10.2.4
Іменем України
30 травня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2380/18
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,
07 серпня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку призначеної позивачу пенсії з 06.04.2018, згідно з додатково наданими оригіналами документів для перерахунку пенсії;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу пенсії з 16.04.2018 згідно з додатково наданими позивачем документами для перерахунку пенсії - оригіналів довідок Головного управління Національної поліції в Луганській області від 15.06.2018 за №№ 639/111/22-2018, 640/111/22-2018, 641/111/22-2018, якою підтверджується проведення виплат, які не увійшли у розрахунок пенсії, а саме: винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції - 26546,10 грн; матеріальна допомога на оздоровлення - 7900,00 грн; разова премія - 39470,00 грн; компенсація за невикористану відпустку - 3497,30 грн; індексація - 1930,76 грн, а всього на загальну суму - 79344,00 грн, яка не увійшла в розрахунок пенсії, з яких сплачувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та виплатити різницю з урахуванням сплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу року у розмірі 70% грошового забезпечення з 06 квітня 2018 року. Не погодившись із розміром призначеної пенсії позивач звернувся до пенсійного фонду з метою здійснення перерахунку пенсі з урахуванням нарахованих та виплачених сум, які не увійшли у розрахунок пенсії, а саме: винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції, матеріальна допомога на оздоровлення, разова премія, компенсація за невикористану відпустку, індексація, позивач зазначає, що із всіх зазначених видів грошового забезпечення, був сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Однак відповідач 16 липня 2018 року відмовив у перерахунку та виплаті пенсії з врахуванням у складі грошового забезпечення позивача вищезазначених виплат, оскільки вважає, що пенсію обчислено з урахуванням вимог чинного законодавства. А також і те, що за нормами статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та підпунктів 23, 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до вказаного Закону, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, перерахунок призначеної пенсії здійснюється на підставі наданих додатково документів від уповноваженого структурного підрозділу, в яких зазначено зміни грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Крім того, відповідач вказав, що довідка про зміну щомісячних додаткових видів грошового забезпечення від уповноваженого структурного підрозділу Національної поліції України не надходила. Позивач вважає, що дії відповідача суперечать положенням чинного законодавства, тому порушують його права. Посилався на частину 3 статті 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) та пункт 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог (арк. спр. 32-34) в обґрунтування зазначив, що позивач перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ). Пенсію позивачу призначено згідно до положень Закону № 2262-ХІІ з 18.09.2017, як працівнику Національної поліції України.
Відповідач зазначив, що відповідно до цього законодавства Заява про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ подається до головних управлінь Пенсійного Фонду через уповноважені структурні підрозділи Міністерства внутрішніх справ. При виникненні підстав для проведення перерахунку такої категорії пенсій всі документи до органів Пенсійного Фонду також надаються саме цими уповноваженими структурними підрозділами. з поданням про призначення пенсії від 21.05.2018 до головного управління було надано довідку про додаткові види грошового забезпечення для нарахування пенсії, видана 20.04.2018 головним управлінням Національної поліції в Луганській області та ліквідаційною комісією ГУ МВС у Луганській області за № 466/111/22-2018.
Відповідач зауважує, що інформації про розмір матеріальної допомоги на оздоровлення, одноразової премії, надбавок та винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції ця довідка не містила. Інших довідок про додаткові види грошового забезпечення для призначення пенсії уповноваженим, підрозділом не надавалось, про що свідчить список назв документів, перелічених у поданні про призначення пенсії.
22.06.2018 до головного управління надійшла заява від позивача вх. № 292/03-17 щодо включення в розрахунок пенсії матеріальної допомоги на оздоровлення, премій, винагороди, за безпосередню участь в антитерористичній операції, компенсацію за невикористану відпустку, індексації. Дана заява була розглянута головним управлінням Пенсійного фонду, та позивачу було надано письмове пояснення, що вказані виплати не носять постійного характеру, тому підстав для врахування їх при призначенні (перерахунку) пенсії не має, а довідки які були додані до запиту, повернені разом з відповіддю. Копія цієї відповіді від 16.07.2018 № 9414/03-01 міститься в додатках до позову. Також було зазначено, що будь-яких документів для перерахунку пенсії від уповноваженого структурного підрозділу не надходило.
