ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. №
м. Київ
28 грудня 2009 року 16.45 № 2а-12713/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І. , суддів Кочана В.М. Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Погрібніченко Ю.М. вирішив адміністративну справу
за позовом Федерація профспілок України Федерація профспілок Волинської області
до Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Волинська обласна державна адміністрація
3-ті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Волинська обласна рада, Комунальне підприємство "Санаторій матері і дитини "Пролісок"
провизнання протиправною бездіяльності, визнання нечинними та скасуваннярозпоряджень від 31.05.1996р. №318, від 01.03.2007р. №88
Обставини справи:
Федерація профспілок України та Федерації профспілок Волинської області звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою про визнання незаконною бездіяльність Міністерства з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та визнання протиправними та скасування розпоряджень Волинської обласної державної адміністрації від 31.05.1996 р. № 318 «Про основні засоби (фонди), малоцінні та швидкозношувані предмети санаторію матері і дитини «Проліок»(с. Грем'яче, Ківерцівського району)»та від 01.03.2007 р. № 88 «Про втрату чинності розпорядження першого заступника голови обласної державної адміністрації від 20 січня 2007 року № 21».
Обґрунтовуючи адміністративний позов, представник Федерації профспілок України та представники Федерації Волинської області зазначили, що оспорюванні розпорядження голови Волинської обласної державної адміністрації видані з порушенням вимог Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності»від 03.03.1998 р. № 147/98-ВР; Закону України «Про управління об'єктами державної власності»від 21.09.2006 р. № 185-V; Закону України «Про підприємства в Україні»від 27.03.1991 р. № 887-ХІІ; Закону України «Про власність»від 07.02.1991 р. № 697-ХІІ; Постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 р. № 1482 «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності»; «Положення про обласну, Київську, Севастопольську міську державну адміністрацію», затвердженого Указом Президента України від 21.08.95 № 760/9; Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 р. № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю»; Постанови Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980 № 285 «Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд». Стверджують, що оспорюванні розпорядження прийняті відповідачем -Волинською облдержадміністрації необґрунтовано, без врахування того, що СП «Санаторій матері і дитини «Пролісок»було власником майна, переданого до статутного фонду підприємства його засновниками, і не в межах повноважень відповідача було розпоряджатись майном спільного підприємства та передавати його в комунальну власність. Вважають незаконною бездіяльність Міністерства з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, оскільки останнім не вжито будь-яких дій, в межах своїх повноважень, на повернення частки майна СП «Санаторій матері і дитини «Пролісок»з комунальної у державну власність.
Представник відповідача -Волинської облдержадміністрації (далі відповідач 1) проти позову в частині визнання протиправними та скасування розпоряджень Волинської обласної державної адміністрації від 31.05.1996 р. № 318 «Про основні засоби (фонди), малоцінні та швидкозношувані предмети санаторію матері і дитини «Пролісок»(с. Грем'яче, Ківерцівського району)»та від 01.03.2007 р. № 88 «Про втрату чинності розпорядження першого заступника голови обласної державної адміністрації від 20 січня 2007 року № 21»заперечив, мотивуючи тим, що розпорядження від 31.05.1996 р. № 318 видане в межах повноважень визначених «Положенням про обласну, Київську, Севастопольську міську державну адміністрацію», затвердженого Указом Президента України від 21.08.95 № 760/9, а розпорядження від 01.03.2007 р. № 88 прийняте в зв'язку з тим, що повноваження надані облдержадміністрації щодо управління майном, яке перебуває в обласній комунальній власності були передані безпосередньо обласній раді.
Представник відповідача -Міністерства з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі відповідач 2) проти позову заперечила, вказавши, що хоча передача частки держави в майні СП «Санаторій матері і дитини «Пролісок»на підставі розпорядження голови Волинської облдержадміністрації від 31.05.1996 р. № 318 суперечила вимогам чинного на той час законодавства, однак Міністерство не було власником цього майна і не в межах його компетенції вирішувати питання та вчиняти дії щодо повернення майна з комунальної в державну власність.
В судовому засіданні 16.12.2009 р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів залучено Волинську обласну раду та Комунальне підприємство «Санаторій матері і дитини «Пролісок».
Представники третіх осіб -Волинської обласної ради та КП «Санаторій матері і дитини «Пролісок»проти позову заперечили, мотивуючи тим, що оспорювані розпорядження прийняті з дотримання вимог закону та в межах повноважень відповідача1.
Розглянувши подані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд
15.08.1984 р. виконавчим комітетом Ківерцівської районної ради народних депутатів прийнято рішення № 203 «Про відведення земельних ділянок Волинській обласній раді професійних спілок під будівництво табору -пансіонату, очисних споруд та комунікацій до них», яким Волинській обласній раді професійних спілок було виділено земельну ділянку під будівництво піонерського (оздоровчого) табору в с. Грем'яче Ківерцівського району.
На підставі постанов Секретаріату ВЦРПС №Ст-55-7 від 31.03.1986 р., № Ст-1-4 від 30.03.1987 р. №Ст-14-12г від 25.03.1988 р. № Ст-35-57г від 30.04.1990 р. «Про план фінансування нецентралізованих капітальних вкладів по будівництву і проектуванню об'єктів Профради Української РСР»на 1986, 1987, 1988, 1989, 1990 роки здійснювалось фінансування будівництва оздоровчого табору за рахунок профспілкових коштів.
31.07.1990 р. виконавчим комітетом Ківерцівської районної ради народних депутатів прийнято рішення № 151, яким затверджено Акт прийомки в експлуатацію держкомісією збудованого піонерського табору на 360 місць в с.Грем'яче Ківерцівського району.
10.02.1995 р. Волинською обласною радою прийнято рішення № 3/16 «Про оздоровлення дітей, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, в оздоровчому комплексі ради Федерації профспілок області (с. Грем'яче Ківерцівського району)», яким на виконання рішення Комісії Верховної Ради України з питань Чорнобильської катастрофи від 26.07.1994 р. «Про створення регіональної системи оздоровлення потерпілих в оздоровчих закладах місцевого підпорядкування»вирішено: 1) За погодженням з радою федерації профспілок області здійснити капітальний ремонт оздоровчого комплексу в с. Грем'яче Ківерцівського району і розпочати оздоровлення потерпілих дітей. В подальшому, при виділенні коштів, провести добудову і створити на базі цього комплексу санаторій матері та дитини. 2) Управлінню у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС облвиконком укласти договір з радою федерації профспілок області пор капітальний ремонт існуючих будівель оздоровчого комплексу і будівництво нових споруд, необхідних для створення у майбутньому санаторію матері та дитини і подальше спільне використання оздоровчого закладу відповідно до вкладених коштів.
13.02.1995 р. президією Ради Федерації профспілок Волинської області прийнято постанову № П-51-3 «Про створення спільного підприємства -обласного реабілітаційного центру «Пролісок»для дітей та батьків, потерпілих від наслідків аварії на ЧАЕС», якою було вирішено створити разом з управління у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС Волинського облвиконкому на базі оздоровчого табору в с. Грем'яче Ківерцівського району спільне підприємство -обласний реабілітаційний центр «Пролісок»для дітей та батьків, потерпілих від наслідків аварії на ЧАЕС.
15.03.1995 р. на підставі рішення Волинської обласної ради від 10.02.1995 р. № 3/16 та постанови президії Ради Федерації профспілок Волинської області від 13.02.1995 р. № П-51-3, головою Рада Федерації профспілок Волинської області Головенець Г.І. та начальником управління у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС Фурівим І.І. було підписано установчий договір. Згідно п. 1 установчого договору сторони зобов'язувались створити на базі дитячого оздоровчого табору в с. Грем'яче Ківерцівського району, який належить на праві власності РФП, спільне підприємство -санаторій матері і дитини «Пролісок»гастроентерологічного профілю на 200 місць для лікування дітей і батьків, потерпілих від наслідків аварії на ЧАЕС. Згідно п.п. 2, 3 установчого договору РФП зобов'язується передати в користування спільному підприємству /СП/ споруди д/о табору і все належне йому майно /по акту передачі і з участю сторін/ по їх балансовій вартості з урахуванням індексації. «Управління»зобов'язується провести ремонтно-будівельні роботи, газ до об'єкту і інші роботи по документах фактичних затрат. Сума фактичних затрат буде рахуватись долею майна «Управління».
