Справа № 219/5107/19
Провадження № 2-а/219/98/2019
23 травня 2019 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Медінцевої Н.М.,
при секретареві Волохіній Г.С.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахмуті в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського СРПП № 4 Костянтинівського відділення поліції Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області старшого сержанта поліції Інт Олексія Петровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, -
11 травня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до поліцейського сектору реагування патрульної поліції (СРПП) № 4 Костянтинівського відділення поліції Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області старшого сержанта поліції Інт Олексія Петровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, в якому просить: скасувати постанову серії ДПО18 № 473526 від 04 травня 2019 року, складену поліцейським СРПП № 4 Костянтинівського відділення поліції Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області Інт Олексієм Петровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що 04 травня 2019 року поліцейським СРПП № 4 Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області старшим сержантом поліції Інт Олексієм Петровичем винесено постанову серії ДПО18 № 473526 про притягнення його, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. Відповідно до постанови, ОСОБА_1 04 травня 2019 року о 15 годині 10 хвилин, рухаючись за кермом автомобіля ВАЗ 21101 у м. Костянтинівка Донецької області на перехресті вулиць Мірошніченко та Ломоносова, рухався нібито займаючи одночасно дві смуги руху, чим порушив п. 11.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306. Зазначену постанову він вважає незаконною, винесеною з грубим порушенням норм процесуального права, та такою, що підлягає скасуванню, виходячи з того, що 04 травня 2019 року приблизно о 15 годині 10 хвилин він, керуючи транспортним засобом ВАЗ 21101, у якому також перебували пасажири ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у м. Костянтинівка Донецької області на перехресті вулиць Мірошніченко та Ломоносова після перетину вказаного перехрестя (в напрямку з м. Бахмут до м. Покровськ) був зупинений працівниками поліції. Виконавши вимоги працівника поліції про зупинку, до його автомобіля підійшов поліцейський СРПП № 4 Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області старший сержант поліції ОСОБА_4 та вимагав пред'явити йому документи, а саме: водійське посвідчення, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу і сказав, що він нібито порушив вимоги п. 11.10 Правил дорожнього руху, рухаючись одночасно по двом смугам руху. Побачивши упереджену позицію старшого сержанта поліції ОСОБА_4 у безумовному вчиненні ним адміністративного правопорушення, він не став із ним сперечатися та передав останньому свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія та чекав у автомобілі або початку розгляду справи про адміністративне правопорушення, яке, як він зрозумів, працівник поліції ОСОБА_4 , в порушення ст. 276 КУпАП, бажав провести прямо на узбіччі проїжджої частини, або повідомлення старшого сержанта поліції Інт О.П. про дату та час розгляду адміністративної справи. Проте, розгляд адміністративної справи не відбувся ані на узбіччі дороги, ані у Костянтинівському ВП, старший сержант ОСОБА_5 О.П. через деякий час просто вручив йому постанову серії ДПО18 № 473526 від 04 травня 2019 року, якою притягнув його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 425 грн., з чим він категорично не погоджується. Зазначив, що під час його діалогу зі старшим сержантом ОСОБА_4 були присутні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Крім того, зі слів старшого сержанта ОСОБА_4 , факт вчинення ним правопорушення зафіксовано на відеокамеру. Проте, на його неодноразові прохання надати для ознайомлення відеозапис нібито вчиненого ним правопорушення, старший сержант ОСОБА_4 повідомив, що усі докази будуть надані в суді у разі оскарження ним постанови, на вимогу суду. При зверненні до іншого співробітника поліції, який тримав у руках відеокамеру, на яку, як він зрозумів, щось і мало бути записано, останній повідомив, що він зараз працює ще з двома правопорушниками, тому він не має часу надати відеокамеру своєму колезі - старшому сержанту ОСОБА_4 , щоб продемонструвати йому відеозапис нібито вчиненого ним правопорушення. Відомостей про технічний засіб, на який здійснено запис нібито факту вчинення ним правопорушення, в постанові старшого сержанта ОСОБА_4 , в порушення ч. 3 ст. 283 КУпАП, не зазначено. Вказує, що в порушення ст. 268 КУпАП, він був позбавлений можливості залучити до розгляду справи про адміністративне правопорушення (який фактично не відбувся) свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які