Відповідач зазначає, що пенсії військовослужбовцям не перераховуються індивідуально кожній особі окремо за їх заявами, а тільки у разі прийняття постанов Кабінету Міністрів України чи законів України про зміну розміру грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців.
Також відповідач зауважив, що виплати з назвами «матеріальна допомога на оздоровлення», «матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань», «одноразова премія», «винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції» не містяться в переліку додаткового грошового забезпечення, що перелічені в цілому у статті 43 Закону № 2262-ХІІ та пункті 7 постанови КМУ № 393.
Просив відмовити позивачу у задоволені позовних вимог пред'явлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області в повному обсязі.
Судом у справі здійснено наступні процесуальні дії:
Ухвалою суду від 13 серпня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, відмовлено у клопотанні позивача про розгляд справи в загальному позовному провадженні, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 1-2).
Ухвалою від 13 серпня 2018 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду по справі К/9901/1368/17 (522/2738/17) (арк. спр. 27).
Ухвалою від 20 травня 2019 року поновлено провадження у справі (арк. спр. 41).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , є пенсіонером, якому призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (арк. спр. 9-10).
На підставі подання про призначення пенсії ГУНП в Луганській області від 21.05.2018 (арк. спр. 47) та заяви позивача про призначення/перерахунок пенсії від 17.05.2018 (арк. спр. 48), протоколом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 07.04.2018 позивачу призначено пенсію за вислугу років з 07.04.2018 в розмірі 7292,28 грн (арк. спр. 44).
До подання про призначення пенсії ГУНП в Луганській області додано грошовий атестат № 24, в якому визначено, що позивач був задоволений такими видами грошового забезпечення: посадовий оклад у сумі 520,00 грн, оклад за спеціальним званням - 400,00 грн, надбавка за стаж служби 45% - 414,00 грн, індексація - 106,78 грн, премія 43% - 573,62 грн (арк. спр. 49).
Також до подання додано довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії за 24 останні календарні місяці служби перед звільненням), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 26.04.2018 № 466/11/22-2018, відповідно до якої додаткові види грошового забезпечення позивача в період з 01.03.2016 по 31.03.2018 складаються із премії відповідно до Постанови КМУ від 11.11.2015 № 988, загальний розмір якої становить 51232,49 грн (арк. спр. 50).
Згідно з інформацією, зазначеною в протоколі від 07.04.2018 пенсію позивачу обчислено з грошового забезпечення, до якого увійшли посадовий оклад - 2600,00 грн, оклад за військовим званням - 2000,00 грн, процентна надбавка за вислугу років 45% - 2070,00 грн, середньомісячна сума додаткових видів ГЗ за 24 місяці, у т.ч. премія 43% -2134,69 грн, основний розмір пенсії становить 70% від грошового забезпечення (арк. спр. 44).
22 червня 2018 року позивач подав до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області заяву про перерахунок призначеної пенсії з врахуванням винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції - 26546,00 грн; матеріальної допомоги на оздоровлення - 7900,00 грн; разової премії - 39470,00 грн; компенсації за невикористану відпустку - 3497,30 грн; індексації - 1931,00 грн, в загальній сумі по видам грошового забезпечення - 79344,30 грн, які не увійшли в розрахунок пенсії (арк. спр. 16-18).
Позивачем до зазначеної заяви додані довідки про доходи за 2016 рік від 15.06.2018 № 639/111/22207, за 2017 рік від 15.06.2018 № 640/111/22207 та за 2018 рік від 15.06.2018 № 641/111/22207 (арк. спр. 19, 20, 21).
