27 травня 2019 року справа №320/2059/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головне управління ДФС у Київській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення №69268-5006-1002 від 22.02.2019, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що відповідачем було безпідставно прийнято податкове повідомлення-рішення №69268-5006-1002 від 22.02.2019 р., яким позивачу визначений розмір орендної плати за 2019 рік у сумі 22410,24 грн., оскільки розмір орендної плати, який підлягає до сплати позивачем, визначений у договорі оренди земельної ділянки, що був укладений 05.04.2011 між ОСОБА_1 та Володарською селищною радою та до якого будь-які зміни внесені не були.
Позивач зауважив, що оскільки розмір орендної плати за вказаним договором оренди у сумі 1408,91 грн. є меншим, ніж нижня межа річної орендної плати, яка визначена ст.274 Податкового кодексу України, то сума річної орендної плати, яка підлягає до сплати, становить 5 602,56 грн.
Позивач вказав на те, що ОСОБА_1 було в повному обсязі сплачено орендні платежі, які підлягають до сплати в силу вимог чинного законодавства, а тому, на думку позивача, прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є безпідставним та необґрунтованим.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі без виклику сторін.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказав на те, що у відповідності до визначеної Володарською селищною радою нормативної грошової оцінки орендованої позивачем земельної ділянки, сума орендної плати, яку має сплатити позивач за 2019 рік, становить 22410,24 грн., а тому прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
05.04.2011 між Володарською селищною радою (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець зобов'язався надати орендарю в користування на умовах оренди земельну ділянку, загальною площею 0,0489 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ) для обслуговування існуючої нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 області (а.с.73-74).
Згідно з п. 4 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, видану відділом Держкомзему у Володарському районі Київської області 15.02.2011 за № 603, становить 11740, 89 (одинадцять тисяч сімсот сорок гривень 89 копійок).
Пунктом 6 договору встановлено, що договір укладено на 49 років.
Відповідно до п.7 договору орендна плата згідно рішення тридцять сьомої сесії п'ятого скликання Володарської селищної ради "Про орендну плату за землю, яка передана гр. ОСОБА_1 " від 27.07.2010 № 2405-37-V вноситься орендарем щорічно у сумі 1408, 91 (одна тисяча чотириста вісім гривень 91 копійка). Відповідно до розрахунку розміру орендної плати, орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 117, 41 (сто сімнадцять гривень 41 копійка) на рахунок Володарської селищної ради з подальшим врахуванням коефіцієнта індексації не пізніше п'ятнадцятого числа наступного за звітним.
Згідно з п.8 договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Орендна плата вноситься не пізніше 15 числа наступного місяця за звітним (п. 9 договору).
Пунктом 10 договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів внаслідок інфляції; в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до п.15 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у десятиденний термін після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.
Вказаний договір був зареєстрований у ОСОБА_2 у Володарському районі, про що у Державному реєстрі земель внесено запис від 08.04.2011 за №322165514000055.
Відповідно до повідомлення на офіційному веб-сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (http://land.gov.ua/derzhheokadastr-povidomliaie-pro-znachennia-koefitsiientu-mdeksatsii-normatvvnoi-hroshovoi-otsinkv-zemel-za-2016-rik/) коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення: - в 2015 році - 1,249; - в 2016 році - 1,433; - в 2017 році - 1,06; - в 2018 році - 1.
Володарська селищна рада у відповідності до п. 288.1 ст. 288 ПК України листом від 13.03.2019 № 9065/9/10-36-50-09 надала перелік орендарів, з якими укладено договори оренди, в якому зазначено що за договором оренди земельної ділянки площею 0,0489 га з ОСОБА_3 .M. нормативна грошова оцінка складає 186751,99 грн., а ставка податку 12%.
При розрахунку податкового зобов'язання з орендної плати було враховано інформацію відділу у Володарському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області про те, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки склала 186751,99 грн. з урахуванням коефіцієнту індексації.
Враховуючи вищевказане, а також отриману інформацію від Володарської селищної ради, відділу у Володарському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області контролюючим органом сформовано податкове повідомлення-рішення від 22.02.2019 №69268-5006-1002 у сумі 22410,24 грн. (186751,99 X 12%).
Не погоджуючись з прийняттям вищевказаного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування, з проводу чого суд зазначає таке.
Згідно з ч.1 ст.93 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-IIІ право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом (ч. 9 ст. 93 Земельного кодексу України).
