21 травня 2019 року м. Дніпросправа № 326/1546/18
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах, та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року (суддя Новікова І.В.) у справі № 326/1546/18 за позовом ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах, та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Приморської міської ради Приморського району Запорізької області третя особа Комунальне підприємство «Приморська центральна районна лікарня» Приморської районної ради Запорізької області про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Приморської міської ради Приморського району Запорізької області, за участю третьої особи Комунального підприємства «Приморська центральна районна лікарня» Приморської районної ради Запорізької області, в якому просив:
скасувати внесені до реєстраційного обліку відомості про зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як незаконні;
зобов'язати виконавчий комітет Приморської міської ради Приморського району Запорізької області поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю відмови відповідача у розгляді документів щодо надання адміністративної послуги (приватизація кімнати у гуртожитку), оскільки позивач в повному обсязі подавав документи на приватизацію кімнати в гуртожитку 23.06.2018, тобто до внесення змін (26.06.2018) до Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.03.2019 закрито провадження в адміністративній справі, оскільки даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Роз'яснено позивачу, що розгляд справи повинен відбуватися за правилами цивільного судочинства.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції помилково зазначено, що дані правовідносини виникли у зв'язку з тим, що спір має приватноправовий характер, оскільки в даній справі оскаржується протиправність дій щодо зняття з реєстраційного обліку місця проживання.
Апеляційну скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.05.2019.
Представники учасників справи у судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання означені особи повідомлені судом належним чином.
Від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін як законну та обґрунтовану.
Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч.9 ст. 205, п.2 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, внаслідок наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач зі своєю неповнолітньою дитиною мешкають в приміщенні, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та яке є за своїм статусом є гуртожитком, в якому позивач проживає з 14.08.2012 на законних підставах на підставі договору найму житлового приміщення від 14.08.2012 як працівник Комунальної установи «Санаторій медичної реабілітації «Глорія».
Підставою для зняття позивача з реєстрації за вищевказаною адресою стало звернення до державного реєстратора виконавчого комітету Приморської міської ради третьої особи - КП «Приморська центральна районна лікарня» Приморської районної ради Запорізької області, яке є балансоутримувачем гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 (з правом оперативного управління), у зв'язку з тим, що договір найму жилого приміщення від 14.08.2012 (відповідно до п.5.2 договору) припинив свою юридичну чинність по закінченні строку трудового договору, укладеного між наймодавцем та наймачем ОСОБА_1 .
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що користується спірним приміщенням на законних підставах, оскільки жодних рішень про виселення його з житлового приміщення не було, а договір найму житлового приміщення є чинним та не може бути розірваний за ініціативою КП «Приморська центральна районна лікарня».
Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив із того, що спір у даній справі пов'язаний з реалізацією житлових прав особи, зокрема, прав на користування житловим приміщенням, тобто із правом цивільним, відповідно, такий спір повинен вирішуватись в порядку цивільного судочинства, оскільки під час розгляду справи неодмінно виникне необхідність у встановленні належного власника/користувача спірного житлового приміщення, а зазначені обставини не можуть встановлюватись в рамках адміністративного судочинства, оскільки належать до компетенції місцевого суду та цивільного судочинства.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч.3 ст.46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Суб'єкт владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (п.7 ч.1 ст.4) - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За визначенням в ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Виходячи із змісту вказаних правових норм, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій. При цьому визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
При цьому є недостатнім поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його рішення, дії чи бездіяльність.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень, дій чи бездіяльності є способом захисту цивільних прав та інтересів.
В даному випадку правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем з приводу зняття з реєстрації місця проживання, не носять публічно-правового характеру, а стосуються права позивача на вказане вище майно, пов'язуються позивачем з порушенням його права на користування житловим приміщенням, тобто цивільного майнового права.
Отже, у даній справі спір фактично стосується не оскарження дій суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з реалізацією його компетенції у сфері управління, а права користування житлом (нерухомим майном).
Той факт, що відповідачем є виконавчий комітет Приморської міської ради не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.
У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із ч.4 ст.11 ЦК України у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб'єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення/припинення цивільних прав та обов'язків.
До способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п.10 ч.2 ст. 16 ЦК України).
На підставі ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 23 лютого 2016 року (справа №21-6551а15), від 02 березня 2016 року (справа №6-14цс16), Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року (справа №826/13571/17), від 27 лютого 2019 року (справа №826/15089/17).
З огляду на встановлене, апеляційний суд вважає, що між позивачем та відповідачем немає жодних правовідносин, які б мали ознаки публічно-правових відносин, спір не є публічно-правовим, оскільки існує спір про право, що виключає можливість його розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Дана справа, виходячи з суб'єктного складу сторін та суті спору, підлягає розгляду судом в порядку цивільного судочинства.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми процесуального права.
Передбачені ст.320 КАС України підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст.311, 312, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах, та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року у справі № 326/1546/18 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко