24 травня 2019 рокуСправа №: 695/1131/19
Номер провадження 3/695/726/19
24 травня 2019 рокум. Золотоноша
Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Середа Л.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно;
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою АДРЕСА_1 , -
за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 21.03.2019 року, серії ГР №354184 ОСОБА_1 13.03.2019 рок. Близько 08 год. 45 хв. в АДРЕСА_2 . АДРЕСА_1 по АДРЕСА_3 , на території Благодатнівської ЗОШ вчинив боулінг, а саме вів дитину ОСОБА_2 за руку проти його волі до директора, чим проявив фізичне насильство відносно малолітнього, що могло заподіяти психологічну шкоду дитині.
Під час розгляду матеріалів справи ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаного вище правопорушення не визнав, а обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення заперечував повністю, пояснивши, що він 13.03.2019 року, на підставі рішення батьківських зборів від 14.02.2019 року чергував на уроці та помітив неналежну поведінку ОСОБА_3 , який почав сперечатися із своїм однокласником ОСОБА_4 , а потім почав виштовхувати останнього із-за парти бажаючи зайняти його місце. На зауваження ОСОБА_3 не реагував, а потім і зовсім бажав покинути клас та втекти з уроків, а тому він взявши останнього за руку, повів до директора. Жодних дій психологічного чи фізичного насильства відносно ОСОБА_3 він не застосовував, сам ОСОБА_3 до директора йшов добровільно та після розмови із останнім повернувся до себе у клас. Після цього ОСОБА_3 на свій стан здоров'я чи біль у руках нікому не скаржився, а лише після закінчення уроків до нього зателефонувала мати ОСОБА_3 та почали кричати та погрожувати йому.
Суддя вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. ст. 251, 252, 280 КупАП наявність адміністративного правопорушення і винність у його вчинені особи та інші обставини, що мають істотне значення для правильності вирішення справи про адміністративні правопорушення, підлягають доказуванню передбаченими законом способами, оцінка відповідних доказів має ґрунтуватись на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності та законі. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, поряд з іншим, підлягає з'ясуванню, чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна дана особа у його вчинені та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Нормами ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом, що передбачено ст. 7 КУпАП.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення наявності складу адміністративного правопорушення, який повинен встановлюватись на підставі відповідних доказів, що стверджують не тільки наявність правопорушення, а й вини особи у його вчиненні.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 21.03.2019 року, ОСОБА_1 інкримінується вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-4 КУпАП, що передбачає відповідальність за булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого.
На підтвердження вини ОСОБА_1 до матеріалів справи надані пояснення свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та самого ОСОБА_3 .
Із письмових пояснень ОСОБА_3 вбачається, що він є братом ОСОБА_3 та перебував 13.03.2019 року із ним в класі, а коли ОСОБА_6 почав сваритися за місце у класі до нього підійшов ОСОБА_1 та взявши за руку повів до директора школи.
Із вказаних пояснень не можливо дійти висновку, про застосування ОСОБА_1 фізичного чи психологічного насильства відносно ОСОБА_3 чи завдання йому фізичного болю.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_5 , 13.03.2019 року після уроків додому повернувся її син ОСОБА_6 , який плакав та пояснив що з ним відбулося. Після того до неї зателефонувала завуч школи та повідомила, що ОСОБА_7 було погано. Він був блідий та погано себе почував. ОСОБА_6 пояснив їй, що ОСОБА_1 боляче тягав його за руку.
При розгляді даної справи суддя зважає, що пояснення ОСОБА_5 ґрунтуються на розповіді лише її дитини, особисто вона не була свідком будь-яких подій, які сталися 13.03.2019 року о 08 год. 45 хв. в приміщенні школи, окрім того матеріали справи не містять жодних доказів наявності взаємозв'язку між поганим самопочуттям ОСОБА_8 А.Ю. та діями ОСОБА_1 .. Матеріали справи не містять жодних даних про заподіяння фізичної шкоди ОСОБА_3 ..
Як вбачається із письмових пояснень ОСОБА_3 , 13.03.2019 року перебуваючи у школі на уроці до нього підійшов ОСОБА_1 та взяв його за руку почав вести до директора, в цей час він виривався, хватався за перила сходів, однак ОСОБА_1 стиснувши руку сильніше, силою продовжував тягнути його до директора школи. Після розмови з директором, його за руку відвели до класу для продовження уроків.
Разом із тим в матеріалах справи наявні пояснення свідка ОСОБА_9 від 21.03.2019 року, відповідно до яких вона 13.03.2019 року йшла у свій клас та побачила, що ОСОБА_1 вів за руку учня 3-Б класу Глиба ОСОБА_10 , при цьому дитина йшла добровільно та не виривалася.
Вказані пояснення були долучені працівниками поліції до матеріалів справи, однак при складенні протоколу про адміністративне правопорушення до уваги взяті не були.
Окрім того суддя зважає і на те, що як вбачається із самих пояснень ОСОБА_3 при його конфлікті із ОСОБА_1 була присутня класний керівник ОСОБА_11 , яка із невідомих суду причин, для з'ясування усіх обставин справи, працівниками поліції опитана не була.
Як вбачається із письмових пояснень ОСОБА_11 від 22.05.2019 року, які додані ОСОБА_1 на підтвердження відсутності події адміністративного правопорушення, вона вийшла взяти класний журнал та коли повернулася до класу то помітила як ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стояли в класі біля класної дошки, закритий портфель ОСОБА_6 тримав у руках, а потім закинув його на плечі та вийшов із класу сказавши, що йде додому. ОСОБА_1 теж вийшов з класу, взяв ОСОБА_12 за руку і сказав, що відведе до директора. Після цього вони пішли по коридору.
Таким чином суддя констатує, що матеріали справи не містять доказів вчинення ОСОБА_1 дій, які можна кваліфікувати за ч. 1 ст. 173-4 КУпАП. Матеріали справи не підтверджують факту застосування фізичного насильства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 , заподіяння йому фізичної чи психічної шкоди. Пояснення свідків суперечать один одному, є неповними та ґрунтуються на суб'єктивному ставленні до події, яка відбулася 13.03.2019 року.
Суддя не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст.17 3акону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Частина 1 статті 6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який ... встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення". Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". А згідно з положеннями ч. З ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення, зазначаючи у своїх рішеннях про те, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Склад правопорушення - це сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Виходячи з положень ст. 8, ст. 62Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рішенні по справі "Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії" ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до висновку що в судовому засіданні не знайшло підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-4 КУпАП, оскільки не надано допустимих та належних доказів його вини в скоєнні адміністративного правопорушення, та не доведено усі обставини, про які зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, а тому справа про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-4КУпАП підлягає закриттю за відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення відповідно до ст. 247 ч. 1 п. 1 КУпАП.
На підставі зазначеного та керуючись
ст., ст. 283, 284, 247 п.1 КУпАП, суддя,-
Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-4 КУпАП провадженням закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Черкаської області через Золотоніський міськрайонний суд протягом 10 днів.
Суддя Середа Л.В.