30 травня 2019 року м. Дніпросправа № 160/7886/18
(суддя Тулянцева І.В. м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,
за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року у справі №160/7886/18 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, в якому просить суд :
- визнати незаконним рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, яке оформлене наказом №813 від 16.09.2015 року, в частині про нікчемність договорів: №009-03616-200215 «Зростаючий» у євро від 20 лютого 2015 року, №008-03616-200215 «Зростаючий» у доларах США від 20 лютого 2015 року, №009-03726-240215 «Зростаючий» у євро від 24 лютого 2015 року;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировича внести дані позивача до переліку (реєстру) як вкладника АТ «ДЕЛЬТА БАНК» та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо даних ОСОБА_1 , який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рахунках: НОМЕР_1 по договору банківського вкладу «Класичний» (депозиту) №009-03616-200215 «Зростаючий» у євро від 20 лютого 2015 року; НОМЕР_2 по договору банківського вкладу «Класичний» (депозиту) № 008-03616-200215 «Зростаючий» у доларах США від 20 лютого 2015 року; НОМЕР_3 по договору банківською вкладу «Класичний» (депозиту) № 009-03726-240215 «Зростаючий» у євро від 24 лютого 2015 року. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року провадження у справі № 160/7886/18 закрито.
Ухвала суду мотивована тим, що встановлена правова природа оскаржуваного наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта банк» від 16.09.2015 року № 813 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями» унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, та враховуючи правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15 провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу адміністративного судочинства України. Закриваючи провадження в частині вимог щодо зобов'язання відповідача внести дані позивача до переліку (реєстру) як вкладника АТ «ДЕЛЬТА БАНК» та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо даних позивача суд першої інстанції виходив з наявності ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2016 року по справі №804/3671/16 про спір між тими самими сторонами і про той самий предмет позову, що набрала законної сили та якою закрито провадження у справі №804/3671/16 у зв'язку із тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду, з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що справа №804/3671/16 не є тотожною, справі, що розглядається, оскільки вони мають різний предмет та підстави позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду визначаються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року № 4452 - VI (далі - Закон № 4452 - VI).
Закон № 4452-VI визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів Фонду не здійснюється.
Частиною 2 ст. 37 Закону № 4452-VI передбачено, що Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право: 1) вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; 2) укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом; 3) продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій; 4) повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 5) заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи; 6) звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку; 7) залучати до роботи у процесі здійснення тимчасової адміністрації за рахунок банку на підставі цивільно-правових договорів інших осіб (радників, аудиторів, юристів, оцінювачів та інших) у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. Такі договори можуть бути розірвані в односторонньому порядку у день повідомлення Фондом другої сторони про таке розірвання з наслідками, встановленими цивільним законодавством; 8) призначати проведення аудиторських перевірок та юридичних експертиз з питань діяльності банку за рахунок банку в межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду; 9) приймати на роботу, звільняти з роботи чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їх службові обов'язки, змінювати розмір оплати їх праці з додержанням вимог законодавства України про працю; 10) зупиняти розподіл капіталу банку чи виплату дивідендів у будь-якій формі; 11) вчиняти дії, спрямовані на виконання плану врегулювання, відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду.
В силу приписів частини 2 статті 38 Закону № 4452-VI, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Підстави для визнання правочину (у тому числі договору) нікчемним визначені, зокрема, у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI (в редакції до 12 серпня 2015 року, до набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» від 16 липня 2015 року № 629-VIII), яка визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» від 16 липня 2015 року № 629-VIII частину третю статті 38 Закону України № 4452-VI доповнено пунктом 9, який передбачає, таку підставу для нікчемності як «здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства».
Тобто, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI, Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, а саме, мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
При цьому, згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17.12.2018 року по справі № 826/25015/15, при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку. За таких обставин, провадження у справі в цій частині вимог підлягає закриттю на підставі пункт 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції до 15 грудня 2017 року (пункт 1 частини першої статті 238 цього Кодексу у редакції після 15 грудня 2017 року (далі - КАС).
