справа № 1.380.2019.000106
20 травня 2019 року зал судових засідань № 11
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Тронки О.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача Якимишин О.З.,
третіх осіб Телеглової Т.В., Вдовича О. А .,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
09.01.2019 до суду надійшов позов ОСОБА_1 до Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення XV сесії VII скликання Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 448 від 25.10.2018 "Про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с.Лапаївка Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_1 ";
- зобов'язати Лапаївську сільську раду Пустомитівського району Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.01.1996 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність (з врахуванням заяви від 20.08.2018 та звернення від 30.08.2018 ОСОБА_1 до Лапаївської сільської ради).
Ухвалою від 14.01.2019 суддя залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 24.01.2019 суддя відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду в загальному позовному провадженні.
Ухвалою від 04.03.2019 суд залучив до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Ухвалою від 08.04.2019 суд відмовив у прийнятті до провадження заяви позивача про збільшення позовних вимог.
Ухвалою від 15.04.2019 суд прийняв до провадження заяву позивача про уточнення позовних вимог, згідно з якими просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення XV сесії VII скликання Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (ідентифікаційний номер: 22372529) від 25.10.2018 № 448 "Про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Лапаївка Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_1 .";
- зобов'язати Лапаївську сільську раду Пустомитівського району Львівської області (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.01.1996 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність (з врахуванням заяви ОСОБА_1 до Лапаївської сільської ради від 20.08.2018 та звернення ОСОБА_1 до Лапаївської сільської ради від 30.08.2018), виходячи із даних щодо наявності вільних земельних ділянок на території Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області станом на час розгляду такої заяви, про що прийняти рішення.
Ухвалою від 24.04.2019 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Лапаївської сільської ради XV сесії VII скликання від 25.10.2018 № 448 «Про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Лапаївка Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_1 » вирішено відмовити в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с.Лапаївка Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_1 . При цьому, підставою для відмови вказано те, що «бажане місце не відповідає містобудівній документації, а саме: «на вказане в графічному матеріалі бажане місце розташування земельної ділянки площею 0,1400 га надано дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку двом особам, документація розроблена та затверджена сільською радою». Звертає увагу на те, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 в справі № 545/808/17.
Також зазначає, що 21.03.2019 ОСОБА_1 направила на адресу Лапаївської сільської ради звернення від 21.03.2019, у якому просила у випадку розгляду (в тому числі повторного) її заяви (клопотання) про надання дозволу на розроблення проектної документації, здійснювати такий з врахуванням даних щодо наявності вільних земельних ділянок станом на час розгляду такого клопотання, а не лише брати до уваги бажане місце розташування земельної ділянки.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву та заперечення на уточнені позовні вимоги, в яких просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив та заперечення обґрунтовані тим, що, оскільки, земельну ділянку, яку вказувала позивач, як бажане місце розташування земельної ділянки, передано у приватну власність громадянам ОСОБА_4 (рішення Лапаївської сільської ради від 20.09.2018 № 269) та ОСОБА_5 (рішення Лапаївської сільської ради від 20.09.2018 № 268), а в подальшому ними зареєстровано право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчать витяги з відповідного Реєстру, то відмова Лапаївської сільської ради є правомірною, а обґрунтування позову та вимоги позивача є безпідставними. Відтак, на думку відповідача, не можна надавати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою на ділянки, які передані у приватну власність громадян, не порушивши при цьому права ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Вважає, що вимога позивача про зобов'язання відповідача розглянути заяву від 31.01.1996 з урахуванням звернення від 21.03.2019 не може бути задоволеною, оскільки прямо суперечить приписам ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, в якій передбачено, що заявник зобов'язаний вказати бажане місце розташування земельної ділянки, а у разі невідповідності такого об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно правових актів це є підставою для відмови у наданні такого дозволу (п.7 ст.118 Земельного кодексу України).
Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали. Просили суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила. Просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Треті особи в судовому засіданні проти позову заперечили. Просили суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, третіх осіб, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, виходячи з наступних підстав.
ОСОБА_1 31.01.1996 звернулася до голови сільської ради с. Лапаївка про виділення земельної ділянки для будівництва житлового будинку.
21.08.2018 ОСОБА_1 повторно звернулась до Лапаївської сільської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
30.08.2018 ОСОБА_1 подала звернення до Лапаївської сільської ради, у якому просила заяву від 31.01.1996 та 21.08.2018 розглядати на засіданні земельної комісії та сесії сільської ради у присутності ОСОБА_1 .
