ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
25 січня 2008 року 16:10 № 7/84
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Арсірія Р.О. , суддів Кочана В.М. Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Фондова перспектива"
до Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку
пропро визнання протиправними і нечинними рішень
Представники:
від позивачаШурубалко Р.В. -представник за довіреністю
від відповідача Васильківська В.Є. -представник за довіреністю
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Фондова перспектива»(далі - Позивач) звернулося до суду з позовом до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - Відповідач) з позовом про визнання протиправними і нечинними з моменту прийняття Рішень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 05.06.07 №№ 1177-1179 та від 25.06.07 №№ 1378-1380.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідачем неправомірно винесені оскаржувані рішення, оскільки Позивачем були сформовані статутні фонди пайових інвестиційних венчурних фондів закритого типу, а саме були розміщені інвестиційні сертифікати, відповідно до договорів купівлі-продажу цінних паперів, за якими була передбачена розстрочка платежу, що на думку позивача, повністю ч.3 ст.42 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)».
У зв'язку з цим позивач просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою від 10.09.07 було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання на 25.09.07 о 10:20.
Відповідач надав суду заперечення на адміністративний позов, в якому зазначив, що позивач не дотримався вимог Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»в частині формування мінімального обсягу активів пайових інвестиційних венчурних фондів закритого типу. Таким чином, Відповідач вважає, що прийняті ним рішення є правомірними, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
25.01.08 в судовому засіданні представник позивача подав суду заяву про часткову відмову від позову, в якій зазначив, що відповідно до ч.1 ст.51, ч.2 ст.59, ч.1 ст.136 Кодексу адміністративного судочинства України відмовляється від позовних вимог щодо визнання протиправними та повністю нечинними з моменту прийняття рішень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 05.06.2007 № 1177 (стосовно ПВІФ «Промисловий») та № 1178 (стосовно ПВІФ «Будівельний»), а також рішень від 25.06.2007 № 1379 та № 1380, прийнятих Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку стосовно ПВІФ «Промисловий» та «Будівельний».
Позовні вимоги в частині оскарження рішень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо ПВІФ «Спринт»Позивач підтримав у повному обсязі.
Суд роз'яснив позивачу наслідки відмови від позову, після чого прийняв заяву позивачу про відмову від позову, що є підставою для закриття провадження у справі в частині позовних вимог, по яких прийнято відмову.
За результатами розгляду документів і матеріалів поданих позивачем та відповідачем, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:
Позивач є інвестором та власником пайового інвестиційного венчурного фонду закритого типу «Спринт».
Відповідно до п.2.5 Проспекту емісії ПВІФ «Спринт»терміном для досягнення нормативів діяльності фонду встановлено 09.05.2007.
Позивач розмістив інвестиційні сертифікати ПВІФ «Спринт»відповідно до Договору купівлі-продажу цінних паперів № С-1 від 04.05.2007 року в кількості 535 000 штук за номіналом 1,00 гривня, загальна сума Договору склала 535 000,00 гривень. Відповідно до пп. 2.1.1. вищевказаного Договору купівлі-продажу цінних паперів покупець (Позивач) зобов'язався протягом 30 календарних днів з моменту підписання Договору сторонами оплатити продавцю (Позивач як КУА ПВІФ Спринт) загальну суму Договору, а саме 535 000,00 гривень.
Як вбачається із звітів про результати розміщення цінних паперів ІСІ по ПВІФ «Спринт»- за договором купівлі-продажу № С-1 від 04.05.07 станом на 07.05.07 продавцем були отримані грошові кошти в розмірі 200 000 грн., а 11.05.07 -в розмірі 335 000 грн.
Рішеннями Відповідача № 1179 від 05.06.07 про невідповідність пайового венчурного інвестиційного фонду «Спринт»недиверсифікованого виду закритого типу ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Фондова перспектива»щодо мінімального обсягу активів ІСІ, ПВІФ «Спринт»визнано такими, що не відповідає вимогам щодо мінімального обсягу активів.
Рішеннями Відповідача № 1378 від 25.06.07 визнано випуск інвестиційних сертифікатів ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Фондова перспектива»(пайовий венчурний інвестиційний фонд «Спринт»не диверсифікованого виду закритого типу) на загальну суму 10 000 000 грн., номінальною вартістю 1 грн., бездокументарної форми випуску, зареєстрованого ДКЦПФР від 19.12.2006 № 544, таким, що не відбувся.
Позивач, обґрунтовуючи правомірність своїх дій посилається на ст. 42 Закону України „Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” якою передбачено, що оплата у розстрочку допускається виключно для цінних паперів венчурного фонду.