20.07.1995 р. виконкомом Ківерцівської районної ради за реєстраційним № 20140252 зареєстровано статут СП «Санаторій матері і дитини «Пролісок». Згідно п. 9 статуту, санаторій створений на базі майна (споруд, майна яке там знаходиться), яке належить на праві власності Раді федерації профспілок області (РФП) і коштів, затрачених на реконструкцію, що належить на праві власності Управлінню у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС Волинського облвиконкому.
Протягом 1995-1999 років на реконструкцію споруд на території СП «Санаторій матері і дитини «Пролісок»використано 4976,35 тис. грн. державних капітальних вкладень Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, розпорядником коштів виступало МНС.
31.05.1996 року голова Волинської обласної державної адміністрації видав розпорядження № 318 «Про основні засоби (фонди), малоцінні та швидкозношувані предмети санаторію матері і дитини «Пролісок»(с.Грем'яче Ківерцівського району)». Згідно п. 1 розпорядження основні засоби (фонди) санаторію матері і дитини «Пролісок»загальною вартістю 35010840300 карбованців, що створені в результаті капітального ремонту дитячого оздоровчого комплексу в с. Гремя'че Ківерцівського району, віднести до обласної комунальної власності як частку повної вартості цього санаторію. Взяти до відома, що решта повної вартості санаторію матері і дитини «Пролісок»належить на праві власності раді Федерації профспілок області.
09.12.2005 р. головою Волинської обласної ради видано розпорядження №255-р «Про затвердження Статуту комунального підприємства «Санаторій матері і дитини «Пролісок», згідно якого затверджено Статут комунального підприємства «Санаторій матері і дитини «Пролісок», зареєстрвоаний 12.12.2005 р. в Ківерцівській районній державній адміністрації, згідно п. 1.2. якого засновником КП «Пролісок»визначалась Волинська обласна рада.
Федерація профспілок Волинської області звернулась до господарського суду Волинської області з адміністративним позовом про визнання нечинним розпорядження голови Волинської обласної ради № 255-р від 09.12.2005 р. та скасування державної реєстрації статуту комунального підприємства «Санаторій матері і дитини «Пролісок».
11.09.2006 р. господарським судом Волинської області прийнято постанову у справі 2/57-15А, якою позов Федерації профспілок Волинської області задоволено -розпорядження голови Волинської обласної ради від 09.12.2006р. №255-р «Про затвердження статуту комунального підприємства «Санаторій матері і дитини «Пролісок»визнано нечинним, державну реєстрацію статуту Комунального підприємства «Санаторій матері і дитини «Пролісок»за реєстраційним номером 11841050001000169 -скасовано. Постанова набрала законної сили.
20.01.2007 р. перший заступник голови Волинської облдержадміністрації видав розпорядження № 21 «Про визнання таким, що втратило чинність, розпорядження голови обласної державної адміністрації від 31 травня 1996 року № 318», яким, з врахуванням постанови господарського суду Волинської області від 11.09.2006 р., визнано таким, що втратило чинність розпорядження голови Волинської облдержадміністрації від 31.05.1996 р. № 318.
01.03.2007 р. голова Волинської облдержадміністрації видав розпорядження № 88 «Про втрату чинності розпорядження першого заступника голови обласної державної адміністрації від 20 січня 2007 року № 21», яким визнано таким, що втратило чинність розпорядження заступника голови Волинської облдержадміністрації № 21 від 20.01.2007 р.
Таким чином, на час пред'явлення позову чинним є розпорядження голови Волинської облдержадміністрації від 31.05.1996 року № 318, на підставі якого майно (основні засоби, фонди) СП «Санаторій матері і дитини «Пролісок»передано до комунальної власності області.
