Справа № 579/918/19
2-а/579/19/19
30 травня 2019 року Кролевецький районний суд Сумської області
в складі судді Моргуна О.В.
з участю секретаря Сірої С.І.
представника позивача Білогруда О.М.
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кролевець справу в порядку спрощеного позовного провадження за адміністративним позовом представника Кролевецького районного сектора Управління Державної міграційної служби України в Сумській області за довіреністю Білогруда Олександра Миколайовича до ОСОБА_1 про примусове видворення за межі території України та його затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, -
28.05.2019 року до суду звернувся позивач з позовом. Вимоги обґрунтовує тим, що 09.04.2019 року працівниками Кролевецького районного сектора Управління Державної міграційної служби України в Сумській області виявлено громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який незаконно проживає на території України, має недійсний паспорт громадянина Республіки Білорусь серії НОМЕР_1 , виданий 11.07.2000, терміном дії до 14.10.2008 - документ, який не дозволяє перетнути Державний кордон України.
Відповідач є уродженцем с.Грузьке Кролевецького району Сумської області, в'їхав на на територію України у 2009 році, проживає без належних документів, за адресою АДРЕСА_1 , не працює.
Рішенням Кролевецького РВ ГУМВС України в Сумській області № 2 від 05.06.2009 року відповідач був видворений за межі території України з забороною в'їзду до 05.12.2009 року.
Відповідач на території України зареєстрованим не значиться, громадянства не набув, посвідкою на постійне проживання та тимчасове проживання не документувався, що також він підтверджує особистим підписом на листі ознайомлення з рішенням про примусове повернення. ОСОБА_1 не значиться як такий, що перетинав державний кордон на в'їзд/виїзд згідно інформації, отриманої з інтегрованої міжвідомчої інформаційно- телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (система «Аркан»).
09.04.2019 року відносно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.203 КУпАП та завідувачем Кролевецького РС УДМС України в Сумській області застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення від 09.04.2019 року.
На даний час підстав для подальшого перебування в Україні у відповідача немає, він знаходиться на території України з порушенням вимог чинного міграційного законодавства.
З метою досудового врегулювання спору 09.04.2019 року Кролевецьким РС УДМС України в Сумській області було прийнято рішення №2 про примусове повернення з України громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 , з яким відповідач ознайомлений та шляхом проставлення підпису зобов'язався виїхати за межі України у визначений термін, а саме, до 08.05.2019 року.
Позивач зазначає, що на сьогодні відповідач не виїхав за межі території України, таким чином не виконав рішення про примусове повернення, а тому просить примусово видворити відповідача за межі території України, затримати відповідача строком на 6 місяців з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства , які незаконно перебувають в Україні, звернути рішення до негайного виконання.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Відповідач позов не визнав та пояснив суду, що порушив правила перебування в Україні та проживав в Україні без документів на право проживання в Україні.
Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши подані суду докази, приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видано паспорт в Республіці Білорусь 11.07.2000, термін дії паспорту до 14.10.2008, який є недійсним.
В паспорті мається відмітка про заборону в'їзду в Україну до 05.12.09р. за рішенням Кролевецького РВ ГУМВС України в Сумській області № 2 від 05.06.2009 року та відсутня відмітка про перетин Державного кордону України (а.с. 21-22).
Судом особу відповідача встановлено на підставі свідоцтва про повернення, надану відповідачем (а.с. 35).
09.04.2019 року відносно громадянина Білорусі ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 203 КУпАП серії ПР МСМ № 051135 та завідувачем Кролевецького РС УДМС України в Сумській області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 09.04.2019 року серії НОМЕР_2 МСМ №047902 за ч. 1 ст. 203 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. (а.с. 24, 25).
Згідно копії квитанції від 09.04.2019 року штраф відповідачем сплачено (а.с. 26).
Рішенням № 2 Кролевецького районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Сумській області від 09.04.2019 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства громадянина Білорусії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина Білорусії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов'язати його покинути територію України у термін до 08 травня 2019 року (а.с. 20).
Вказане рішення ОСОБА_1 отримав 12.04.2019 року та з ним ознайомився, що підтвердив своїм підписом, але дане рішення в установлений строк виконане в добровільному порядку відповідачем не було.
