Справа № 640/6326/19
н/п 2/640/1796/19
21 травня 2019 року Київський районний суд м. Харкова
у складі головуючого судді Чередник В.Є.,
за участю секретаря судового засідання Поліщук А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження №640/6326/19 (н/п 2/640/1796/19) за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності, шляхом визнання особи такою, що втратила права користування житловим приміщенням, -
26.03.2019 р. до Київського районного суду м.Харкова надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі свідоцтва про право власності їй належить однокімнатна ізольована квартира АДРЕСА_1 , де вона і зареєстрована. 14.11.2012 р. на житловій площі позивача була зареєстрована її дочка - ОСОБА_2 . Наразі, у зв'язку з похилим віком та поганим становм здоров'я, позивач вирішила постійно проживати у м.Харкові у належній їй квартирі. У 2016 р. ОСОБА_1 зробила спроби вселитися у свою квартиру, але цьому перешкоджала її дочка. Після постановлення Київським районним судом м.Харкова від 15.11.2016 р. рішення по справі 640/1664/16-ц відповідач перестала чинити позивачу перепони у користуванні своєю власністю, виселилися зі спірної квартири, але з реєстрації не знялась. Де наразі проживає дочка позивачу не відомо. Реєстрація ОСОБА_2 створює для позивача певні труднощі та перешкоди у користуванні власністю, вона не може оформити субсидію, отримувати допомогу від соціальних служб.
Враховуючи вищевикладене, позивач вимушений звернутись до суду з вказаним позовом.
Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 15 цієї частини.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 29.03.2019 р. вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін, оскільки предмет позовних вимог не підпадає під обмеження, які визначені ч. 4 ст. 274 ЦПК України.
Позивач та її представник у судове засідання не з'явились, представник позивача подала до канцелярії суду заяву про розгляд справи без участі позивача та її представника, вимоги позовної заяви підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.22).
У судові засідання, призначені на 02.05.2019 р. та 21.05.2019 р., відповідач повторно не з'явилась, про дату, час і місце судових засідань повідомлялась належним чином (а.с.23, 26), причин неявки в судові засідання відповідач не повідомила, відзив на позов до суду не подано.
Відповідно ч.1 ст.275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ухвали суду від 21.05.2019 р., враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлена про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлені наступні фактичні обставини.
Згідно свідоцтва про право власності, виданого Харківським міським центром приватизації Житлового фонду 16.03.1994 р. за реєстраційним номером 2-94-3417 ОСОБА_1 належить однокімнатна ізольована квартира АДРЕСА_1 час ОСОБА_3 .
Реєстрація місця проживання у вказаній квартирі позивача ОСОБА_1 , підтверджується відміткою у паспорті про зареєстроване місце проживання (а.с.5 на звор.).
Згідно Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова, ОСОБА_2 також зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 (а.с.17).
Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 15.11.2016 р. у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом зняття з реєстрації та позбавлення права користування житлом відмовлено.
На підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, позивачем надано Акт від 18.03.2019 р. за підписом начальника дільниці №16 КП «Жилкомсервіс», згідно якого у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Фактично з 16.11.2016 р. та по теперішній час ОСОБА_2 не проживає третій рік та не сплачує комунальні послуги за вказаною адресою. Даний факт підтверджують сусіди ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.9).
ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 (а.с.13-14).
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 р. відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
При цьому згідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпоряджання своїм майном.
Правова позиція Верховного суду України по справі № 6-92цс15, викладена в Постанові від 27.05.2015 року, вказує, що передбачений ст. 391 ЦПК України спосіб захисту усунення перешкод власником прав користування та розпорядження своїм майном, підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.
Правова позиція Верховного суду України по справі № 6-709цс16, викладена в Постанові від 16.11.2016 р., вказує, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Згідно ст..150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України " Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Згідно зі ст. 11 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, затверджує відповідно до закону порядок реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Таким чином суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності, шляхом визнання особи такою, що втратила права користування житловим приміщенням підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь ОСОБА_1 сплачений останньою за подачу позовної заяви судовий збір в розмірі 768,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.. 41, 129 Конституції України, ст.. 316, 317, 319, 321, 386, 391 ЦК України, ст..150 ЖК України, ст. 2, 12, 13, 81, 141, 206, 223, 259, 263-265, 272-275, 279 ЦПК України, Законом України " Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання", Законом України «Про судовий збір», суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Усунути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) перешкоди у здійсненні права власності шляхом визнання ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) такою, що втратила право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 .
Стягнути зі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2018.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Повне судове рішення складено 29.05.2019 р.
Суддя Чередник В.Є.