ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
26 січня 2010 року 12.10 № 2а-13829/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Погрібніченко Ю. М. вирішив адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління державної судової адміністрації в м.Києві
про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії
Обставини справи:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами про визнання неправомірним рішення Територіального управління державної судової адміністрації в місті Києві щодо відмови у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді та зобов'язання призначити щомісячне довічне грошове утримання судді.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 19.08.1997 р. Указом Президента України №856/97, його було призначено строком на п'ять років суддею Голосіївського (колишнього Московського) районного суду міста Києва, зі спливом якого -11.07.2002 р. постановою Верховної Ради України №107 , його було переобрано суддею цього ж суду безстроково.
12.05.2009р. позивач звернувся до відповідача з листом про встановлення йому щомісячного довічного грошового утримання судді, на що отримав відмову, яку відповідач обґрунтовував недостатністю у позивача стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення такого утримання.
Позивач вважає рішення відповідача про відмову у призначенні йому щомісячного довічного грошового утримання судді неправомірною, оскільки на його думку право на призначення вказаного утримання виникло у позивача ще в травні 2009 року.
Зокрема, за розрахунком приведеним позивачем його стажу роботи, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді, виходячи з приписів Указу Президента України „Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів” від 10.07.1995 р. №584/95, положень частини 4 статті 43 Закону України „Про статус суддів” та пункту 1 Постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 17.01.1983 р. „Про пільги військовослужбовцям, робітникам і службовцям, що перебувають у складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан та їх сім'ям” -на час звернення з позовом до суду ОСОБА_1 пропрацював на посаді судді 12 років 1 місяць і 10 днів; половина терміну навчання у вищому навчальному закладі становить 2 роки 4 місяці і 25 днів; період проходження строкової військової служби у пільговому співвідношенні становить 6 років 4 місяці і 27 днів, а разом 20 років 11 місяців і 2 дні.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд зобов'язати відповідача здійснювати нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді з часу отримання відмови, з травня 2009 року.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував з тих підстав, що стаж позивача складає менше ніж 20 років, а відповідно він не має право на призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді. Обрахунок позивача стажу роботи вважає помилковим, оскільки відповідно до абзацу 2 пункту 3 -1 Постанови Кабінету Міністрів України „Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів” від 03.09.2005 р. №865, до стажу трудової діяльності судді при вирішенні питання про призначення щомісячного довічного грошового утримання, зараховується саме календарний період проходження строкової військової служби.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Позивач ОСОБА_1 19.08.1997 р. Указом Президента України №856/97, строком на п'ять років призначений суддею Московського районного суду міста Києва.
11.07.2002 р., Постановою Верховної Ради України №107, позивача було переобрано суддею новоствореного Голосіївського районного суду міста Києва безстроково, де працює і по день звернення з позовом до суду.
Зазначені обставини також підтверджуються відомостями з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1, копія якої наявна в матеріалах справи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 р. №63 „Про організаційні заходи щодо застосування Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, затверджено перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії і період бойових дій на їх території. За названим переліком в Афганістані проходили бойові дії з листопада 1978 року по грудень 1989 року.
В період проходження бойових дій на території Демократичної Республіки Афганістан, позивач з 02.04.1983 р. по 21.05.1985 р. проходив строкову військову службу у лавах Радянської Армії, що підтверджується відомостями з військового квитка серії НОМЕР_2, виданого на ім'я позивача Артемівським об'єднаним міським військовим комісаріатом Донецької області.
Згідно з свідоцтвом серії НОМЕР_3, виданим Комунарівським міським військовим комісаріатом Ворошиловградської області, позивач має право на пільги, встановлені постановою ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 17.01.1983 р. „Про пільги військовослужбовцям, робітникам і службовцям, що перебувають у складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан та їх сім'ям”.
В період з 01.09.1985 року по 19.06.1990 р., позивач проходив навчання у вищому юридичному навчальному закладі -Київському державному університеті імені Т.Г.Шевченка, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_4, виданим 20.06.1990 р., копія якого наявна в матеріалах справи.
Як вказувалось вище 12.05.2009р. позивач звернувся до відповідача з листом про встановлення йому щомісячного довічного грошового утримання судді.
Проте, листом від 07.07.2009р. № 1058-4/2 відповідач відмовив ОСОБА_1 в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 8 Конституції України, Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до ст. 46. Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 1 статті 43 Закону України „Про статус суддів” передбачено, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків.
Згідно частини 4 статті 43 Закону України „Про статус суддів”, судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України “Про державну службу”. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок -50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України “Про державну службу”.
До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Указом Президента України „Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів” від 10.07.1995 р.№584/95, встановлено, що до стажу роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання, крім стажу трудової діяльності, зазначеного частиною четвертою статті 43 Закону України „Про статус суддів”, зараховується повністю період проходження строкової військової служби і половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.
Згідно з абзацом 1 пункту 3 -1 Постанови Кабінету Міністрів України „Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів” від 03.09.2005 р. № 865, судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, одержують заробітну плату та щомісячне грошове утримання у розмірі 100 відсотків передбаченого законом щомісячного грошового утримання, належного їм у разі виходу у відставку.
Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 р. №1545 -ХІІ „Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР” визначено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства СРСР з питань, які не врегульовані законодавством України за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
Пунктом 1 Постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 17.01.1983 р. „Про пільги військовослужбовцям, робітникам і службовцям, що перебувають у складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан та їх сім'ям”, яка на даний час є чинною, передбачається пільгове зарахування часу військової служби на території Демократичної Республіки Афганістан до пенсійного стажу за вислугою років у співвідношенні - один місяць за три місяці.
Відповідно при вирішенні питання про зарахування позивачу до стажу роботи для призначення щомісячного довічного грошового утримання, періоду проходження строкової військової служби, слід застосовувати співвідношення один місяць за три.
Положення абзацу 2 пункту 3 -1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. №865 „Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів” на яке посилається відповідач, прямо не забороняє проводити пільгове зарахування часу строкової військової служби до загального трудового стажу, а лише загальному виразі відображає, що зараховується до стажу трудової діяльності календарний період проходження строкової військової служби. А отже звернення до іншого нормативно -правового акту (Постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 17.01.1983 р. „Про пільги військовослужбовцям, робітникам і службовцям, що перебувають у складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан та їх сім'ям”), який визначає порядок обрахунку трудового стажу за умови встановлення певної не скасованої та гарантованої державою соціальної пільги -обрахунок періоду проходження служби в період бойових дій один місяць за три, є правильним і не суперечитиме постанові Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. №865.
Крім того, гарантована Постановою ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 17.01.1983р. „Про пільги військовослужбовцям, робітникам і службовцям, що перебувають у складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан та їх сім'ям” пільга, щодо обрахунку періоду проходження служби в період бойових дій один місяць за три -не може бути звужена дією іншого нормативно -правового акту, зокрема Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. №865, оскільки відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача стосовно призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами, обґрунтованість своїх заперечень стосовно відмови в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовних заявах доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Оскільки спір вирішено за відсутності витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адмінстративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною відмову Територіального управління державної судової адміністрації у м. Києві у призначенні ОСОБА_1 довічного грошового утримання
3. Зобов'язати Територіальне управління державної судової адміністрації в м. Києві призначити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у зв'язку з існуванням у нього стажу, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 12.05.2009р.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Келеберда В. І.
Дата складення тексту рішення суду у повному обсязі -17.02.2010р.