ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
30 травня 2019 року справа №826/267/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - позивач, ДПІ у Шевченківському районі)
доОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 )
простягнення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 20 445,45 грн.
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки за відповідачем обліковується податковий борг з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 20 445,45 грн., який виник за наслідками проведеної позивачем документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання відповідачем вимог податкового законодавства з питання повноти та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб від доходів, отриманих у вигляді додаткового блага.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2017 року залишено без руху позовну заву та встановлено позивачу строк на усунення недоліків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2017 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі №826/267/17.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2017 року призначено справу до судового розгляду.
Відповідач подав заперечення на адміністративний позов, у якому зазначив про відсутність заборгованості у зв'язку з тим, що згідно положень Податкового та Цивільного кодексу України неустойка та проценти за користування грошовими коштами не збільшують показники фінансового та/або майнового стану боржника, а тому їх прощення банком не має наслідком виникнення у боржника доходу, а отже його не слід вважати додатковим благом платника податку. Крім того, податкове повідомлення-рішення, яке стало підставою для нарахування заборгованості відповідачу, є предметом оскарження в межах адміністративної справи №826/15547/17.
Зважаючи на неявку представників сторін у судове засідання 12 лютого 2018 року на підставі частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.
Згідно з розрахунком податкової заборгованості ОСОБА_1 станом на 23 листопада 2017 року за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" у відповідача наявний податковий борг у розмірі 20 445,45 грн., який виник згідно податкового повідомлення-рішення від 05 березня 2015 року №000797/17-01. Вказане податкове повідомлення-рішення винесено позивачем за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства з питання повноти та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб, отриманих у вигляді додаткового блага фізичної особи - ОСОБА_1 , результати якої оформлено актом від 18 лютого 2015 року №257/17-01/2947519517.
Перевіркою встановлено порушення статті 36, пункту 176.1 "в" статті 176, абзац "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункт 167.1 статті 167, статтю 179 Податкового кодексу України - відповідачем не подано декларацію про майновий стан і доходи за податковий (звітний) 2013 рік, не задекларовано дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у сумі 96 809,14 грн., не нараховано та не сплачено у бюджет податок на доходи фізичних осіб за 2013 рік. За результатами перевірки донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 16 228,15 грн. та штрафні санкції у розмірі 4 227,04 грн.
Згідно з підпунктом 16.1.3 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Пунктами 59.1, 59.5 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
За приписами пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із несплатою відповідачем суми податкового зобов'язання, визначеного на підставі податкового повідомлення-рішення від 05 березня 2015 року №000797/17-01, позивач направив податкову вимогу від 20 квітня 2015 року №10698-25.
Як зазначено у позовній заяві, спірна сума заборгованості з податку на доходи фізичних осіб утворилася у зв'язку з несплатою суми податкового зобов'язання, нарахованої позивачем згідно з податковим повідомленням-рішенням від 05 березня 2015 року №000797/17-01.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення, яке стало підставою для нарахування заборгованості відповідачу, було предметом оскарження в межах адміністративної справи №826/15547/17.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 05 березня 2015 року №000797/17-01.
Приймаючи рішення про задоволення позову, Окружний адміністративний суд міста Києва виходив з того, що законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором, а також неустойку, тому база оподаткування має бути визначена виключно із основної суми боргу за кредитним договором, прощеної (анульованої) кредитором, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування процентів та неустойки, разом з тим зі змісту листа від 17 квітня 2013 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" вбачається, що за кредитним договором відповідачу анульовано (прощено) заборгованість за пенею в розмірі 96 809,14 грн., у свою чергу, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду, що банк списав основну суму заборгованості за кредитом.
Відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки рішенням в адміністративній справі №826/15547/17, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05 березня 2015 року №000797/17-01, яке стало підставою для нарахування заборгованості відповідачу, суд вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт наявності у відповідача спірної суми податкового боргу, а тому приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як передбачає частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено обґрунтованості своїх вимог та не підтверджено їх належними доказами, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДПІ у Шевченківському районі задоволенню не підлягає.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві відмовити повністю.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 26; ідентифікаційний код 39561761);
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Суддя В.А. Кузьменко