про повернення позовної заяви
31 травня 2019 року м. Київ № 320/2089/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Києво-Святошинського управління ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити певні дії,
24 квітня 2019 р. до Київського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) з позовом до Києво-Святошинського управління ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити певні дії.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 р. позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Указаною ухвалою запропоновано ФОП ОСОБА_1 усунути недоліки, зазначені в ухвалі, шляхом подання до суду: клопотання про поновлення строку звернення до суду, документів на підтвердження та обґрунтування поважності причин пропуску ФОП ОСОБА_1 строку звернення до суду та копії документів, що додані до позовної заяви, які мають бути засвідчені, відповідно до Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації" для суду та відповідача.
29 травня 2019 р. до суду надійшов супровідний лист, яким було надано клопотання про поновлення строку звернення до суду та копії документів, доданих до позовної заяви, які засвідченні у відповідності до Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації" у двох примірниках.
Подане клопотання про поновлення строку звернення до суду обґрунтовано тим, що в лютому 2019 року заявнику випадково стало відомо, що 18 листопаді 2015 року Києво-Святошинським управлінням ГУ ДФС у Київській області було прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку серія НОМЕР_1 . Заявник повідомляє також, що рідко користується електронним кабінетом платника податків та з моменту, коли Києво-Святошинським управлінням ГУ ДФС у Київській області було прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку, відомості в кабінеті були відсутні. Зазначає, що з 18 листопада 2015 р. Києво-Святошинським управлінням ГУ ДФС у Київській області не здійснювалось жодних нарахувань податкових зобов'язань та не проводились жодні заходи щодо їх стягнення. В кінці лютого 2019 року заявнику випадково стало відомо про винесене рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку. В подальшому, 25 лютого 2019 р. він звернувся до Києво-Святошинського управління ГУ ДФС у Київській області із письмовою заявою про видачу копії Акту перевірки та рішення. Лише 8 квітня 2019 р. заявнику видали копії вищезазначених документів, доказом чого є відмітка про їх отримання представником заявника.
Стверджує, що не міг знати про існування прийнятого Києво-Святошинським управлінням ГУ ДФС у Київській області рішення до 8 квітня 2019 року, оскільки його не отримував.
Судом встановлено, що в позовній заяві ФОП ОСОБА_1 просить суд "визнати протиправним та скасувати рішення Києво-Святошинського ГУ ДФС у Київській області №252/171 про анулювання свідоцтва єдиного податку." Дослідивши рішення Києво-Святошинського ГУ ДФС у Київській області № 252/171 про анулювання свідоцтва єдиного податку, судом встановлено, що його прийнято 1 жовтня 2015 р.
Суддя звертає увагу, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині 2 статті 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суддя також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Отже, саме лише посилання ФОП ОСОБА_1 на те, що 25 лютого 2019 р. він звернувся до Києво-Святошинського управління ГУ ДФС у Київській області із письмовою заявою про видачу копії Акту перевірки та рішення, та 8 квітня 2019 р. заявнику видали копії вищезазначених документів, не може свідчити про те, що лише 8 квітня 2019 року заявник дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.
Суд звертає увагу, що із наявністю свідоцтва платника єдиного податку у заявника виникають певні права та обов'язки, зокрема щодо розміру і строків сплати обов'язкових періодичних платежів до бюджету. У разі анулювання цього свідоцтва у 2015 р. обсяг таких прав та обов'язків у заявника суттєво змінюється, про що не може не бути відомо ФОП ОСОБА_1 . Разом з тим, у поданому клопотанні заявник не вказує про ці обставини.
Це означає, що заявник мав реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення своїх прав, пов'язаних з винесенням у листопаді 2015 р. спірного рішення, щонайменше у 2016 р. при поданні звітності та сплаті податків і інших обов'язкових платежів, а також і упродовж 2017-2018 років, а не коли він у квітні 2019 р. отримав копію вказаного рішення та акту перевірки.
До суду з цим адміністративним позовом ФОП ОСОБА_1 звернувся 24 квітня 2019 р., тобто понад 3,5 роки після винесення спірного рішення, а отже з пропуском 6-ти місячного строку звернення до суду.
При цьому, ФОП ОСОБА_1 у поданому клопотанні щодо поновлення строку звернення до суду, як і в позовній заяві, не обґрунтував належним чином підстав пропущення строку та не надав жодного доказу на підтвердження наведених обставин.
Суд бере до уваги, що відповідно до частин першої та другої статті 99 КАС України в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Суд вважає, що заявником не наведено доказів, які б підтверджували наявність будь-яких об'єктивних чи суб'єктивних обставин, що позбавляли заявника можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі №357/6560/17.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У зв'язку з цим суддя зазначає, що з матеріалів позовної заяви вбачається, що ФОП ОСОБА_1 пропущено 6-ти місячний строк звернення до суду. Отже, ФОП ОСОБА_1 на вимогу суду не надано належного обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
Тому суддя зазначає, що ухвалу суду від 26 квітня 2019 р. про залишення позовної заяви без руху не виконано, оскільки не надано належного обґрунтування щодо поважності причин пропуску для звернення до суду.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, зокрема, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ураховуючи, що зазначені у мотивувальній частині ухвали судді Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 р. недоліки у встановлений строк усунуто не було, суддя ухвалив повернути позовну заяву із доданими до неї документами ФОП ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
1. Повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 позовну заяву до Києво-Святошинського управління ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити певні дії, з доданими до неї документами.
2. Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Журавель В.О.