Справа № 2-А-487/ 2010р.
12 березня 2010 року смт. Красногвардійське
Суддя Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим Проскурня С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим про зобов'язання нарахувати та виплатити пенсію з урахуванням підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни,
ОСОБА_1 у жовтні 2009 року звернулася до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що має статус дитини війни та відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004р., має право на пільги, зокрема, на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яку відповідач їй недоплачує. Просила зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим (далі - УПФУ) призначити та сплатити їй пенсію з урахуванням підвищення за період з 01.01.06 по теперішній час, а в подальшому довічно.
У судове засідання особи, які беруть участь у справі, не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені, від сторін надійшли письмові заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження за їх відсутності.
Позивачка наполягала на задоволенні позовних вимог.
Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у позові ОСОБА_1 відмовити, також застосувати строк позовної давності.
Відповідно до положень ч.3 ст.122 КАС України якщо особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Перевіривши доводи позовної заяви, дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.11 ч.1 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст.71 ч.1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є громадянкою України, народилася у 1941 році, має статус дитини війни відповідно до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (02.09.1945) було менше 18 років, у зв'язку з чим має право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, у тому числі право на підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Як зазначила ОСОБА_1 у своїй позовній заяві, відповідно до діючого законодавства України, Законів України про державний бюджет на відповідний рік відповідачем їй повинно бути виплачено підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, однак ці вимоги закону не виконуються, підвищення до пенсії у встановленому розмірі не виплачується, чим порушуються її права. Просила зобов'язати УПФУ нарахувати та виплатити пенсію з урахуванням підвищення у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.01.06 по теперішній час, а в подальшому довічно.
Правовідносини сторін регулюються статтями 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 46, 56, 58, 64, 68, 75, 92, 95, 96, 152 Конституції України, Законом України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004р. (зі змінами та доповненнями), в редакції, що діяла в спірний період, Законом України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” № 3235-ІV від 20.12.2005р., Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” № 489-V від 19.12.2006р., Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VІ від 28.12.2007р., Законом України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” № 835-VІ від 26.12.2008р., Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» № 1646-VI від 20.10.2009р.
Відповідно до п.1.1 Розділу 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.06.02, головні управління Пенсійного фонду України в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюють систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.
Отже, Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень в розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто дана справа є справою адміністративної юрисдикції.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004р. дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” було зупинено на 2006 дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Однак Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-ІV „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” п.17 ст.77 виключено та ст.110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Цей Закон був опублікований 22 березня 2006 року і набрав чинності 2 квітня 2006 року.
Тобто з 2 квітня 2006 року стаття 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” не приймались.
Встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006р. № 489-V, зокрема, п.12 ст.71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальній захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Таким чином, із 1 січня по 9 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи ст.111 Закону України від 19.12.2006р. № 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік” як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою - статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Позовні вимоги про підвищення пенсії на 30 відсотків у період з 01 січня 2006 року по 09 липня 2007 року не є обґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, тобто з часу прийняття цього рішення - з 09.07.07р. відновлено право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Рішення Конституційного Суду України у справі № 6-рп/2007 було прийняте 09 липня 2007 року, опубліковано у „Віснику Конституційного Суду України” за 2007р. № 4 та в інших офіційних видання України (Офіційному віснику України № 52 від 27.09.07). Відтак, з цього моменту позивачка повинна була дізнатися про порушення свого права.
Законом України від 28.12.2007р. № 107-VІ “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: „Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі набавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”. Зазначені зміни набрали чинності з 1 січня 2008 року.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з 1 січня по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у редакції цього Закону від 18.11.2004 року № 2195-VІ, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.
Отже, з цієї дати особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону України “Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
Розглядаючи борги у сенсі поняття “власності”, яке міститься у ч.1 ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як “майнові права” і, таким чином, як власність.
Тому, при розгляді справи “Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок вносячи відповідні зміни до законодавства.
Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).
Європейський Суд не прийняв до уваги аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відповідно до ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення фінансових соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання соціальної допомоги, яка прямо передбачена законом.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.
Враховуючи те, що позивачка є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе її право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання державної соціальної допомоги.
Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.
Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних пільг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботадавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладено керівництво та управління солідарною системою, збір, аккумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Відповідно до ст.58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01.01.08 становив 470,00 грн., з 01.04.08 - 481,00 грн., з 01.07.08 - 482,00 грн., з 01.10.08 - 498,00 грн.
Відповідно до ст.54 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік” прожитковий мінімум на 2009 рік на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення встановлено в розмірах, що діяли у грудні 2008р.
Згідно зі ст. 1 Закону України „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 листопада 2009р. - 573 грн., з 1 січня 2010р. - 695 грн.
З січня по травень 2008 року позивачці до пенсії виплачувалось підвищення в розмірі надбавки, яка встановлена для учасників війни відповідно до Закону України від 28.12.2007р. № 107-VІ “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Позовні вимоги про виплату підвищеної пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. також є обґрунтованими, однак позивачка звернулася з адміністративним позовом до суду лише 16 жовтня 2009р., тобто поза межами річного строку, встановленого статтею 99 КАС України.
Доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав позивачка не надала.
Відповідач в наданому письмовому клопотанні наполягав на застосуванні положень статей 99, 100 КАС України в частині відмови в задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачкою строку звернення до суду.
Відповідно до положень статтей 99, 100 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Так, строк звернення до суду про нарахування та виплату пенсії з урахуванням підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.08р. по 16.10.08р. позивачкою пропущений, оскільки ОСОБА_1 з позовом до суду звернулася поза межами річного строку, встановленого статтею 99 КАС України.
У межах заявлених позовних вимог ОСОБА_1 з 16 жовтня 2008 року має право на підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, сума підвищення пенсії дітям війни за період з 16 жовтня 2008р. по 12 березня 2010р., яка підлягає виплаті позивачці, складає 1941,00 грн. відповідно до наступного розрахунку, в межах заявлених позовних вимог:
повинно бути нараховано за вказаний період 2911,50 грн., у т.ч.
з жовтня по грудень 2008 року - 448,20 грн. (498 грн. х 30%);
з січня по жовтень 2009 року - 1494,00 грн. (498 грн. х 30%);
з листопада по грудень 2009 року - 343,80 грн. (573 грн. х 30%);
з січня по березень 2010 року - 625,50 грн. (695 грн. х 30%).
Фактично за вказаний період ОСОБА_1 відповідачем було виплачено 970,50 грн. (10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність).
2911,50 грн. - 970,50 грн. (149,4 + 498 + 114,6 + 208,5) = 1941,00 грн.
Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1. підлягають частковому задоволенню.
Згідно з положеннями статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дій, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю.
Судом встановлено, що відповідачем порушено норми права, які регулюють спірні правовідносини, тому вважає за необхідне зобов'язати УПФУ здійснити нарахування та виплату належних сум згідно з законом.
Позовні вимоги у частині зобов'язання УПФУ у подальшому призначати та сплачувати щомісячно з урахуванням підвищення пенсію довічно задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до п.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
Таким чином, законодавством передбачено захист прав та інтересів особи, які порушені, але не встановлення права на майбутнє.
Відповідно до ст.94 ч.1 КАС України на користь позивачки підлягають стягненню здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, 11, 71, 86, 94, 122, 158, 160-163 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим здійснити перерахунок і провести виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у період з 16 жовтня 2008р. по 12 березня 2010р. в сумі 1941,00 грн. (Одна тисяча дев'ятсот сорок одна грн. 00 коп.).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 03,40 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Красногвардійський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Суддя