Справа № 22-ц/793/880/19Головуючий по 1 інстанції - Чепурний О.П.
Категорія: 304090000 Доповідач в апеляційній інстанції - Вініченко Б.Б.
30 травня 2019 року Апеляційний суд Черкаської області в складі:
суддів Вініченка Б.Б., Храпка В.Д., Сіренка Ю.В.
за участю секретаря Чуйко А.В.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 28 березня 2019 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У лютому 2018 року позивач звернувся до суду з даним позовом.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказував, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву №б/н від 18.08.2010 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 3900 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Банк свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
В порушення умов договору відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 31.12.2017 року склала 107 661,35 гривень, в тому числі: 3 889, 98 грн - заборгованість за кредитом; 94 189,59 грн - нараховано відсотків за користування кредитом; 3 978,86 грн - нараховано пені та комісію, 500 грн - штраф (фіксована частина); 5 102,92 грн - штраф (процентна складова), яку позивач просив суд стягнути з відповідача разом з понесеними судовими витратами.
Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 28 березня 2019 року задоволено позовні вимоги.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитом 3889, 98 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом 94 189,59 грн; заборгованість за пенею та комісією 3 978,86 грн; штраф (фіксована частина) 500 грн; штраф (процентна складова) 5 102,92 грн, а всього 107 661,35 грн.
В мотивування рішення судом зазначено, що позивач виконав свої обов'язки по кредитному договору б/н від 18.08.2010 року перед відповідачем, надавши кредит в сумі 3900 грн відповідно до умов договору, а відповідач взяті по договору обов'язки не виконав, тіло кредиту, відсотки за користування кредитом та інші витрати відповідно до умов договору не повернув, у зв'язку з чим має заборгованість перед позивачем на загальну суму 107 661, 35 грн, тому позовні вимоги банку підлягають задоволенню.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що рішення суду ухвалене з недоведеними обставинами, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, а тому просив його скасувати та відмовити у позовних вимогах банку.
При цьому в апеляційній скарзі посилається на те, що він не заперечує факт підписання заяви на відкриття карткового рахунку, факт отримання банківської картки, однак відповідач не визнає факт користування кредитним лімітом, та не визнає сам факт встановлення кредитного ліміту в розмірі 3900 грн, не визнає наявність боргу по тілу 3889,98 грн, не визнає нараховані відсотки, штрафи, пеню, оскільки як вбачається з самої заяви про відкриття карткового рахунку, відповідач дав згоду на відкриття кредитного ліміту виключно в розмірі 500 грн.
Вказує, що на момент підписання відповідачем заяви про відкриття карткового рахунку, на сайті банку були розміщені інші Умови та правила надання банківських послуг, які містили процентну ставку за користування кредитом в розмірі 6%, а не 30% як зазначає в розрахунку позивач, а також не містили жодних умов щодо застосування підвищеного розміру процентної ставки (34,80 % та 43,20 % на прострочену заборгованість), які нараховані згідно розрахунку позивача. З наданими до суду позивачем умовами та правилами відповідач не знайомився, їх не приймав та не підписував.
Зазначає, що у зв'язку з тим, що справа розглядалася за правилами спрощеного провадження, а відповідач не був присутнім під час судового розгляду, він був позбавлений можливості подати заяву про застосування строків позовної давності в суді першої інстанції як до основної заборгованості, так і до штрафів та пені. 18 серпня 2010 року відповідачу була видана кредитна картка зі строком дії три роки, тобто до 18.08.2013 року, таким чином строк позовної давності по ній сплив 18.08.2016 року.
Крім того, відповідач зазначає, що кредитний договір, умови якого розміщені в Інтернеті на сайті банку з можливістю в односторонньому порядку їх змінювати є несправедливими по відношенню до споживача. Також стягнення судом одночасно пені та штрафу призводить до подвійної відповідальності позичальника.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає даним вимогам закону.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Як підтверджено матеріалами справи, 18 серпня 2018 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, у відповідності до якої, крім його анкетних даних, зазначено про те, що він бажає отримати кредитний ліміт за платіжною карткою «Універсальна»/GOLD в розмірі 500 грн.
Також в анкеті-заяві зазначено, що він згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомлений і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, що були йому надані для ознайомлення в письмовому вигляді.
