31 травня 2019 року
м. Київ
справа № 759/12438/17
провадження № 51-2650ск19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 20 лютого 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року,
встановив:
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 , посилаючись на невідповідність призначеного йому судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі через суворість, просить пом'якшити йому покарання.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.
Згідно з пунктами 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, в чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПКпідставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак усупереч наведеним положенням процесуального закону ОСОБА_4 у своїй касаційній скарзі, порушуючи питання про пом'якшення йому покарання, не зазначив, яких саме порушень допустилися суди першої і апеляційної інстанції постановляючи судові рішення щодо нього. Зокрема засуджений не обґрунтував у чому саме полягали порушення допущені судами першої і апеляційної інстанції, не вказав як ці порушення вплинули на законність й обґрунтованість постановлених судових рішень, згідно з ч. 1 ст. 438 КПК та з огляду на положення статей 370, 404, 412 - 414, 419 цього Кодексу.
Крім того, засуджений, обмежившись посиланнями на обставини щодо його особи, не навів доводів на обґрунтування явної несправедливості, через суворість, призначеного йому покарання, з огляду на тяжкість вчиненого ним злочину, обставини його скоєння та дані про його особу, з урахуванням положень ст. 414 КПК та приписів статей 50, 65 КК.
Відсутність у скарзі належного обґрунтування, враховуючи те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Також, вимоги до суду касаційної інстанції, викладені засудженим у скарзі, не відповідають змісту ст. 436 КПК щодо повноважень суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.
Зокрема, цією нормою визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Крім того, засуджений ОСОБА_4 , всупереч вимогам ч. 5 ст. 427 КПК, не додав до своєї касаційної скарги копії вироку місцевого суду, яким йому було призначене покарання.
Поряд із цим засуджений, адресуючи до суду касаційну скаргу, вказав найменування суду касаційної інстанції - Верховний Суд України, що не відповідає приписам норми п. 21 ч. 1 ст. 3 КПК (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), згідно з якою судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, які до неї ставляться, її потрібно залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Залишити без руху касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 і встановити п'ятнадцятиденний строк із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків.
У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3