Дата документу 29.05.2019 Справа № 554/4752/19
Провадження № 2-о/554/134/2019
29 травня 2019 року м. Полтава
Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого судді - Материнко М.О.,
за участю секретаря судового засідання - Безуглої В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Шевченківський районний у місті Полтаві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, про встановлення факту припинення трудових відносин, -
29.05.2019 року заявник ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, у якій просить встановити факт народження дитини - ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Феодосія Автономної Республіки Крим, мати - ОСОБА_1 .
В обґрунтування заявлених вимог вказує, що вона є матір'ю ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Феодосія АР Крим. Оскільки місце народження дитини є тимчасово окупованою територією України, встановлення вказаного факту є необхідним для отримання медичного документу, що може бути прийнятий відділом реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації народження відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
У судове засідання заявник не з'явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, просила задовольнити заявлені вимоги.
Представник заінтересованої особи Шевченківського районного у місті Полтаві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області в судове засідання не з'явився, неявка якого не перешкоджає розгляду заяви по суті.
Враховуючи викладене, суд вирішив розглядати справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 5 ч.2 ст.293 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються цивільні справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно п.7 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Частиною 2 ст.315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 виданий Октябрським РВ ПМУ ГУ МВС України в Полтавській області 03.07.2008 року.
З матеріалів заяви вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Феодосія АР Крим заявник ОСОБА_1 народила дитину - сина ОСОБА_2 , про що було видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 04.06.2015.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного у місті Полтаві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області з метою державної реєстрації народження своєї дитини чоловічої статі, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , однак заявнику було відмовлено, оскільки надано документ про народження дитини, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Враховуючи, що згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, суд дійшов до висновку про доведеність заявником факту народження дитини 10.12.2017 року.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.
Стаття 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим реалізації прав і свобод людини і громадянина.
Положеннями ч.2 і ч.3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що будь які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або посадові особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Судом встановлено, що орган державної реєстрації актів цивільного стану не має можливості зареєструвати народження дитини у відповідності до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/2 від 18 жовтня 2000 року.
Виходячи з цього, територія м. Феодосія Автономної Республіки Крим, де народилася дитина, на даний час є тимчасово окупованою територією. Таким чином, отримання на цій території документів про народження дитини не створює для заявника юридичних наслідків, а саме вона не зможе здійснити державну реєстрацію народження свого сина та отримати свідоцтво про народження встановленого зразка.
Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», встановлює обов'язковість прецедентів Європейського суду для національних судів України та впроваджує в українське судочинство практику європейських стандартів прав людини. Згідно ст.17 цього Закону суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У зв'язку з цим суд зазначає наступне.
У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v.Turkey, 18.12.1996 §45) обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, але у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96).
Відповідно до Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Крім цього, відповідно до ч.1 ст.144 СК України, батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Положеннями ч.1 ст.7 Закону України «Про громадянство України» передбачено, що особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.
Згідно з ч. 2, 3, 4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Так, п. 2 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану передбачено підстави для проведення державної реєстрації народження дитини. При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою.
Оскільки отримане заявником Свідоцтво про народження дитини є недійсним, то підставою для державної реєстрації народження дитини є виключно рішення суду про встановлення народження дитини в певний час.
Згідно з ч.3 ст.317 ЦПК України у рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.
З огляду на викладене, суд вважає, що дійсно для проведення державної реєстрації народження дитини є об'єктивні перешкоди. З метою захисту прав і свобод громадян України, якими є заявник та дитина, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви про встановлення факту народження дитини, оскільки законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть можливість отримати громадянину України свідоцтво про народження дитини виданого державним органом України.
Також з метою захисту прав заявників та їх дитини, суд вважає можливим відповідно до статті 7 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25.01.1996 року ратифікованої Законом України № 69-У від 03.08.2006 року, допустити негайне виконання рішення суду.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 263, 315, 317 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Шевченківський районний у місті Полтаві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області», про встановлення факту припинення трудових відносин - задовольнити.
Встановити факт народження ІНФОРМАЦІЯ_3 у матері ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Октябрським РВ ПМУ ГУ МВС України в Полтавській області 03.07.2008 року, адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 ) у м. Феодосії АДРЕСА_2 Республіки Крим дитини чоловічої статі ОСОБА_2 .
Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду області через Октябрський районний суд м.Полтави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.
Суддя М.О. Материнко