ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
24 грудня 2009 року 15:35 № 2а-4309/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Винокурова К.С. , суддів Костенка Д.А. Шрамко Ю.Т.
при секретарі судового засідання Горбан А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом ОСОБА_1
до Національного банку України
про визнання протиправною постанови № 413 від 04.12.2008 р. та листа № 22-
310/946-17250 від 06.12.2008 р.
ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до суду з позовом про визнання нечинною постанови Правління Національного банку України (надалі НБУ, відповідач) від 04.12.2008 р. № 413 «Про окремі питання діяльності банків»(далі -постанова № 413) та визнання протиправним та скасування листа НБУ № 22-310/946-17250 від 06.12.2008 р.
Ухвалою від 13.10.2009 р. відкрито провадження у адміністративній справі за зазначеним позовом, призначено попереднє судове засідання на 23.11.2009 р.
Згідно з ухвалою суду від 23.11.2009 р. закінчене підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду у складі колегії суддів.
Позовні вимоги в цілому мотивовані тим, що довіритель позивача -ОСОБА_2 є вкладником одного з комерційних банків України та має строковий депозитний договір, проте Філія «Західне РУ»ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»листом № 2190/1 від 11.12.2008 р. відмовила на вимогу вкладника достроково повернути гроші, посилаючись на постанову Правління НБУ № 413 від 04.12.2008 р. та лист НБУ № 22-310/946-17250 від 06.12.2008 р. Таким чином, прийнята відповідачем постанова Правління НБУ № 413 від 04.12.2008 р. і лист від 06.12.2008 року порушують права і законні інтереси особи, в інтересах якої діє позивач на підставі довіреності від 06.11.2008 року.
Та обставина, що на час розгляду справи у суді, постанова № 413 вже втратила свою чинність, не позбавляє особу, на думку позивача, звернутись до суду з позовом про визнання цієї постанови протиправною з моменту її прийняття до дати втрати нею чинності.
21 грудня 2009 року від позивача поштою надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, зазначивши при цьому, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що Національний банк України діяв у межах повноважень, у спосіб та порядку, встановлених Конституцією та чинним законодавством України.
Представник відповідача зазначав, що прийняття постанови № 413 було обумовлене необхідністю захисту інтересів вкладників та кредиторів банків, попередження масового неконтрольованого дострокового зняття коштів, що безпосередньо передбачено статтями 55, 67 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Разом з тим, за твердженням відповідача, постанова № 413 була актом, що запроваджує тимчасові додаткові заходи щодо діяльності банків з метою попередження можливих кризових явищ, не була зареєстрована у Міністерстві юстиції України, а тому не може розглядатись як нормативно-правовий акт у розумінні статті 56 Закону України «Про Національний банк України».
У запереченнях відповідач звернув увагу на те, що постанова № 413 поширювалась виключно на банки, а тому не порушувала права і законні інтереси фізичних осіб, зокрема, позивача, у сфері публічно-правових відносин.
Всі ці обставини були вже встановлені судовим рішенням від 06.07.2009 року у адміністративній справі № 11/604, яке набрало законної сили.
Представник відповідача також підкреслила, що лист Національного банку від 06.12.2008 року не порушує прав і свобод інтересів фізичних осіб, оскільки він не є ні законом, ні підзаконним нормативно-правовим актом, який поширюється на невизначене коло осіб, а адресований лише банкам.
Представник відповідача повідомив про те, що 12 травня 2009 року Правлінням Національного банку України було прийнято постанову № 282 «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 04.12.2008 № 413 «Про окремі питання діяльності банків», якою пункти 2 і 5 постанови Правління Національного банку України від 04.12.2008 № 413 визнано такими, що втратили чинність.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
06 грудня 2007 року між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит»(далі Банк «Фінанси та Кредит») був укладений договір № 7334 Ф-Г-П/2007 про банківський строковий вклад (депозит), згідно з яким позивач громадянка ОСОБА_2 передала банку грошові кошти в сумі 32 100 грн. на строк з 06.12.2007 року по 06.12.2010 року зі сплатою банком вкладнику процентів.
ОСОБА_2 видала довіреність позивачу на право розпорядження коштами, що знаходяться на її рахунках у філії «Західне РУ»ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»та отримання процентів за вкладом. Довіреність є додатком № 1 до Договору про банківський вклад Ф&К «Перспектива»980 № 7334 Ф-Г-П/2007 від 06 грудня 2007 року.
04 грудня 2008 року Правлінням Національного банку України було прийнято постанову № 413 «Про окремі питання діяльності банків».
Дана постанова була прийнята з метою упередження кризових явищ у банківській системі, закріплення позитивних тенденцій у діяльності банків та забезпечення подальшої стабільної їх роботи. У пункті 2 постанови зобов'язано банки у порядку адміністративного регулювання діяльності банків (відповідно до статті 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність») здійснити низку заходів, спрямованих на підвищення рівня ліквідності банків.
Відповідно до абзацу 5 пункту 2 цієї постанови, зобов'язано банки уживати всіх необхідних заходів щодо забезпечення позитивної динаміки зростання обсягів депозитів (передусім у національній валюті України) з метою недопущення дострокового повернення коштів, розміщених вкладниками.
Позивач, як довірена особа ОСОБА_2, звернувся 21 листопада 2008 року до Відділення № 1 Філії «Західне РУ»ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»із заявою про дострокове розірвання депозитного договору з 07.12.2008 року (копія заяви знаходиться у матеріалах справи).