Листом від 16.07.2018 № 9414/03-01 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повідомило позивачу, що розмір його пенсії обчислено за нормами ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням сум грошового атестату від 16.04.2018 № 24 та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення від 20.04.2018 № 466/111/22-2018 за період служби з 01.04.2016 по 31.03.2018, наданої управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НП в Луганській області з урахуванням таких його видів: посадовий оклад - 2600,00 грн; оклад за спеціальним званням - 2000,00 грн; процентна надбавка за стаж служби 45% - 2070,00 грн; середньомісячної суми додаткових видів ГЗ за 24 місяці, в т.ч.: премія 43% - 2134,69 грн. Одночасно відповідач повідомив, що за нормами статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пунктів 23, 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 63, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, перерахунок призначеної пенсії здійснюється на підставі наданих додатково документів від уповноваженого структурного підрозділу, в яких зазначено зміни грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На теперішній час довідка про зміну щомісячних додаткових видів грошового забезпечення від уповноваженого структурного підрозділу Національної поліції України не надходила. На підставі вищезазначеного повернуто довідки, додані до звернення позивача, без виконання. Відповідач зазначив пенсію обчислено з урахуванням вимог чинного законодавства (арк. спр. 22).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 102 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, які мають право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262 пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в мірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Таким чином, Закон № 2262, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Тобто при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Позивач вважає, що матеріальна допомога на оздоровлення, грошова винагорода за участь в АТО, разові премії, компенсація за невикористану відпустку та індексація, які він отримав у період з 01.04.2016 по 31.05.2018, відносяться до додаткових видів грошового забезпечення, а тому він має право на перерахунок пенсії з урахуванням вказаних сум грошового забезпечення.
Що стосується матеріальної допомоги на оздоровлення, разової премії.
Так, відповідно до пункту 13 розділу II Порядку та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799, поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік надається матеріальна допомога для оздоровлення в розмірі посадового окладу; допомога для оздоровлення надається поліцейському за його рапортом, погодженим керівником фінансового підрозділу, в межах асигнувань на зазначені цілі.
Оглядом довідок про доходи позивача за 2016 - 2018 роки від 15.06.2018 № 639/111/22207, № 640/111/22207 та № 641/111/22207 судом встановлено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачувалась позивачу один раз у 2016 році, один раз у 2017 році та один раз у 2018 році (арк. спр. 19-21).
Таким чином, зазначені виплати не є щомісячними та не повинні включатись до переліку щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Також оглядом вказаних вище довідок судом встановлено, що позивач під час проходження служби в поліції отримував разові премії. Однак, вказані премії не носять систематичного характеру, не виплачувались позивачу щомісячно, розмір зазначених виплат не є фіксованим.
Вказані премії мають заохочувальний характер і здійснення зазначеного преміювання поліцейських виступає реалізацією дискреційних повноважень керівника органу Національної поліції відповідно до особистого внеску поліцейських в загальний результат служби, передбачених підпунктом 2 пункту 4 постанови КМУ від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».
Враховуючи викладене, суд також дійшов висновку про те, що разові премії, які отримував позивач за період служби в поліції, не повинні включатись до переліку щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Що стосується винагороди за безпосередню участь в АТО.
Суд зазначає, вказану винагороду також неможливо віднести до переліку щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки вона нараховувалась на підставі окремих умов, таких як особливий період або під час проведення АТО, вона не носить систематичного характеру, залежать від певних обставин, виплата не є щомісячною.
Висновки суду в цій частині узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 30.01.2019 по справі № 805/4523/16-а та від 02.04.2019 по справі № 415/6035/16-а.
Що стосується компенсації за невикористані дні відпустки, то вона є одноразовою виплатою, яка, хоча і включається до фонду грошового забезпечення, проте є виплатою за невідпрацьований час, має іншу правову природу та відноситься до разових платежів; не пов'язана з виконанням позивачем своїх службових обов'язків і має компенсаційний характер, пов'язаний, як правило, із фактом звільнення працівника.