Відповідно до ст.21 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 №161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Відповідно до пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю -- обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХІІІ Податкового кодексу України.
Пунктом 288.1 ст.288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Згідно з п.288.2 ст.288 Податкового кодексу України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.
Пунктом 288.3 ст.288 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Відповідно до п.288.4 ст.288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України).
Так, згідно із п.274.1 ст.274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Пунктом 288.7 ст.288 Податкового кодексу України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.
Відповідно до п.286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад або рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про приймання податкових платежів. Форма квитанції встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу(п.287.5 ст.287 Податкового кодексу України).
Згідно з п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.
У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель (п.289.2 ст.289 Податкового кодексу України).
Отже, проаналізувавши вищевказані положення законодавства, суд дійшов висновку про те, що сторони договору мають право щодо самостійного визначення розміру орендної плати за користування відповідною земельною ділянкою.
Разом з тим, законодавцем у відповідності до п. 288.5 ст.288 Податкового кодексу України встановлені верхня та нижня межа річної суми відповідних орендних платежів, що є обов'язковими для врахування сторонами під час визначення розміру орендної плати за землю та, яка, відповідно, є підставою для перегляду встановленої сторонами орендної плати.
При цьому виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК.
Так, зокрема, такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 02.12.2014 (справа № 21-274а14), від 14.04.2015 (справа № 21-165а15), від 14.07.2015 (справа № 826/5560/14) та від 31.03.2017 (справа №804/16943/13).
Отже, вказане свідчить про те, що розмір орендної плати не може бути меншим розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, тобто не може бути меншим 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки відповідної земельної ділянки.
У зв'язку з цим, суд вважає за доцільне зазначити про те, що контролюючим органом під час визначення річної суми орендної плати за землю на 2019 рік було безпідставно враховано найвищий показник у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, оскільки у даному випадку, враховуючи відсутність угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині збільшення розміру орендної плати, слід керуватися імперативною нормою, закріпленою в п.288.5 ст.288 ПК України, та визначати розмір орендної плати на рівні 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Отже, розмір орендної плати треба визначати на рівні 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та враховувати відповідний коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки землі, тобто вираховувати суму орендної плати по наступної формулі: нормативна грошова оцінка земельної ділянки * 3% * коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки землі.
Оскільки встановлений у Договорі оренди розмір орендної плати за землю (1408,91 грн.) є меншим ніж мінімально встановлений Податковим кодексом України, виходячи із зазначеної формули розрахувати розміру орендної плати за 2019 рік слід наступним чином.
Відповідно до інформації відділу у Володарському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки (яка перебуває в оренді у позивача) в 2017 році склав 186751,99 грн. (Сто вісімдесят шість тисяч сімсот п'ятдесят одна гривня 99 копійок). З того часу розмір нормативної грошової оцінки не змінювався. Відповідач здійснював розрахунок суми орендної плати, зазначеної в оскаржуваному повідомленні-рішенні, також виходячи із цього ж розміру нормативної грошової оцінки.
Відповідно до положень ст. 289 ПК України при здійсненні розрахунку орендної плати необхідно застосовувати коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який станом на 01 січня 2019 року складає 1,0.
3 врахуванням зазначених даних розмір орендної плати за 2019 рік є наступним: 186751,99 * 3 /100 * 1,0= 5602,56 грн.
Судом встановлено, що позивачем була сплачена сума орендної плати за землю за 2019 рік у розмірі 5605,00 грн. (П'ять тисяч шістсот п'ять гривень 00 копійок), що підтверджується квитанцією № 37 від 01.04.19. Тобто у позивача навіть наявна невелика переплата з орендної плати.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем було неправильно визначено у податковому повідомленні-рішенні №69268-5006-1002 від 22.02.2019 суму орендної плати, яку необхідно сплатити позивачу за користування відповідною земельною ділянкою у 2019 році, у той час як позивачем було здійснено сплату орендної плати за вказаний період у повному обсязі у розмірі, визначеному відповідно до вимог п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій, не надав суду жодних доказів, які спростовували б доводи позивача та підтверджували правомірність визначення позивачу у спірному податковому повідомленні-рішенні суми орендної плати за 2019 рік, яка розрахована відповідно до п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України.
Отже, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, таким чином, вказані витрати підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення - рішення №69268-5006-1002 від 22.02.2019, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) понесені судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39398260).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Терлецька О.О.