Відповідно до ч. 2 ст. Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно ч. 3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Сторони не заявляли клопотань про застосування наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду.
Вирішуючи питання про відповідність розпорядження голови Волинської облдержадміністрації від 31.05.1996 року № 318 положенням Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності»від 03.03.1998 р. № 147/98-ВР, Закону України «Про управління об'єктами державної власності»від 21.09.2006 р. № 185-V та Постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 р. № 1482 «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», суд вважає безпідставними доводи позивачів про невідповідність розпорядження цим нормативним актам, оскільки вони прийняті після прийняття оспорюваного розпорядження, а згідно з ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Разом з тим, суд вважає підставними доводи позивачів про те, що розпорядження голови Волинської облдержадміністрації від 31.05.1996 року № 318 видано з порушенням обсягу повноважень та є необґрунтованим, з огляду на наступне:
На час заснування СП «Санаторій матері і дитини «Пролісок»правовідносини з приводу створення підприємств та власності регулювались, зокрема, Законом України «Про підприємства в Україні»та Законом України «Про власність».
Згідно ч. 5 ст. 2 Закону України «Про власність», Україна створює рівні умови для розвитку всіх форм власності та їх захисту. Згідно з ст. 46 Закону України «Про власність», спільні підприємства з участю юридичних осіб і громадян України та юридичних осіб і громадян інших держав можуть мати на території України у власності майно, необхідне для здійснення діяльності, визначеної установчими документами, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.
Частиною 1 статті 2 Закону «Про підприємства в Україні»передбачалось, що відповідно до форм власності, встановлених Законом України "Про власність", можуть діяти підприємства таких видів: спільне підприємство, засноване на базі об'єднання майна різних власників (змішана форма власності). У числі засновників спільного підприємства відповідно до законодавства України можуть бути юридичні особи та громадяни України, союзних республік, інших держав.
Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України «Про підприємства в Україні»майно підприємства відповідно до законів України, статуту підприємства та укладених угод належить йому на праві власності, повного господарського відання або оперативного управління.
Тобто, чинним на час заснування СП «Санаторій матері і дитини «Пролісок»законодавством України передбачалось існування в числі інших видів підприємств, такий вид, як спільні підприємства. Засновниками таких підприємств могли виступати, зокрема, фізичні і юридичні особи України різних форм власності. Спільні підприємства діяли на основі змішаної (спільної) власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про підприємства в Україні», підприємство створюється згідно з рішенням власника (власників) майна чи уповноваженого ним (ними) органу, підприємства-засновника, організації або за рішенням трудового колективу у випадках і порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Згідно з ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні», підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.
Статтею 9 Закону України «Про підприємства в Україні»передбачалось, що підприємство діє на основі статуту, який затверджується власниками майна, а порядок утворення та використання майна підприємств визначався статтею 10 цього ж Закону, згідно якої (ч. 4) джерелами формування майна підприємств є, зокрема, грошові та матеріальні внески засновників та інші джерела, не заборонені законодавчими актами України.
Із встановлених судом обставин справи вбачається, що засновниками СП «Санаторій матері і дитини «Пролісок»у 1995 році виступили Федерація профспілок України та Управління у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС Волинського облвиконкому, які в передбаченому законом порядку уклали установчий договір, затвердили та зареєстрували статут, визначились щодо порядку утворення майна цього спільного підприємства та складу його учасників. Передача створеного за профспілкові кошти (оздоровчий табір) та державні кошти (реконструкція будівель оздоровчого табору) майна СП «Санаторій матері і дитини «Пролісок»до обласної комунальної власності засновниками підприємства -Федерацією профспілок Волинської області та Управлінням) не обумовлювалась та рішення про це ними не приймалось.