У відповідь на заяву Філія Банку відмовилась повернути кошти на вимогу позивача, посилаючись на постанову № 413 «Про окремі питання діяльності банків»і лист Національного банку України № 22-310/946-17250 від 06.12.2008 р., про що позивач був повідомлений листом за вих. № 2190/1 від 11.12.2008 р.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача у судовому засіданні, колегія приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про Національний банк України»Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.
На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, - цінової стабільності.
Інші функції, які виконує НБУ, визначені статтею 7 Закону України «Про Національний банк України»та Законом України «Про банки і банківську діяльність». Зокрема, передбачено, що Національний банк здійснює банківське регулювання та нагляд.
Положеннями статей 55 Закону України «Про Національний банк України»та 67 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначено, що головною метою банківського регулювання і нагляду є безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки зберігання коштів клієнта на банківських рахунках.
Статтею 56 Закону України «Про Національний банк України»встановлено, що Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.
Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.
Нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України.
Проте, оспорюваний акт, який був прийнятий Правлінням Національного банку у вигляді постанови № 413 не був зареєстрований у Міністерстві юстиції України та не мав сили нормативно-правового акту Національного банку України відповідно до вимог статті 56 Закону України «Про Національний банк України».
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Окружним адміністративним судом міста Києва було вирішено справу № 11/604 за позовом ТОВ «Атлон-Капітал»до Національного банку України про оскарження постанови Правління НБУ № 413 від 04.12.2008 року із прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову. Дана постанова прийнята судом 06.07.2009 року і набрала законної сили.
У постанові суду від 06.07.2009 року у справі № 11/604 було встановлено, що дія постанови № 413 поширювалась виключно на банки, містила низку заходів, спрямованих на підвищення рівня ліквідності банків, і ніяким чином не стосувалась прав та обов'язків інших осіб. Положення абзацу 5 пункту 2 постанови не забороняло здійснювати певні дії, а навпаки, вимагало вживати всіх необхідних заходів щодо забезпечення позитивної динаміки зростання обсягів депозитів. Використання терміну «вжиття заходів»у абзаці 5 п. 2 постанови не передбачало заборону повернення депозитів, а мало на меті вимагати від банків вчиняти будь-які дії у межах чинного законодавства для стимулювання вкладників щодо залишення грошових коштів за депозитними договорами.
Враховуючи те, що у даній справі відповідачем є Національний банк України, а предметом оскарження є прийнята ним постанова № 413 від 04.12.2008 року, щодо якої встановлені обставини судовим рішенням в адміністративній справі № 11/604, та обставина, що постанова поширювалась виключно на банки не підлягає доказуванню відповідачем при розгляді даної справи.
Окрім того, 12 травня 2009 року Правлінням Національного банку України було прийнято постанову № 282 «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 04.12.2008 № 413 «Про окремі питання діяльності банків», якою пункти 2 і 5 постанови Правління Національного банку України від 04.12.2008 № 413 визнано такими, що втратили чинність.
Згідно з ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно статті 629 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1060 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Пунктами 3.1.3 пункту 3.1 розділу 3 Договору № 7334 від 06.12.2007 р. передбачено, що банк зобов'язується повернути клієнту за його вимогою кошти з депозитного рахунку після закінчення строку, визначеного п. 1.1. цього Договору, тобто 06.12.2010, та в інших випадках згідно умов Договору. Підпунктом 2.5.2 пункту 2.5 Договору передбачено порядок дострокового розірвання цього Договору за ініціативою клієнта.
У випадку невиконання або неналежного виконання умов Договору, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (пункт 4.1 розділу 4 Договору).
Отже, при розгляді заяви позивача щодо дострокового розірвання договору, банк мав керуватись в першу чергу умовами Договору та положеннями Цивільного кодексу України, а позивач не був позбавлений права звернення до суду за захистом своїх порушених прав у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи, чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.
Згідно з ч. 2 ст. 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Як зазначається у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», у розумінні ч. 2 ст. 171 КАС України особа повинна довести факт застосування до неї оскаржуваного нормативно-правового акту або те, що вона є суб'єктом відповідних відносин, на які поширює дію цей акт. Приписи зазначеної частини можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, якщо суд встановить, що оскаржуваний акт до особи не застосовувався і вона не перебуває у відносинах, до яких цей акт може бути застосовано. У такому разі суд не проводить перевірку нормативно-правового акта на предмет його протиправності (законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили).
Позивачем не доведено факт застосування до нього оскаржуваної постанови Правління НБУ № 413 від 04.12.2008 року або те, що він є суб'єктом відповідних відносин, на які поширює дію цей акт, що є підставою для відмови у позові.
Стосовно вимоги про визнання листа Національного банку України від 06.12.2008 року № 22-310/946-17250 протиправним та скасувати його, суд відзначає, що названий лист не порушує права, свобод та інтересів фізичних осіб, зокрема, позивача, у сфері публічно-правових відносин, не породжує для нього права та обов'язки, оскільки він не є ні законом, ні підзаконним актом, який поширюється на невизначене коло осіб, а адресований лише банкам. Зважаючи на викладені обставини, лист НБУ не може бути визнаний протиправним та скасованим відповідно до статей 2 та 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд,-
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя К.С. Винокуров
Судді Д.А. Костенко
Ю.Т. Шрамко
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -14.01.2010.