До матеріалів справи додано витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», який підписаний позичальником ОСОБА_1 . В наданому витязі вказано, що базова ставка в місяць становить 2,5% (30% річних).
Таким чином, твердження апелянта, що йому не було відомо про відсоткову ставку за наданим кредитом спростовується наданими банком Тарифами, які власноручно підписані Рось Я ОСОБА_2 .
Крім того, колегія суддів не може погодитися з твердженням апелянта в частині того, що на час підписання анкети-заяви діяли зовсім інші Умови та Правила, ніж ті, що надані банком до позовної заяви.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з положеннями статей 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У частинах першій-третій статті 633 ЦК України передбачено, що договори, які укладаються банком з фізичними особами є публічними.
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Колегія суддів, приходить до висновку, що ОСОБА_1 , підписавши 18 серпня 2010 року анкету-заяву, дав свою згоду на те, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами і правилами, а також Тарифами банку складають договір про надання банківських послуг, з якими він ознайомлений. Доказів того, що вимоги банку ґрунтуються на інших умовах, які сторони не узгоджували, відповідач не надав.
При цьому, банком надано до суду редакцію Умов та Правил надання банківських послуг, які затверджені наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256, тобто в редакції, яка діяла на час підписання анкети-заяви 18.08.2010 року.
Разом з тим, перевіривши доводи апеляційної скарги в частині збільшення відсоткової ставки в односторонньому порядку та зміни кредитного ліміту з 500 грн, які вказані у Анкеті-заяві до 3900 грн, то колегія суддів приходить до наступних висновків.
Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, затверджених наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256 передбачено, що банк має право змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менше, ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці за картрахунком, згідно з пунктом 1.1.3.1.9 договору. Якщо протягом 7 днів банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в однобічному порядку, за власним рішенням банку та без попереднього повідомлення клієнта.
Відповідно до пункту 1.1.3.1.9 кредитного договору банк зобов'язаний надавати власнику способом, зазначеним у заяві, виписки про стан картрахунків і про здійсненні за минулий місяць операції за картрахунками. У разі підключення власника до системи Internet Banking (Приват24) виписки надаються через цей комплекс. У разі підключення клієнта до комплексу Mobile Banking банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунка шляхом використання функції СМС-повідомлень.
З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що з 01 вересня 2014 року процентна ставка збільшена до 34,80 %, а з 01 квітня 2015 року до 43,2% за користування кредитом (а.с. 5, 6).
Згідно частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.
Відповідно до статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, за якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
У відповідності до правової позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року № 6-57ц12 боржник вважається належним чином повідомлений про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.
Матеріали справи доказів належного повідомлення позивача про підвищення відсоткової ставки не містять.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що банк змінив умови договору по картковому рахунку в односторонньому порядку без згоди позивача з порушенням Умов та правил надання банківських послуг.
Вказане також узгоджується із висновками викладеними в постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі №515/1844/16-ц та від 13лютого 2019 року у справі №739/533/17-ц.
Таким чином, виходячи з процентної ставки 30% річних, яка має застосовуватись за даним договором, суми заборгованості, період з 01.09.2014 року по 31.12.2017 року за який нараховувалась підвищена відсоткова ставка, беручи до уваги положення пункту 2.1.1.12.6 Умов та Правил, що проценти за користування кредитом визначають з розрахунку 360 календарних днів на рік, сума нарахованих відсотків за означений період становить 3945,09 грн (3889,98 грн заборгованість за тілом х 30% х 1217 днів/360 днів). Сума процентів, яка була нарахована за період з 19.08.2010 року по 31.08.2014 року за відсотковою ставкою 30% становить 1762, 69 грн, а тому загальна сума відсотків за договором складає 5707,78 грн (1 762, 69 грн + 3 945,09 грн) і саме у вказаному розмірі підлягає до стягнення із відповідача.
Разом з тим, щодо збільшення розміру кредитного ліміту, то пунктом 1.1.3.2.3 вказаних умов та правил передбачено право банку змінити розмір наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) в однобічному порядку, за власним рішенням банку та без попереднього повідомлення клієнта.
