про залишення позовної заяви без руху
31 травня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/1332/19
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Черниш О.А.
розглянула матеріали адміністративного позову
військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону (49005, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, 2) в інтересах держави, уповноваженим органом якої є:
позивач-1: Міністерство інфраструктури України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 37472062)
позивач-2: 26 об'єднаний загін Державної спеціальної служби транспорту (військова частина НОМЕР_1 ) (49035, м. Дніпро, Криворізьке шосе, 2, код ЄДРПОУ 33248535)
відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
про стягнення коштів, -
Військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону, діючи в інтересах держави, уповноваженим органом якої Міністерство інфраструктури України, 26 об'єднаний загін Державної спеціальної служби транспорту (військова частина НОМЕР_1 ), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з навчанням та утриманням у вищому військовому навчальному закладі, у сумі 22101,44 грн.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі за цією позовною заявою з'ясовано, що вона подана без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 1 статті 160 КАС України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до частин 3, 4, 5 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
За визначеннями, наведеними у пунктах 7, 8 частини 1 статті 4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Прокурор звернувся до суду з цим позовом в інтересах держави, вказавши її уповноваженими органами двох позивачів - Міністерство інфраструктури України та 26 об'єднаний загін Державної спеціальної служби транспорту (військова частина НОМЕР_1 ). Посилаючись на частину 10 статті 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь цих позивачів витрати, пов'язані з навчанням та утриманням відповідача у вищому військовому навчальному закладі, у сумі 22101,44 грн., що були нараховані в якості грошового забезпечення курсанта за період навчання з 14.08.2018 року по 26.11.2018 року на кафедрі військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту. При цьому у позові відсутнє обґрунтування того, що вимоги цих суб'єктів владних повноважень щодо відповідача є солідарними.
Відповідно до частини 10 статті 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року №964 затверджено Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, який визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - вищі навчальні заклади) відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "и", "і" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі (далі - витрати).
Відповідно до пунктів 2, 3, 7, 8 цього Порядку витрати відшкодовуються Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управлінню державної охорони, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбі.
Відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.
У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управління державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та Держспецтрансслужби.
Спільним наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 року №419/831/240/605/537/219/534, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.07.2007 року за №863/14130, затверджено Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах.
Цей Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, розроблено з метою впорядкування діяльності посадових осіб та органів військового управління щодо відшкодування курсантами, які проходять підготовку на посади осіб офіцерського складу, Міністерству оборони України, Міністерству внутрішніх справ України, Державній прикордонній службі України, Управлінню державної охорони України, Службі безпеки України та Державній спеціальній службі транспорту України (далі - міністерства) витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу (далі - ВНЗ), у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) (далі - контракт) через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, а також у разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу у військових формуваннях, правоохоронних органах або органах спеціального призначення після закінчення ВНЗ.
Згідно з пунктом 2.1.1 цього Порядку витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання. Щомісячне грошове забезпечення визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
Як вбачається з матеріалів позову, контракт про проходження військової служби (навчання) у військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу був укладений 14.08.2018 року між Державною спеціальною службою транспорту та ОСОБА_2 . Цей контракт був достроково розірваний 26.11.2018 року у зв'язку з небажанням відповідача продовжувати навчання. Наказом начальника кафедри військової підготовки спеціалістів Держспецтрансслужби Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна №265 від 26.11.2018 року ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу кафедри військової підготовки та направлено для подальшого продовження служби до в/ч НОМЕР_1 м. Дніпро.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про Державну спеціальну службу транспорту" Державна спеціальна служба транспорту є спеціалізованим військовим формуванням, що входить до системи Міністерства оборони України, призначеним для забезпечення стійкого функціонування транспорту в мирний час та в особливий період.
Згідно зі статтею 4 цього Закону Державна спеціальна служба транспорту має таку загальну структуру: орган управління Державною спеціальною службою транспорту в системі Міністерства оборони України; бригади, полки, окремі батальйони; підрозділи охорони; органи забезпечення; навчальний центр; заклади, підприємства та установи.
Орган управління Державною спеціальною службою транспорту, бригади, полки, окремі батальйони, підрозділи охорони, органи забезпечення, навчальний центр, заклади, підприємства та установи, що входять до складу Державної спеціальної служби транспорту, є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в банках, у тому числі в іноземній валюті.
Аналіз наведених законодавчих норм свідчить, що у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) у Державній спеціальній службі транспорту, через небажання продовжувати навчання, курсант повинен відшкодувати Державній спеціальній службі транспорту витрати, пов'язані з його утриманням у закладі вищої освіти. У разі відмови курсанта добровільно відшкодувати витрати, пов'язані з грошовим забезпеченням, їх стягнення належить до повноважень підрозділу Державної спеціальної служби транспорту, яким курсанту під час навчання виплачувалося таке грошове забезпечення.
Відтак, прокурору слід конкретизувати у позовній заяві позивача та вказати той орган, який є уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зокрема вимагати від відповідача відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, на користь Державної спеціальної служби транспорту, а також обґрунтувати наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі цього органу.
За правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі №804/285/16, від 30.01.2019 року у справі №810/2610/16, від 10.04.2019 року у справі №705/1664/17, спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб'єкта владних повноважень підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.
Отже, Велика Палата Верховного Суду визначила юрисдикцію таких спорів, як таких, що пов'язані з проходженням публічної служби.
Пунктом 5 частини 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Прокурор, звернувшись до суду з цим позовом 24.05.2019 року, пропустив строк, установлений статтею 122 КАС України, та всупереч частині 6 статті 161 КАС України не подав до суду заяву про поновлення цього строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Крім того, частинами 1, 2 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Прокурором до позовної заяви додано її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, однак відповідно до частини 2 статті 161 КАС України на нього, як на суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії позовної заяви та доданих до неї документів усім учасником справи, а також подання доказів такого надіслання до суду разом із поданням адміністративного позову. Всупереч цьому таких доказів до позовної заяви прокурором не додано.
Частиною 1 статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 123, 160, 161, 169, 248, 256 КАС України, суддя -
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити прокурору спосіб і строк усунення недоліків позовної заяви - протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали подати до суду:
- позовну заяву із уточненням позивача - органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, та з обґрунтуванням підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі цього органу;
- заяву про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску;
- докази надіслання копії позовної заяви та доданих до неї документів рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи.
3. Копію ухвали надіслати прокурору.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремому оскарженню не підлягає.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш