Справа №702/353/19
Провадження №2-а/702/10/19
30 травня 2019 року м. Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого-судді Мазай Н.В.,
з участю секретаря судових засідань Ясінської О.А.,
позивача: ОСОБА_1
відповідач: не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до рядового поліції батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Шелудька Антона Васильовича про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
встановив:
Позивач 18.04.2019 звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Підставою для звернення вважає те, що Шелудьком Антоном ОСОБА_2 , рядовим поліції, батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква, 1 батальйон, 2 рота (далі-відповідач) винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ №1053491 від 08 квітня 2019 року (далі-оскаржувана постанова), згідно з якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
За змістом оскаржуваної постанови позивач 08.04.2019 об 11 год. 56 хв. в смт. Чабани дороги М-05 (17 км), позначений знаком НОМЕР_1 «початок населеного пункту», рухався зі швидкістю 76 км/год, чим перевищив дозволену швидкість на 26 км/год та порушив пункт 12.4. ПДР, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306 (далі-ПДР), яким встановлено обмеження швидкості руху транспортних засобів у населених пунктах на рівні 50 км/год. Швидкість вимірювалась приладом ТRUCAM 000789.
Свою винуватість позивач повністю заперечує, оскільки рухався у вказаному населеному пункті з допустимою швидкістю 50 км/год і його автомобіль рухався в потоці інших транспортних засобів, які рухалися у попутному та зустрічному напрямках, у зв'язку з чим у позивача є всі підстави не довіряти технічному приладу вимірювання швидкості. Крім цього, інспектор поліції не надавав документи про перевірку сертифікатів вимірювального приладу. Відповідач не роз'яснював, чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винуватий позивач у його вчиненні.
Крім того, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачу не було надано можливості отримати інформацію щодо законності використання пристрою вимірювання швидкості руху ТRUCAM 000789 саме відповідачем, не було надано інформацію хто саме отримував даний пристрій під підпис та несе відповідальність за його зберігання, налаштування і використання, у тому разі якщо цей пристрій було передано від іншого члена екіпажу, то на якій підставі та чи наявні відповідні документи про передачу.
Також, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, по якій винесено оскаржувану постанову, відповідач не підтвердив належними і допустимими доказами своє вміння користуватися відповідним пристроєм, зокрема, у відповідача були відсутні докази про проходження ним будь-якого навчання з питань використання пристрою вимірювання швидкості руху ТRUCAM 000789.
Даний пристрій не є стаціонарним, не розміщений на тринозі, а тому не може об'єктивно та достовірно вимірювати швидкість руху транспортних засобів, оскільки будь-який рух особи, яка його тримає під час здійснення вимірювання або невірний кут тримання цього пристрою обов'язково призведуть до викривлення показників зафіксованої швидкості.
Правопорушення зафіксовано відповідачем на вимірювач швидкості ТRUCAM 000789, однак використання лазерного вимірювача швидкості автотранспортних засобів L TI 20/20 ТRUCAM, який зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за №УЗ 197-12, є неправомірним, у зв'язку із виключенням даного типу засобу вимірювальної техніки із Державного реєстру наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1362 від 02.11.2015 року.
Вказаний тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 ТRUCAM зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12, затверджений сертифікатом №UA-М1/1-2903-2012, виданим Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 29 серпня 2012 року.
Наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 19 лютого 2002 року №100, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04 березня 2002 року за №222/6510, який втратив чинність на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 14 червня 2016 року №972, затверджено Порядок оформлення та видачі сертифікатів затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу та свідоцтв про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки (далі-Порядок).
Згідно з пункту 2.5 Порядку сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки та свідоцтва оформлюються на типи засобів вимірювальної техніки, які занесено під одним реєстраційним номером до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки.
Пунктом 2.6 Порядку передбачено, що сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки та свідоцтва про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки чинні до вилучення відповідних типів засобів вимірювальної техніки з Державного реєстру.