Щодо тверджень ОСОБА_1 викладених в апеляційній скарзі в частині того, що банком безпідставно стягнуто пеню та штраф за порушення ним грошових зобов'язань, оскільки вказане призведе до подвійної відповідальності, то колегія суддів вважає такі доводи обґрунтованими та керується при цьому наступним.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 31 грудня 2017 року, за розрахунком банку, має заборгованість на загальну суму 107 661,35 грн, яка складається із 3 889,98 грн - заборгованість за кредитом; 94 189, 59 грн - заборгованість за відсотками; 3 978,86 грн - заборгованість за пенею та комісією; а також заборгованість по судовим штрафам в розмірі 5602, 92 грн.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.
Таким чином штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення є неприпустимим.
З врахуванням положень пункту 2.1.1.7.6. Умов та Правил, з відповідача підлягає стягненню штраф, при цьому необхідно враховувати встановлений в ході розгляду справи розмір заборгованості, який загалом становить 9 597, 76 грн (3889,98 грн. + 5707,78 грн), а тому розмір штрафу становить 979, 89 грн (500 грн фіксована складова + (9597,76 х 5%) процентна складова).
Таким чином вимогу банку про стягнення пені в розмірі 3 978,86 грн, колегія суддів вважає необґрунтованою.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
При цьому частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до вимог частини 2 статті 258 ЦК України визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
В апеляційній скарзі скаржником ставиться питання про застосування строків позовної давності, як до періодичних платежів, так і в частині стягнення пені за період понад рік, яке мотивовано тим, що справа розглядалася в суді першої інстанції за правилами спрощеного провадження, відповідач був відсутній під час судового розгляду, а тому був позбавлений можливості подати заяву про застосування строків позовної давності.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги в цій частині, приходить до висновку про їх безпідставність.
За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються, зокрема, малозначні справи.
Згідно частин 1, 4 стаття 277 ЦПК України питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: залишення заяви відповідача без задоволення; розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Частиною 5 статті 279 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Як вбачається із ухвали про відкриття провадження у справі від 18 грудня 2018 року, справу відкрито в порядку спрощеного провадження. При цьому зі змісту даної ухвали видно, що розгляд справи вирішено проводити без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами 28 березня 2019 року. Роз'яснено, що сторони мають право подати клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в такі строки: відповідач в строк для подання відзиву, а позивач - не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. Відповідач має право протягом п'ятнадцяти днів, з дня вручення ухвали про відкриття провадження надіслати суду і позивачу відзив.
Вказану ухвалу суду отримано ОСОБА_1 23 грудня 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 1980100204183.
Жодних клопотань, заяв чи відзиву до суду першої інстанції від відповідача не надходило, в тому числі і заяви про застосування строку позовної давності.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.
Згідно правового висновку, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18), якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.
З наведеного слідує, що відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у суді апеляційної інстанції лише у випадку його неналежного повідомлення судом першої інстанції про час і місце розгляду справи та ухвалення заочного рішення.
Тому у зв'язку із незаявленням відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності в суді першої інстанції, колегія суддів відхиляє вказані доводи скаржника.
Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався на те, що умови кредитного договору є несправедливими по відношенню до нього, як до споживача.
Згідно із статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором; установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Колегія суддів, звертає увагу на те, що ОСОБА_1 , підписавши 18 серпня 2010 року анкету-заяву, дав свою згоду на те, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами і правилами, а також Тарифами банку складають договір про надання банківських послуг, з якими він ознайомлений. Доказів того, що вимоги банку ґрунтуються на інших умовах, які сторони не узгоджували, відповідач не надав.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (згідно із частиною першою статті 627 ЦК України).
Із наданого банком розрахунку заборгованості видно, що позичальник частково здійснював погашення заборгованості, останній платіж був здійснений 24.04.2017 року, що також вказує на те, що він був ознайомлений з умовами договору та погоджувався з ними. До суду із вимогами про визнання недійсним кредитного договору в цілому або в частині не звертався, а тому колегія суддів виходить із презумпції правомірності правочину та з того, що договір при його укладенні відповідав вільному волевиявленню сторін.
Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними, спростовуються сукупністю досліджених при розгляді справи доказів, висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права, та часткового задоволення вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною 10 вказаної статті передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Керуючись ст. ст. 268, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 28 березня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 18.08.2010 року, яка складається з: 3 889, 98 грн - заборгованість за кредитом; 5 707, 78 грн - заборгованість про процентам за користування кредитом; 979, 89 грн - штрафу, а всього 10 577, 65 грн.
Стягнути із Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 2 237, 30 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: