Справа №203/4219/18
Провадження №2-о/0203/8/2019
29.05.2019 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Католікяна М.О.,
при секретарі Дзьомі Ю.О.,
з участю:
-заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - державний нотаріус П'ятої дніпровської державної нотаріальної контори Бутова Алла Генріхівна, про встановлення факту, що має юридичне значення,
30 листопада 2018 року заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю, зазначивши в якості заінтересованої особи державного нотаріуса П'ятої дніпровської державної нотаріальної контори Бутову А.Г. Вимоги обґрунтовано тим, що заявник від 2010 року однією сім'єю мешкав разом з ОСОБА_2 , яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Тепер заявник має намір оформити спадкові права, у зв'язку з чим звернувся до заінтересованої особи, яка відмовила заявникові у видачі відповідного свідоцтва через відсутність доказів родинного зв'язку з померлою або доказів проживання з нею протягом п'яти років. Викладені обставини стали причиною звернення заявника до суду із заявою про встановлення факту проживання з ОСОБА_2 однією сім'єю від 2010 року по день смерті (а.с.а.с. 2 - 4, 13, 15 - 17, 21 - 23).
У судовому засіданні заявник підтримав заявлені вимоги, пояснивши, що від 2010 року він однією сім'єю мешкав разом з ОСОБА_2 , яка ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. Заявник звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини як спадкоємець четвертої черги, проте остання відмовила заявникові у видачі відповідного свідоцтва через відсутність доказів родинного зв'язку з померлою або доказів проживання з нею протягом п'яти років.
Заінтересована особа до суду не з'явилася, звернувшись із заявою про розгляд справи за її відсутності (а.с. 34).
Заслухавши пояснення заявника, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої, пункту 5 частини другої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У судовому засіданні було встановлено, що від 20.12.2010 року по 03.10.2017 року заявник був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Від 03.10.2017 року заявник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 6).
23 листопада 2018 року заявник звернувся до заінтересованої особи із заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , яка мешкала за адресою: АДРЕСА_3 . Подану заяву заявник обґрунтував тим, що мешкав із спадкодавцем однією сім'єю більше п'яти років (а.с.а.с. 52-звор., 54-звор.).
23 листопада 2018 року постановою заінтересованої особи заявникові було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність доказів родинного зв'язку з померлою або доказів проживання з нею протягом п'яти років (а.с. 56-звор.).
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності з частинами 2, 3 статті 12 ЦПК учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами, встановленими частинами 1, 3 статті 13 ЦПК, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 76 ЦПК визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом частин 1, 5 статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до частини 2 статті 77 ЦПК предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Аналіз доказів, наданих позивачем, у контексті приведених вище норм, свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.
Так, з огляду на приведені вище норми процесуальним завданням заявника було довести належними, допустимими та достовірними доказами факт його постійного проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 понад п'ять років за конкретною адресою.
Між тим, це процесуальне завдання заявником реалізоване не було.
На підтвердження поданої заяви заявник надав суду такі докази:
-копію проекту договору довічного утримання (догляду) від 07.06.2013 року, який заявник і ОСОБА_2 планували укласти, за твердженням заявника (а.с.а.с. 10, 11);
-касові чеки на підтвердження придбання заявником ліків для ОСОБА_2 (а.с.а.с. 38, 39);
-довідку Дніпропетровської клінічної лікарні на залізничному транспорті від 18.01.2019 року, згідно з якою 14.10.2018 року заявник доставив ОСОБА_2 до відділення гнійно-септичної хірургії (а.с. 40);
-фотокартку місця поховання ОСОБА_2 (а.с. 40);
-товарний чек від 17.10.2018 року №66 про придбання речей, необхідних для поховання (а.с. 41).
Крім того, за клопотанням заявника судом в якості свідків було допитано ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а також ОСОБА_6
Суд критично ставиться до зазначених доказів з огляду на таке.
Так, копія проекту договору довічного утримання (догляду) від 07.06.2013 року, який заявник і ОСОБА_2 нібито планували укласти містить явні ознаки фальшування, про що свідчать зазначення у преамбулі договору реквізитів паспорта ОСОБА_2 , отриманого 05.09.2018 року, а також адреси ОСОБА_2 із застосуванням топонімів, яких 2013 року не існувало ( АДРЕСА_2 .
При цьому, намагаючись виправити вказані недоліки наданого доказу, заявник надав суду іншу копію проекту вказаного договору, у якій містяться реквізити паспорта ОСОБА_2 , отриманого 02.12.2008 року, проте збереглося застосування новітніх топонімів.
Оцінюючи касові чеки на підтвердження придбання заявником ліків для ОСОБА_2 , суд бере до уваги те, що вони підтверджують лише факт купівлі лікарських препаратів і в досить вузький проміжок часу - від червня по листопад 2018 року. Ту обставину, що заявник постійно проживав однією сім'єю з ОСОБА_2 понад п'ять років ці докази жодним чином не доводять.
Про відсутність зв'язку між зазначеними доказами та предметом доказування у справі додатково свідчить і те, що заявник надав суду низку касових чеків, датованих листопадом 2018 року, хоча смерть ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_2
Суд вважає неналежним доказом надану заявником довідку Дніпропетровської клінічної лікарні на залізничному транспорті від 18.01.2019 року, оскільки у ній йдеться лише про факт супроводу заявником хворої ОСОБА_2 Про неналежність доказу також свідчить його зміст, згідно з яким заявник доставив хвору до лікарні 14.10.2018 року, тобто за два дні після її смерті.
Свідки ОСОБА_3 (колега заявника), ОСОБА_4 (сусідка), ОСОБА_6 (колишня дружина) показали суду, що лише періодично бачили заявника за адресою проживання ОСОБА_2 . При цьому чи мали заявник та ОСОБА_2 спільний бюджет та чи мешкав з нею сам заявник, свідки підтвердити не змогли.
Єдиним свідком, який показав, що заявник мешкав разом з ОСОБА_2 , є її сусідка по будинку - ОСОБА_5 Між тим, оцінюючи такі показання, з одного боку, та сукупність решти неспростовних доказів, з іншого боку, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення поданої у справі заяви.
Додатковим процесуальним чинником, який суд бере до уваги разом з викладеним вище, є той факт, що подана заява не містить зазначення конкретної адреси, за якою, за твердженням заявника він мешкав разом з ОСОБА_2
Керуючись статтями 5, 7, 10 - 13, 19, 23, 76 - 81, 89, 209 - 211, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 - 265, 293, 294, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Заяву ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; АДРЕСА_4 ), заінтересована особа - державний нотаріус П'ятої дніпровської державної нотаріальної контори Бутова Алла Генріхівна, про встановлення факту, що має юридичне значення, залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складено 30 травня 2019 року.
Суддя М.О. Католікян