Під час дії вищевказаного Положення наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02 листопада 2015 року №1362 були внесені зміни до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, а саме: були виключені з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки певні типи засобів вимірювальної техніки, унесені до нього за відповідними номерами, зокрема №УЗ 197-12.
Отже, тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 ТruCAM, який зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за №УЗ197-12, є виключеним з Державного реєстру на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02 листопада 2015 року № 1362 та сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки № UA-М1/1- 2903-2012 від 29 серпня 2012 року є не чинним з 02 листопада 2015 року.
Таким чином, вимірювання швидкості руху автомобіля позивача було проведено за допомогою несертифікованого технічного засобу.
Стаття 255 КУпАП не передбачає використання показників пристрою ТRUCAM як доказів у справі про адміністративне правопорушення, оскільки даний пристрій не підпадає під визначення технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, шо стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, яке дається в пункті 3 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 року № 1026, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 року за №28/32999.
Таким чином, докази у справі про адміністративне правопорушення у якій винесено оскаржувану постанова одержані з порушенням порядку, встановленого законом та відповідачем винесена оскаржувана постанова на основі недопустимих доказів.
Оскаржувану постанову винесено із істотним порушенням його прав та правових гарантій, а саме: на місці вчинення правопорушення (просто на дорозі) та відразу після того, як правопорушення, ніби-то, було вчинено, а тому він не мав часу та, відповідно, фізичної можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст.268 КпАП України, зокрема, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою, тощо; не було проведено відповідачем підготовку до розгляду справи про адміністративне правопорушення; не складено відповідачем, всупереч ч. 5 ст. 258 КУпАП, протоколу про адміністративне правопорушення, при його запереченні щодо вчиненого правопорушення, що не дало йому можливості ніяким чином висловити свою незгоду із винністю у вчиненні адміністративного правопорушення; відповідач не отримав його пояснень; не долучено доказів, чим порушено ст. 268 КУпАП.
За таких умов постанову слід визнати такою, яка винесена без достатніх доказів.
Винесення рішення з питання наявності або відсутності складу правопорушення, вини конкретної особи, тощо, може здійснюватися тільки судом. Винесення такого рішення будь-якою іншою службовою особою є привласненням функції правосуддя.
Просить постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАВ №1053491 від 08 квітня 2019 року, складену Шелудько Антоном Васильовичем, рядовим поліції, батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква, 1 батальйон, 2 рота, у відповідності до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень визнати незаконною та скасувати, провадження у даній адміністративній справі закрити.
На адресу суду 11.05.2019 від представника відповідача надійшов відзив, відповідно до якого згідно постанови, 08.04.2019 о 11 год. 56 хв. водій, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем CITROEN BERLINGO, н.з. НОМЕР_2 , на 17 км автомобільної дороги М-05 Київ-Одеса, в населеному пункті село Чабани, рухався зі швидкістю 76 км/год, чим перевищив дозволену швидкість на 26 км/год (швидкість вимірювалась приладом TruCAM ТС 000789), чим порушив вимоги пункту 12.4 ПДР, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 №1306 (далі-ПДР). Внаслідок чого ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП) та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.
У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год (пункт 12.4 ПДР).
У відповідності до частини 1 статті 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 35 ЗУ «Про Національну поліцію» передбачає випадки в яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби. До них відноситься, зокрема якщо водій порушив ПДР.
Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, передбачені частиною першою, другою та третьою статті 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У цьому випадку уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Вказані положення кореспондуються з частиною 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853) (далі - Інструкція).
Відповідно до частини 2 розділу III Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, зокрема частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Тобто, дані норми, навіть у випадку незгоди позивача з вчиненим правопорушенням, виключають можливість складення протоколу та зобов'язуютьвідповідача за результатами розгляду справи приймати відповідне рішення та без складання протоколу виносити постанову про адміністративне правопорушення.
Відповідно до статей 249, 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито і за місцем його вчинення.
Інспектор патрульної поліції, який уповноважений виносити постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності, на місці вчинення адміністративного правопорушення, зокрема, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, мас право здійснювати розгляд адміністративної справи де було вчинено таке адміністративне правопорушення та на місці де він несе службу в той час.
Відтак підготовка та розгляд справи про адміністративне правопорушення у відповідності до статті 276 КУпАПвідповідачем за місцем його перебування та виконанням ним посадових обов'язків, який в даному випадку був уповноважений розглядати вказану адміністративну справу на місці здійснення адміністративного правопорушення безпосередньо в присутності особи відносно якої розглядалася вказана адміністративна справа.
При застосуванні положень статті 276 КУпАП також слід враховувати зміни до норм КУпАП, які були внесені після прийняття ЗУ «Про Національну поліцію» та те, що рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015, яке містить роз'яснення щодо застосування словосполучень використаних у нормах КУпАП «на місці» та «за місцем», прийнято також до набрання чинності цього Закону, тобто без врахування його положень.
Тобто, на теперішній час, згідно з положеннями КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху інспектором патрульної поліції не складається, саме інспектор (працівник органу і підрозділу Національної поліції, який має спеціальне звання), а не Управління патрульної поліції, уповноважений розглядати адміністративну справу та за результатами її розгляду виносити постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Таким чином інспектор патрульної поліції, який уповноважений виносити постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності, на місці вчинення адміністративного правопорушення, зокрема, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, має право здійснювати розгляд адміністративної справи де було вчинено таке адміністративне правопорушення та на місці де він несе службу в той час.
Відтак, підготовка та розгляд справи про адміністративне правопорушення у відповідності до статті 276 КУпАП здійснена відповідачем за місцем його перебування та виконанням ним посадових обов'язків, який в даному випадку був уповноважений розглядати вказану адміністративну справу на місці здійснення адміністративного правопорушення, а не за місцем розташування БПП в м. Біла Церква УПП у Київській області ДПП чи УПП у Київській області ДПП (які не мають повноважень здійснювати розгляд адміністративних справ та виносити відповідні постанови).
Відтак, на виконання вищевказаних вимог та вимог ст. ст. 268, 278, 279 КУпАП, відповідач, розпочавши розгляд справи, назвав своє ім'я, посаду та спеціальне звання, зазначив порушення, яке вчинив позивач, а саме керуючи транспортним засобом в населеному пункті рухався зі швидкістю 76 км/год, чим перевищив дозволену швидкість на 26 км/год і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, пояснив позивачеві його права та надав можливість надати письмові чи усні пояснення з приводу вчиненого правопорушення. Після чого інспектор здійснив дослідження та оцінку наявних доказів та повідомив позивача про прийняте по справі рішення (накладення штрафу на позивача в розмірі 255 грн. 00 коп.) та виніс постанову.
Положеннями КУпАП, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом IV КУпАП, не здійснювалося. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень частини 4 статті 258 КУпАП.
Винесення постанови відповідачем в порядку скороченого провадження на місці вчинення правопорушення позивачем було здійснено відповідно до та в межах чинного законодавства.
Санкція статті КУпАП, відповідно до якої позивача було притягнуто до відповідальності, не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином, відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Також, зазначає, що законом не визнана обов'язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв'язку, як і не обгрунтував, що вчиняв дії, спрямовані саме на прибуття адвоката на місце зупинки транспортного засобу.
В ході розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідач не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі, про що роз'яснено порушнику.
Таким чином, розглядаючи дану адміністративну справу відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.
Лазерний вимірювач швидкості ТruСаm LТІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1 200 м.
З відстані у 350-450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону.
Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості.
При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника.
Виробник приладу ТruСаm (LТІ, США) застосував алгоритм шифрування АES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення.
Правильність реалізації у приладі ТruСаm зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але, також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Тому, достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому числі під час її пред'явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі.
Враховуючи викладене, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов'язковим.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UA-MI/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruСАМ», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12. Чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію.