Рішенням Лапаївської сільської ради від 25.10.2018 №448 позивачу відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с.Лапаївка Пустомитівського району Львівської області, оскільки бажане місце не відповідає містобудівній документації, а саме на вказане в графічному матеріалі бажане місце розташування земельної ділянки площею 0,1400 га надано дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку третім особам, документація розроблена та затверджена сільською радою.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з відповідним позовом.
При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Згідно з ст. 14 Конституції України та ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Відповідно до статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, вказаним та іншими законами до їх відання.
Пунктом 34 частини 1 статті 26 вказаного Закону передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Згідно з частинами 1, 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених вказаним Законом.
Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до пунктів «а» та «б» частини 1 статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до вказаного Кодексу.
Згідно з абзацом першим частини 1 та частини 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених вказаним Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Пунктом «в» частини 3 статті 116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.
Частиною 1 статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені вказаною статтею.
Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, ЗК України визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Крім цього, з аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність за результатом розгляду клопотання зацікавленої в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки особи зобов'язаний прийняти конкретне рішення: 1) надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або 2) мотивовану відмову у його наданні.
Відповідно до частини 3 статті 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку
Передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання (стаття 123 Земельного кодексу України ).
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Водночас, згідно із приписами статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 ЗК України.
Суд встановив, що позивач до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою надала: копію паспорта, копію ідентифікаційного номера, графічні матеріали щодо земельної ділянки на території села Лапаївка, що відповідає вимогам частини 6 статті 118 ЗК України.
Проте, оскарженим рішенням відмовлено у надані вказаного дозволу, оскільки бажане місце не відповідає містобудівній документації, а саме на вказане в графічному матеріалі бажане місце розташування земельної ділянки площею 0,1400 га надано дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку третім особам, документація розроблена та затверджена сільською радою.
Відповідач обґрунтовуючи правомірність оскарженого рішення посилається на те, що за третіми особами зареєстроване право власності у встановленому порядку.
Суд оцінюючи такі доводи відповідача зазначає наступне.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.10.2018 №141735954 ОСОБА_4 на праві власності належить земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2 , площею 0,07 га на підставі рішення Лапаївської сільської ради від 20.09.2018 № 269. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.10.2018 № 140669026 ОСОБА_5 на праві власності належить земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_3 , площею 0,07 га на підставі рішення Лапаївської сільської ради від 20.09.2018 № 268.
Як випливає із вказаних витягів право власності на земельні ділянки виникло у третіх осіб відповідно 17.10.2018 та 05.10.2018, тобто до прийняття відповідачем оскарженого рішення.
Представник відповідача в судовому засіданні вказала, що про наявність зареєстрованого права власності третіх осіб на земельні ділянки, станом на момент прийняття оскарженого рішення відповідачу було відомо.
Проте, як випливає із змісту оскарженого рішення підставою для відмови в наданні позивачу відповідного дозволу слугувала не наявність зареєстрованого права власності на земельні ділянки, а невідповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації, яке полягає у наданні дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку третім особам, розробленні документації та її затвердження сільською радою.
Суд звертає увагу на те, надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку третім особам, розробка документації та її подальше затвердження сільською радою не свідчить про те, що існує невідповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації.
При цьому, в оскарженому рішенні містяться суперечливі підстави для його прийняття, оскільки в одній частині рішення зазначено, що надано дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку третім особам, документація розроблена та затверджена сільською радою. А далі за текстом рішення вказано, що підстав для призупинення розробки проектів землеустрою та відмови в їх затвердженні немає.
Суд також бере до уваги те, що відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України суб'єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскарженого рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскарженого рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За таких обставин, суд відхиляє аргументи відповідача про те, що оскаржене рішення є правомірним, враховуючи те, що земельна ділянка, на яку позивач просить надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, належить третім особам, оскільки рішення прийняте з інших підстав.
Таким чином, суд дійшов висновку, що мотиви, покладені в основу рішення Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 25.10.2018 № 448 "Про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Лапаївка Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_1 ", не відповідають фактичним обставинам справи, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, ефективним способом поновлення порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.01.1996 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність з врахуванням заяви ОСОБА_1 до Лапаївської сільської ради від 20.08.2018 та звернення ОСОБА_1 до Лапаївської сільської ради від 30.08.2018, виходячи із даних щодо наявності вільних земельних ділянок на території Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області станом на час розгляду такої заяви, з прийняттям відповідного рішення.