Вказана правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки встановлена правова природа оскаржуваного наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта банк» від 16.09.2015 року № 813 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями» унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо висновку суду першої інстанції про закриття провадження у справі в частині вимог щодо зобов'язання відповідача внести дані позивача до переліку (реєстру) як вкладника АТ «ДЕЛЬТА БАНК» та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо даних позивача з підстав наявності ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2016 року по справі №804/3671/16, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що в липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (відповідач-1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (відповідач-2), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо не включення позивача до переліку вкладників АТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича включити позивача до переліку вкладників АТ «Дельта Банк» для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування за вкладом в АТ «Дельта Банк» згідно з договором №009-03616-200215 від 20.02.2015р. банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у євро у розмірі 50028,46грн., договором №008-03616-200215 від 20.02.2015р. банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США у розмірі 54923,80грн. та договором №009-03726-240215 від 24.02.2015р. банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у євро у розмірі 21131,60грн.;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ «Дельта Банк» згідно з договором №009-03616-200215 від 20.02.2015р. банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у євро у розмірі 50028,46грн., договором №008-03616-200215 від 20.02.2015р. банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США у розмірі 54923,80грн. та договором №009-03726-240215 від 24.02.2015р. банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у євро у розмірі 21131,60грн. за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Ухвалою суду від 21.07.2016 року у справі № 804/3671/16 за вказаним позовом було відкрито провадження (копія залучена до матеріалів справи).
Ухвалою суду від 11.08.2016 року провадження у справі було закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017 року) у зв'язку із тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства (копія залучена до матеріалів справи).
В апеляційному та касаційному порядку ухвала суду не оскаржена.
Закриваючи провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , суд першої інстанції керувався правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 16 лютого та 15 червня 2016 року у справах № 826/2043/15 та № 826/20410/14 відповідно, у яких з посиланням на норми Закону № 2343-ХІІ та приписи статті 12 ГПК було вказано, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Проте, Велика Палата Верховного Суду відступила від цього висновку, що зазначено в її постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16 та від 23 травня 2018 року у справі №820/3770/16. Станом на дату звернення позивача з позовом до суду - 22.10.2018 року, спір, що є предметом розгляду у цій справі належав до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 втілює «право на суд», за яким право на доступ до суду (тобто право ініціювати провадження у національних судах) становить лише один з його аспектів.
Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання в її права (див., зокрема, рішення у справах «Белле проти Франції» (Bellet v. France), від 04 грудня 1995 року, пункт 36, Серії A № 333B; «Церква села Сосулівка проти України» (Tserkva Sela Sossoulivka v. Ukraine), заява № 37878/02, пункт 50, від 28 лютого 2008 року, та наведені в них посилання).
Позивач мав ініціював провадження у суді, проте суд першої інстанції, встановивши, що спір так і не було розглянуто по суті у зв'язку з закриттям провадження у справі з підстав її підсудності господарському суду, не врахував той факт, що станом на дату звернення до суду з цим позовом - 22.10.2018 року зазначена категорія справи була підсудна адміністративному суду.
Закриття провадження в такому випадку фактично свідчить про відмову у правосудді, що порушило саму суть права заявника на доступ до суду, гарантованого Конституцією України та пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 21.12.2017 року ухваленому у справі «Шестопалова проти України» встановив, що аналогічна ситуація становила відмову у правосудді, що порушило саму суть права заявника на доступ до суду, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції скасувати в частині закриття провадження у справі щодо вимог про зобов'язання відповідача внести дані позивача до переліку (реєстру) як вкладника АТ «Дельта Банк» та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо даних ОСОБА_1 і направити справу в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись: статтями 320, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року у справі №160/7886/18 - скасувати в частині закриття провадження у справі щодо вимог про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» внести дані ОСОБА_1 до переліку (реєстру) як вкладника АТ «Дельта Банк» та подання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткової інформації щодо даних ОСОБА_1 і направити справу в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В іншій частині ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року у справі №160/7886/18 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках передбачених пунктом 2 частини 5 статтею 328 КАС України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 30 травня 2019 року.
Повне судове рішення складено 30 травня 2019 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов
суддя О.М. Панченко