Ухвала
іменем України
31 травня2019 року
м. Київ
справа №314/5697/16-к
провадження №51-2191ск 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 на вирок Вільнянського районного суду Запорізької області від 28 вересня 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 11 лютого 2019 року щодо неї,
встановив:
За вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 28 вересня 2018 року
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Веселотернувате та жительку АДРЕСА_1 , визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 185 КК, за яке її засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК.
Задоволено цивільний позов та стягнуто з ОСОБА_4 на користь Гнаровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області 2200 (дві тисячі двісті) грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_5 , судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.
Як установив суд першої інстанції, ОСОБА_4 в середині травня 2016 року близько 23:00 за попередньою змовою з ОСОБА_5 та іншою особою (матеріали кримінального провадження щодо якої виділено в окреме провадження) прийшли до приміщення ЦМК «Новотроїцька ЗОШ І-ІІІ ступенів» на вул. Шкільній, 62 у с. Новотроїцьке Вільнянського району Запорізької області, де діючи відповідно до розподілених ролей пішла до дому, щоб взяти свічку для освітлення приміщення школи, а ОСОБА_5 та особою, матеріали кримінального провадження щодо якої виділено в окреме провадження, шляхом вільного доступу через незачинені двері проникли до вказаного приміщення, де на першому та другому поверхах від'єднали від системи опалення шість радіаторних батарей по десять секцій кожна. При цьому ОСОБА_4 , яка підійшла пізніше, підсвічувала місце злочину свічкою. Від'єднані батареї опалення ОСОБА_5 та особа, матеріали кримінального провадження щодо якої виділено в окреме провадження, у присутності ОСОБА_4 винесли з вказаного приміщення та в подальшому розпорядилися викраденим майном на власний розсуд, чим спричинили Гнаровській сільській радіВільнянського району Запорізької області матеріальної шкоди на суму 3300 (три тисячі триста) грн.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 11 лютого 2019 року вказаний вирок залишив без змін.
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані вирок та ухвалу в зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що викладені у них фактичні обставини не відповідають матеріалам кримінального провадження, оскільки висновки судів про доведеність її винуватості у вчиненні злочину не ґрунтуються на досліджених під час судового розгляду доказах. Зазначає, що висновок суду про вартість викраденого майна у вироку не підтверджується належними і допустимими доказами у справі. Також засуджена вважає, що при перегляді вироку апеляційний суд не перевірив належним чином доводи наведені в апеляційній скарзі та не усунув порушень, допущених судом першої інстанції.
Перевіривши доводи викладені в касаційній скарзі засудженої ОСОБА_4 та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Як убачається зі змісту судових рішень, у цій справі фактичні обставини було встановлено судом першої інстанції. У касаційній скарзі засуджена вказує на те, що суд поклав в основу вироку суперечливі докази, не дав їм належної оцінки і не зіставив їх з іншими доказами. Проте оскаржені рішення свідчать, що висновок про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 КК, ч. 3 ст. 185 КК, суд зробив на підставі фактично встановлених даних, які були з'ясовані під час дослідження доказів у судовому засіданні та оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК.
Так, у своєму рішенні суд першої інстанції вказав, що вина ОСОБА_4 у вчиненні цього злочину підтверджується показаннями допитаних у судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_5 , представника Гнаровської сільської ради - ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ; протоколами огляду місця події від 28 травня 2016 року, пред'явлення особи для впізання від 13 та 14 липня 2016 року, проведення слідчого експерименту від 14 липня 2016 року; заявою голови Гнаровської сільської ради про вчинений злочин.
Незгода засудженої з висновками суду, зробленими на підставі досліджених доказів, не є свідченням порушення судом вимог процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Як убачається з копії ухвали, апеляційний суд у своєму судовому рішенні послався на конкретні фактичні дані, що містяться у кримінальному провадженні та свідчать про правильність висновків суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи та кваліфікації дій засудженої за ч. 5 ст. 27 КК, ч. 3 ст. 185 КК.
При перегляді вироку районного суду апеляційний суд ретельно перевірив усі доводи наведені в апеляційній скарзі засудженої та надав на них умотивовані відповіді, вказавши підстави, на яких визнав ці доводи неприйнятними.
У тому числі цей суд перевірив належним чином і доводи засудженої щодо правильності визначення вартості викраденого майна, на які надав вичерпні відповіді у своєму рішенні та навів конкретні мотиви з яких визнав ці доводи безпідставними.
Вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду за своїм змістом є належно вмотивованими та обґрунтованими і відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК.
Переконливих аргументів, які би ставили під сумнів законність оспорюваних судових рішень та вмотивованість їх висновків з питань істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, засуджена у своїй касаційній скарзі не навела, і таких даних з змісту судових рішень не вбачається.
З огляду на викладене касаційна скарга засудженої ОСОБА_4 та додані до неї матеріали не дають підстав для її задоволення, а тому колегія суддів вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.
На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд
постановив:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_4 на вирок Вільнянського районного суду Запорізької області від 28 вересня 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 11 лютого 2019 року щодо неї відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3