Крім того, така процедура як «сертифікація» взагалі вже не міститься в нормах чинного законодавства України.
Всі прилади, шо використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruСАМ визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05.04.2012 N 437 і становить 1 рік.
Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 08.02.2016 №193.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/13822, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 15.11.2018, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 №ТС000789, є придатним до застосування.
Відтак, твердження позивача, викладенні у позові, є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом. Також вищевказане дає підстави стверджувати, що позивач звернувся з позовною заявою до суду не з метою захистити свої порушені права та інтереси, а з метою уникнути відповідальності за вчинене ним правопорушення.
Сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності не є підставою для звільнення позивача від адміністративної відповідальності та скасування постанови.
Вимоги позивача в частині закриття провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення не можуть підлягати задоволенню, оскільки згідно статті 284 КУпАП вирішення питання про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення належить до компетенції органу, що приймав рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, а відтак це повноваження інспектора, а не суду.
Просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 23.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду з повідомленням сторін, відкрито провадження в адміністративній, витребувано від батальйону патрульної поліції в м.Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області ДПП копію матеріалів, на підставі яких винесена постанова серії ЕАВ №1053491 від 08.04.2019, в тому числі матеріали фото та відеофіксації події про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав повністю, просить його задоволити та додатково пояснив, що вбачає при складанні оскаржуваної постанови порушення своїх прав, а саме працівником поліції не складено протокол при наявності його заперечень з приводу вчиненого правопорушення, розгляд справи працівником поліції проведено на місці зупинки транспортного засобу, не було забезпечено право на правову допомогу, швидкість руху автомобіля вимірювалася неналежним приладом. Вважає, що відзив на позов подано не повноважною особою, довіреність на представництво інтересів відповідача посвідчена неповноважною особою.
У судове засідання відповідач рядовий поліції батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Шелудько Антон Васильович не з'явився по невідомій суду причині. Про дату, час та місце розгляду справи, повідомлений у встановленому законом порядку.
Суд, дослідивши надані письмові докази, встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №1053491 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченою ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. (а.с.14).
За змістом оскаржуваної постанови, 08.04.2019 о 11 год 56 хв ОСОБА_1 в смт. Чабани, М-05 17 км, позначений дорожнім знаком 5.45 «початок населеного пункту» рухався зі швидкістю 76 км/год, чим перевищив швидкість на 26 км/год, чим порушив п.п. 12.4 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Копія даної постанови вручена особисто позивачу, що підтверджується його особистим підписом в оскаржуваній постанові (а.с.14).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26 травня 2015 наданого за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу офіційного тлумачення положення частини першої ст.276 КУпАП органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Основного Закону України).
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно п. п.1, 2 ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
Відповідно до п.1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п.12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год (нові зміни з 01.01.2018).
Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно п.8 ч. 1 ст.23 ЗУ «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ч.1 ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, в тому числі про порушення правил дорожнього руху, передбачені частиною першою, другою, третьою і п'ятою статті 122 КУпАП.
Згідно ч.2 ст.222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст.258 КУпАП.
Згідно ч.2 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Відповідно до ч.4 ст.258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Згідно ч.5 ст.258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (далі-Інструкція) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, що спростовує посилання позивача на неправомірність дій відповідача в частині не складення протоколу про адміністративне правопорушення при його незгоді з вчиненим правопорушенням.
Згідно ч.1 Розділу III Інструкції справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Посилання позивача, як на підставу для задоволення позову на те, що працівник поліції неправомірно наклав на нього штраф, тобто виніс постанову, саме на місці зупинки транспортного засобу не може бути підставою для задоволення позову та спростовується положеннями ст. 258 КУпАП, яку відповідно до ЗУ від 14.07.2015 №596-УІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» доповнено новою частиною, якою розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.