Ці обставини підтверджуються матеріалами справи (установчий договір та статут спільного підприємства) та визнаються сторонами. Згідно ч. 3. ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватись перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Таких сумніві у суду не виникло, оскільки ці обставини встановленні постановою господарського суду Волинської області від 11.09.2006 р. по справі № 2/57-12А, і згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, можуть не доказуватись при розгляді даної справи, так як в ній беруть участь ті ж самі особи, що й брали участь в розгляді справи № 2/57-12А.
Повноваження обласних державних адміністрацій на час створення СП «Санаторій матері і дитини «Пролісок»визначались «Положенням про обласну, Київську, Севастопольську міську державну адміністрацію», затвердженого Указом Президента України від 21.08.95 № 760/9 (далі Положення № 760/9).
Відповідно до пп. 3 п. 18 Положення № 760/9, обласна державна адміністрація для виконання покладених на неї завдань у сфері управління майном наділялась такими повноваженнями: а) здійснює функції власника майна, яке передане у порядку, визначеному законодавством, у власність відповідно області, місту Києву, Севастополю, приймає рішення щодо створення, реорганізації та ліквідації підприємств, установ і організацій, що належать до сфери її управління, а також здійснює делеговані Президентом України повноваження щодо управління майном, яке перебуває у загальнодержавній власності; б) здійснює володіння, розпорядження, користування майном у разі передачі в установленому порядку таких повноважень власником майна; в) вносить пропозиції власникам майна щодо відчуження у власність області, міст Києва, Севастополя, підприємств, установ, організацій, що мають важливе значення для забезпечення потреб населення відповідної території; д) сприяє створенню спільних підприємств, заснованих на базі об'єднання майна різних форм власності, у тому числі підприємств з іноземними інвестиціями; є) залучає на договірних засадах підприємства, установи, організації до участі в розвитку та створенні нових потужностей для випуску необхідної для населення області, міст Києва, Севастополя продукції (робіт, послуг).
Тобто, обласна державна адміністрація наділялась повноваженнями (правами) власника лише по відношенню до того майна, яке передане у власність області, яке перебуває у загальнодержавній власності, або коли такі повноваження передані їй безпосередньо власником майна.
Оскільки в силу положень ч. 2 ст. 10 Закону України «Про підприємства в Україні»та ст. 46 Закону України «Про власність»саме СП «Санаторій матері і дитини «Пролісок»являлось власником майна, переданого до статутного фонду підприємства його засновниками, то згідно наданих їй повноажень згаданим Положенням №760/9, Волинська облдержадміністрація, не мала повноважень щодо розпорядження усім майном такого суб'єкта господарювання та передавати його до комунальної власності. Суд погоджується з доводами позивачів, що такій передачі за розпорядженням голови Волинської облдержадміністрації могли підлягати винятково корпоративні права одного з учасників цього підприємства -Управління у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС.
Крім того суд враховує, що згідно з п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 р. № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю», передача державного майна, яке перебуває у віданні міністерств і відомств України, інших органів, уповноважених управляти державним майном, до складу комунальної власності, а також від однієї адміністративно-територіальної одиниці до іншої здійснюється безоплатно стосовно порядку, передбаченого постановою Ради Міністрів УРСР від 28 квітня 1980 р. №285 "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд", з наступним повідомленням про це органів державної статистики, податкових та фінансових органів.
Згідно з абз. 2 пп. а) п. 2 Постанови Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980 № 285 «Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд»(яка була чинною на час прийняття оспорюваного розпорядження від 31.05.1996 р), визначалось, що передача з республіканського підпорядкування у місцеве підпорядкування підприємств торгівлі, громадського харчування, комунального господарства та побутового обслуговування населення, лікувальних і культурно-освітніх закладів, а також дошкільних, позашкільних та інших дитячих закладів і загальноосвітніх шкіл проводиться, міністерствами, державними комітетами і відомствами УРСР за погодженням з виконавчим комітетом обласної, Київської, Севастопольської міської Ради народних депутатів, з наступним повідомленням Держплану УРСР, Міністерства фінансів УРСР і ЦСУ УРСР, а не лише на підставі розпорядження голови облдержадміністрації.
