Справа №520/3677/19
Провадження №2-а/639/156/19
30 травня 2019 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Баркової Н.В.,
за участю секретаря - Пивоварової Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора Управління патрульної поліції у Харківській області лейтенанта поліції Анадрузського Романа Олександровича про скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, -
До Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся позивач ОСОБА_1 з адміністративним позовом до відповідача інспектора УПП у Харківській області лейтенанта поліції Анадрузського Р.О., в якому просить суд скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення серії ЕАВ №1029838 від 30.03.2019 року та закрити провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він 30.03.2019 року о 22 годині 15 хвилин внаслідок раптової технічної несправності належного йому автомобіля марки Фольскваген д.н.з НОМЕР_1 під час керування ним в м. Харкові по вул. Москалівський 131-а вимушеній був здійснити аварійну зупинку. Разом з тим, його автомобіль перебував в нерухомому стані, оскільки позивач не мав технічної можливості запустити двигун авто через невідомі обставини. Позивач вказує, що вийшов з авто з особистою метою та пройшов до АЗС, авто повністю не реагувало на поворот ключа запалювання, панель приладів не працювала, аварійні вогні не працювали. Виходячи с заправки «СОКАР», позивач побачив що в його авто, в якій знаходились жінка та дитина, в'їхав інший автомобіль - Фольцваген Голф з номерним знаком НОМЕР_2 . Машина позивача не рухалась, його за кермом не було. За вказаною подією позивач вказує, що був складений протокол за ст.124 КУпАП відносно водія ОСОБА_2 , який скоїв ДТП. Разом з тим, було винесено постанову ЕАВ 1029838 відносно позивача. Згідно цієї постанови позивач отримав попередження, оскільки не виставив знак аварійної зупинки, але йому не було зрозуміло коли розпочався розгляд справи відносно нього. Позивав вказує, що не мав змоги надати пояснення оскільки його ніхто не питав. Так, позивач зазначив, що знак аварійної зупинки був заблокований в багажнику, який він не мав можливості відкрити, центральний замок не працював, аварійні вогні теж не працювали. При розгляді справи він не зміг надати ці пояснення, оскільки позивач не розумів, що справа відносно нього розпочата. Позивача ніхто не питав щодо відсутності знака аварійної зупинки. До того ж знак аварійної зупинки виставляється не менше ніж за 20 метрів до неосвітленого авто на проїжджій частині дороги, але його автомобіль знаходився не на проїжджій частині, був освітлений фонарними стовпами АЗС з різних боків, знаходився на території АЗС біля парувальних місць. Водночас, працівником поліції було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 125 Кодексу України про адміністративні правопорушення) та накладено штраф в сумі 0 (нуль) гривень. Позивач вважає, що винесення постанови відносно нього є абсолютно безпідставним, оскільки вочевидь наявні підстави, що свідчать про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 125 КУпАП.
У зв'язку з вищевикладеним позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 року передано справу №520/3677/19 до Жовтневого районного суду м. Харкова.
Відповідно до супровідного листа Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2019 року вказані матеріали адміністративної справи направлені до Жовтневого районного суду м. Харкова та отриманні останнім 13.05.2019 року.
Відтак, для розгляду даної адміністративної справи автоматизованою системою документообігу суду визначено суддю Жовтневого районного суду м. Харкова Баркову Н.В. та ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від прийняти позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Інспектора Управління патрульної поліції у Харківській області лейтенанта поліції Анадрузського Романа Олександровича про скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Призначено судове засідання.
В судове засідання 30.05.2019 року позивач ОСОБА_1 не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, просив позов задовольнити.
Відповідач інспектор УПП у Харківській області лейтенант поліції Анадрузський Р.О. в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив не надав.
Відповідно до ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А саме, відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях, а відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону).
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Згідно з п. 11 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» до основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Поліцейський, відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. В свою чергу, інспектор є працівником Управління, тобто посадовою особою органів Національної поліції. Таким чином, інспектор має законні підстави здійснювати провадження у справі про адміністративне правопорушення та приймати рішення про застосування адміністративного стягнення за місцем його вчинення.
Статтею 222 КУпАП передбачено перелік справ про адміністративні правопорушення, які розглядають органи Національної поліції, зокрема, розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 125 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Частиною 5 ст. 258 КУпАП передбачено, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
В свою чергу, Конституційний Суд України у рішенні від 26 травня 2015 року у справі № 1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП дав офіційне тлумачення зазначеній нормі, вказавши, що положення частини 1 статті 276 КУпАП, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, виходячи з системного аналізу рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі № 1-11/2015, змісту ст. 258 КУпАП станом на дату винесення рішення Конституційним Судом України, змісту ст. 258 КУпАП України станом на дату винесення рішення по цій справі, суд вважає, що в разі заперечень особи, справа не може бути розглянута без певного часового інтервалу, достатнього для підготовки особи до захисту, тобто, не може бути розглянута безпосередньо на місці правопорушення.
Аналогічну правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України у справі № 379/758/15-а (К/800/37207/15).
Суд також звертає увагу, що в Додатку № 4 до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, передбачено форму запрошення до підрозділу патрульної поліції для розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Згідно з 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ухвалі Жовтневого районного суду м. Харкова від 20.05.2019 року роз'яснено відповідачу його право подати відзив та наслідки ненадання відзиву, однак відповідач зазначеним правом не скористався, у зв'язку з чим суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Як вбачається з постанови серії ЕАВ №1029838 від 30.03.2019 року, яка знаходиться в матеріалах справи, інспектором УПП у Харківській області лейтенантом поліції Анадрузським Р.О. притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та накладено стягнення у вигляді попередження. В тексті постанови зазначено обставини правопорушення, а саме, що ОСОБА_1 , 30.03.2019 року о 22 год. 19 хв., керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Polo», номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Москалівській, 131-А став учасником ДТП, не увімкнув аварійну сигналізацію, та не виставив знак аварійної зупинки, чим порушив п. 9.10 ПДР (а.с.11).
Згідно зі ст. 125 КУпАП інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, - тягнуть за собою попередження.
У відповідності до приписів ч. 1 ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки оскаржувана постанова винесена безпосередньо на місці правопорушення, незважаючи на необізнаність позивача про це, вона не може бути визнана правомірною. Крім того, у зв'язку з діями відповідача при складанні оскаржуваної постанови позивач був позбавлений можливості реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи та постанови про адміністративне правопорушення, відповідачем при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, не надано доказів і суду під час розгляду даної справи.
Відповідач повідомлявся про судове засідання, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надавав та не довів правомірність винесеної постанови відносно позивача, наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 125 КУпАП не довів.
Разом з тим, оскаржувана постанова не містить відомостей щодо здійснення фіксації правопорушення. З цього виходить, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що наявні всі правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 та скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 72, 77, 229, 241-246, 286 КАС України, ст.ст. 125, 185, 222, 247, 251, 256, 258, 268 КУпАП, Законом України «Про Національну поліцію», суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора Управління патрульної поліції у Харківській області лейтенанта поліції Анадрузського Романа Олександровича про скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАВ №1029838 від 30.03.2019 року,винесену інспектором Управління патрульної поліції у Харківській області лейтенантом поліції Анадрузським Романом Олександровичем, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Жовтневим РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 20.07.1998 року, ІПН: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Інспектор Управління патрульної поліції у Харківській області лейтенант поліції Анадрузський Роман Олександрович, місцезнаходження: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 315-А.
Суддя Н.В. Баркова