Так, згідно ч.4 ст.258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Таким чином, Рішення Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26 травня 2015 року приймалось до внесення змін у статтю 258 КУпАП.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 15.03.2018 по справі №554/5558/16-а, від 12.03.2018 по справі №751/6165/17.
Відповідно до ч.10 розділу ІІІ Інструкції поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Згідно ч.2 ст.283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ч.5 розділу IV Інструкції постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Згідно ч.5 ст.285 КУпАП у випадках, передбачених ст.258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.
Відповідно до ч.6 ст.258 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідач скористався своїм правом відповідно до ст.162 КАС України щодо подання відзиву, виклав свої заперечення та надав докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, та докази, на підставі яких приймалась оскаржувана постанова.
Посилання позивача на те, що відзив подано неповноважною особою, спростовується довіреністю № 87/41/3/01-2019 від 03.01.2019, відповідно до якої Департамент патрульної поліції (далі Довіритель) відповідно до вимог законодавства уповноважує Орлова Олександра Сергійовича ( особа, яка підписала відзив) представляти та або захищати права та законні інтереси Довірителя і його структурних підрозділів, територіальних (відокремлених) підрозділів ( у тому числі управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції та управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції) та інтереси посадових осіб Довірителя крім іншого в судах ( усіх судах загальної юрисдикції всіх інстанцій, відповідно до ЗУ « Про судоустрій і статус суддів»), яка дійсна до 31 грудня 2019 ( а.с.42).
Так, відповідачем надано фото з лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 №ТС000789 на якому зафіксовано факт перевищення швидкості позивачем. Так, на фото з лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 №ТС000789 зафіксовано автомобіль білого кольору із номерним знаком НОМЕР_2 , який рухався 08.04.2019 о 11:53 год, зі швидкістю 76 км/год.
Посилання позивача, як на підставу задоволення позову на те, що відповідачем незаконно використовувався вимірювальний прилад TruCAM LTI 20/20 №ТС000789, не можуть бути підставою для задоволення позову, виходячи із наступного.
Згідно сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки серії А №006694, №UA-МІ/І-2903-2012, виданий 29 серпня 2012, виданого Laser Technology, Inc., США засвідчено, що на підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20TruCAM», який зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12. Міжповірочний інтервал, установлений під час затвердження типу вимірювача - не більше одного року ( а.с.38).
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №193 від 08.02.2016 «Про затвердження Порядку проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів» установлено, що під час проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що випущені з виробництва та мають сертифікати відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, видані до набрання чинності Законом України “Про метрологію та метрологічну діяльність”, дозволяється застосовувати методики повірки, визначені в експлуатаційних документах на ці засоби вимірювальної техніки та галузевих нормативних документах до затвердження методик повірки відповідних засобів вимірювальної техніки згідно з Порядком, затвердженим цим наказом.
Процедура та умови проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки (далі - ЗВТ), що перебувають в експлуатації, а також оформлення її результатів, передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №193 від 08.02.2016 «Про затвердження Порядку проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів».
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/13822, яке чинне до 15 листопада 2019 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 №ТС000789, виробник Laser Technology Inc., США, відповідає вимогам технічної документації на вимірювач. Діапазон вимірювань швидкості-від 2 км/год до 320 км/год. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: ±2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год; ±1% в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год. ( а.с. 39).
Згідно експертного висновку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України №04/02/03-3008 від 27.09.2018, об'єктом експертизи був лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20TruCAM, виготовлений компанією Laser Technology Inc., США, в об'єкті експертизи правильно реалізовано криптографічний алгоритм шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IEC 18033-3:2015, із довжиною ключа 256 біт. Об'єкт експертизи забезпечує конфіденційність, цілість та автентичність зареєстрованих даних. Дія експертного висновку поширюється на зразки об'єкта експертизи із заводськими номерами наведеними у додатку, в тому числі і на №ТС000789, що спростовує посилання позивача на проведення вимірювання швидкості руху автомобіля несертифікованим засобом.
