ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 27/134
м. Київ
10 лютого 2010 року 10:26 № 2а-13451/09/2670
за позовом ОСОБА_1
до Київського міського центру зайнятості
про визнання протиправним дій та скасування рішення
Суддя О.В.Головань
Секретар Ю.М.Погрібніченко
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1
Від відповідача: Лимич Л.Г. - голов.спец. (дов. від 01.06.09 р. №11-5337)
Обставини справи:
Позовні вимоги заявлені про визнання протиправними дій Київського міського центру зайнятості при прийнятті рішення від 23.07.09 р. №14-7347 з посиланням на рішення Шевченківського районного центру зайнятості від 15.05.09 р. №1373 про відмову у реєстрації по безробіттю ОСОБА_1, скасування вказаного рішення та зобов'язання зареєструвати позивача за місцем його проживання у Шевченківському районі м. Києва і поставити на облік по безробіттю.
В судовому засіданні 10.02.10 р. оголошено резолютивну частину постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
В лютому 2009 р. позивач звернувся до Шевченківського районного центру зайнятості з заявою щодо постановлення його на облік по безробіттю.
15.05.09 р. №1373 Шевченківським районним центром зайнятості позивачу повідомлено про те, що його може бути взято на облік як шукача роботи після реєстрації місця проживання (внесення запису до паспорта).
23.07.09 р. Київським міським центром зайнятості за результатами розгляду звернення позивача до Служби допомоги мера - киянам "CALL-центр" з посиланням на лист від 15.05.09 р. №1373 Шевченківського районного центру зайнятості надана аналогічна відповідь.
Позивач - ОСОБА_1 - вважає відмову Київського міського центру зайнятості незаконною з таких підстав.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Тобто, на думку позивача, відсутність реєстрації не може бути підставою для відмови у постановленні його на облік у центрі зайнятості.
Також позивач посилається на положення ЦК України, що визначають місце проживання особи - ст. 29, 310, 313, згідно яких гарантується вільний вибір місця проживання.
Зокрема, згідно ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Також позивач стверджує, що він вчинив всі передбачені законодавством дії для реєстрації свого місця проживання. Зокрема, на підставі укладеного 18.08.08 р. договору найму жилого приміщення між громадянами, укладеному між позивачем та ОСОБА_2 та зареєстрованому у Шевченківському районі м. Києва, позивач звернувся до ЖЕК "Лук'янівка", яка зареєструвала вказанйи договір, про що свідчить відповіна відмітка на його примірнику. Також ЖЕК "Лук'янівка" зареєстровано наступний укладений між сторонами договір №64 від 05.08.09 р.
За таких обставин, на думку позивача, ним виконано вимоги законодавства щодо реєстрації свого місця проживання, у зв'язку з чим відмова Київського міського центру зайнятості його зареєструвати з посиланням на невиконання вимог ст. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" є незаконною.
Відповідач - Київський міський центр зайнятості - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.
Відповідно до п. 3 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.07 р. №219, реєстрація та облік громадян, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, проводиться державною службою зайнятості за місцем їх проживання за умови пред'явлення паспорта, трудової книжки, цивільно-правового договору, а в разі потреби також військового квитка, диплома або іншого документа про освіту.
Ст. 3,6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" передбачено обов'язок особи протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрацією визначено внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Таким спеціальним органом реєстрації є Міністерство внутрішніх справ України та його відповідні підрозділи. Тобто, позивач мав зареєструватися у відділі громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РУ ГУ МВС України у м. Києві, що ним зроблено не було.
За таких обставин відповідач позбавлений можливості взяти позивача на облік як безробітного.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" у разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться при пред'явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють. Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних державною службою зайнятості визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаного положення Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 14.02.07 р. №219, якою затверджено Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних.
У п. 3 Порядку реєстрація та облік громадян, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, проводиться державною службою зайнятості за місцем їх проживання за умови пред'явлення паспорта, трудової книжки, цивільно-правового договору, а в разі потреби також військового квитка, диплома або іншого документа про освіту.
Таким чином, як в Законі, так і в Порядку передбачено, що облік громадян проводиться державною службою зайнятості за місцем їх проживання.
Визначення поняття місця проживання міститься у ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання", згідно якої місце проживання визначено як адміністративно-територіальну одиницю, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Також згідно ст. 6 вказаного Закону визначено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Тобто, підтвердженням місця проживання є його реєстрація згідно вимог чинного законодавства.
Вказана система реєстрації запроваджена, в тому числі, для належного обліку органами державної влади громадян при наданні їм адміністративних послуг, а також при реалізації своїх повноважень з соціального забезпечення.
Таким чином, орган служби зайнятості для реалізації своїх повноважень може приймати до уваги лише місце проживання фізичної особи, що підтверджується відповідною реєстрацією.
Згідно ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Відповідно до пп. 6 п. 3 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.06 р. №1383, одним з основних завдань Міністерства є забезпечення проведення паспортної, реєстраційної та в межах своїх повноважень міграційної роботи.
Будь-які інші органи державної влади та місцевого самоврядування не наділені згідно чинного законодавства повноваженнями реєструвати місце проживання фізичної особи.
За таких обставин посилання позивача на факт реєстрації договору найму жилого приміщення в ЖЕК "Лук'янівка" не може бути прийняте до уваги в якості доказу виконання позивачем свого обов'язку з реєстрації місця проживання. Вказана організація повноваженнями реєстрації місця проживання фізичних осіб не наділена.
Також не може бути прийняте до уваги посилання позивача на ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання", згідно якої реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Вказана норма Закону не може розумітися як така, що надає особі право на власний розсуд обирати, чи дотримуватися встановленої процедури реєстрації місця проживання, чи ні.
Позивач не позбавлений права стати на облік у центрі зайнятості, проте на даний час це можливо виключно за місцем його реєстрації, яке не співпадає з місцем фактичного проживання.
За таких обставин дії відповідача не можуть розцінюватися судом як обмеження прав позивача.
На підставі вищевикладеного, ст.160-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.
Суддя О.В. Головань
Повний текст постанови
виготовлено і підписано 11.02.10 р.