ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
24 грудня 2009 року 13:35 № 2а-13318/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. вирішив адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державна податкова інспекція в Оболонському районі м.Києві
про визнання нечинним та скасування рішення №0001361704 від 30.04.2009р.
За участю представників:
позивача : ОСОБА_2 (довіреність від 15.12.2009р.)
відповідача: Пелепецький В.Д. (довіреність №7083/9/10-008 від 25.11.2009р.)
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24.12.2009 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001361704 від 30.04.2009р.
11.12.2009р. через відділ документального обігу та контролю Окружного адміністративного суду м. Києва позивачем подано заяву про зміну (доповнення) позовних вимог та просить суд визнати нечинним та скасувати повністю рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001361704 від 30.04.2009р., податкових повідомлень -рішень №0001341704/0 від 30.04.09р., №0001341704/1 від 17.06.2009р., №0001341704 від 01.09.2009р., №0001341704/3 від 11.11.2009р.
24.12.2009р. представником позивача подав заяву про зміну (уточнення) позовних вимог, таким чином, на розгляді в Окружному адміністративному суді м. Києва знаходиться позовна заява СПД -фізичної особи ОСОБА_1 з вимогами про визнати нечинним та скасувати повністю рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001361704 від 30.04.2009р., податкових повідомлень -рішень №0001341704/0 від 30.04.09р., №0001341704/2 від 01.09.09р., №0001341704/3 від 11.11.2009р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем були невірно розтлумачені та застосовані норми законодавства в сфері застосування суб'єктами господарської діяльності реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, а також неправильно застосовані норми законодавства, що регламентують порядок оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, висновки акту перевірки зроблені без врахування наявних у позивача первинних документів.
В частині позовних вимог, що стосуються визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, позивач посилався на відсутність правових підстав для застосування реєстратора розрахункових операцій при відвантаженні партій товару, за договором поставки, оплата за який здійснюється шляхом безготівкових розрахунків. Позивач не отримував готівкових коштів за такою господарською операцією, а факт безготівкових розрахунків за договором поставки підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок та квитанціями контрагента позивача за таким договором про перерахування коштів на поточний рахунок позивача за поставлений товар й іншими доказами.
Крім того позивач зазначає, що у працівниками ДПІ у Оболонському районі м. Києва не були дотримані та були порушені вимоги нормативно -правових актів, що регламентують порядок оформлення результатів перевірок посадовими особами органів державної податкової служби, підстави та порядок складення та надіслання органами державної податкової служби України рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Представник відповідача проти позову заперечував, в обґрунтування чого в попередньому судовому засіданні подав свої письмові заперечення, в яких посилався на порушення позивачем п.1, п.10 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; а також порушення відповідачем ст.13 Декрету Кабінету міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992р. №13-92, відповідно.
Також, представником відповідача були подані письмові пояснення, в яких обґрунтовував правомірність відсутності підписів двох осіб, що були направлені на перевірку тим, що такі особи були залучені до проведеної документальної планової виїзної перевірки СПД-ФО ОСОБА_1 з метою здійснення контролю та надання практичної допомоги працівникам ДПІ у Оболонському р-ні м. Києва.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Працівниками Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва була проведена документальна планова виїзна перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єкта господарської діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) за період з 01.10.2007р. по 31.12.2008р.
Перевірка проведена на підставі направлення на перевірку № 956/17 від 06.04.2009р. , склад перевіряючих : ГДПРІ ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
За результатами такої перевірки складений Акт перевірки від 24.04.2009 р. № 243-17-4-2551810831.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог :
- п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: встановлено, що позивач відвантажив товар на загальну суму 55276,08 грн., в т.ч. ПДВ 9212,68 грн. СГД ОСОБА_8 Розрахунок був проведений на підставі прибуткового касового ордеру від 28.11.2008р. за №2 на загальну суму 55276,08 грн., в т.ч. ПДВ 9212,68 грн., не проведена через реєстратор розрахункових операцій, не відображена в книзі обліку розрахункових операцій ;
- п.10 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»на перевірку не були надані в повному обсязі контрольні стрічки;
- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»із змінами та доповненнями, додатку №7 до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою наказом ГДПІ України від 21.04.1993р. зі змінами та доповненнями, встановлено заниження полатку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на загальну суму 206 792,14 грн., в т.ч. по періодам: ІV квартал 2007 року -50744,36 грн., І квартал 2008 року -51040,13 грн., ІІ квартал 2008 року -52347,71 грн., ІІІ квартал 2008 року -25447,39 грн., ІV квартал 2008 року -27212,55 грн., крім того встановлено відсутність книги обліку доходів та витрат.