Суд вважає, що посилання позивача, як на підставу для задоволення позову відсутність належного посвідчення відповідачем копій вищеописаних документів, не може бути достатньою підставою для задоволення позову та виходить з наступного.
Відповідно до ч. 6 ст. 94 КАС України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Позивач не звертався до суду з клопотанням про витребування оригіналів документів, які подано представником відповідача до суду, а суд вказані докази під сумнів не ставить, оскільки вони подані з відзивом на позов, повноважною особою.
Посилання позивача, як на підставу задоволення позову те, що відповідач не надав доказів свого вміння користування пристроєм TruCAM, не можуть бути задоволенні, оскільки відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Порядок застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів, передбачений Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом МВС України №1026 від 18.12.2018 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису».
Позивачем на надано жодного доказу того, що він має повноваження щодо оцінювання професійного рівня та особистих якостей відповідача, його відповідності займаній посаді та не вказує на норму Закону, якою передбачено обов'язок відповідача надавати позивачу докази свого вміння користування приладом TruCAM.
Позивачем не надано доказів звернення з клопотанням про надання сертифікату відповідності вимірювального приладу відповідно до вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015.
Посилання позивача, як на підставу задоволення позову, те, що він був позбавлений права на захист та не відібрано у нього пояснення, не можуть бути задоволені, оскільки спростовуються оскаржуваною постановою, яка була вручена особисто позивачу. Позивачем не надано суду належних доказів в обґрунтування обмеження реалізації ним прав, закріплених статтею 268 КУпАП, оскільки позивач був присутній на місці складання постанови ( а.с.14), був повідомлений про її складання, він мав можливість під час спілкування висловити свої заперечення та доводи по суті вчиненого правопорушення, що було реалізовано позивачем, з огляду на його посилання в позові про висловлення незгоди з учиненним правопорушенням як підставу для складення протоколу про адміністративне правопорушення, але працівник поліції не взяв їх до уваги, що свідчить про можливість реалізації своїх прав та об'єктивне рішення інспектора, як посадової особи, що приймає рішення у справі.
Крім цього, позивач не надав доказів, що він був позбавлений можливості скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв'язку та не надав доказів вчинення дій, спрямованих на прибуття адвоката на місце зупинки транспортного засобу.
Посилання позивача, як на підставу задоволення позову, на окремі недоліки оформлення оскаржуваної постанови, не можуть бути задоволені, оскільки окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.
Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.
Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року по справі №826/11623/16 (провадження №К/9901/50453/18) та в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року по справі справа №826/15341/15 (провадження №К/9901/19896/18).
Вимога позивача про визнання оскаржуваної постанови незаконною, не підлягає до задоволення, оскільки такий спосіб судового захисту прав позивача не передбачений ч.3 ст.286 КАС України, відповідно до якої за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Вимога позивача про закриття провадження у справі не підлягає до задоволення, оскільки ст.247 КУпАП, передбачені вичерпні обставини за яких провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, судом при розгляді справи таких обставин не встановлено.
Системний аналіз вищевказаних норм чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що відповідач діяв у межах та у спосіб передбачені чинним законодавством України, а постанова про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 1053491 від 08.04.2019 відповідає вимогам ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, оцінюючи усі докази, які були досліджені у їх сукупності та враховуючи наявність у справі належних доказів того, що у діях позивача присутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 122 КУпАП суд вважає, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення на позивача за ч. 1 ст. 122 КУпАП є цілком законною та обґрунтованою, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.5 ст.139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а тому судові витрати відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 19, 77, 78, 79, 229, 241-246, 250, 286, 295, 296 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до рядового поліції батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Шелудька Антона Васильовича про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, відмовити повністю.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Монастирищенський районний суд Черкаської області до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Монастирищенським РВ УМВС України в Черкаській області 09.06.2000, зареєстрований: АДРЕСА_1 .
Відповідач: рядовий поліції, батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква, 1 батальйон, 2 рота ОСОБА_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 .
Суддя: Н.В. Мазай