Відповідно до п.2.12 Положенням «Про порядок розміщення, обігу та викупу інститутів спільного інвестування», затвердженого Рішенням ДКЦПФР від 09.01.2003 року №3, цінні папери інституту спільного інвестування, що розміщуються, можуть придбаватися тільки за грошові кошти, при цьому, неповна оплата цінних паперів інституту спільного інвестування, за винятком цінних паперів венчурного фонду, не дозволяється.
Договором купівлі-продажу цінних паперів № С-1 від 04.05.2007 передбачається здійснення розстрочки платежу за придбані інвесторами інвестиційні сертифікати пайових інвестиційних фондів, що в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства.
Позивач також керується статтею 5 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», де зазначено, що право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача. При цьому, із статті 334 Цивільного кодексу України вбачається, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлене договором або законом. В Договорі купівлі-продажу цінних паперів № С-1 від 04.05.2007 року в пп. 2.4. зазначено, що право власності на інвестиційні сертифікати переходить до покупця з моменту їх зарахування на рахунок в цінних паперах покупця у власного зберігача.
Отже, інвестиційні сертифікати пайових інвестиційних фондів фактично були придбані інвесторами в момент їх зарахування на рахунки в цінних паперах інвесторів у власних зберігачів, а відповідно до ст. 3 Закону „Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” розміщені цінні папери - цінні папери ІСІ, придбані інвесторами під час розміщення.
Таким чином, позивач вважає, що пайові інвестиційні фонди здійснили розміщення своїх інвестиційних сертифікатів для досягнення нормативів діяльності в обсязі і в строки, встановлені чинним законодавством, для цих пайових венчурних інвестиційних фондів недиверсифікованого виду закритого типу.
Разом з тим, Відповідач зазначив про те, що станом на 09.05.07 оплата за інвестиційні сертифікати здійснена не була, суми, які підлягають сплаті за інвестиційні сертифікати станом на 09.05.07 перебувають у дебіторській заборгованості.
Зважаючи на вищевикладене, суд зазначає наступне.
Відповідно до Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»пайовий інвестиційний фонд - це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності (ст.22 Закону).
Згідно зі ст.3 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»зазначено, що ІСІ належить до закритого типу, якщо він (або компанія з управління його активами) не бере на себе зобов'язань щодо викупу цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління його активами) до моменту його реорганізації або ліквідації. ІСІ, які не мають усіх ознак диверсифікованого ІСІ, є не диверсифікованими. ІСІ вважається диверсифікованим, якщо він одночасно відповідає таким вимогам: кількість цінних паперів одного емітента в активах ІСІ не перевищує 10 відсотків загального обсягу їх емісії; сумарна вартість цінних паперів, що становлять активи ІСІ в кількості, більшій, ніж 5 відсотків загального обсягу їх емісії, на момент їх придбання не перевищує 40 відсотків вартості чистих активів ІСІ; не менш як 80 відсотків загальної вартості активів ІСІ становлять грошові кошти, ощадні сертифікати, облігації підприємств та облігації місцевих позик, державні цінні папери, а також цінні папери, що допущені до торгів на фондовій біржі або у торговельно-інформаційній системі.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»передбачено, що пайовий інвестиційний фонд створюється за ініціативою компанії з управління активами шляхом придбання інвесторами випущених нею інвестиційних сертифікатів.
Для створення пайового інвестиційного фонду компанія з управління активами має розробити та зареєструвати в Комісії регламент інвестиційного фонду, укласти договори з аудитором (аудиторською фірмою), зберігачем, реєстратором, оцінювачем майна, зареєструвати пайовий інвестиційний фонд у реєстрі ІСІ та організувати відкриту підписку на інвестиційні сертифікати фонду або їх приватне розміщення. Відкрита підписка на інвестиційні сертифікати здійснюється відповідно до порядку проведення відкритої підписки на цінні папери, встановленого законодавством, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Строк відкритої підписки на інвестиційні сертифікати пайового інвестиційного фонду відкритого або інтервального типу не обмежується. Приватне розміщення інвестиційних сертифікатів здійснюється у порядку, встановленому компанією з управління активами.
Згідно з ч.3 ст.23 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»передбачено вимоги щодо мінімального обсягу активів застосовуються до пайового інвестиційного фонду не раніше ніж через шість місяців з дня його реєстрації у реєстрі ІСІ.
Пайовий інвестиційний фонд вважається створеним з дня його реєстрації у реєстрі ІСІ (ч.4 ст.23 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»).
Судом встановлено, що ПВІФ «Спринт»був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі інститутів спільного інвестування 10.11.2006, Свідоцтво № 513. Таким чином, враховуючи приписи ст.23 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»до ПВІФ «Спринт»вимоги щодо мінімального обсягу активів можуть бути застосовані, протягом 6 місяців починаючи з 10.11.2006, тобто з 10.05.2007.
