про повернення заяви про забезпечення позову заявнику без розгляду
30 травня 2019 року СєвєродонецькСправа № 415/3777/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши заяву комунального підприємства “Лисичанськтепломережа” про забезпечення позову у справі № 415/3777/19 за позовом комунального підприємства “Лисичанськтепломережа” до Лисичанського міського голови Шиліна Сергія Івановича про визнання протиправним та скасування розпоряджень,
06 травня 2019 року комунальне підприємство “Лисичанськтепломережа” (далі - позивач) звернувся до Лисичанського міського суду Луганської області з позовною заявою до Лисичанського міського голови Шиліна Сергія Івановича (далі - відповідач), в якій просив визнати розпорядження Лисичанського міського голови Шиліна С.І. від 21 березня 2019 року № 143 “Про створення комісії» протиправним та скасувати в повному обсязі та визнати розпорядження Лисичанського міського голови Шиліна С.І. № 191 від 12.04.2019 « Про невиконання розпорядження міського голови від 21.03.2019 № 143» протиправним та скасувати в повному обсязі.
Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 07 травня 2019 року адміністративну справу № 415/3777/19 (провадження № 2-а/415/228/19) за позовом комунального підприємства “Лисичанськтепломережа” до Лисичанського міського голови Шиліна Сергія Івановича про визнання протиправним та скасування розпоряджень передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду для розгляду справи за підсудністю. Справа надійшла до суду 30 травня 2019 року.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом комунального підприємства “Лисичанськтепломережа” до Лисичанського міського голови Шиліна Сергія Івановича про визнання протиправним та скасування розпоряджень, роз'яснивши позивачеві право звернутися з даними позовними вимогами до суду у порядку господарського судочинства.
Разом із позовною заявою комунальне підприємство “Лисичанськтепломережа” подало клопотання від 06 травня 2019 року про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Лисичанського міського голови Шиліна С.І. від 21 березня 2019 року № 143 “Про створення комісії» та розпорядження Лисичанського міського голови Шиліна С ОСОБА_1 . № 191 від 12.04.2019 «Про невиконання розпорядження міського голови від 21.03.2019 № 143».
Відповідно до частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
При розгляді даної заяви, суд враховує таке.
Згідно із частиною першою статті 153 КАС України заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Заяву про забезпечення позову подано одночасно з пред'явленням позову. Проте, заяву подано не до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, з огляду на нижчевикладене.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі “Сокуренко і Стригун проти України” (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін “встановленим законом” у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, “що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом” [див. рішення у справі “Занд проти Австрії” (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза “встановленого законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, “встановленим законом”, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття “суду, встановленого законом” зводиться не лише до правової основи самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Частиною першою статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України “Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони”, за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України “Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень”;
13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років”.
Відповідно до статті 1 Господарського кодексу України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Згідно статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
Оскільки між позивачем та відповідачем виник приватно-правовий спір у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, суд дійшов висновку, що позов КП “Лисичанськтепломережа” слід вирішувати в порядку господарського судочинства.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що Луганський окружний адміністративний суд не є судом, повноважним розглядати заяву про забезпечення позову, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому заяву про забезпечення позову подано не до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити найменування суду.
У заяві позивачем зазначено Луганський окружний адміністративний суд, який не повноважний розглядати дану заяву.
Відповідно до частини сьомої статті 154 КАС України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
З огляду на наведене, оскільки заяву про забезпечення позову подано до Луганського окружного адміністративного суду, який не є судом, повноважним розглядати таку заяву, вона підлягає поверненню заявнику без розгляду.
Керуючись статтями 2, 4, 19, 152, 153, 154, 241, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Повернути комунальному підприємству “Лисичанськтепломережа” без розгляду заяву про забезпечення позову у справі № 415/3777/19 за позовом комунального підприємства “Лисичанськтепломережа” до Лисичанського міського голови Шиліна Сергія Івановича про визнання протиправним та скасування розпоряджень.
Копію ухвали разом з заявою про забезпечення позову і доданими до неї документами невідкладно надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.В. Смішлива