ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
08 лютого 2010 року 15:35 № 2а-7161/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Ковзеля П.О. при секретарі судового засідання Павелкові С.Р., вирішив адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства «Промбуд»
доКиївської регіональної митниці
Головного управління Державного казначейства України у місті Києві
за участю Прокуратури м. Києва
проСкасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач звернувся до суду з позовною в якій, з урахуванням уточнення позовних вимог просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці щодо визначення митної вартості №МВ 12-12-К/5261/1 від 30.07.2008;
- стягнути із Головного управління державного казначейства у м. Києві суму безпідставно переплачених платежів у розмірі 121 021, 46 грн.;
- стягнути із Головного управління державного казначейства у м. Києві шкоду, завдану позивачу незаконним рішенням Київської регіональної митниці, у розмірі 18 707, 05 грн.;
- зобов'язати Київську регіональну митницю визначити митну вартість товару, який було оформлено у митному відношенні за митними деклараціями №100000011/8/506699 від 31.07.2008 та №100000011/8/506832 від 01.08.2008.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.
Представники відповідачів проти позову заперечили, з підстав, зазначених у письмових запереченнях.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 08.02.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 12.02.2010, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані позивачем, відповідачами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідачів, прокурора всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Приватне підприємство «Промбуд»зареєстроване Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією 15.04.1998 відповідно до свідоцтва серії А 01 № 099289.
14.07.2008 року між позивачем та UAB «Vildaiva ir Ко»укладено зовнішньоекономічний договір №UA 14-07/008 щодо поставки обладнання, а саме: лінії по виробництву склопакетів LISEC. Вартість обладнання договірна та склала 30 000, 00 Євро (п. 2.1 вказаного договору), крім того дані про вантаж та його кількість, вартість та якість зазначені у специфікації № 1 до вказаного договору.
Сума договору була визначена за домовленістю сторін та підтверджується відомостями інвойсів № VIL 0000481 від 23.07.2008 на загальну суму 21 385, 00 Євро та № VIL 0000489 від 24.07.2008 на суму 8 615, 00 Євро.
Даний вантаж був заявлений до митного оформлення в режимі «ІМ-40»згідно вантажно-митних декларацій № 1000000011/8/506699 від 31.07.2008 на суму 161 521, 46 грн. та № 1000000011/8/506832 від 01.08.2008 на суму 65 161, 15 грн.
Київська регіональна митниця, не погоджуючись з заявленою позивачем вартістю товару, прийняла рішення № МВ 12-12-К/5261/1 від 30.07.2008 про визначення вартості товару, заявленого за ВДМ № 1000000011/8/506699 від 31.07.2008 та № 1000000011/8/506832 від 01.08.2008, при цьому застосувавши резервний метод визначення митної вартості, передбачений ст.273 Митного кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно абз.23 ст. 1 Митного кодексу України (надалі МК України) переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях -це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.
Митним кодексом України передбачено, що переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке відповідно до ч. 2 ст. 27 завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю.
Згідно ст. 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 261 МК України встановлено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Статтею 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів, метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості -спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Статтею 265 Митного кодексу України передбачено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
Згідно п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1375 від 28.08.2003 митна вартість товарів, що ввозяться (імпортуються) підприємствами на митну територію України, визначається шляхом відповідного застосування методів, передбачених статтями 266 -273 Митного кодексу У країни.
Згідно з п. 26 Наказу Держмитслужби № 314 від 20.04.05 «Про затвердження Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосування вантажної митної декларації»за результатами перевірки документів та/або вирішення спірних питань правильності визначення митної вартості товарів посадова особа оперативного підрозділу готує запит до підрозділу, до компетенції якого віднесено контроль за правильністю визначення митної вартості.
Підрозділом митного оформлення Київської регіональної митниці надано запит до відділу контролю митної вартості з метою перевірки та визначення митної вартості товару.
Митна вартість була заявлена декларантом шляхом подання декларації митної вартості за ціною договору товарів, які імпортуються (вартість операції).
Визначення митної вартості товарів здійснюється на підставі вимог чинного законодавства, зокрема Митного кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», та Постанови Кабінету Міністрів України № 339 від 09.04.2008 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів».
У своїх запереченнях проти позову представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що митна вартість імпортованого позивачем товару була визначена шляхом застосування резервного (6) методу, оскільки метод 2 і метод 3 (ст.ст. 268, 269 МК України) не були бути використані через відсутність інформації щодо митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів у базі даних цінової інформації Держмитслужби. Для використання методу 4 (ст.271 МК України) суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності надає документи щодо ціни одиниці товару, за якою оцінювані ідентичні чи подібні товари продаються найбільшою партією на території України у час, максимально наближений до часу ввезення. Крім цього, надаються документи, які відображають витрати на виплату комісійних винагород, звичайні надбавки на прибуток та загальні витрати у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду, звичайні витрати, понесені в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування. Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості - метод 5 згідно зі ст. 272 МК України використовується, якщо суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності надано документи на основі яких можливо застосувати даний метод: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку та загальних витрат, витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до митного кордону України, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну.
Таким чином митний орган, з урахуванням визначальних критеріїв для застосування кожного з встановлених законодавством методів визначення митної вартості товару та виходячи з контролюючої функції, якою останній наділений згідно з законодавством, правомірно визначив митну вартість товару із застосуванням резервного методу 6 згідно зі ст. 273 МК України.
За таких обставин суд доходить висновку, що визначення митної вартості оцінюваних товарів із використанням резервного методу здійснено на основі законів України і відповідає принципам та положенням статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) та Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) 1994 року, згідно з якою митна вартість сприймається як нормальна ціна товару - та, що укладається між незалежним один від одного продавцем і покупцем за умов повної конкуренції відкритого ринку, визначена на умовах CIF у місці перетинання митного кордону країни-імпортера товару.
Представник відповідача відмовився від проведення судової експертизи з метою остаточного визначення митної вартості товарів, заявлених за вказаними вище вантажно- митними деклараціями.
Судом встановлено, що застосувавши резервний метод визначення митної вартості Київська регіональна митниця вірно та відповідно до чинного законодавства України визначила митну вартість товарів, оформлених у митному відношенні, отже суд вважає, що відповідачем 1 правомірно прийняте рішення № МВ 12-12-К/5261/1 від 30.07.2008 про визначення вартості товарів, заявлених за ВДМ № 1000000011/8/506699 від 31.07.2008 та № 1000000011/8/506832 від 01.08.2008.
Відтак, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення із Головного управління державного казначейства у м. Києві сум, які на думку позивача безпідставно переплачені, а саме: платежів у розмірі 121 021, 46 грн. та шкоди, яка завдана позивачу рішенням Київської регіональної митниці, у розмірі 18 707, 05 грн.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, па яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані представником позивача, не підтверджують обставини, на які останній посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.
Дослідивши наявні в матеріалах справи матеріали суд приходить до висновку, що Київською регіональною митницею правомірно визначено митну вартість, отже позовні вимоги суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя П.О. Ковзель