Відповідно до п.2.3 «Положення про порядок розміщення, обігу та викупу цінних паперів інституту спільного інвестування», затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 9.01.2003 № 3 (далі -Положення № 3) цінні папери венчурного ІСІ розміщуються виключно шляхом приватного розміщення.
Як вбачається зі змісту проспекту емісії інвестиційних сертифікатів ПВІФ «Спринт», терміном для досягнення нормативів діяльності фонду є 09.05.2007 (п.2.5). При цьому, в проспекті емісії не зазначено, що розміщення інвестиційних сертифікатів ПВІФ «Спринт»здійснюється саме для досягнення нормативів діяльності ПВІФ.
Відповідно до ст. 42 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»строк розміщення цінних паперів ІСІ, встановлений для досягнення нормативів діяльності ІСІ, визначається проспектом емісії цінних паперів ІСІ і не може перевищувати шести місяців з дня його реєстрації. Аналогічна вимога міститься і в п.2.4 Положення № 3.
Таким чином, обмеження, встановлене у ст. 42 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»та п.2.1 Положення № 487 може бути застосоване виключно в тому випадку, якщо в проспекті емісії зазначено, що розміщення цінних паперів здійснюється саме для досягнення нормативів діяльності ІСІ.
Згідно з п.2.6 Положення № 3 компанія з управління активами ІСІ протягом трьох днів після закінчення строку, установленого для досягнення нормативів діяльності ІСІ, зобов'язана подати до Комісії звіт про результати розміщення цінних паперів ІСІ.
Згідно з п.2.8 Положення № 3 Комісія на підставі звіту про результати розміщення цінних паперів ІСІ протягом п'ятнадцяти робочих днів після його отримання виносить рішення про відповідність ІСІ вимогам щодо мінімального обсягу активів.
Згідно з п. 2.10 Положення № 3 якщо ІСІ не відповідає вимогам щодо мінімального обсягу активів, Комісія на підставі рішення, визначеного пунктом 2.8 цього Положення, визнає випуск цінних паперів ІСІ таким, що не відбувся. У такому разі всі кошти, отримані ІСІ, мають бути повернені інвесторам у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст.22 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»мінімальний обсяг активів пайового інвестиційного фонду не може бути меншим розміру початкового статутного фонду (капіталу) корпоративного інвестиційного фонду.
Згідно з ч.2 ст.10 цього ж закону розмір початкового статутного фонду (капіталу) корпоративного інвестиційного фонду не може бути менше розміру, встановленого законодавством для відкритих акціонерних товариств, тобто менше 1250 мінімальних заробітних плат, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства (ст. 24 Закону України «Про господарські товариства»).
Оскільки розмір мінімальної заробітної плати на момент створення ПВІФ «Спринт»(10.11.2006) становив 375 грн.( Стаття 82 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік». Установити з 1 січня 2006 року розмір мінімальної заробітної плати 350 гривень на місяць, з 1 липня 2006 року - 375 гривень, з 1 грудня 2006 року - 400 гривень.), то мінімальний розмір активів ПВІФ «Спринт»мав становити 468 750 грн.
Позивачем шляхом приватного розміщення серед інвесторів було розміщено інвестиційних сертифікатів на суму 535 000 грн. Договором № С-1 було передбачено розстрочення платежу за придбані інвесторами цінні папери, що цілком відповідає приписам п.2.12 Положення № 3, згідно яким неповна оплата цінних паперів ІСІ, за винятком цінних паперів венчурного фонду, не дозволяється.
Як вбачається з виписки з особового рахунку Позивача станом на 07.05.2007 та на 11.05.2007 Позивачу на підставі Договору № С-1 надходили кошти в розмірі відповідно 200 000 та 335 000 грн.
Таким чином, Позивачем станом на 10.05.2007 були розміщені інвестиційні ПВІФ «Спринт»на загальну суму 535 000 грн.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»активами інституту спільного інвестування є сукупність майна, корпоративних прав та вимог, сформована за рахунок коштів спільного інвестування.
Отже, зважаючи на зазначене, станом на 10.05.2007 у позивача був повністю сформований мінімальний обсяг активів.
Враховуючи, що законодавством в сфері спільного інвестування передбачено можливість неповної оплати цінних паперів венчурного пайового інвестиційного фонду, а також те, що Позивачем були розміщені цінні папери в обсязі, необхідному для формування мінімального обсягу активів ПВІФ, суд вважає, що оскаржувані рішення Відповідача прийняті всупереч вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних рішень.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1179 від 05.06.2007 та № 1378 від 25.06.2007.
Закрити провадження у справі № 7/84 в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування рішень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1177 та № 1178 від 05.06.2007 та № 1379 та № 1380 від 25.06.2007.
Судові витрати в сумі 1,70 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Фондова перспектива»
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складено 13.02.2008 року.
Головуючий Суддя Р.О. Арсірій
Судді В.М. Кочан Я.І. Добрянська