Таким чином, компенсація за невикористану відпустку при звільненні не входить до переліку щомісячних додаткових видів грошового забезпечення згідно із Законом № 2262, з якої обраховується пенсія, а має інше правове призначення.
Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 у справі № 216/1666/17, від 31.08.2018 у справі № 720/770/17, від 06.02.2019 у справі № 233/2892/16-а.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що 13 травня 2015 року Конституційним Судом України ухвалено рішення по справі № 4-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону № 2262-XII, де зазначено, що однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсії. Згідно з частиною третьою статті 43 Закону пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за Законом, та членам їх сімей обчислюються з урахуванням, зокрема, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій в розмірах, установлених законодавством.
Положенням першого речення частини третьої статті 63 Закону передбачено підстави для перерахунку пенсій та перелік щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які враховуються для їх перерахунку. Так, усі призначені за Законом пенсії підлягають перерахунку, у тому числі, у зв'язку із введенням для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
Аналіз наведених положень Закону вказує на єдиний підхід законодавця до визначення видів грошового забезпечення військовослужбовців, які враховуються як при призначенні пенсій (стаття 43), так і при перерахунку раніше призначених пенсій (стаття 63).
Граматичний аналіз положень першого речення частини третьої статті 63 Закону дає підстави стверджувати, що слова «надбавок, доплат, підвищень» є вставленою конструкцією словосполучення «нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення», яка вказує на те, що такими видами є лише надбавки, доплати, підвищення.
Конституційний Суд України наголосив, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.
Рішення і висновки Конституційного суду України є обов'язковими до виконання.
При цьому пенсія позивачеві призначена на підставі норм спеціального Закону № 2262-ХІІ, тому щодо нього потрібно застосовувати виключно норми цього закону.
Суд зазначає про те, що факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним.
Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд в постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17.
Виходячи з системного аналізу викладених вище норм права на підставі зібраних по праві судом доказів та встановлених судом фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що такі виплати, як матеріальна допомога на оздоровлення, грошова винагорода за участь в АТО, разові премії та компенсація за невикористану відпустку, які позивач отримував у період служби перед звільненням, то вони не відносяться до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які необхідно враховувати при призначенні/перерахунку пенсії особам, що проходили службу в лавах Національної поліції.
Наведене свідчить про те, що у відповідача були відсутні законні підстави для здійснення позивачу перерахунку пенсії із включенням до складу його грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, винагороди за участь в АТО, грошової допомоги на оздоровлення, одноразових премій та компенсацій за невикористану відпустку.
Крім того, жодних змін на законодавчому рівні щодо віднесення вказаних видів грошового забезпечення до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення не відбулось, а тому право на перерахунок пенсії по вказаним видам грошового забезпечення у позивача не виникло.
Водночас, щодо посилання позивача на правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 10 березня 2015 року № 21-70а15, яка полягає у тому, що грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія, суд зазначає, що Велика палата Верховного Суду відступила від цього висновку, про що зазначено в її постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17.
Велика Палата дійшла висновку про те, що при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Таким чином, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 по справі №522/2738/17.
З тих самих підстав є неприйнятними посилання позивача на інші чисельні постанови Верховного Суду України та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, оскільки всі вони прийняті до розгляду Великої Палати Верховного Суду справи № 522/2738/17.
Що стосується індексації, яку позивач отримував у грудні 2017 року у розмірі 831,97 грн та у період з лютого по квітень 2018 року у розмірі 1098,79 грн, суд зазначає таке.
Статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-ІІІ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону № 2017-ІІІ).
Частиною п'ятою статті 94 Закону № 580-VIII передбачено, що грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ).
