ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
22 грудня 2009 року 10:03 № 2а-11402/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. вирішив адміністративну справу
за позовом Дочірнє підприємство Київської регіональної спілки споживчої кооперації "Кооппостач"
до Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
За участю представників:
позивача :Павленко О.С. (довіреність №7/11 від 09.11.2009р. ),
Ситенок О.Д. (довіреність №8/11 від 09.11.2009р.)
відповідача :Терлецька А.О. (довіреність №22/9/10-008 від 08.01.09р.)
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 22.12.2009р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дочірнє підприємство Київської регіональної спілки споживчої кооперації «Кооппостач» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0012691503/0 від 01.09.2009р.
В судовому засіданні 22.12.2009р. представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог та просить суд скасувати податкового повідомлення - рішення №0012691503/0 від 01.09.2009р. ДПІ у Оболонському районі м. Києва.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує безпідставністю проведення камеральної перевірки та визначення податкового зобов'язання по земельному податку за період квітень -червень 2009 року пропорційно з 1% до 3% задекларованої суми за кожен місяць на підставі Рішення Київської міської ради від 25.12.2008р. №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві». Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення винесене з порушенням Законів України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про плату за землю», «Про державну податкову службу в Україні»та просить скасувати повністю.
Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що, за результатами камеральної перевірки позивача складено Акт №2921/15-306 від 30.07.2009р. яким встановлено порушення ст.14 Закону України «Про плату за землю»та п. 2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008р. №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», внаслідок чого винесено податкове повідомлення - рішення №0012691503/0 від 01.09.2009р. про визначення податкового зобов'язання по земельному податку у розмірі 92913,85 грн., яке вважає правомірним та таким що винесене у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва було проведено камеральну перевірку податкового розрахунку земельного податку ДП «Кооппостач»(код ЄДРПОУ 01753753) за період з 01.01.2009р. по 30.07.2009р., про що складено Акт перевірки №2921/15-306 від 30.07.2009р.
Камеральною перевіркою встановлено, що розмір зобов'язання з земельного податку ДП «Кооппостач», зазначений платником податку у розрахунку земельного податку за 2009 рік (№1979 від 30.01.2009р.) є меншим ніж визначено за результатами перевірки, оскільки підприємством не враховано вимоги п. 2 Рішення Київської міської Ради від 25.12.2008р. №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві».
Відповідно даних Державного земельного кадастру ДП «Кооппостач» є землекористувачем у Оболонському районі м. Києва земельної ділянки площею 10865,65 кв.м. по вул. М.Вовчка, 10-А на підставі договору оренди, укладеного з власником - Київською регіональною спілкою споживчої кооперації..
Станом на 30.07.2009р. ДП «Кооппостач»не подало до ДПІ у Оболонському районі м. Києва уточнюючий податковий розрахунок земельного податку за квітень -червень 2009 року та в порушення ст. 14 Закону України №2535-ХІІ від 03.07.92р. «Про плату за землю» із змінами та доповненнями і п. 2 рішення Київської міської Ради від 25.12.2008р. №944/944 «Про регулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»не розрахувало з 01.04.2009р. земельний податок у розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України «Про оренду землі», що призвело до заниження податкового зобов'язання на 88489,38 грн.
За висновками Акту перевірки від 30.07.2009р. та на підставі п.п. «в»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 , пп.17.1.4 п. 17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ДПІ у Оболонському районі м. Києва винесено податкове повідомлення -рішення №0012691503/0 від 01.09.2009р. про визначення податкового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 92913,85 грн., в т.ч. 88489,38 -основний платіж, 4424,47 грн. -штрафні (фінансові) санкції.
Представник відповідача зазначив, що при винесені оскаржуваного податкового повідомлення - рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва керувалась Рішенням Київської міської ради від 25.12.2008р. №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»яким встановлено, що 01.04.2009р. плата за земельні (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою, прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються суб'єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких у встановленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України «Про оренду землі»(3%).
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
З аналізу п. 35 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»видно, що орган місцевого самоврядування вирішує питання затвердження ставки земельного податку відповідно до закону, тобто у порядку та в межах, встановлених нормами спеціального закону у сфері оподаткування.
Спеціальними законами, які регулюють суспільні відносини у сфері обрахування та сплати земельного податку є Закон України «Про систему оподаткування», який відповідно до преамбули визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників, а також Закон України «Про плату за землю», преамбулою якого встановлено, що цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.
Відповідно до змісту п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»земельний податок належить до загальнодержавних податків та зборів, а ч. 2 ст. 14 цього ж закону передбачено, що загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю»ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.
З системного аналізу п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю»видно, що повноваження щодо встановлення ставок земельного податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю». Натомість, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері регулювання суспільних відносин щодо обрахування та сплати земельного податку відповідно до змісту ч. 5 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»належить диференціація та затвердження ставок земельного податку за земельні ділянки в межах ставок такого податку, встановлених Законом України «Про плату за землю».
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи, що відповідно до положень спеціальних законів у сфері сплати земельного податку повноваження щодо встановлення ставок такого податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю», суд приходить до висновку, що п. 2 Рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.2008 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», яким встановлюються підвищені ставки земельного податку, не відповідає ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», а тому при визначенні ставки земельного податку, який підлягає сплаті суб'єктами господарської діяльності при використанні земельних ділянок, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), застосуванню відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України підлягає ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю».
Як свідчать з матеріалів справи, позивач сплатив земельний податок за ставкою, встановленою ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», у повному обсязі, що представником відповідача у судовому засіданні не заперечувалось.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Дочірнього підприємства Київської регіональної спілки споживчої кооперації «Кооппостач»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Скасувати податкове повідомлення -рішення від №0012691503/0 від 01.09.2009р. ДПІ у Оболонському районі м. Києва.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Григорович П.О.