Суд відхиляє аргументи відповідача про те, що у нього немає підстав розглядати таке питання, виходячи із даних щодо наявності вільних земельних ділянок на території Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області станом на час розгляду заяви, у зв'язку з наступним.
В ході судового розгляду справи відповідач не обґрунтував чому впродовж тривалого періоду часу, починаючи з подання позивачем вперше заяви від 31.01.1996, ним не вирішено питання щодо реалізації його права на отримання земельної ділянки у власність безоплатно.
Також відповідач не обґрунтував, з яких підстав він надав перевагу при наданні третім особам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дозволів на розробку проектів землеустрою, при затвердженні проектів землеустрою та передачі у власність земельних ділянок, на яку також претендувала позивач.
Суд встановив, що ОСОБА_1 21.03.2019 звернулась до Лапаївської сільської ради із зверненням, у якому просила у випадку розгляду, в тому числі повторної заяви (клопотання) про надання дозволу на розроблення проектної документації, здійснювати такий з врахуванням даних щодо наявності вільних земельних ділянок станом на час розгляду такого клопотання, а не лише брати до уваги бажане місце розташування земельної ділянки, у випадку, якщо Лапаївською сільською радою буде виявлено її належність на праві приватної власності іншим особам).
Суд не бере до уваги довідку Лапаївського старостинського округу Зимноводівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 28.02.2019 №032, в якій зазначено, що вільних земельних ділянок з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» немає, оскільки в межі предмету доказування у справі не входять обставини щодо наявності чи відсутності вільних земельних ділянок. Суд лише встановлює підставність позовних вимог в частині зобов'язання відповідача при розгляді клопотання позивача врахувати вільні земельні ділянки з відповідним цільовим призначенням.
При розгляді справи суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) зазначив, що : "Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Суд також зважає на те, що врахування відповідачем при розгляді заяв позивача даних щодо вільних земельних ділянок, сприятиме найбільш повному та ефективному захисту порушених прав позивача, з огляду на тривалість вирішення питання щодо реалізації прав позивача на безоплатне отримання земельної ділянки у власність та відсутність належного розгляду його відповідних заяв (звернень).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається із поданих представником позивача документів, позивачу надавалась наступна правова допомога:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, що виникли у клієнта щодо оскарження рішення Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 25.10.2018 № 448 «Про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Лапаївка Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_1 »;
- опрацювання судової практики щодо оскаржень рішень органів місцевого самоврядування про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- складення та забезпечення подання позовної заяви в інтересах клієнта до суду з приводу оскарження рішення Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 448 від 25.10.2018 та зобов'язання вчинити дії;
- представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення розгляду позовної заяви, поданої в інтересах клієнта до суду з приводу оскарження рішення Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 448 від 25.10.2018 та зобов'язання вчинити дії.
На підтвердження оплати наданих послуг, представник позивача подав квитанцію від 04.01.2019 № ПН437, відповідно до якої позивач оплатив витрати на правничу допомогу/надання юридичних послуг в сумі 2000,00 грн.
Вивчивши зазначені матеріали справи, суд зазначає, що заявлена сума відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката не відповідає у повній мірі вимогам ч. 5 ст. 134 КАС України, а саме: не є співмірною із складністю справи, наданими адвокатом послугами, зафіксованим часом витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову.
Таким чином, з огляду на складність справи, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг, суд стягує з відповідача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до наданих адвокатом послуг у справі в розмірі 1000,00 грн.
Відповідно до ст.139 КАС України з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1536 грн 80 коп.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-73, 242, 244, 245 КАС України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення XV сесії VII скликання Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 25.10.2018 № 448 "Про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с.Лапаївка Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_1 ".
Зобов'язати Лапаївську сільську раду Пустомитівського району Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.01.1996 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, з врахуванням заяви ОСОБА_1 до Лапаївської сільської ради від 20.08.2018 та звернення ОСОБА_1 до Лапаївської сільської ради від 30.08.2018, виходячи із даних щодо наявності вільних земельних ділянок на території Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області станом на час розгляду такої заяви, про що прийняти рішення.
Стягнути з Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області код ЄДРПОУ 22372529, місцезнаходження: 81113, Львівська область, Пустомитівський район, с.Лапаївка за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 судовий збір в сумі 1536 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість)грн 80 коп.
Стягнути з Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області код ЄДРПОУ 22372529, місцезнаходження: 81113, Львівська область, Пустомитівський район, с.Лапаївка за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складене та підписане 30.05.2019.
Суддя А.Г. Гулик