Згідно зі статтею 1 вказаного Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення поліцейських, а також те, що здійснення індексації врегульовано окремим законом, до якого стаття 94 Закону № 580-VIII містить відсилочну норму, суд дійшов висновку, що механізм індексації має універсальний характер і питання її врахування до складу грошового забезпечення для призначення пенсії за вислугу років не регулюється положеннями Закону № 2262-ХІІ.
Статтею 6 Закону № 1282-ХІІ встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Згідно зі статтею 4 вказаного Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078, передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Слід зазначити, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону № 2262-ХІІ та відповідних підзаконних нормативних актів, якими врегульовуються відносини щодо обчислення (призначення, перерахунку) пенсій військовослужбовцям та наявність спеціального законодавства, зокрема Закону № 2262-ХІІ, яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ, та Порядку № 1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення поліцейського для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених зі служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Такий правовий висновок висловлено Верховним Судом у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17 (номер рішення в ЄДРСР 68104318).
Враховуючи наведені обставини та норми законодавства, які їх регулюють, суд дійшов висновку, щодо наявності права позивача на включення сум індексації до складу грошового забезпечення з якого обчислено йому пенсію.
Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону № 2262 перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Аналіз вказаної норми свідчить про те, що перерахунок відбувається лише при наявності такого права.
Оскільки суд дійшов висновку про те, що індексація має бути врахована у складі грошового забезпечення позивача для розрахунку пенсії, у зв'язку з цим позивач має право на перерахунок пенсії з урахування суми індексації отриманої ним за період з квітня 2016 року по квітень 2018 року.
Посилання відповідача на те, що стаття 63 Закону №2262 передбачає перерахунок пенсії лише на підставі наданих додатково документів від уповноваженого структурного підрозділу, в яких зазначено зміни грошового забезпечення для перерахунку пенсії, є неприйнятними з огляду на наступне.
Стаття 63 Закону № 2262 не містить в собі безальтернативної підстави для перерахунку пенсії, навпаки в ній визначені такі підстави, як подача додаткових документів самим пенсіонером на час перерахунку, а також у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Таким чином, оскільки Закон № 2262 чітко вказує на те, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку, отже пенсіонер має право самостійно звернутись до органу Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії та надати додаткові документами.
При цьому законодавець не встановив, які саме додаткові документи повинен надати пенсіонер. У зв'язку з цим довідки про доходи, видані Головним управлінням Національної поліції в Луганській області від 15.06.2018 № 640/111/22-2018 та № 641/111/22-2018, є належними документами, що підтверджують право позивача на перерахунок.
Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Частинами першою та другою статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).
Також при вирішенні цієї справи судом береться до уваги висновок ЄСПЛ, викладений у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, у якому вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене суд вважає, що мають місце правові підстави для перерахунку пенсії позивачу, зокрема, при розрахунку розміру пенсії із сум грошового забезпечення, що нараховувалося позивачу, до такого грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, має бути включено індексацію.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправної відмови відповідача у здійсненні перерахунку позивачу пенсії з включення до грошового забезпечення для її розрахунку індексації, тому правильним та ефективним способом захисту порушеного права буде визнання протиправною такої відмови, а також зобов'язання відповідача здійснити перерахунок з 07.04.2018 призначеної позивачу пенсії з урахуванням індексації на підставі довідок про доходи від 15.06.2018 № 640/111/22-2018 та № 641/111/22-2018, виданих Головним управління Національної поліції в Луганській області, з виплатою різниці, що утворилась з моменту призначення пенсії до моменту фактичного перерахунку.
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місце знаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9, код ЄДРПОУ 21782461) про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області у здійсненні перерахунку ОСОБА_1 пенсії з включення до грошового забезпечення для її розрахунку індексації.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити з 07.04.2018 перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії з урахуванням індексації на підставі довідок про доходи від 15.06.2018 № 640/111/22-2018 та № 641/111/22-2018, виданих Головним управління Національної поліції в Луганській області, а також виплатити різницю, що утворилась з моменту призначення пенсії до моменту фактичного перерахунку.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.В. Смішлива