бажали надати пояснення, але старший сержант ОСОБА_4 позбавив його і цієї можливості. Про вказане порушення ним також зроблена відповідна позначка у постанові. Внаслідок порушень сержанта ОСОБА_4 він також був позбавлений можливості знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, давати покази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, та бути присутнім при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Крім того, посилається на те, що розмітка на дорозі по вул. Мірошніченко перед перехрестям із вул. Ломоносова не просто не відповідає вимогам Правил дорожнього руху та вимогам ДСТУ 2587-2010 «Розмітка дорожня», вона взагалі відсутня, дорожні знаки, які б свідчили про відсутність дорожньої розмітки, встановлені не були, що до уваги сержантом поліції ОСОБА_4 взято не було. Йому не зрозуміло, яким чином сержант поліції ОСОБА_4 за відсутності дорожньої розмітки встановив факт займання його автомобілем одночасно двох смуг руху. Зазначає, що у зв'язку із цим, він ставить під сумнів саму подію адміністративного правопорушення. У зв'язку із вищезазначеним, вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконною, винесеною з грубим порушенням норм процесуального права та безумовно підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 травня 2019 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду на 23 травня 2019 року на 13-00 годину.
Позивач Струков ОСОБА_6 . у судовому засіданні адміністративний позов підтримав та, посилаючись на підстави та обставини, викладені в адміністративному позові, просив його задовольнити. Зазначив, що дана постанова старшого сержанта поліції ОСОБА_4 не відображає дійсних обставин справи, складена за відсутності належних доказів та з грубими порушеннями чинного законодавства. Старший сержант поліції ОСОБА_4 з власних міркувань, не встановивши всіх обставин, прийняв рішення на власний розсуд. Тому дії працівника поліції вважає протиправними, безпідставними, а прийняте рішення незаконним, бездоказовим.
Відповідач - поліцейський СРПП № 4 Костянтинівського відділення поліції Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області старший сержант поліції Інт О ОСОБА_7 . у судове засідання не з'явився за невідомою суду причиною. Про дату, час і місце судового засідання його було повідомлено належним чином. Будь-яких пояснень, заперечень, відзиву на позовну заяву до суду не надходило.
Згідно з ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
За змістом п.п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 287 КУпАП України, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Судом встановлено, що 04 травня 2019 року поліцейським СРПП № 4 Костянтинівського відділення поліції Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області старшим сержантом поліції Інт О.П. відносно ОСОБА_1 було складено постанову серії ДПО18 № 473526 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. (а.с. 12).
Як вбачається з даних зазначеної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, 04 травня 2019 року о 15 годині 10 хвилин у м. Костянтинівка Донецької області на перехресті вулиць Мірошніченко та Ломоносова водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем, рухався, займаючи одночасно дві смуги руху, чим порушив п. 11.10 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. У постанові зазначено, що додатків до постанови немає (а.с. 12).
Разом із копією постанови Струкову А.О. було видано квитанцію про сплату штрафу відповідно до постанови серії ДПО18 № 473526 у розмірі 425 грн. (а.с. 12).
Крім того, на вказаній постанові позивачем ОСОБА_1 зазначено, що докази надані не були, з правами він не ознайомлений, надати пояснення свідків, які знаходилися у транспортному засобі, можливості не надали.
Таким чином, відповідач, в порушення ст. 268 КУпАП, не роз'яснив ОСОБА_1 його права та обов'язки: не надав позивачу змоги знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, що в даному випадку є неприпустимим і позбавило особу, відносно якої складають адміністративні матеріали, знати в чому вона обвинувачується, свої права і обов'язки, які надані їй Законом та можливість їх належної реалізації і виконання.
Відповідно до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Як зазначено вище, постанова про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності складена поліцейським СРПП № 4 Інт О.П., який відповідно до вимог ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ст. 122 КУпАП.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 280 КУпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 2.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), затверджених постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 року, передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.