За висновками акту перевірки відповідачем винесене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.04.2009 р. № 0001361704 у розмірі 276550,40 грн.
Зі змісту акту перевірки та пояснень представника відповідача вбачається, що підставою для винесення зазначеного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідач вважає допущені позивачем порушення п.1, п. 10 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»внаслідок відвантаження позивачем товарів на загальну суму 55276,08 грн. на користь СГД ФО ОСОБА_8.
Як зазначено в акті перевірки, посадовими особами Відповідача ніби - то встановлено, що на підставі касового ордеру від 28.11.2008 року № 2 на загальну суму 55276,08 грн. СГД ФО ОСОБА_8 було здійснено розрахунок за поставлений товар, яку приватний підприємець, ніби -то в порушення п.1. ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, не провів через реєстратор розрахункових операцій.
Проте, встановлені судом обставини справи свідчать про відсутність у відповідача правових підстав для таких тверджень. Зокрема, посадовими особами Відповідача не враховано тієї обставини, що товар на загальну суму 55 276,08 грн. був відвантажений СГД ФО ОСОБА_1 на користь СГД ФО ОСОБА_8 на підставі наявного в матеріалах справи договору поставки, укладеного між СГД ФО ОСОБА_1 та СГД Ф.О. ОСОБА_8 № 01/09/08 від 01 вересня 2008 року.
Пунктом 6.2. зазначеного договору поставки передбачено, що „Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, що визначений у цьому Договорі. умови даного правочину передбачають здійснення операцій з оптової торгівлі товарів іншому підприємцю для подальшого перепродажу за безготівковим розрахунком. Таким чином, суд приходить до висновку, що між суб'єктами господарювання склалися правовідносини з приводу постачання товару, а не з приводу роздрібної торгівлі.
Обставини справи свідчать про те, що на момент здійснення посадовими особами відповідача перевірки позивача існувала заборгованість покупця -СГД ФО Саєнко перед постачальником СГД ФО Романченко в сумі 55 276,08 грн.. Наведена заборгованість, серед іншого, підтверджується також доданим позивачем до позовної заяви актом від 01.01.2009 р. звіряння розрахунків та наявності заборгованості між підприємцями -сторонами договору поставки № 01/09/08 від 01 вересня 2008 року.
Крім того, 24.12.2009 року до матеріалів справи залучені докази здійснення безготівкового розрахунку за наведеним договором поставки. Так, в матеріалах справи наявні копії квитанцій банківської установи про зарахування сум в розмірі 34 000,00 грн. (дата здійснення операції 18.12.2009р.) та 21 276,08 грн. (дата здійснення операції 21.12.2009р.), що загалом становить 55 276,08 грн. Факт надходження зазначених коштів на поточний рахунок позивача підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.
Щодо посилань відповідача на факт відображення спірної суми в декларації про доходи позивача за 2008 рік, то з матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що вищезазначена сума була відображена в декларації помилково, про що позивачем в ході перевірки, яку здійснювали посадові особи відповідача, були надані відповідні письмові пояснення. Крім того, до матеріалів справи залучена уточнююча декларація про доходи позивача (подана до ДПІ засобами поштового зв'язку), з якої вбачається, що вищезазначену помилку в податковій звітності позивачем було виправлено, шляхом коригування (зменшення) сум податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Суд вважає також необґрунтованими посилання відповідача на існування прибуткового касового ордеру, адже матеріали справи та обставини справи свідчать про відсутність прибуткового касового ордеру що був би доказом отримання готівки позивачем за договором поставки № 01/09/08 від 01 вересня 2008 року. Надана представником відповідача не завірена фотокопія із зображенням перекресленого зображення, схожого на прибутковий касовий ордер не може бути доказом здійснення готівкових розрахунків за вищезазначеним договором поставки.
Крім того, згідно з нормами Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637, суб'єкти господарської діяльності -фізичні особи не наділені правом виписування прибуткових касових ордерів при здійсненні готівкових розрахунків. Таким чином, прибутковий касовий ордер в будь -якому випадку не може бути доказом отримання готівкових коштів фізичною особою - суб'єктом господарської (підприємницької) діяльності.
