Справа № 716/684/19
29.05.19 року м. Заставна
Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді - Стрільця Я.С.,
за участю секретаря судових засідань - Барабащук О.А.,
представника позивача - Спіжавка А.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. В обґрунтування позову посилається на те, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок з господарськими спорудами і будівлями, розташований по АДРЕСА_1 . У вказаному будинку, крім неї, зареєстрований також відповідач ОСОБА_2 , який протягом тривалого часу, а саме з 2010 року в ньому не проживає. Вона, як власник будинку, не має можливості безперешкодно користуватись, розпоряджатись своїм майном через реєстрацію відповідача в будинку, саме тому, просить усунути їй перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження власністю, шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити та не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, судовою повісткою, однак до суду повернувся поштовий конверт із відміткою «адресат за зазначеною адресою не проживає».
З відповіді на запит стосовно місця реєстрації відповідача (а.с.14) видно, що відповідач ОСОБА_2 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , куди і направлялася судова повістка.
Згідно п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до ч.ч. 4, 10 ст. 130 ЦПК України, у разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Якщо місце перебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи викладене, справу зі згоди представника позивача, розглянуто в порядку заочного розгляду на підставі наявних у ній доказів.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок з господарськими спорудами і будівлями, розташований по АДРЕСА_1 , що вбачається із копій свідоцтв (а.с. 6,7).
У вказаному будинку крім позивача, зареєстрований також відповідач, що вбачається з довідки селищної ради та акту обстеження матеріально - побутових умов проживання (а.с.8-9).
Згідно довідки (а.с. 10-11) відповідач ОСОБА_2 з 11.06.2007 року проживає в Італії.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
У відповідності до положень ст.ст. 321, 383 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
З вищевказаних документів вбачається, що відповідач у будинку позивача не проживає. На сьогоднішній день позивач ОСОБА_1 не може вільно розпоряджатись та користуватись своїм майном на власний розсуд через реєстрацію відповідача у її домоволодінні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судовому засіданні також вказали, що відповідач ОСОБА_2 це онук позивачки, який з 2010 року в будинку позивачки не живе, однак зареєстрований.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до вимог Закону «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст.ст. 319, 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України. Зокрема, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Враховуючи те, що відповідач протягом тривалого часу в спірному будинку не проживає, не відносяться до членів сім'ї позивачки, спільного господарства з позивачкою не веде, то суд приходить до висновку, що відповідач втратив право користування спірним житловим будинком, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі ст.ст. 316, 318, 319, 383, 391 ЦК України, ст. 3 СК України, керуючись ст.ст. 7, 10, 12, 13, 128, 130, 235, 247, 259, 263 - 265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим будинком, розташованим по АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області.
Суддя Я.С. Стрілець