КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/2111/19
Провадження № 2-а/552/67/19
30.05.2019 року Київський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого судді Кузіної Ж.В.
секретаря Павленко Л.М.
за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Лобач А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до капрала першого батальйону четвертої роти № 4 Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Лазоренко Віталія Сергійовича, Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення посилаючись на те, що 01 квітня 2019 року постановою відповідача його притягнено до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП, а саме що позивач порушив п.19.1. пп. а ПДР України. З постановою не згоден, відповідачем не надано жодного доказу вчинення позивачем порушень ПДР, не надав позивачу скористатись правом правової допомоги, фактично розгляд справи не був проведений. Просив скасувати постанову та закрити провадження по справі за відсутністю в його діях складу правопорушення.
Ухвалою суду від 15 квітня 2019 року відкрито провадження по справі.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги пославшись на викладені в позовній заяві обставини та просив позов задовольнити.
Представник позивача позовні вимоги підтримав та пояснив, що час вчинення адміністративного правопорушення не співпадає з часом зафіксованим на відео, що надане відповідачем. Позивачу не надано можливості скористатися правовою допомогою, хоча ним таке клопотання заявлялось. Крім того, відео фіксація є неповною, розгляд справи проводився неналежно, не обґрунтовано відповідачем не застосування ст.22 КУпАП. Постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки не містить посилання на прилад яким зафіксовано адмінправопорушення, відеодиск не є належним доказом, оскільки суду не надано його оригінал. Просив задовольнити позовні вимоги.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, надав суду відзив щодо невизнання позовних вимог за безпідставністю, просив відмовити у позові та справу розглянути у його відсутність.
Представник відповідача Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Лобач А.В. позовні вимоги не визнала та пояснила щодо відсутності технічної можливості внесення до змісту постанови про адміністративне правопорушення відомостей щодо приладу відео фіксації. Розгляд справи проведений з дотриманням вимог закону, постанова є законною, а тому відсутні підстави для її скасування. Що стосується невідповідності часу зазначеного у постанові та на відео фіксації, то
при перенесення таких даних на сервер існує похибка у часі, що складає 5-10 хвилин. Просила відмовити у задоволенні позову.
Суд, заслухав пояснення сторін, дослідив докази по справі, оглянув відеозапис, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно постанови серія ЕАВ № 1035138 від 01 квітня 2019 року позивач ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Постановою встановлено, що 01 квітня 2019 року о 22 год. 40 хв. в м. Полтава, по вул. Сінній, 26 позивач керував транспортним засобом у якого не були ввімкнені фари ближнього світла в темну добу, чим порушив п.19.1 пп.а ПДР. Застосовано адміністративне покаранні у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про ряд адміністративних правопорушень включаючи і за ч.2 ст. 122 КУпАП.
За правилами ст. 80 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до п.п.4.1, 4.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч. 2 ст. 8 Конституції України). Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена ч. 2 ст. 33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. За змістом ст. 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб'єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку). При вирішенні спору суд також виходить із загальних засад недопустимості притягнення особи до адміністративної відповідальності на припущеннях та усі сумніви щодо доведеності провини особи тлумачить на її користь (ч. 2 ст. 62 Конституції України).
Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення, зокрема, правил користування зовнішніми освітлювальними приладами, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).
Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні
акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно п. 19.1 ПДР України у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: а) на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла; б) на мопедах (велосипедах) і гужових возах (санях) - фари або ліхтарі; в) на причепах та транспортних засобах, що буксируються, - габаритні ліхтарі.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, зі змісту відеозапису, що міститься на наявному у матеріалах справи та наданому відповідачем диску , в останньому зафіксовано, що автомобіль, яким керував позивач, рухався, а саме виїхав за межі автомобільної заправочної станції без увімкнених фар ближнього світла, чим порушено пп. «а» п. 19.1 ПДР України.
Справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП, була розглянута безпосередньо на місці вчинення правопорушення без складення протоколу про адміністративне правопорушення, що відповідає ст. 258 КУпАП, а також змісту Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395 (далі Інструкція).
Частиною 4 ст. 258 КУпАП встановлено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Таким чином, відповідач під час винесення оскаржуваної постанови діяв у відповідності до вимог ст.ст. 222, 258 КУпАП та Інструкції.
Відповідачем на підтвердження правомірності своїх дій було надано відеозапис з місця події.
Оцінюючи надані докази, суд вважає, що відеозапис не є допустимим доказом.
У статті 283 КУпАП встановлено вимоги до постанови по справі про адміністративне правопорушення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху повинна містити також відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Відповідачем наданий відеозапис з місця події, проте в порушення вимог ч.3 ст.283 КУпАП в постанові серії ЕАВ № 1035138 від 01 квітня 2019 року відсутні відомості про технічний засіб, яким здійснено цей відеозапис.
За таких обставин з урахуванням приписів ч.1 ст.74 КАС України суд приходить до висновку, що наданий відповідачем відеозапис є недопустимим доказом і не бере його до уваги.
Суд вважає, що відповідач не виконав вимог ч. 2 ст.77 КАС України та не довів правомірності прийнятого ним рішення відносно ОСОБА_1 , що є підставою для скасування постанови ЕАВ № 1035138 від 01 квітня 2019 АР року.
Посилання представника відповідача щодо відсутності технічної можливості внесення відомостей щодо технічного запису ,яким зафіксовано правопорушення є неприйнятними, оскільки постанова повинна відповідати ст. 283 КУпАП.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 24.01.2019 року по справі № 428/2769/17, адміністративне провадження №К/9901/1667/17.
Щодо решти доводів позивача, то слід відзначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення,
його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати по справі слід віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 2, 6,9-11, 14, 72-77, 139, 242-246 ,286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Скасувати постанову ЕАВ № 1035138 від 01 квітня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та провадження в справі закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Полтави протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідачі: капрал першого батальйону четвертої роти № 4 Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції Лазоренко Віталій Степанович, місце знаходження Полтавська область, Полтавський район, с. Розсошенці, вул.. Кременчуцька,2В .
Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України , місце знаходження Полтавська область, Полтавський район, с. Розсошенці, вул. Кременчуцька,2В , ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 40108630.
Головуючий Ж.В.Кузіна