ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
28 січня 2010 року < Час проголошення > № 2а-12629/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого судді Донця В.А., суддів Баранова Д.О., Пісоцької О.В., за участю секретаря судового засідання Венгер А.В., вирішив адміністративну справу
за позовомМалого приватного підприємства "Вьюга"
доКабінету Міністрів України
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство внутрішніх справ України
провизнання незаконним пункту 22 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 р. №795
Мале приватне підприємство "Вьюга" (далі - Позивач) звернулося до Кабінету Міністрів України (далі -Відповідач) з адміністративним позовом про визнання незаконним пункту 22 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ" від 04.06.2007 р. №795 (далі -Постанова).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що одним з видів підприємницької діяльності Позивача є виготовлення номерних знаків для транспортних засобів. Оскаржуваним пунктом Постанови надано право органам та підрозділам Міністерства внутрішніх справ України надавати послуги з виготовлення номерних знаків для транспортних засобів, що на думку Позивача, зачіпає його права та інтереси, як господарюючого суб'єкта.
Позивач не забезпечив участь представника в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. На адресу суду від Позивача надійшла телеграма, в якій він просить розглядати справу без участі його представника.
Представник Відповідача проти позову заперечив, зазначивши при цьому, що оскаржувана Постанова прийнята Відповідачем в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та жодним чином не порушує прав, інтересів Позивача.
Представник третьої особи проти задоволення позовних вимог також заперечив, вважаючи, що надання права органам та підрозділам Міністерства внутрішніх справ України виготовляти номерні знаки відповідає Закону України "Про міліцію", оскільки це не є підприємницькою діяльністю.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Відповідача, третьої особи, вирішуючи порушені у позовній заяві питання, суд виходить з такого.
Постановою затверджено Перелік платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ.
Пунктом 22 встановлено, що підрозділами Міністерства внутрішніх справ здійснюється платно виготовлення номерних знаків для транспортних засобів.
Згідно з пунктом 2 "Порядку справляння плати за надання послуг органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ", затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 5 жовтня 2007 р. №369/1105/336, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2007 р. за №1236/14503 зазначені платні послуги можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ України у межах своєї компетенції та виключно за письмовою заявою юридичних або фізичних осіб із зазначенням прізвища, ім'я, по батькові, місця знаходження та виду платної послуги.
З матеріалів справи вбачається, що проект Постанови погоджено без зауважень заступником Міністерства фінансів України, в.о. Голови Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, із зауваженнями Міністром економіки України (частково враховані), Міністром юстиції України (частково враховано), Головою Антимонопольного комітету України (не враховано). У зауваженнях Антимонопольного комітету України, зокрема, йдеться про те, що до проекту Постанови включено значну кількість додаткових платних послуг, що не відноситься до визначених законодавством повноважень Міністерства внутрішніх справ України і які надаються іншими суб'єктами господарювання. Інших зауважень, які б стосувались оскаржуваного пункту Постанови, не було висловлено.
Постанова опублікована в Офіційному віснику України 18.06.2007, №42, ст.1671.
Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Статтею 53 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" 21 грудня 2006 року №514-V (чинного на момент видання Постанови) Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції та законів України видає постанови і розпорядження, обов'язкові для виконання (частина перша). Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України (частина друга).
Правові засади діяльності міліції, її функції, права, обов'язки, визначені в Законі України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-XII (з наступними змінами та доповненнями). Однак у цьому законі до функцій міліції не віднесено надання платних послуг фізичним чи юридичним особам, окрім здійснення охорони на договірних засадах.
За змістом статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) підставою для визнання акта незаконним є його невідповідність закону чи акту вищої юридичної сили. Враховуючи положення Закону України "Про міліцію", а також принцип законності, за яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України), колегія суддів дійшла висновку, що надання права підрозділам Міністерства внутрішніх справ здійснювати платно виготовлення номерних знаків для транспортних засобів не відповідає вказаному Закону, позаяк виготовлення номерних знаків за винагороду за письмовими заявами юридичних або фізичних осіб не належить до функцій міліції.
Разом з тим суд вважає, що вимоги Позивача не підлягають задоволенню, оскільки не доведено порушення його прав, інтересів у зв'язку з прийняттям Розпорядження.
Частиною другою статті 171 КАС України передбачено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (частина 1). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2).
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач здійснює підприємницьку діяльність з виготовлення номерних знаків для транспортних засобів. Проте обґрунтування, яким чином виготовлення підрозділами Міністерства внутрішніх справ номерних знаків для транспортних засобів вплинуло, чи може вплинути на права, інтереси Позивача в позовній заяві відсутні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Позивачем не обґрунтовано в чому полягають його порушені права, інтереси внаслідок надання права підрозділам Міністерства внутрішніх справ здійснювати платно виготовлення номерних знаків для транспортних засобів, що передбачено пунктом 22 Постанови. За таких обставин відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163, 171, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий Суддя В.А. Донець
Судді Д.О. Баранов
О.В. Пісоцька
Постанова виготовлена в повному обсязі 10.02.2010 р.