ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
22 грудня 2009 року 08:56 № 2а-9944/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. вирішив адміністративну справу
за позовом Приватне підприємство "Ярослав-Плюс"
до Державна податкова інспекція у Святошинському районі міста Києва
про скасування акту №3021 від 20.07.2009р.
За участю представників:
від позивачаКнязь С.С. (довіреність №08\12 від 08.12.2009р.)
від відповідача Вернигора О.О. (довіреність №2/10-021 від 08.01.2009р.)
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 22.12.2009р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Приватне підприємство „Ярослав -Плюс” з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання скасування Акту №3021 від 20.07.2009р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
В судовому засідання 22.12.2009р. представником позивача подані заяви про уточнення позовних вимог згідно яких позивач просить суд скасувати акт №3084 від 03.08.2009р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, відновити з 08.08.2007р. дію Свідоцтва №100057739 про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП „Ярослав -Плюс”, код ЄДРПОУ 32567945, видане 08.08.2007р. та судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість у відповідності до п. 2.2 ст. 2, п.п. 9.4 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, видане свідоцтво від 13.12.2004р. №100169988. Відповідач незаконно анулював реєстрацію ПП „Ярослав -Плюс” як платника податку на додану вартість з 20.07.2009р. шляхом прийняття акту №3021 від 20.07.09р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Позивач посилається на порушення податковим органом вимог п. 9.8 ст. 9 закону України «Про податок на додану вартість»та на відсутність підстав для анулювання реєстрації в якості платника податку на додану вартість.
Відповідач проти позову заперечує, та вказує на те, що ДПІ у Святошинському районі м. Києва складено Акт №3021 від 20.07.09р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість яким встановлено, що ПП „Ярослав -Плюс” зареєстрований як платник ПДВ, надає податковому органу декларації з цього податку, які свідчать про не задекларовані (не сплачені) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України „Про податок на додану вартість”, що підтверджено довідкою про результати документальної невиїзної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2008 року -травень 2009 року. А тому, на думку податкового органу, оскаржуваний акт є правомірним та не суперечить чинному законодавству.
Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Приватне підприємство „Ярослав -Плюс” (код ЄДРПОУ 32567945) адреса реєстрації: м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, буд. 3, згідно п.п. 2.2 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»було зареєстроване як платник податку на додану вартість, про що ДПІ у Святошинському районі м. Києва видане свідоцтво №100057739, початок дії якого 08.08.2007 року та присвоєно індивідуальний податковий номер 325679413076.
ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2008 року -травень 2009 року та складено Довідку №447\15-210 від 17.07.2009р.
Перевіркою встановлено, що ПП „Ярослав -Плюс” відноситься до другої категорії платників податку, і відповідно до системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено заниження податкових зобов'язань на суму більше 300 тис. грн.
Відповідно до Розпорядження Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 22.04.2009р. №357 була створена комісія, якою встановлено, що ПП „Ярослав -Плюс” зареєстрований як платник ПДВ, надає податковому органу декларації з цього податку, які свідчать про не задекларовані (не сплачені) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України „Про податок на додану вартість”, що підтверджено довідкою про результати документальної невиїзної перевірки №447\15-210 від 17.07.2009р. Платник подаєне подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з березня 2008 року до травня 2009 року з показниками, які свідчать про не задекларовані (не сплачені) податкові зобов'язання обсяг яких складає 35683,10 тис. грн.
Згідно висновків акту реєстрація платником податку на додану вартість ПП „Ярослав -Плюс” підлягає анулюванню на підставі пп. «в»п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».
У зв'язку з цим комісія вирішила анулювати реєстрацію платника податку на додану вартість з 20.07.2009р. та зобов'язала позивача повернути податковому органу Свідоцтво та всі його засвідчені копії разом із супровідним листом протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.1.1 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Як встановлює п. 2.1, 2.2 та п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість”, платником податку є будь-яка особа, яка:
а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;
б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;
в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.
Будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.
Особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Приватне підприємство „Ярослав -Плюс” (код ЄДРПОУ 32567945) адреса реєстрації: 03148, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, буд. 3, згідно п.п. 2.2 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»було зареєстроване як платник податку на додану вартість, про що ДПІ у Святошинському районі м. Києва видане свідоцтво №100057739, початок дії якого 08.08.2007 року та присвоєно індивідуальний податковий номер 325679413076.
Відповідач вказує в акті від 20.07.2009 р. за № 3021, що підставою для анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП „Ярослав -Плюс” є п. 9.8 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 р. № 757-р “Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)”, в зв'язку з тим, що позивачем не задекларовано (не сплачено) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподатковуваними операціями перевищує суму, визначену п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість” та встановлення подання ним податкових декларацій з податку на додану вартість протягом періоду березень 2008 року -травень 2009 року з показниками, які свідчать про не задекларовані (не сплачені) податкові зобов'язання обсяг яких складає 35683,1 тис. грн.
Суд не погоджується з даним висновком, виходячи з наступного.
Так, підстави анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визначені в п.9.8 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, згідно з яким реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:
а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;
б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);
в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;
г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;
ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.
Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті "а" цього пункту, здійснюється за заявою платника податку.
Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.
У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.
У разі якщо за наслідками останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених цим Законом, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного відшкодування, чи ні. Це правило не поширюється на осіб, зазначених у підпункті "в" цього пункту.
Податковий орган не може відмовити в анулюванні реєстрації у разі існування підстав, визначених у підпунктах "а" - "б" цього пункту, та зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "в" - "г" цього пункту.
Рішення про анулювання реєстрації за заявою платника податку приймається у строки, визначені цією статтею для податкової реєстрації.
Платник податку зобов'язаний повернути податковому органу реєстраційне свідоцтво:
якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою платника податку, - разом із наданням заяви про таке анулювання;
якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою податкового органу, - протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання. У цьому випадку затримка у поверненні такого свідоцтва прирівнюється до затримки у наданні податкової звітності з цього податку.
При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.
Платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.
Жодних змін до п. 9.8 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” з приводу анулювання свідоцтва платника ПДВ в разі встановлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість” законодавець не вносив.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач подавав до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість з показниками, які свідчать про наявність оподатковуваних операцій на протязі 12 календарних місяців (копії наявні в матеріалах справи), а також підтверджується звітом про фінансові результати підприємства за 6 місяців 2009 року.
Таким чином, пункт 9.8 цього Закону не містить такої підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, як встановлення органами державної податкової служби факту подання декларацій з ПДВ, які свідчать про не задекларовані (не сплачені) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що з урахуванням положень зазначених статей необхідно позов задовольнити повністю, оскільки у позивача наявні докази неправомірності анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП „Ярослав -Плюс” з 20.07.2009р., оскільки спеціальний закон, як вже було зазначено вище, такої підстави для анулювання реєстрації платником податку на додану вартість не містить.
Окрім того, відповідно до п. 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. №1120-р “Деякі питання адміністрування податку на додану вартість”, визнати такими, що втратили чинність, пункт 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 р. №757 “Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)”(Офіційний вісник України, 2009 р., N 52, ст. 1797) та розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 липня 2009 р. № 838 "Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість" (Офіційний вісник України, 2009 р., N 55, ст. 1919).
Враховуючи, що під час розгляду справи суд встановив факт неправомірного анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість всупереч положенням Закону України «Про податок на додану вартість», Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за можливе поновити свідоцтво №100057739 від 08.08.2007р. про реєстрацію платника податку на додану вартість з 08.08.2007р. (з дати початку дії).
Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів правомірності прийнятого рішення.
Позивач, на думку суду, довів правомірність заявлених в позовній заяві вимог. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Скасувати Акт №3021 від 20.07.2009р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
3. Поновити дію Свідоцтва №100057739 про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП „Ярослав -Плюс” (код ЄДРПОУ 32567945) з 08.08.2007 року.
4. Судові витрати у розмірі 3,40 грн. присудити на користь Приватного підприємства „Ярослав -Плюс” за рахунок Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Григорович П.О.