ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
28 січня 2010 року 11:35 № 2а-3629/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Арсірія Р.О. , суддів Кочана В.М. Пилипенко О.Є. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Служби безпеки України
прозобов'язання вчинити певні дії
Представники:
від позивачаОСОБА_1, особисто
від відповідачаКолесник Ю.В., за довіренстю
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про зобов'язання розрахувати належні йому за весь період військової служби компенсації за продовольче та речове забезпечення, індексацію речового забезпечення, надати відповідні довідки про їх розрахунок із зазначенням порядку розрахунку та сум належних до виплати, виплату коштів у повному обсязі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушуються приписи ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також ст..116 Кодексу законів про працю України.
Позивачем неодноразово уточнювалися позовні вимоги, які зрештою були викладені наступним чином: стягнути з відповідача компенсацію за речове майно за 2006 рік -558,49 грн. та за 2008 рік -476,20 грн., а також зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за належне йому речове майно у 2007 році.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, пояснив, що сплачував належне позивачу, але доказів суду не надав.
За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:
Позивач згідно з Контрактом № б/н від 23.12.2002, проходив службу в Службі безпеки України в період з 20.06.2003 по 20.06.2008.
Відповідно до наявних у справі копій видаткових касових ордерів позивачу 26.08.05, 30.05.06 була виплачена заборгованість по грошовій компенсації за речове майно, а в липні 2005 -індексація в розмірі 62,56 грн.
Відповідно до наданої Довідки Служби безпеки України за 2006 рік позивачу була нарахована компенсація за речове майно у сумі 558,49 грн., у 2007 році компенсація не нараховувалась, а у 2008 році нарахована в сумі 476,20 грн.
Зазначена нарахована грошова компенсація за 2006 та 2008 роки не була виплачена позивачу.
Відповідно до ст. 9-1 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців»продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України „Про військовий обов'язок і військову службу” військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно зі ст.1 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.27 Закону України «Про Службу безпеки України» держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України.
Військовослужбовці Служби безпеки України користуються політичними, соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.
Право на пільги зберігається за військовослужбовцями Служби безпеки України, яких звільнено зі служби за віком, через хворобу або за вислугою років.
Соціальний захист працівників, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, забезпечується на загальних підставах відповідно до законодавства про працю.
Згідно зі ст.30 цього Закону форми та розміри грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України встановлюються законодавством і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Служби безпеки України якісним складом військовослужбовців, враховувати характер, умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Умови та оплата праці працівників Служби безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України.
Суд звертає увагу, що речове забезпечення або грошова компенсація замість нього не є формою оплати праці. Проте, враховуючи, що вказана норма поширює положення законодавства про працю на правовідносини військової служби, які виникли на підставі контракту, то суд вважає, що позивач правомірно керувався ст.116 Кодексу законів про працю України, згідно з якою при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Згідно з п.п.3.1.2 п.3 Наказу Міністра оборони України від 31 січня 2006 року N 45 «Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 N 1444»військовослужбовці військової служби за контрактом забезпечуються речовим майном за встановленими нормами, починаючи з дня призначення їх на посаду наказом командира військової частини.
Згідно з п. 27 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. N 1444 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час»військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
У разі звільнення у запас військовослужбовцю видається речовий атестат, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення військовослужбовець буде призваний із запасу, до його забезпечення зараховується раніше отримане речове майно.
Оскільки, як підтверджується матеріалами справи, відповідач визнав свою заборгованість перед позивачем, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими.
Крім того, відповідно до п. 2.5 Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 N 1444 розрахунок потреби в речовому майні в планах постачання на мирний час для ОК (СВ, ВМС), з'єднань і військових частин здійснюється за нормами забезпечення речовим майном на чисельність особового складу за списком з урахуванням організаційних заходів, що проводяться.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був здійснити розрахунок потреби позивача в речовому майні або грошової компенсації замість нього на період 2007 року.
Як встановлено судом, відповідач вказаного розрахунку не здійснював.
Отже, суд вважає обґрунтованою також і вимогу позивача про здійснення такого розрахунку.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Згідно з п.15 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України публічною службою є, зокрема, військова служба.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування.
Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно з ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Стягнути зі Служби безпеки України 1034,69 грн. компенсації за невидане в 2006 та 2008 р.р. речове майно.
Зобов'язати Службу безпеки України здійснити розрахунок належного позивачу речового майна за 2007 р.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий Суддя Р.О. Арсірій
Судді В.М. Кочан О.Є. Пилипенко