя Ю.А. Джепа