В зв'язку з вищенаведеним суд приходить до висновку, що розпорядження голови Волинської облдержадміністрації № 318 від 3105.1996 р. «Про основні засоби (фонди), малоцінні та швидкозношувані предмети санаторію матері і дитини «Пролісок»(с. Грем'яче Ківерцівського району)»є прпотиправним та таким, що підлягає скасуванню, так-як видане Відповідачем 1 не в межах своїх повноважень, визначених на час прийняття розпорядження, та без врахування всіх суттєвих обставин, що мали значення для прийняття такого розпорядження.
З тих же підстав підлягає скасуванню і розпорядження голови Волинської облдержадміністрації від 01.03.2007 р. № 88 «Про втрату чинності розпорядження першого заступника голови обласної державної адміністрації від 20 січня 2007 року № 21», оскільки внаслідок його прийняття залишилось чинним вищезазначене протиправне розпорядження від 31.05.1996 № 318.
Крім того, суд звертає увагу на Конституційний принци ч.2 ст.19 Конституцції України, яка діяла на час ухвалення оскаржуваного розпорядження №88 від 01.03.2007 року, згідно якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження місцевих державних адміністрацій визначено ст.119 Конституції України, якою до їх повноважень віднесено забезпечення: виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади; законності і правопорядку; додержання прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку; підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів; звіту про виконання відповідних бюджетів та програм; взаємодію з органами місцевого самоврядування; реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень. Ці повноваження деталізовані розділом III Закону України "Про місцеві державні адміністрації".
Статтею 6 цього Закону встановлено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.
Наведені правові акти не наділяють Відповідача правом скасовувати свої ж розпорядження чи визнавати їх нечинними.
Крім того, таке рішення є неможливим і за своєю суттю, оскільки таким рішенням фактично змінюється юридична значимість і дієвість акту в минулому, який станом на час ухвалення такого розпорядження вже є виконаним та таким що породив певні юридичні наслідки.
Такої ж правової позиції дотримується і Конституційний Суд України, згідно його рішення від 10 червня 2009 року N 14-рп/2009 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України "Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України "Про призначення позачергових виборів депутатів Тернопільської обласної ради"
Крім того, на час ухвалення Відповідачем розпорядження №88 від 01.03.07 яке за своєю суттю фактично врегульовує питання управління майном, Відповідач не здійснював повноважень з управління комунальним майном.
Щодо вимог позивачів про визнання незаконною бездіяльність Міністерства з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, то така вимога задоволенню не підлягає.
Суд вважає безпідставними твердження позивачів про те, що в межах повноважень МІністерства, визначених «Положенням про міністрество України з питань з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи», затвердженого Указом Президента України від 10 жовтня 2005 року № 1430/2005 було витребовувати від Волинської облдержадміністрації та Волинської обласної ради інформацію з приводу передачі майна санаторію в комунальну власність та ініціювати питання про скасування розпоряджень голови Волинської облдержадміністрації від 31.05.1996 року № 318 та від 01.03.2007 р. № 88, так як зазначеним Положенням Міністерство не наділене повноваженнями щодо здійснення контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування та органів місцевої виконавчої влади в сфері прийняття ними рішень про передачу майна з державної у комунальну власність.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, Окружний адміністративний суд міста Києва
1.Задовольнити частково адміністративний позов.
2. Визнати протиправними та скасувати: розпорядження Голови Волинської обласної державної адміністрації від 31.05.1996 року №318 "Про основні засоби (фонди), малоцінні та швидкозношувані предмети Санаторію матері і дитини "Пролісок" (с.Грем'яче, Ківерцівського району)" та розпорядження Голови Волинської обласної державної адміністрації від 01 березня 2007 року №88 "Про втрату чинності розпорядження першого заступника голови обласної державної адміністрації від 20 січня 2007 року №21".
3.Відмовити в частині інших позовних вимог.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя Келеберда В.І.
Судді Кочан В.М.
Арсірій Р.О.
Дата складення повного тексту постанови: 30.12.2009