З листа ознайомлення з рішенням про примусове повернення від 09.04.2019р. за підписом ОСОБА_1 вбачається, що громадянин Білорусі ОСОБА_1 протягом строку перебування в Україні з питання продовження строку перебування на території України чи оформлення документів, що підтверджують право проживання в Україні до підрозділів Державної міграційної служби України не звертався, підстав для отримання статусу біженця чи притулку в Україні не має. ОСОБА_1 повідомлено, що за порушення законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства прийнято рішення про його примусове повернення. ОСОБА_1 зобов'язався не пізніше 08.05.2019 залишити територію України. З вимогами ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» щодо видворення в примусовому порядку в разі ухилення від виїзду за межі України у визначений термін ознайомлений (а.с. 23).
Законом України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” (ст. 1) визначено, що посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Статтею 4 Закону передбачено підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України. Зокрема, ч. 16 вказаної статті визначає, що іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.
Відповідно до частини 1статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства'іноземці та особи без громадянства вїжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.
Частинами 1, 2 ст. 16 цього ж Закону визначено, що реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону. Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України.
Згідно пункту 3 Угоди, укладеної між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Білорусь про безвізові поїздки громадян, затвердженої Постановою КМУ № 998 від 23.09.2009, громадяни держави однієї Сторони мають право знаходитися на території держави іншої Сторони до 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду.
Згідно підпункту 2.2. пункту 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 р. № 150, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на території: не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, як громадян держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначений міжнародними договорами України.
Судом встановлено, що відповідач на території України зареєстрованим не значиться, громадянства не набував, та посвідкою на тимчасове та/або постійне проживання не був документований.
Отже, ОСОБА_1 перевищив дозволений термін перебування іноземця, як громадянина держави з безвізовим порядком в'їзду, 90 днів протягом 180 днів.
Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.
Пунктом 2 статті 25 цього Закону передбачено що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов'язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв'язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа, можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.
Статтею 26 Закону передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням Центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення.
Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду від 25.06.2009 року№ 1 “Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця і особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні” роз'яснює, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: 1)прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.
Статтею 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, може лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.
Частиною 1 статті 289 КАС України визначено, що у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства, серед іншого, одного з таких заходів - затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
З аналізу наведених норм вбачається, що примусове видворення з України іноземця на підставі винесеного рішення адміністративного суду застосовується, якщо рішення про примусове повернення не виконано іноземцем в установлений строк без поважних причин або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець ухилятиметься від виконання такого рішення.
Таким чином, примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства повинні передувати дві обставини: перша - прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення; друга - ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у Постанові від 07.02.2018 року (Справа № 743/432/16-а).
Відповідно до положень ч. 8 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» примусове видворення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Судом встановлено, що громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_1 не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту.
Під час вирішення питання про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства необхідно враховувати, що особа в будь-якому разі не підлягає видворенню, якщо підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідно до якої іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
Судом з'ясована відсутність підстав вважати, що громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_1 підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Доказів наявності таких підстав суду не надано.
Судом не можуть бути враховані пояснення відповідача щодо погроз відповідачу в мережі Інтернет , оскільки доказів такого суду не надано, та як вбачається з пояснень самого відповідача, він не зміг навести суду конкретні факти.
З пояснень представника позивача відповідачу відомо, чого останній не оспорював, і під час складання протоколу та винесення постанови, і під час прийняття рішення про примусове повернення роз'яснювались правила перебування на території України та підстави такого перебування.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про порушення відповідачем законодавства України, яке визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства в України, що виражається в знаходженні на території України із порушенням строку тимчасового перебування на території України. Відповідач не звертався із клопотанням про продовження строку перебування, не виконав в добровільному порядку рішення уповноваженого органу від 09 квітня 2019 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства.
Тому, суд вважає, що на даний час відсутні правові підстави для перебування відповідача на території України, а відтак приходить до висновку, що позов про примусове видворення відповідача за межі території України є обґрунтованим та в цій частині підлягає задоволенню.
В частині затримання відповідача строком на 6 місяців з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства , які незаконно перебувають в Україні, необхідно відмовити з тих підстав, що особу відповідача встановлено, у відповідача мається документ, що дає право на виїзд з України, позивачем не надано доказів того, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення та не надано доказів існування ризику його втечі.
Суд не вбачає підстав для застосування п.3 ч.2 статті 371 КАС України про необхідність звернення рішення до негайного виконання .
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 77, 78, 241-246, 288, 289 КАС України, суд, -
Позовні вимоги представника Кролевецького районного сектора Управління Державної міграційної служби України в Сумській області за довіреністю Білогруда Олександра Миколайовича, 41300, Сумська область, м.Кролевець, вул.Грушевського, 21, до ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_2 , про примусове видворення за межі території України та його затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення задовольнити частково.
Примусово видворити за межі території України громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Кролевецький районний суд Сумської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. В. Моргун