Відповідно до п. 11.1 ПДР, кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними.
Згідно з п. 11.10 ПДР, на дорогах, проїзна частина яких поділена на смуги руху лініями дорожньої розмітки, забороняється рухатися, займаючи одночасно дві смуги. Наїжджати на переривчасті лінії розмітки дозволяється лише під час перестроювання.
Частина 2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Позивачем ОСОБА_1 заперечується факт порушення ним п. 11.10 ПДР, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки він не займав одночасно дві смуги руху при проїзді на дорозі по вул. Мірошніченко перед перехрестям із вул. Ломоносова. Зазначив, що на вказаній дорозі проїзна частина не поділена на смуги руху лініями дорожньої розмітки. Дорожні знаки, які б свідчили про відсутність дорожньої розмітки, встановлені не були. В якості доказу вказаного факту позивачем надано суду фотографію перехрестя вул. Мірошніченко - вул. Ломоносова у м. Костянтинівка, на якому його було зупинено старшим сержантом поліції ОСОБА_4 , з якої видно, що розмітка на дорозі по вул. Мірошніченко перед перехрестям із вул. Ломоносова взагалі відсутня (а.с. 11).
Відомостей про технічний засіб, на який здійснено запис факту вчинення правопорушення, в постанові старшого сержанта ОСОБА_4 , в порушення ч. 3 ст. 283 КУпАП, не зазначено та суду відповідачем не надано.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України, належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово посилався на те, що провадження у справах про адміністративне правопорушення за гарантіями може прирівнюватися з кримінальним для цілей застосуванняКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 39 рішення «Лучанінова проти України» від 09 вересня 2011 року (заява №16347/02), п. 1 резолютивної частини рішення «Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року (заява №17888/12), обґрунтовуючи їх, зокрема, як характером законодавчого положення, яке порушувалося (КУпАП), так і профілактичною та каральною метою стягнень, передбачених цим положенням.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, в порушення зазначених вище вимог законодавства щодо обов'язку доказування правомірності своїх дій з приводу складання постанови по справі про адміністративне правопорушення, не було надано суду будь-яких доказів на доведення законності складеної постанови, не доведено факту наявності в діях позивача ОСОБА_1 складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, не було надано суду матеріалів, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності саме за ч. 2 ст. 122 КУпАП, зокрема, відеозапису вчиненого правопорушення чи фотографій з місця вчинення правопорушення.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Таким чином, судом встановлено, що при винесенні постанови старшим сержантом поліції ОСОБА_4 не було наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Статтями 245-246 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.
Доказів, які б об'єктивно вказували на вину позивача у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, відповідачем до суду не надано.
Постанова про адміністративне правопорушення, складена відповідачем, не може оцінюватися судом в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України у якості належних і допустимих доказів, що підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази, які б їх обґрунтовували, в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, постанова про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП не відповідає вимогам КУпАП, а тому є незаконною і підлягає скасуванню.
Згідно зі ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені ст. 286 КАС України.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши всі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність в діях позивача об'єктивної сторони правопорушення, а тому і відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, що, в свою чергу, є підставою для задоволення позову, скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 288 КУпАП, в той час як інших судових витрат, які підлягають відшкодуванню, у справі не виявлено.
Згідно з ч. 5 ст. 139 КАС України, оскільки обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, судові витрати компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про національну поліцію», Правилами дорожнього руху України, ст.ст. 7, ч. 1 ст. 121, 245-247, 251, 258, 283, 287, 289 КУпАП, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78,139, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського СРПП № 4 Костянтинівського відділення поліції Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області старшого сержанта поліції Інт Олексія Петровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі - задовольнити.
Постанову поліцейського СРПП № 4 Костянтинівського відділення поліції Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області старшого сержанта поліції Інт Олексія Петровича серії ДПО18 № 473526 від 04 травня 2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Місце реєстрації позивача ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Місцезнаходження відповідача - поліцейського СРПП № 4 Костянтинівського відділення поліції Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області старшого сержанта поліції Інт Олексія Петровича: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Злагоди, 2.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Медінцева