На підставі акта перевірки відповідачем прийняте також податкове повідомлення -рішення від 30.04.2009 р. № 0001341704/0, яким позивачу була визначена сума податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю у розмірі 206 792,14 грн..
В ході процедури апеляційного узгодження сум податкового зобов'язання, відповідачем на підставі податкового повідомлення -рішення від 17.06.2009 р. № 0001341704/1 була зменшена сума донарахувань з податку на доходи фізичних осіб до 204 936,66 грн.. В результаті розгляду повторної скарги ОСОБА_1 на спірне податкове повідомлення -рішення, ДПІ у Оболонському районі м. Києва було також винесене податкове повідомлення -рішення від 01.09.2009 р. № 0001341704/2. По закінченню процедури апеляційного узгодження сум податкового зобов'язання, на адресу позивача відповідачем було надіслане податкове повідомлення -рішення від 11.11.2009 р. № 0001341704/3, яким визначена остаточна сума податкового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб в сумі 204 943,66 грн..
Однак зі спірними податковими повідомленнями -рішеннями погодитися не можна з наступних підстав.
Зі змісту п. 2.1.2. акту перевірки вбачається, що валові витрати позивача посадовими особами відповідача були визначені без врахування первинних документів платника податків -позивача, із застосуванням норм (в розмірі 25 %), визначених додатком № 6 Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом ГДПІ від 18.01.1993 р..
Проте, суд не погоджується із вищезазначеним методом визначення валових витрат платника податків в розрізі даної справи з огляду на викладені нижче обставини.
Зокрема, відповідно до ст.13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Проте, в ході розгляду справи відповідачем не надано суду доказів того, що витрати позивача на момент перевірки не могли бути підтверджені документально.
Норма ст.13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»в поєднанні із відповідними нормами ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», наголошує на необхідності в першу чергу визначати витрати суб'єкта господарської діяльності - фізичної особи саме на підставі первинних документів, визначення яких та обов'язкові реквізити яких наведені у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Крім того, в п. 1.17 акту перевірки наведений перелік зустрічних перевірок, проведених в ході документальної перевірки позивача, що свідчить про наявність у посадових осіб Відповідача документальних підтверджень існування господарських відносин позивача з іншими суб'єктами господарювання, предметом яких є придбання товарів, вартість яких була віднесена Заявником до складу валових витрат. Наведена обставина свідчить про те, що посадові особи відповідача досліджували первинні документи, які підтверджують здійснення відповідних господарських операцій, отримували відповіді про результати проведених зустрічних перевірок, але без належних правових підстав застосували при визначенні валових витрат норми, застосування яких можливе виключно за умови повної відсутності первинних документів.
Крім того, в п. 1.10. акту перевірки наведений перелік первинних документів, що були в розпорядженні відповідача на момент перевірки позивача, що свідчить про відсутність підстав для застосування положень Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»та Інструкції про прибутковий податок з громадян в частині наявності правових підстав для визначення витрат платника податку за нормами в розмірі 25 %.
Посилання представника відповідача на застосування описаного вище способу визначення витрат позивача з тих підстав, що останнім була подана відповідна заява при проведенні перевірки, в судовому засіданні свого підтвердження не знайшли, оскільки в матеріалах справи відсутній документ, з якого б вбачалося б волевиявлення позивача на застосування саме такого методу визначення його витрат у відповідності до вимог Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян».
Крім того, норми Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»не передбачають правових підстав для подання таких заяв або листів при проведенні перевірок органами державної податкової служби. Натомість зміст ст.13 Декрету КМУ свідчить про те, що виключається можливість застосування вищезазначених норм при визначенні розміру валових витрат за наявності у платника податку первинних документів, які безпосередньо підтверджують розмір цих витрат.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно застосовано метод визначення витрат позивача за нормами в розмірі 25 %, що в свою чергу призвело до безпідставного донарахування позивачу сум податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 204 936,66 грн..
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.04.2009 р. № 0001361704 та податкових повідомлень -рішень від 30.04.2009 р. № 0001341704/0, від 17.06.2009 р. № 0001341704/1, від 01.09.2009 р. № 0001341704/2, від 11.11.2009 р. № 0001341704/3 Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.04.2009р. №0001361704 ДПІ у Оболонському районі м. Києва.
3. Скасувати податкові повідомлення -рішення №0001341704/0 від 30.04.09р, №0001341704/1 від 17.06.09р, №0001341704/2 від 01.09.09р., №0001341704/3 від 11.11.09р. ДПІ у Оболонському районі м. Києва.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Григорович П.О.