Іменем України
31 травня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1853/19
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Борзаниці С.В.
при секретарі судового засідання Кравцовій Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови від 11.04.2019 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 57968340,-
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі також - позивач, УПФУ в м. Сєвєродонецьку) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі також - відповідач, УДВС ГТУЮ у Луганській області), в якому просить визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Галушки М.В. щодо винесення постанови про накладення штрафу неправомірними та скасування постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Галушки М.В. від 11.04.2019 про накладення штрафу в сумі 5100,00 грн. у виконавчому провадженні № 57968340.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Луганській області від 11.04.2019 ВП № 57968340 накладено штраф у розмірі 5100 грн. на УПФУ в м. Сєвєродонецьку за не виконання рішення суду у справі № 1240/2669/18.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05.10.2018 у справі № 1240/2669/18 зобов'язано УПФУ в м. Сєвєродонецьку поновити ОСОБА_1 з 01.02.2018 виплату раніше призначеної пенсії за віком. Рішення суду звернути до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05.10.2018 у справі №1240/2669/18 ОСОБА_1 нараховано пенсію за лютий 2018 року (у межах суми стягнення за один місяць), що підтверджується протоколом за період з 01.02.2018-28.02.2018. 10.12.2018 рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05.10.2018 у справі №1240/2669/18 набрало законної сили та позивачем нарахована пенсія Черниш ОСОБА_2 з 01.02.2018 по 31.01.2019 в сумі 35 052,84 грн.
Згідно постанови Правління Пенсійного фонду України від 13.12.2018 № 27-1 з 01.01.2019 фінансування пенсійних виплат здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду України, тобто фінансування пенсійних виплат в УПФУ м. Сєвєродонецьку здійснюється головним управлінням Пенсійного Фонду України в Луганській області. Договору з ПАТ «Укрпошта» та уповноваженими банками на виплату і доставку пенсій на 2019 рік УПФУ в м. Сєвєродонецьку не укладались.
На підставі зазначеного до головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області направлено лист про фінансування нарахованої на виконання судового рішення суми боргу по пенсії ОСОБА_1 .
Листом від 26.02.2019 № 3013/02-04 головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повідомило, що виплата проводиться відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».
Відповідач позов не визнав , подав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити в задоволенні позовних вимог з таких підстав (а.с. 32-34).
На виконанні у відділі примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Луганській області знаходиться виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 19.12.2018 № 1240/2669/18 про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області поновити на користь ОСОБА_1 з 01.02.2018 виплату раніше призначеної пенсії за віком.
22.12.2018 державним виконавцем, керуючись вимогами статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України “Про виконавче провадження”, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.
На адресу відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Луганській області надійшла відповідь від боржника з якої встановлено, що УПФУ в м. Сєвєродонецьку поновлено виплату пенсії на користь ОСОБА_1 з 01.02.2019.
Заборгованість по пенсії за період з 01.02.2018 по 31.01.2019 в розмірі 35 052,84 грн. буде проведена після фінансування Пенсійним Фондом України.
14.01.2019 УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області 8 направлено лист № 550/03-1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо профінансування вищезазначеної заборгованості. Відповідь не надходила.
11.04.2019 державним виконавцем відповідно до статей 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження” винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5 100 грн.
Станом на 31.05.2019 боржником рішення суду не виконано.
Отже, накладаючи штраф постановою від 11.04.2019 на УПФУ в м. Сєвєродонецьку, державний виконавець діяв у межах своїх повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством.
Просив суд відмовити у задоволенні позову.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 58, 60).
Судом по справі вчинені такі процесуальні дії.
Ухвалою від 02.05.2019 позовна заява залишена без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків (а.с. 13-14).
Ухвалою від 27.05.2019 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати у відкритому судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін (а.с.1-2).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05.10.2018 у справі № 1240/2669/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,- - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за віком. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (ідентифікаційний код: 21792459, місцезнаходження: 93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, будинок 9) поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) з 01 лютого 2018 року виплату раніше призначеної пенсії за віком. В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконується негайно. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Державного бюджету України за банківськими реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в сумі 352,40 грн.
19.12.2018 Луганським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 1240/2669/18 про зобов'язання УПФУ в м. Сєвєродонецьку поновити ОСОБА_1 з 01.02.2018 виплату раніше призначеної пенсії за віком (а.с. 36-37).
22.12.2018 постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Луганській області Галушка М.В. відкрите виконавче провадження № 5796834 по виконавчому листу № 1240/2669/18, виданому 19.12.2018 Луганським окружним адміністративним судом (а.с. 40).
Згідно протоколу за період з 01.02.2018 по 31.01.2019 позивачем нарахована пенсія ОСОБА_1 в сумі 35 052,84 грн, але не виплачена (а.с. 8).
Листом від 26.02.2019 № 3013/02-04 головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повідомило, що виплата проводиться відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (а.с. 10).
11.04.2019 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Галушка М.В. винесено постанову про накладення штрафу в сумі 5100 грн. на УПФУ в м. Сєвєродонецьку за не виконання рішення суду по виконавчому листу № 1240/2669/18, яку позивач отримав 15.04.2019 (арк. спр. 5,6).
Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.
Відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (частина другої статті 371 КАС України).
Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV(далі також - Закон №1058) визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Частиною третьою статті 4 Закону № 1058 регламентовано, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону № 1058 передбачено, що цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Згідно з частиною першою статті 47 Закону № 1058 пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Положеннями статті 2 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, обов'язковості виконання рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України “Про виконавче провадження”, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно пункту 1 частини першої статті 26 Закону України “Про виконавче провадження” (Закону № 1404-VIII) виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону - за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню). (стаття 26 Закону №1404-VIII)
У відповідності до статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. (частина друга Закону № 1404-VIII)
Частиною першою статті 75 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
З аналізу норм чинного законодавства слідує, що безумовною підставою для накладення штрафу є невиконання рішення суду та постанови про відкриття провадження без поважних причин у визначений строк.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
В частині третій вказаної статті наведений перелік дій, які має право вчиняти державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом тощо.
Приписами абзацу другого пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 41/26486 визначено, що управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Фонду), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.
Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду; забезпечує ведення бухгалтерського обліку з виконання доходів і видатків, кошторису видатків на утримання управління Фонду та своєчасно складає і в установленому порядку подає затверджену звітність головним управлінням Фонду; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 3, 5, 8 пункту 4 вказаного Положення).
Таким чином, позивачем не було вжито всіх можливих та необхідних заходів для виконання судового рішення в повному обсязі.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що УПФУ в м. Сєвєродонецьку вимоги виконавчого документа у встановлений законом строк в повному обсязі виконані не були, у зв'язку з чим на позивача (боржника) накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду від 11.04.2019.
У виконавчому листі від 19.12.2018, виданому Луганським окружним адміністративним судом у справі № 1240/2669/18, міститься про зобов'язання УПФУ в м. Сєвєродонецьку поновити ОСОБА_1 з 01.02.2018 виплату раніше призначеної пенсії за віком (а.с. 36-37).
Згідно протоколу за період з 01.02.2018 по 31.01.2019 позивачем нарахована пенсія ОСОБА_1 в сумі 35 052,84 грн, але не виплачена (а.с. 8)
Щодо посилання позивача про те, що за період з 01.02.2018 по 31.01.2019 ОСОБА_1 нарахована пенсія в сумі 35 052,84 грн, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Нормами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).
Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Посилання позивача на постанову Правління Пенсійного фонду України від 13.12.2018 № 27-1 (далі - постанова № 27-1), в якій зазначено, що з 01.01.2019 фінансування пенсійних виплат отримувачів пенсій, які обліковуються в УПФУ в Попаснянському районі, проводиться головним УПФУ в м. Сєвєродонецьку, є незмістовним з таких підстав.
Суд вважає таку підставу неприйнятною, виходячи з наступних підстав.
Постанова № 27-1 не пройшла державної реєстрації, передбаченої для всіх нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також інших органів відповідно до статті 117 Конституції України, Указу Президента України від 03.10.1992 №493/98 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 й Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 № 34/5.
Відповідно до пункту 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 (надалі - Положення № 731), державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що:
а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;
б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.
Пунктом 15 Положення №731 встановлено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування.
У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.
Постанова № 27-1 була прийнята Правлінням Пенсійного фонду України з метою забезпечення стабільного фінансування та виплати пенсій, відповідно до Положення про Пенсійний фонд України.
Таким чином, відповідно до норм Положення №731 Постанова № 27-1 має міжвідомчий характер, у зв'язку з чим повинна була пройти обов'язкову державну реєстрацію та офіційне опублікування. Оскільки такої процедури виконано не було, посилання Відповідача на вказану Постанову № 27-1 є незмістовне та нормативно не обґрунтовано.
Крім того, відповідно до змісту Постанови № 27-1 вона регулює питання фінансування та виплати пенсій виключно головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, в тому і в Луганській. Вказана постанова ніяким чином не регулює та не встановлює або виключає повноваження інших пенсійних органів, в тому числі управлінь Пенсійного фонду України в містах.
Таким чином, посилання представника відповідача на Постанову № 27-1 як на документ, який встановлює фінансування для УПФУ в м. Сєвєродонецьку виключно головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області не відповідає тексту самої Постанови № 27-1 та розцінюється судом як намагання ввести суд в оману.
Як наслідок, саме УПФУ в м. Сєвєродонецьку відповідно но норм законодавства та відомчих актів є належним відповідачем по справі, на якого законом покладений обов'язок щодо своєчасного нарахування та виплати призначеної пенсії конкретній особі.
У позовній заяві позивач зазначив, що виплата заборгованості ОСОБА_1 буде виплачуватись на умовах порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України з моменту його прийняття, при цьому керується підзаконним нормативно-правовим актом - постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365”.
Суд вважає таку підставу неприйнятною, виходячи з наступного.
Так, за змістом конституційних норм (статті 113,116,117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
У преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Конституційне поняття “Закон України”, на відміну від поняття “законодавство України”, не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлені законами.
Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.
Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
За таких обставин, до спірних правовідносин щодо виплати пенсії пенсіонерам слід застосовувати норми Закону №1058-IV, які мають вищу юридичну силу.
При цьому, суд ще раз акцентує свою увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у статті 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.
Судом достовірно встановлено, що позивач без поважних причин внаслідок невірного трактування положень постанови № 27-1 та невиконання необхідних дій, визначених для організації здійснення виплати пенсій, не виконав рішення суду, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Отже, накладаючи штраф постановою від 11.04.2019 на УПФУ в м. Сєвєродонецьку, державний виконавець діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Відтак, позовні вимоги УПФУ в м. Сєвєродонецьку про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Галушка М.В. від 11.04.2019 про накладення на Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області штрафу в розмірі 5100,00 грн. у виконавчому провадженні № 57968340 судом визнаються необґрунтованими, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
У зв'язку із відмовою в задоволені позову судові витрати зі сплати судового збору Позивачу не відшкодовуються.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови від 11.04.2019 про накладення штрафу в сумі 5100 грн. у виконавчому провадженні № 57968340 - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Борзаниця