Справа № 307/2874/18
Провадження № 2/307/475/19
22 травня 2019 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Гримут В.І.
при секретарі Ком'яті Н.А.
з участю: позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника Біловарської сільської ради Джанда М.М.
третьої особи ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Біловарської сільської ради, третя особа ОСОБА_3 про визнання права на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) без погодження меж із суміжним землекористувачем та зобов'язання вчинити дії,
перевезенні,
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Посилається на те, що 19.08.2011 р. виконавчим комітетом Біловарської сільської ради йому було надано дозвіл на реєстрацію житлового будинку АДРЕСА_1 .
У 2016 році він вирішив виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), із подальшим внесенням даної земельної ділянки до Державного земельного кадастру.
13.12.2016 р. він звернувся до Біловарської сільської ради із заявою про погодження земельних меж між ним та сусіднім землекористувачем, для виготовлення технічної документації з землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, оскільки суміжний землекористувач - ОСОБА_3 ., безпідставно відмовився підписати акт погодження меж.
Протоколом зборів постійної депутатської комісії Біловарської сільської ради з питань охорони навколишнього середовища, земельних ресурсів та розвитку села № 4 від 01.02.2017 р., встановлено, що межові знаки на абрис-схемі земельної ділянки в с. Біловарці, вул. Леніна АДРЕСА_1 , поставлені правильно і відповідають фактичному використанню його земельної ділянки.
Рішенням 9-ї позачергової сесії сьомого скликання Біловарської сільської ради № 88/01-3 від 17.03.2017 р. було розглянуто вищевказаний протокол та вирішено здійснити перевірку письмових доказів для правильного прийняття рішення по поданих заявах та технічних матеріалах.
Після цього, питання щодо затвердження протоколу зборів постійної депутатської комісії сільської ради № 4 від 01.02.2017 р., розглядалося на десятій позачерговій сесії Біловарської сільської ради 05.05.2017 року.
Згідно відповіді Біловарської сільської ради № 84/02-36 від 07.06.2017 р. питання щодо затвердження протоколу № 4 від 01.02.2017 р. розглядалося на одинадцятій сесії Біловарської сільської ради 02.06.2017 року, де за результатами голосування 10 депутатів та один сільський голова утрималися та рішення по питанню ОСОБА_1 не прийнято.
На сьогоднішній день органами місцевого самоврядування не вирішено по суті спір стосовно меж земельної ділянки.
ОСОБА_3 безпідставно відмовляється від підпису акту погодження меж земельної ділянки.
Ним вживалися заходи щодо досудового врегулювання спору.
23.01.2018 р. його представник надіслав Біловарській сільській раді досудову вимогу.
07.02.2018 р. представник Біловарської сільської ради надіслав відповідь та виписку з рішення 14-ї сесії VII-го скликання від 25.12.2017 р., про затвердження протоколу № 4 від 01.02.2017 р.
05.04.2018 р. йому було відмовлено у погодженні технічної документації, відмова мотивована тим, що нібито рішення чотирнадцятої сесії VII-го скликання від 25.12.2017 р. було затверджено протокол зборів постійної депутатської комісії сільської ради № 6 від 20.12.2017 р., а у зв'язку з технічною помилкою вказано про затвердження протоколу № 4 від 01.02.2017 р. У зв'язку з відсутністю погодження меж суміжним користувачем ОСОБА_3 Біловарської сільською радою не погоджено технічну документацію.
Просить надати йому право на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та зобов'язати Біловарську сільську раду погодити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі.
Представник Біловарської сільської ради у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Пояснив, що сільська рада неодноразово розглядала питання порушене позивачем і прийшла до висновку, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існує спір про межі земельних ділянок, тому підстави для задоволення вимоги ОСОБА_4 відсутні.
Просить у задоволенні позову відмовити.
Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що батько позивача купив будинок АДРЕСА_1 давно. Між земельними ділянками була встановлена межа у вигляді огорожі з бетонним фундаментом на якому було встановлено металеву сітку. Кілька років тому Решетар без його згоди зніс фундамент огорожі і замовив собі виготовлення проекту техдокументації для приватизації земельної ділянки. Спеціалістові, який проводив обміри він вказав межу на власний розсуд, проігнорувавши стару межу, яка існувала між земельними ділянками багато років.
Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 5 ч. 1 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ст. 4 ч. 1 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. З урахуванням цих норм суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, виходячи із підстав позову та встановлених обставин, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог (повністю чи частково) або відмову в їх задоволенні.
Вказана позиція Верховного Суду викладена у постанові № 346/4408/15-ц від 18.04.2018 р.
В судовому засіданні встановлено, що рішенням Біловарської сільської ради від 19.08.2011 року ОСОБА_1 оформлено право власності на нерухоме майно (житловий будинок і надвірні споруди) по АДРЕСА_2 . Леніна АДРЕСА_1 , у АДРЕСА_1 , та доручено Тячівському РПТІ провести реєстрацію права власності.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягу про державну реєстрацію прав ОСОБА_1 належить житловий будинок АДРЕСА_1 .
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності станом на 29.10.2018 р. вбачається, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 .
У 2016 році ФОП ОСОБА_5 на замовлення позивача було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та на земельну ділянку розташовану у с. Біловарці, вул. Леніна, №81.
Статтями 116, 118 ЗК України визначено підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.
Частиною третьою статті 158 ЗК України визначено, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
За змістом статті 198 ч.ч. 1 та 2 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці, як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.
Згідно зі статтею 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка, крім того, межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.
У відповідності до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Захист земельних прав - це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Отже, непогодження відповідачем меж земельної ділянки, яке мотивоване наявністю земельного спору є формою реалізації прав останнього, а сама по собі процедура погодження меж є виключно допоміжною стадією у процесі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути технічних помилок. Акт погодження меж земельної ділянки є складовою частиною технічної документації, на підставі якої орган місцевого самоврядування, реалізуючи власну компетенцію, приймає рішення про передачу громадянам безоплатно земельних ділянок у власність. При цьому кадастровою зйомкою є комплекс робіт, яку проводять юридичні та фізичні особи, які одержали в установленому порядку ліцензію на проведення геодезичних і картографічних робіт, а при їх проведенні суміжні землекористувачі погоджують межі земельних ділянок і вказані дії не впливають на правовий режим земельної ділянки і не є юридичним фактом, на підставі якого виникають, змінюються чи припиняються земельні правовідносини, оскільки в результаті кадастрових робіт створюється лише інформаційна база.
У той же час непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки не є само по собі підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та передачі земельної ділянки у власність.
Згідно діючого законодавства вирішення питань, пов'язаних із передачею земельної ділянки у власність, належить до повноважень органу місцевого самоврядування.
Суд встановив, що головною причиною відмови сільської ради погоджувати технічну документацію позивачу стала не відмова суміжного землекористувача погодити межі, а наявність спору між ОСОБА_6 та Дочинцем.
Не змігши вирішити цей спір у позасудовому порядку позивач мав можливість вирішити його звернувшись із відповідним позовом до суду. Однак він цього не зробив, і звернувся із заявою до сільської ради про погодження техдокументації без згоди суміжного землекористувача, а коли не отримав бажаного рішення звернувся до суду з позовом до сільської ради не вирішивши земельного спору з Дочинцем.
За таких обставин, на думку суду, підстави для задоволення позову відсутні, так як сільська рада прийняла рішення (не погодила технічну документацію) по заяві ОСОБА_1 у межах своєї компетенції, а позивач не позбавлений права вирішувати земельний спір із ОСОБА_3 у судовому порядку.
Тому, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 152, 158, 116, 118 ЗК України суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Біловарської сільської ради, про визнання права на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) без погодження меж із суміжним землекористувачем відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повне рішення складено 30.05.2019 року.
Головуючий: Гримут В.І.